КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа : № 826/19987/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Суддів За участю секретаря

Вівдиченко Т.Р. Мамчура Я.С. Сорочко Є.О. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Ренесанс Капітал» до Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Банк Ренесанс Капітал» (далі - ПАТ «Банк Ренесанс Капітал») звернувся до суду з позовом до Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про: - визнання протиправним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0001084301 від 29.07.2015 року; - визнання протиправним та скасування повністю Рішення № 0001074301 від 29.07.2015 року про застосування штрафних санкцій за порушення вимог, передбачених частиною 2 ст. 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; - визнання протиправним та скасування повністю Рішення № 0001054301 від 29.07.2015 року про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів); - визнання протиправним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0001014301 від 29.07.2015 року; - визнання протиправним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення форми «П» № 0001024301 від 29.07.2015 року; - визнання протиправним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0001104301 від 29.07.2015 року; - визнання протиправним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0001034301 від 29.07.2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення форма «Р» № 0001084301 від 29.07.2015 року, яким визначено грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку інших, ніж заробітна плата в розмірі 50 624 290,0 грн., з них за основним платежем 29 228 287,1 грн. та штрафних санкцій 21 396 002,90 грн. Визнано протиправним та скасовано повністю Рішення № 0001074301 від 29.07.2015 року про застосування штрафних санкцій за порушення вимог, передбачених частиною другою ст. 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в розмірі 16 753,22 грн. Визнано протиправним та скасовано повністю Рішення № 0001054301 від 29.07.2015 року про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) в розмірі 1 675,32 грн. Визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення форма «Р» №0001014301 від 29.07.2015 року, яким визначено грошові зобов'язання з податку на прибуток банківських організацій в розмірі 13 248 272 грн., з них за основним платежем 10 598 618,12 грн. та штрафних санкцій 2 649 654,53 грн. Визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення форми «П» №0001024301 від 29.07.2015 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 12 973 378 грн. Визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001104301 від 29.07.2015 року, яким визначено грошові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 16 554 777,14 грн., з них за основним платежем 13 243 821,71 грн. та штрафних санкцій 3 310 955,43 грн. Визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001034301 від 29.07.2015 року, яким визначено грошові зобов'язання з транспортного податку юридичних осіб в розмірі 170,00 грн., з них штрафні санкції 170,00 грн.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Міжрегіональне Головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників 08 грудня 2015 року звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року було залишено без руху.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року повернуто апелянту.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби 16 серпня 2016 року повторно звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

04 жовтня 2016 року в судовому засіданні суду апеляційної інстанції за заявою представника Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» було здійснено заміну сторони позивача - Публічного акціонерного товариства «Банк Ренесанс Капітал» на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі - ПАТ «Перший український міжнародний банк»).

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, співробітниками Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників було проведено виїзну позапланову перевірку АТ «Ренесанс Капітал» (код ЄДРПОУ 26333064) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 28 квітня 2014 року та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 серпня 2012 року по 28 квітня 2015 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки №724/28-10-43-10/26333064 від 09 липня 2015 року.

В Акті перевірки зазначено наступні порушення: - п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 та п.135.2, п.п.135.4.2 п.135.4 ст.135, з врахуванням положень п.44.1 та п.44.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) - не включено до складу доходів суму винагороди, передбаченої умовами Договору купівлі-продажу Прав вимоги, у складі оплати за відступлення Прав вимоги від ПАТ «ПУМБ», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 10 598 618,12 грн.; - абз. «а» п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.9 ст.189, з урахуванням п.п.14.1.185 та п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 14 487 493,97 грн.; - абз. «б» п.п.176.2 ст. 176, з урахуванням п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями - подано податкові розрахунки про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку за період з І кварталу 2014 року по IV квартал 2014 року з недостовірними відомостями та з помилками; - п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162, абз.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.1 п. 168.1, п.168.4 ст.168, абз. «а» п.171.2 ст.171, ст.176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, із змінами та доповненнями - Банком не нараховано, не утримано та не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб на суму 29 228 287,10 грн., в тому числі по періодах: липень 2013 року - 700 283,23 грн., квітень 2014 року - 4 940 416,60 грн., травень року - 281 435,95 грн., червень 2014 року - 4 875 600,48 грн., жовтень 2014 року - 7 302 984,41 грн., листопад 2014 року - 9 949 970,64 грн., грудень 2014 року - 1 177 595,79 грн.; - пп.267.6.4 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами і доповненнями) несвоєчасно подано розрахунок транспортного податку на 2015 рік; - абз.2 ч.8 ст.9 Закону від 08.07.2010 року №2464 VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», із змінами та доповненнями в частині неповної сплати єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) та порушено порядок сплати єдиного внеску, в тому числі, при отриманні коштів на виплату заробітної плати (авансових внесків), та п.2 ст.24 Закону № 2464 в частині прийняття банком платіжних доручень та інших розрахункових документів на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок за період з серпня 2012 року по вересень 2014 року в сумі 110 790,07 грн.; - п.69.2 ст.69 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ зі змінами та доповненнями та п.п. 2.1 п.2 «Порядку подання повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах до контролюючих органів», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 26.12.2013 року № 853, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.01.2014 року за №121/24898, несвоєчасно повідомлено ДПІ в районах файлами в електронному вигляді через Інформаційний портал Міністерства доходів і зборів України про закриття рахунків по суб'єктам підприємницької діяльності.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки, позивачем подано заперечення, за результатом розгляду яких, податковим органом листом від 24 липня 2015 року № 18412/10/28-10-43-01-18 повідомлено, що заперечення позивача на Акт перевірки частково (відносно сум нарахувань ЄСВ, ПДВ) враховано, а в іншому по суті відхилено.

На підставі висновків Акту перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 липня 2015 року:

- № 0001084301, яким визначено грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку інших, ніж заробітна плата в розмірі 50 624 290,0 грн., з них, за основним платежем 29 228 287,1 грн. та штрафних санкцій 21 396 002,90 грн.;

- № 0001014301, яким визначено грошові зобов'язання з податку на прибуток банківських організацій в розмірі 13 248 272 грн., з них, за основним платежем 10 598 618,12 грн. та штрафних санкцій 2 649 654,53 грн.;

- № 0001024301, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 12 973 378 грн.;

- № 0001104301, яким визначено грошові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 16 554 777,14 грн., з них, за основним платежем 13 243 821,71 грн. та штрафних санкцій 3 310 955,43 грн.;

- № 0001034301, яким визначено грошові зобов'язання з транспортного податку юридичних осіб в розмірі 170,00 грн., з них, штрафні санкції 170,00 грн.,

а також рішення про застосування штрафних санкцій від 29 липня 2015 року:

- № 0001074301 за порушення вимог, передбачених частиною другою ст. 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в розмірі 16 753,22 грн.;

- № 0001054301 від 29.07.2015 року за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) в розмірі 1 675,32 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» звернулося до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Перевіряючи обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», колегія суддів встановила наступні обставини та дійшла таких висновків.

Щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та нарахування податку на прибуток.

Суд встановив, що підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 29.07.2015 року № 0001014301 та № 0001024301 став висновок податкового органу про те, що ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» отримало подвійний прибуток від господарської операції щодо надання послуг ПАТ «Перший український міжнародний банк» з управління і обслуговування правами вимоги. Вказаний висновок зроблений за результатами аналізу змісту договорів, що були укладені між вказаними юридичними особами.

Згідно з матеріалами справи, між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» (продавець) та ПАТ «Перший український міжнародний банк» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги № 440/27 від 20.10.2011 року, яким установлені загальний порядок укладення окремих договорів купівлі-продажу прав вимоги і загальні умови таких договорів.

Положеннями п. 7 зазначеного договору було передбачено, що після уступлення прав вимоги за даним договором ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» буде продовжувати управління і обслуговування заборгованостей боржників на умовах і в порядку, визначених сторонами в окремому договорі. При цьому, за домовленістю сторін, нагорода продавця за здійснюване ним управління і обслуговування правами вимоги є частиною вартості придбання.

Також, між сторонами договору № 440/27 від 20.10.2011 року була укладена додаткова угода № 1 від 20.10.2011 року, якою, крім іншого, викладено у новій редакції п. 7 договору № 440/27 від 20.10.2011 року.

Нова редакції п. 7 № 440/27 від 20.10.2011 року передбачає, що після уступлення прав вимоги за даним договором ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» буде продовжувати управління і обслуговування заборгованостей боржників на умовах і в порядку, визначених сторонами в окремому договорі. При цьому, за домовленістю сторін, нагорода продавця за здійснюване ним управління і обслуговування правами вимоги є частиною вартості придбання, якщо сторони не домовляться про інше в письмовій формі.

Між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» (банк) та ПАТ «Перший український міжнародний банк» (клієнт) був укладений окремий договір про надання послуг № 533/09 від 20 жовтня 2011 року, згідно якого, позивач зобов'язувався здійснювати управління заборгованостями фізичних осіб-боржників за кредитними договорами, які первісно були укладені банком та права вимоги за якими були у подальшому відступлені на підставі договорів купівлі-продажу прав вимоги № 363/27 від 26.09.2011 року та № 440/27 від 20.10.2011 року.

Згідно п. 1.3 договору № 533/09 від 20.10.2011 року, клієнт здійснюватиме оплату послуг банку в розмірах і на умовах, визначених цим договором, якщо інше не передбачено договорами, відповідно до яких, клієнтом були придбані права вимоги за кредитними договорами.

З огляду на зміст викладених пунктів договорів, відповідач дійшов до висновку про те, що ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» двічі отримав суму винагороди за управління і обслуговування прав вимоги: у складі отриманої купівельної ціни за договором відступлення прав вимоги та за окремим договором про надання послуг.

Відповідач під час проведення перевірки встановив, що позивач включив до складу доходу лише ту суму винагороди за управління і обслуговування прав вимоги, яка була отримана ним, відповідно до договору № 533/09 від 20.10.2011 року. Натомість, частина коштів (вартість послуг управління і обслуговування прав вимоги), отриманих за договором № 440/27 від 20.10.2011 року не була відображена у бухгалтерському обліку та не включена позивачем до доходів.

Колегія суддів вважає, що висновок податкового органу про отримання позивачем подвійної винагороди зроблений за неповного дослідження умов договорів № 440/27 від 20.10.2011 року та № 533/09 від 20 жовтня 2011 року, а також, без дослідження усіх договорів, що були укладені між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та ПАТ «Перший український міжнародний банк».

Як раніше зазначалося, договір купівлі-продажу прав вимоги № 440/27 від 20.10.2011 року установлював загальний порядок укладення окремих договорів купівлі-продажу прав вимоги і загальні умови таких договорів.

Відповідно до розділу 1 договору № 440/27 від 20.10.2011 року, кожна окрема угода купівлі-продажу прав вимоги укладається шляхом прийняття покупцем пропозиції продавця. Прийняття покупцем кожної з пропозицій є окремим договором купівлі-продажу.

Наведена особливість договору № 440/27 від 20.10.2011 року, не була врахована відповідачем, що призвело до невірного тлумачення умов договорів, укладених між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та ПАТ «Перший український міжнародний банк», у частині оплати послуг управління і обслуговування прав вимоги.

Так, фактично договір № 440/27 від 20.10.2011 року передбачає, що вартість таких послуг входить у вартість відступлених прав вимоги, якщо договором, укладеним у письмовій формі, не передбачено інше.

У свою чергу, договір № 533/09 від 20.10.2011 року, у якому міститься пряма вказівка (п. 1.2) на те, що він укладений, відповідно до п. 7 договору купівлі-продажу прав вимоги № 440/27 від 20.10.2011 року, передбачає, що оплата послуг банку здійснюється в розмірах і на умовах, визначених цим договором, якщо інше не передбачено договорами, відповідно до яких, клієнтом були придбані права вимоги за кредитними договорами.

Договорами, відповідно до яких, клієнтом придбані права вимоги за кредитними договорами, є пропозиції, здійснені ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та прийняті ПАТ «Перший український міжнародний банк».

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» надав копію пропозиції № 16 від 21.01.2013 року, відповідно до якої, була здійснена операція купівлі-продажу прав вимог, зазначених у реєстрі боржників. Згідно умов вказаної пропозиції, позивач зобов'язувався передати ПАТ «Перший український міжнародний банк» за ціною, вказаною у ній, лише права вимоги. Посилання на те, що до складу ціни прав вимоги входить вартість послуг з управління і обслуговування правами вимоги у пропозиції - відсутні.

Таким чином, договорами, відповідно до яких, ПАТ «Перший український міжнародний банк» придбав права вимоги за кредитними договорами, не було встановлено іншого порядку оплати послуг управління і обслуговування правами вимоги, ніж передбачений договором № 533/09 від 20.10.2011 року.

Відповідно до п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України», суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Договори № 440/27 від 20.10.2011 року, № 533/09 від 20.10.2011 року та пропозицій, які, відповідно до розділу 1 договору № 440/27 від 20.10.2011 року, є окремими договорами купівлі-продажу прав вимоги, містять чіткі і узгоджені між собою умови щодо оплати послуг управління і обслуговування прав вимоги, що відступаються.

Висновки відповідача про те, що умови договорів № 440/27 від 20.10.2011 року та № 533/09 від 20.10.2011 року передбачають отримання подвійної винагороди за послуги управління і обслуговування прав вимоги знаходяться «поза розумним сумнівом», оскільки зроблені без урахування кожного окремого договору купівлі-продажу, за яким були відчужені права вимоги (пропозицій).

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що статті договорів не передбачають можливість отримання ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» подвійної винагороди при здійсненні управління і обслуговування заборгованостями боржників, права вимоги за якими відступлені.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Також, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що облік операцій купівлі-продажу прав вимоги ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» здійснив з дотриманням вимог п. 153.5 ст. 153 ПК України.

Вказана норма права встановлює особливості оподаткування операцій з відступлення права вимоги та передбачає, що з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.

При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення, відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також, сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат, згідно з вимогами цього Закону.

Якщо доходи, отримані платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), отриманий прибуток включається до складу доходу платника податку.

Якщо витрати, понесені платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), перевищують доходи, отримані таким платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, від'ємне значення не включається до складу витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третьої особи.

Згідно вказаної норми права, ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», як первинний кредитор, що відступає фінансові кредити, у податковому обліку у витратах відображає суму заборгованості по кредитах за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення, а в доходах - суму отриманих коштів від ПАТ «Перший український міжнародний банк».

Відповідно до умов договору купівлі-продажу прав вимоги №440/27 від 20.10.2011 року та додатків до нього у вигляді пропозицій, сума заборгованості, що відступалася новому кредитору, дорівнювала сумі коштів які позивач отримував від покупця.

Відтак, за договором №440/27 від 20.10.2011 року та додатків до нього у вигляді пропозицій ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» не отримав доходу, який підлягає декларуванню.

Натомість, дохід у вигляді винагороди за надані послуги з управління і обслуговування прав вимоги за договором № 533/09 від 20.10.2011 року був належним чином задекларований позивачем, про що зазначено в Акті перевірки від 09.07.2015 року № 724/28-10-43-10/26333064.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від 29.07.2015 року № 0001014301 та № 0001024301 є протиправними і підлягають скасуванню.

Щодо нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Однією з підстав для винесення податкового повідомлення-рішення від 29.07.2015 року № 0001104301 став висновок податкового органу про те, що операції з надання ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» послуг з управління заборгованостями фізичних осіб-боржників, права вимоги до яких були відступлені, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Такий висновок податковий орган обґрунтовує тим, що, відповідно до пп. 196.1.5 п. 196.1 ст.196 ПК України, не є об'єктом оподаткування, зокрема, операції з надання послуг управління і відступлення прав вимоги за фінансовими кредитами фінансових установ, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства.

На переконання відповідача, після відступлення прав вимоги до фізичних осіб-боржників, ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» втратило статус фінансової установи, що надала кредит.

Разом з тим, такий висновок відповідача не ґрунтується вимогах закону, що регулює правовідносини, пов'язані із відступленням права вимоги.

Так, відповідно до пп. 14.1.255 п.14.1 ст.14 ПК України, відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

В силу ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом ст. 514 ЦК України, відступаючи права вимоги, позивач передає права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Проаналізувавши вказані норми права, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що при передачі первісним кредитором прав за кредитним договором не відбувається зміна його статусу як особи, яка безпосередньо надала такий кредит. У свою чергу, новий кредитор, який придбав права вимоги стосовно кредиту, не може вважатися особою, яка надала кредит.

Саме операція із надання кредиту створює для кредитора комплекс прав і обов'язків, у тому числі, пов'язаних із оподаткуванням.

Як раніше зазначалося, відповідно до пп. 196.1.5 п. 196.1 ст.196 ПК України, операції з надання послуг управління правами вимоги за фінансовими кредитами фінансових установ, особою, що надала такі кредити, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач неправомірно здійснив нарахування податку на додану вартість за операціями ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», які полягали у наданні послуг з управління заборгованостями фізичних осіб-боржників, права вимоги до яких, були відступлені банком іншим особам.

Іншою підставою для нарахування ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» податкових зобов'язань з податку на додану вартість став висновок суду першої інстанції про порушення вимог податкового законодавства за наслідками операцій з ліквідації основних засобів за самостійним рішенням; за наслідками з ліквідації (списання) необоротних активів за самостійним рішенням та за наслідками операцій з ліквідації (списання) поліпшення орендованих приміщень за самостійним рішення.

Такий висновок в Акті перевірки від 09.07.2015 року № 724/28-10-43-10/26333064 був обґрунтований тим, що документи, які підтверджують знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів, поліпшень орендованих приміщень, списаних (ліквідованих) у січні та березні 2015 року, у інший спосіб, внаслідок чого, вони не можуть використовуватися за первісним призначенням, не були додані ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» до декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, в яких здійснювалася ліквідація основних засобів та поліпшень орендованих приміщень.

Відповідно п. 189.9 ст. 189 ПК України, у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються, у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується, відповідно до законодавства, або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого, вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Вказана норма права передбачає, що випадками, за яких не діють правила, передбачені п. 189.9 ст. 189 ПК України, є:

- ліквідація основних виробничих або невиробничих засобів у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили;

- ліквідація в інших випадках, коли вона здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства;

- ліквідація внаслідок знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Разом з тим, положення п. 189.9 ст. 189 ПК України не передбачають, що документ, який підтверджує настання такого випадку платник податків зобов'язаний додати до податкової декларації з податку на додану вартість.

Крім того, висновок відповідача про те, що ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» зобов'язане було додати відповідні документи до декларації з податку на додану вартість суперечить Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року № 966.

Перелік додатків до податкової декларації з податку на додану вартість визнаний у п. 10 розділу ІІІ вказаного Порядку, серед яких документ, що підтверджує настання обставин, зазначених у абз. 2 п. 189.9 ст. 189 ПК України - відсутній.

За змістом Акту перевірки від 09.07.2015 року № 724/28-10-43-10/26333064 відповідачу були надані акти інвентаризації, на підставі яких, відбулося списання основних засобів, необоротних активів та поліпшення орендованих приміщень. Згідно з розділами ІІ, ІІІ та ІV п. 3.1.5 вказаного Акту, під час аналізу зазначених матеріалів інвентаризації податковим органом не було зроблено висновок про те, що ліквідація була здійснена за самостійним рішенням платника податку.

Разом з тим, суд першої інстанції, на підставі письмових пояснень ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» встановив, а відповідач не заперечував, що позивач здійснив списання основних засобів, необоротних активів та поліпшення орендованих приміщень тих відділень, які територіально знаходилися в зоні АТО.

При цьому, позивач керувався Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року № 879 (надалі - Положення).

В силу п. 8 Положення, підприємства, що знаходяться на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції (або їх структурні підрозділи (відокремлене майно) перебувають на зазначених територіях), проводять інвентаризацію у випадках, обов'язкових для її проведення, тоді, коли стане можливим забезпечити безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов'язання та власний капітал цих підприємств.

Зазначені підприємства зобов'язані провести інвентаризацію станом на 1-ше число місяця, що настає за місяцем, у якому зникли перешкоди доступу до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, та відобразити результати інвентаризації в бухгалтерському обліку відповідного звітного періоду.

У розділах ІІ, ІІІ та ІV п. 3.1.5 Акту перевірки від 09.07.2015 року № 724/28-10-43-10/26333064 відсутні посилання на те, що документування факту ліквідації основних засобів, необоротних активів та поліпшення орендованих приміщень відділень, які територіально знаходилися в зоні АТО, відбулося з порушенням Положення.

З огляду на те, що в даному випадку, ліквідація основних засобів, необоротних активів та орендованих приміщень відділень, які територіально знаходилися в зоні АТО, відбулася внаслідок незалежних від позивача обставин, висновок податкового органу про те, що така ліквідація для цілей оподаткування має розглядатися як постачання основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації - суперечить абз. 2 п. 189.9 ст. 189 ПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2015 року № 0001104301 є законним і обґрунтованим.

Щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0001084301 від 29.07.2015 року став висновок податкового органу про те, що ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» у період з 01.01.2013 року по 28.04.2015 року не забезпечив утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб із отриманого додаткового блага у вигляді прощення кредитної заборгованості клієнтів.

На час виникнення спірних правовідносин положення абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України передбачали, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді:

- у період з 01.01.2013 року по 01.01.2015 року - суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності;

- у період з 01.01.2015 року по 28.04.2015 року - основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

За змістом вказаної норми права, доходом платника податку є сума боргу (сума основного боргу), зобов'язання щодо повернення якого припинилися на підставі рішення кредитора.

Вказаний висновок узгоджується із положеннями ст. 605 ЦК України, відповідно до якої, зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Під час проведення перевірки відповідач встановив, що 29.07.2013 року Протоколом № 69/1 засідання правління ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» було прийнято рішення про списання безнадійної кредиторської заборгованості по кредитах фізичних осіб, у яких прострочка основної суми платежу і/або відсотків і/або комісії перевищує 360 днів у розмірі 4 227 878, 58 грн.; 07.11.2013 року Протоколом № 93 засідання правління ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» було прийнято рішення списати безнадійну заборгованість по нарахованій комісії за ведення «С» рахунку в сумі 12 504, 41 грн.; 24.04.2014 року Протоколом № 19 засідання правління ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» було прийнято рішення про списання безнадійної кредиторської заборгованості по кредитах фізичних осіб, у яких прострочка основної суми платежу і/або відсотків і/або комісії перевищує 180 днів у розмірі 139 284, 32 грн., по всіх інших фізичних особах, у яких прострочка основної суми платежу і/або відсотків і/або комісії перевищує 360 днів у розмірі 4 425 551, 62 грн.; 08.05.2014 року Протоколом № 24 засідання правління ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» було прийнято рішення про списання безнадійної кредиторської заборгованості по кредитах фізичних осіб, у яких прострочка основної суми платежу і/або відсотків і/або комісії перевищує 180 днів у розмірі 4 396 004, 83 грн., по всіх інших фізичних особах, у яких прострочка основної суми платежу і/або відсотків і/або комісії перевищує 360 днів у розмірі 23 950 277, 97 грн.; 17.06.2014 року Протоколом № 33 засідання правління ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» було прийнято рішення про списання безнадійної кредиторської заборгованості по нарахованій комісії за ведення «С» рахунку таким чином: по фізичних особах, у яких немає активних кредитів/карткових рахунків (крім списаних за рахунок резерву), у яких прострочка перевищує 180 днів у розмірі 846 373, 65 грн.; по фізичних особах, у яких є один або більше відкритих карткових рахунків (крім списаних за рахунок резерву) і немає інших активних кредитів, у яких прострочка перевищує 180 днів у розмірі 1 054 865, 72 грн.; 23.06.2014 року Протоколом № 36 засідання правління ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» було прийнято рішення про списання безнадійної кредиторської заборгованості по овердрафтам по фізичних особах, у яких прострочка основної суми платежу і/або відсотків і/або комісії перевищує 180 днів у розмірі 32 468 702, 90 грн.; 30.10.2014 року Протоколом № 66 засідання правління ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» було прийнято рішення про списання безнадійної кредиторської заборгованості за овердрафтом по фізичних особах, у яких прострочка основної суми платежу і/або відсотків і/або комісії перевищує 180 днів у розмірі 48 626 537, 97 грн.; 02.12.2014 року Протоколом № 74 засідання правління ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» було прийнято рішення про списання безнадійної кредиторської заборгованості за овердрафтом по фізичних особах, у яких прострочка основної суми платежу і/або відсотків і/або комісії перевищує 180 днів у розмірі 66 174 309, 87 грн.; 24.12.2014 року Протоколом № 80 засідання правління ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» було прийнято рішення про списання безнадійної кредиторської заборгованості по кредитних договорах фізичних осіб, у яких прострочка основної суми платежу і/або відсотків і/або комісії перевищує 180 днів у розмірі 962 988, 65 грн.; і заборгованість за овердрафтом - у сумі 6 914 490, 60 грн.

Так, на вимогу суду апеляційної інстанції, ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» надав копії зазначених протоколів. Дослідивши копії вказаних документів, колегія суддів встановила, що податковий орган не у повному обсязі встановив їх змін та не звернув увагу на те, що вони передбачають списання заборгованості за рахунок резерву та її подальший облік на позабалансовому рахунку.

Відповідно до пп. 159.4.1 п. 159.4 ст. 159 ПК України, за рахунок створеного страхового резерву банк відшкодовує заборгованість, яка визначена безнадійною, відповідно до методики, встановленої Національним банком України.

Правила відшкодування (списання) банками України, згідно з пунктами 159.2 та 159.4 статті 159 ПК України, за рахунок створеного страхового резерву заборгованості, яка визначена безнадійною відповідно до методики, установленої Національним банком України, визначені у Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву, що затверджений постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 року № 172. Відповідно до вказаного Порядку, Банк має право відшкодувати (списати) за рахунок резерву заборгованість, яка визначена безнадійною, відповідно до нормативно-правових актів Національного і банку України. Банк у разі відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості за основним боргом одночасно відшкодовує (списує) за рахунок резерву нараховані проценти та комісії за такою заборгованістю. Банк відображає в бухгалтерському обліку відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку.

В силу п. 7 Порядку, відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобов'язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

З огляду на зміст протоколів правління ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», на які відповідач посилається в розділі ІІ п. 3.1.6 Акту перевірки від 09.07.2015 року № 724/28-10-43-10/26333064 та вказані норми права, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач не здійснював припинення зобов'язань шляхом анулювання (прощення) боргів фізичним особам.

Відтак, посилання відповідача на абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, як на підставу для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, є необґрунтованими.

Колегія суддів, також, зазначає, що зі змісту Рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» вбачається, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку є втручанням до його майнових прав у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у частині скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2015 року № 0001084301 є законним і обґрунтованим.

Щодо нарахування транспортного податку.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 29.07.2015 року № 0001034301 став висновок податкового органу про те, що ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» порушив строк подачі податкової звітності з транспортного податку.

У відповідності до пп. 267.6.4 п. 267.6 ст. 267 ПК України, платники транспортного податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об'єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально. Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, декларація юридичною особою - платником подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об'єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.

У п. 3.1.7.3.1 Акту перевірки від 09.07.2015 року № 724/28-10-43-10/26333064 зазначено, що, у зв'язку з технічними проблемами, пов'язаними з затримкою прийняття звітності каналами електронної пошти та, враховуючи відсутність можливості у платника податків подати у граничний строк податкові декларації, у зв'язку із технічними проблемами, які мали місце 17-19 лютого 2015 року, граничний строк для подання податкових декларацій було подовжено до 24.02.2015 року, включно.

Відповідач встановив, що ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» подало розрахунок транспортного податку 11 березня 2015 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2015 року № 0001034301, позивач посилався на те, що форма розрахунку транспортного податку не була затверджена у встановленому законом порядку. Крім того, враховуючи те, що внаслідок об'єднання двох банків протягом січня-березня 2015 року позивач здійснював продаж та передачу нереалізованих транспортних засобів своєму правонаступнику, а в запропонованому до подачі звіті не можливо відобразити поквартальний облік з наступним уточненням по фактичному перебуванню на балансі банку автомобілів, в звітності за березень 2015 року (місяці, в якому здійснюється об'єднання двох банків та передача транспортних засобів на баланс правонаступника) здійснив декларування транспортного податку на 2015 рік.

Суд встановив, що з 01.01.2015 року був введений в дію новий місцевий податок - транспортний податок.

Відповідно до п. 46.6. ст. 46 ПК України, якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, який затвердив такі форми, зобов'язаний оприлюднити нові форми звітності.

До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Листом ДФС України від 28.01.2015 року № 2444/7/99-99-17-04-01-17 платникам транспортного податку - юридичним особам пропонувалося до затвердження форми податкової звітності задекларувати об'єкти оподаткування, використовуючи розрахунок суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 року № 767.

В силу п. 46.4 ст. 46 ПК України, якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам цього Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації.

У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід'ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання. Платник податків, для якого цим Кодексом встановлено обов'язок подання звітності в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі.

Таким чином, якщо позивач вважає, що запропонована до заповнення форма розрахунку транспортного податку не дає можливості належним чином відобразити показники, які впливають на розмір його податкових зобов'язань, він не був позбавлений можливості вказати про цей факт у розрахунку та подати відповідні доповнення у порядку передбаченому п. 46.4 ст. 46 ПК України.

Натомість, обставини, на які посилається позивач, не могли бути підставою для неподання відповідного розрахунку у встановлений строк.

Крім того, ст. 120 ПК України, яка передбачає застосування штрафу за несвоєчасне подання податкової звітності, не передбачає можливості звільнення платника податків від відповідальності за порушення строку подання податкової звітності.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що податкове повідомлення-рішення від 29.07.2015 року № 0001034301, яким ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» визначено грошові зобов'язання з транспортного податку юридичних осіб в розмірі 170,00 грн., з них, штрафні санкції 170,00 грн. є законним та безпідставно скасовано судом першої інстанції.

Щодо нарахування штрафних санкцій за порушення вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Підставою для прийняття рішень від 29.07.2015 року №0001074301 та №0001054301 став висновок податкового органу про те, що ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» під час виплати заробітної плати порушило пропорційне перерахування єдиного внеску, передбачене абз. 2 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно вказаної норми права, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум платники внеску зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Як вбачається із додатку № 18 до Акту перевірки від 09.07.2015 року № 724/28-10-43-10/26333064, розмір авансових платежів, розрахований відповідачем, виходячи із розміру заробітної плати, був більшим, ніж розмір авансових платежів, сплачених позивачем при виплаті заробітної плати за серпень 2012 року, серпень 2013 року, квітень, травень, липень та вересень 2014 року.

Детальних розрахунків щодо сум авансових платежів, зазначених у додатку № 18 до Акту перевірки від 09.07.2015 року № 724/28-10-43-10/26333064, відповідач не надав.

Суд першої інстанції, на підставі письмових пояснень ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» встановив, що розбіжність у розрахованій відповідачем сумі авансового внеску та сумі авансового внеску, розрахованій і сплаченій позивачем, виникла внаслідок неврахування податковим органом максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується для ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі, в натуральній формі, що визначаються, відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Разом з тим, ч. 3 ст. 7 вказаного Закону передбачено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

В силу п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

За твердженням позивача, з яким погодився суд першої інстанції, в окремих випадках сума нарахованої заробітної плати працівників ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» перевищувала максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, у зв'язку з чим, нарахування авансових платежів здійснювалося з урахуванням ч. 3 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

На підтвердження вказаної обставини, позивач надав суду копію розрахункового листка ОСОБА_6 за травень 2014 року. Згідно вказаного листа, розмір нарахованої ОСОБА_6 заробітної плати складав 80 479, 73 грн.

Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» у 2014 році прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1 218, 00 грн. Відповідно, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску становила 20 706, 00 грн.

Враховуючи те, що заробітна плата ОСОБА_6 перевищувала максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, нарахування єдиного внеску здійснюється в межах сум 20 706, 00 грн.

Натомість, відповідач при визначенні розміру авансових внесків не враховував випадки перевищення розміру заробітної плати максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Так, в апеляційній скарзі відповідача відсутні посилання на необґрунтованість вказаного висновку суду першої інстанції та не наведено детальних розрахунків сум авансових платежів, зазначених у додатку № 18 до Акту перевірки від 09.07.2015 року № 724/28-10-43-10/26333064.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що рішення про застосування штрафних санкцій від 29.07.2015 року №0001074301 та №0001054301 є необґрунтованими і підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Таким чином, аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовну вимогу ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 липня 2015 року № 0001034301, яким визначено грошові зобов'язання з транспортного податку юридичних осіб в розмірі 170,00 грн., а тому постанова суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 липня 2015 року № 0001034301, яким визначено грошові зобов'язання з транспортного податку юридичних осіб в розмірі 170,00 грн. В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2015 року слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, частково спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції в частині правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 29 липня 2015 року № 0001034301, яким визначено грошові зобов'язання з транспортного податку юридичних осіб в розмірі 170,00 грн.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції частково порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи в частині, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 липня 2015 року № 0001034301, яким визначено грошові зобов'язання з транспортного податку юридичних осіб в розмірі 170,00 грн. з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в цій частині.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2015 року в частині задоволення позовної вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Ренесанс Капітал» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 липня 2015 року № 0001034301, яким визначено грошові зобов'язання з транспортного податку юридичних осіб в розмірі 170,00 грн. - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Банк Ренесанс Капітал» в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 липня 2015 року № 0001034301, яким визначено грошові зобов'язання з транспортного податку юридичних осіб в розмірі 170,00 грн. - відмовити.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді

Вівдиченко Т.Р. Мамчур Я.С. Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено 18.11.2016 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Сорочко Є.О.

Мамчур Я.С