ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року

Справа № 911/1978/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Олам Україна"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2016

у справі

№ 911/1978/15

Господарського суду

Київської області

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Олам Україна"

до

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Співдружність"

про

стягнення 51820339,90 грн.

за участю представників:

позивача

Ковальчук В.С. - предст. дов. від 01.01.2016;

відповідача

Герасименко Є.С. - предст. дов. від 20.05.2016;

ВСТАНОВИВ:

30.04.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Олам Україна" подало до господарського суду позов про зобов'язання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Співдружність" повернути 8642,635 тон пшениці 4-6 класу та 9271,151 тон зерна кукурудзи 3-го класу такої ж якості, як і зерно, передане на зберігання відповідачу за договором складського зберігання зерна, посилаючись на незаконність відмови відповідача у видачі зерна, порушення свого майнового права та на приписи статей 16, 936, 953 Цивільного кодексу України.

30.06.2015 позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь 51820339,90 грн збитків, завданих втратою відповідачем зерна, переданого йому позивачем на зберігання, відповідно до статей 950, 951 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві на позов відхилив позовні вимоги, вказавши, що між ним та позивачем відсутні правовідносини за договором зберігання, а надані позивачем документи не підтверджують підстав поданого позову. Натомість вказав, що ним та позивачем було укладено договори купівлі-продажу зернових культур, на виконання яких позивач зерно не отримав, власності на нього не набув, відтак, правовідносини зі зберігання зерна не розпочались.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.12.2015 (судді: Рябцева О.О. - головуючий, Бацуца В.М., Ярема В.А.) у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 (судді: Зубець Л.П. - головуючий, Пономаренко Є.Ю., Алданова С.О.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його відповідності матеріалам справи та нормам чинного законодавства; доводи апеляційної скарги відхилено як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Касаційну скаргу обґрунтовано доводами про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: суди не застосували приписи статей 218, 957 Цивільного кодексу України, статті 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" щодо форми та дійсності договору складського зберігання, положення статей 32 та 36 Господарського процесуального кодексу України щодо письмових доказів як засобів доказування, не врахувавши, що недодержання сторонами встановленої форми договору не має наслідком його недійсність, а обставини справи можуть доводитися складськими документами, але й іншими доказами; визначаючи вимоги до складських документів, суд неправильно застосував пункт 1.14 Положення про обіг складських документів на зерно, затверджений Наказом Міністерства аграрної політики України № 198 від 27.06.2003 та не застосував пункт 24 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2003 № 510.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу відхилив її доводи, вказавши, що судові рішення є законними та обґрунтованими.

Позивач підтримав доводи касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановили господарські суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, відповідач надавав сертифіковані послуги із зберігання зерна, його право на здійснення відповідного виду діяльності підтверджується копіями сертифікатів відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки № 5623, діючий з 24.10.2012, та № 6458, діючий з 30.10.2013, оригінали яких були оглянуті судом у судових засіданнях. На виконання вимог законодавства щодо належного оформлення прийняття на зберігання зерна шляхом видачі відповідних складських документів, відповідач уклав з Державним підприємством "Держреєстри України" договір купівлі-продажу товару від 20.11.2012 № 514, відповідно до умов якого Державне підприємство "Держреєстри України" зобов'язалось передати відповідачу бланки складських документів на зерно.

01.07.2013 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Співдружність" (зерновий склад, відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Олам Україна" (поклажодавець, позивач) уклали договір складського зберігання зерна № 01 (далі - договір зберігання), згідно з пунктами 1.1-1.3, 1.5 якого поклажодавець передає, а зерновий склад приймає на зберігання зерно с.-г. культур на умовах, визначених цим договором. Зерно згідно з цим договором - плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей. Зерно, що передається на зберігання зерновому складу згідно з цим договором, є власністю поклажодавця або знаходиться в його управлінні (розпорядженні). Кількість зерна, що передається зерновому складу для зберігання, визначається шляхом зважування на вагах зернового складу.

Пунктом 5.2 договору зберігання визначено, що у разі втрати зерна, зерновий склад повинен повернути поклажодавцю таку саме кількість зерна такої ж якості, як зерно передане на зберігання. У разі погіршення якості зерна, переданого на зберігання, зерновий склад повинен замінити пошкоджене зерно на таку саме кількість зерна належної якості.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 договору зберігання строк зберігання зерна - до подання поклажодавцем вимоги про його повернення, але не довше ніж строк дії договору - до 30.06.2014.

Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.

Разом з тим, суди також з'ясували, що 01.07.2013 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Співдружність" (продавець, відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Олам Україна" (покупець, позивач) уклали договір купівлі-продажу № 104/13 (далі - договір № 104/13), відповідно до пунктів 1.1, 2.1 якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити зерно м'якої пшениці 4-6-го класу, урожай 2013 року, насипом. Кількість товару - 5150 метричних тонн +/- 5% по вибору продавця.

Пунктами 3.1-3.3 договору № 104/13 визначено, що базис постачання товару - EXW зерновий склад продавця (Київська обл., смт Рокитно, вул. Поповича, 41А). Термін постачання товару - в період з 01 по 31.07.2013, обидві дати включені. Датою постачання товару є дата виписки зерновим складом складського документа на ім'я покупця.

Відповідно до пункту 4.3 договору № 104/13 загальна вартість товару, що постачається по договору - 7364500,00 грн. без ПДВ і може змінюватися у відповідності з пунктом 2.1 договору.

Згідно з пунктами 6.1, 6.2 договору № 104/13 товар вважається зданим продавцем й прийнятим покупцем: по кількості - у відповідності з вагою, вказаною в складському документі зернового складу; по якості - у відповідності з показниками, вказаними в складському документі зернового складу. Перехід права власності на товар від продавця до покупця відбувається з моменту оформлення зерновим складом складського документу на ім'я покупця.

23.07.2013 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Співдружність" (продавець, відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Олам Україна" (покупець, позивач) уклали договір купівлі-продажу № 147/13 (далі - договір № 147/13), згідно з пунктом 1.1, 2.1 якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити зерно м'якої пшениці 4-6-го класу, урожай 2013 року, насипом. Кількість товару - 6000 метричних тонн +/- 5% по вибору продавця.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору № 147/13 базис постачання товару - EXW зерновий склад продавця (Київська обл., смт Рокитно, вул. Поповича, 41А). Термін постачання товару - в період з 23 по 31.07.2013, обидві дати включені.

Пунктом 4.3 договору № 147/13 визначено, що загальна вартість товару, що постачається по договору - 7920000,00 грн. без ПДВ і може змінюватися у відповідності з пунктом 2.1 договору.

25.07.2013 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Співдружність" (продавець, відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Олам Україна" (покупець, позивач) уклали договір купівлі-продажу № 151/13 (далі - договір № 151/13), відповідно до пунктів 1.1, 2.1 якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити зерно м'якої пшениці 4-6-го класу, урожай 2013 року, насипом. Кількість товару - 3000 метричних тонн +/- 5% по вибору продавця.

Пунктами 3.1, 3.2 договору № 151/13 визначено, що базис постачання товару - EXW зерновий склад продавця (Київська обл., смт Рокитно, вул. Поповича, 41А). Термін постачання товару - в період з 25 по 31.07.2013, обидві дати включені.

Відповідно до пункту 4.3 договору № 151/13 загальна вартість товару, що постачається по договору - 3960000,00 грн. без ПДВ і може змінюватися у відповідності з пунктом 2.1 договору.

21.08.2013 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Співдружність" (продавець, відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Олам Україна" (покупець, позивач) уклали договір купівлі-продажу № 175/13 (далі - договір № 175/13), відповідно до пунктів 1.1, 2.1 якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити зерно кукурудзи 3-го класу на кормові потреби, урожай 2013 року, насипом. Кількість товару - 5000 метричних тонн +/- 2% по вибору продавця.

Пунктами 3.1, 3.2 договору № 175/13 визначено, що базис постачання товару - EXW зерновий склад СТОВ "Співдружність" (Київська обл., смт Рокитно, вул. Поповича, 41А). Термін постачання товару - в період з 21 серпня по 31.10.2013, обидві дати включені.

Відповідно до пункту 4.3 договору № 175/13 загальна вартість товару, що постачається по договору - 6025000,00 грн. без ПДВ і може змінюватися у відповідності з пунктом 2.1 договору.

03.09.2013 Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Співдружність" (продавець, відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Олам Україна" (покупець, позивач) уклали договір купівлі-продажу № 191/13 (далі - договір № 191/13), згідно з пунктами 1.1, 2.1 якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити зерно кукурудзи 3-го класу на кормові потреби, урожай 2013 року, насипом. Кількість товару - 5100 метричних тонн +/- 2% по вибору продавця.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору № 191/13 базис постачання товару - EXW зерновий склад СТОВ "Співдружність" (Київська обл., смт Рокитно, вул. Поповича, 41А). Термін постачання товару - в період з 03 вересня по 31.12.2013, обидві дати включені.

Відповідно до пункту 4.3 договору № 191/13 загальна вартість товару, що постачається по договору - 5865000,00 грн. без ПДВ і може змінюватися у відповідності з пунктом 2.1 договору.

27.01.2014 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Співдружність" (продавець, відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Олам Україна" (покупець, позивач) уклали договір купівлі-продажу № 014/14 (далі - договір № 014/14), згідно з пунктами 1.1, 2.1 якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити зерно кукурудзи 3-го класу на кормові потреби, урожай 2012 року, насипом. Кількість товару - 2300 метричних тонн +/- 2% по вибору продавця.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору № 014/14 базис постачання товару - EXW зерновий склад СТОВ "Співдружність" (Київська обл., смт Рокитно, вул. Поповича, 41А). Термін постачання товару - в період з 27 по 30.01.2014, обидві дати включені.

Згідно з пунктом 4.3 договору № 014/14 загальна вартість товару, що постачається по договору - 3047500,00 грн. без ПДВ і може змінюватися у відповідності з пункту 2.1 договору.

Пунктами 3.3 договорів № 147/13, № 151/13, № 175/13, № 191/13, № 014/14 визначено, що датою постачання товару є дата виписки зерновим складом складського документа на ім'я покупця.

Згідно з пунктами 6.1, 6.2 договорів № 147/13, № 151/13, № 175/13, № 191/13, № 014/14 товар вважається зданим продавцем й прийнятим покупцем: по кількості - у відповідності з вагою, вказаною в складському документі зернового складу; по якості - у відповідності з показниками, вказаними в складському документі зернового складу. Перехід права власності на товар від продавця до покупця відбувається з моменту оформлення зерновим складом складського документу на ім'я покупця.

Суди встановили, що на виконання умов договорів № 147/13, № 151/13, № 175/13, № 191/13, № 014/14 відповідач поставив, а позивач прийняв товар на загальну суму 26817500,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних від 25.07.2013 (27.07.2013) № 320, від 26.07.2013 № 325 (№ 385), від 28.08.2013 № 379, від 11.09.2013 № 417, від 27.01.2014 № 27.

Суди дійшли висновку, що надані позивачем та відповідачем копії накладних від 25.07.2013 № 320, від 26.07.2013 № 325 та від 27.07.2013 № 320, від 26.07.2013 № 385 стосуються одних і тих самих господарських операцій, хоча й містять розбіжності у датах та номерах накладних; такі розбіжності не спростовують факту поставки відповідачем позивачу товару на загальну суму 26817500,00 грн., а обставини щодо передачі відповідачем позивачу товару за вказаними накладними сторони у справі не заперечують.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ним було передано відповідачу на зберігання за договором складського зберігання зерна від 01.07.2013 № 01 9000 тонн пшениці 4-6 класу та 13925 тонн зерна кукурудзи 3-го класу. На підтвердження факту прийняття відповідачем вказаного зерна позивач надав суду копії складських довідок від 25.07.2013 № 105, від 26.07.2013 № 107, від 22.08.2013 № 119, від 11.09.2013 № 127, від 26.11.2013 № 162, від 17.01.2014 № 10, від 27.01.2014 № 15, з яких, на його думку, вбачається, що вказане зерно прийнято відповідачем на зберігання від позивача та сторони перебувають у правовідносинах за договором складського зберігання зерна.

Натомість, за доводами відповідача, між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажі зерна, які відповідач як продавець належним чином не виконав, і наслідки порушення ним зобов'язання повинні визначатися в межах правовідносин з купівлі-продажу.

Частинами першою, другою статті 936 Цивільного кодексу України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Таким чином, професійні зберігачі можуть укладати консенсуальні договори зберігання, і в таких випадках річ передається на зберігання не під час укладення договору, а на його виконання.

Частинами першою та третьою статті 957 Цивільного кодексу України визначено, що за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути товар у схоронності; договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчено складським документом. Згідно з частиною першою статті 961 Цивільного кодексу України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

Відповідно до наведеного вище, видача таких документів є доказом укладення договору складського зберігання у встановленій формі, якщо такий договір має реальний характер, а також є доказом виконання попередньо укладеного сторонами письмового договору, який має консенсуальний характер.

Державна політика щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу України встановлена Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" суб'єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб'єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб'єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" (в редакції, що набрала чинності 18.04.2013) послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки підлягають сертифікації на відповідність стандартам та іншим нормативним документам у відповідній сфері. Зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах (частини перша, друга статті 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні").

Відповідно до частин першої-третьої статті 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа. Відповідно до пункту 24 статті 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" складськими документами на зерно є товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Частинами першою-третьою, п'ятою статті 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня. Після заповнення обов'язкових реквізитів простого або подвійного складського свідоцтва на зерно, реєстрації їх у реєстрі з присвоєнням порядкового номера заповнений бланк простого або подвійного складського свідоцтва на зерно передається особі, яка здала зерно на зберігання. Форма бланків складських документів на зерно, порядок їх випуску, передачі, продажу зерновим складам встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, як частиною першою статті 961 Цивільного кодексу України, так і частиною першою статті 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" закріплено вичерпний перелік складських документів, що видаються зерновим складом власнику зерна на підтвердження прийняття зерна на зберігання, та повинні відповідати формі, встановленій Кабінетом Міністрів України (зокрема, мати номер та серію, бути внесеними до відповідного реєстру тощо, при цьому, поклажодавець має право на отримання інформації про складські документи, видані йому зерновим складом).

Отже, належними доказами підтвердження зберігання зерна за договором складського зберігання є складська квитанція або складське свідоцтво, що є документами суворої звітності.

Судова колегія, виходячи з того, що будь-яка особа у разі вчинення нею порушення та видачі документа невстановленого зразка не може ґрунтувати свої заперечення виключно на цих підставах, не заперечує можливість для позивача доводити обставини справи щодо виконання сторонами умов договору зберігання також на підставі інших документів, які містять відомості чи інформацію про спірні правовідносини.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видані відповідачем складські довідки від 25.07.2013 № 105, від 26.07.2013 № 107, від 22.08.2013 № 119, від 11.09.2013 № 127, від 26.11.2013 № 162, від 17.01.2014 № 10, від 27.01.2014 № 15, вказуючи, що ці складські довідки видані відповідачем саме на підтвердження правовідносин за договором зберігання та містять усі необхідні реквізити, передбачені для складських документів, що видаються зерновим складом власнику зерна на підтвердження прийняття зерна на зберігання.

Також позивач покликався на переписку сторін щодо відвантаження зерна та відшкодування йому відповідачем 2000000,00 грн. збитків, завданих втратою зерна, переданого відповідачу за Договором зберігання.

Разом з тим, дослідивши документи, на які покликався позивач, суди попередніх інстанцій, зазначили, що між сторонами одночасно існували правовідносини з купівлі-продажу зерна (в обсягу, асортименті та кількості, що відповідають даним складських довідок); листом № 71 від 07.07.2014 відповідач повідомив позивача про неможливість поставки продукції за договорами купівлі-продажу № 104/13 від 01.07.2013, № 147/13 від 23.07.2013, № 175/13 від 21.08.2013, № 191/13 від 03.09.2013 та № 014/14 від 27.01.2014, не посилаючись при цьому на укладений сторонами договір зберігання; платіжні доручення, на підставі яких відповідач перерахував позивачу 2000000,00 грн., в графі "Призначення платежу" містять: "Повернення коштів за недопоставлений товар згідно договору № 175/13 від 21.08.2013" та "Повернення коштів згідно договору про розірвання договорів від 16.09.2014 (договір № 175/13)".

Відтак, суди дійшли висновку, що документи, на які посилається позивач, опосередковують його правовідносини з відповідачем у межах договору купівлі-продажу, а не в межах виконання договору зберігання; висновки господарських судів доводи касаційної скарги не спростовують.

Разом з тим, судова колегія констатує, що позивач не навів доказів виконання ним власних зобовязань за договором зі зберігання, не звертався до відповідача про надання йому інформації щодо видачі в межах договору зберігання складських документів.

Згідно з частиною першою статті 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Відповідно до статті 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Статтями 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладено обов'язок доведення обставин, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші обставини які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суди попередніх інстанцій правомірно визначили природу даних правовідносин, як таких, що не пов'язані зі зберіганням, оскільки належні докази виконання укладеного сторонами договору зберігання не підтверджено належним чином оформленими складськими документами, а також дослідили та надали правову оцінку іншим доказам, на які покликався позивач.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарських судів про оформлення зерна відповідачем з інших законних підстав.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111^{5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, рішенні місцевого суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський та місцевий суди, розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, вірно застосували норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого їх висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.}

^{Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.}

^{Доводи касаційної скарги не спростовують встановлених судами обставин справи, а зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.}

^{Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України}

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олам Україна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 у справі №911/1978/15 Господарського суду Київської області та рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2015 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді : І. Алєєва

Т. Дроботова