Справа № 591/1815/16-ц

Провадження № 2/591/1267/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2016 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі:

головуючого - судді Шелєхової Г.В.,

при секретарі - Тищенко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2, треті особи: Сумська міська рада, Сумська районна рада, Державна екологічна інспекція в Сумській області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою прибережної захисної смуги, водоохоронної зони,

В С Т А Н О В И В :

12 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, посилаючись на те, що він є мешканцем міста Суми, професійно займається рибальством та надає перевагу відпочинку на природі, на березі річки Псел зі своєю родиною, близькими родичами та друзями. Протягом багатьох років він відвідував прибережну смугу річки Псел в районі АДРЕСА_1 для рибальства та відпочинку. Право на це йому надане законодавством України, яким він повноцінно користувався протягом тривалого часу.

Зазначає, що в центральній частині міста Суми в районі АДРЕСА_1 на березі р.Псел на території біля 2 га розташувався розважальний центр - база: будинки на бетонних фундаментах, кафе «Мисливець», бесідки, сауна, які закриті великим парканом з бетонних плит та металевої сітки, доступ йому до р. Псел відсутній. Він неодноразово звертався з цього питання до різних інстанцій та отримав інформацію і документи про те, що ця база знаходиться у вказаному місці незаконно.

Законна документація на право знаходження у вказаному місці будь-яких будівель відсутня, у зазначеному місці заборонена будь-яка підприємницька діяльність та розташування будь-яких об'єктів.

У 2012 році Сумська міська рада уклала договір про встановлення строкового особистого сервітуту з ФОП ОСОБА_2 на користування земельною ділянкою площею 311,085 кв.м. Земельна ділянка, передана за договором сервітуту, розташована в іншому місці, ніж земельна ділянка, на якій розташовані об'єкти відповідача, що використовуються у підприємницькій діяльності. База відпочинку знаходиться у природоохоронній прибережній зоні ріки Псел, де будівлі, тим більше, на бетонному фундаменті, знаходитись не можуть, а замість наданих в користування 311,085 кв. м база займає приблизно 20000 кв.м.

7 вересня 2015 року господарський суд Сумської області визнав договір особистого сервітуту недійсним, укладеним з порушенням вимог чинного законодавства, проте прибережна смуга не звільнена від забудови, використовується у підприємницькій діяльності. За 20 м від урізу води знаходиться сауна на бетонному фундаменті, використана вода зливається в річку, до кафе «Мисливець» підведене постачання природного газу, електропостачання, все закрите парканом без можливості його доступу на територію земельної ділянки загального користування на березі річки Псел та до самої річки.

Посилається на те, що державна екологічна інспекція у Сумській області, розглянувши його звернення, встановила, що споруди знаходяться в прибережній захисній смузі річки, територія огороджена парканом із бетонних плит і металевої сітки, а розташуванням бази, її парканом та спорудами порушуються вимоги ВК України.

Зазначає також, що знаходження та експлуатація сауни в прибережній захисній смузі ріки Псел порушує її режим як природоохоронної території, земельні ділянки відповідачеві для зведення будівель в прибережній захисній смузі ріки Псел не надавалися.

Його проінформовано, що держінспекція направила 19 жовтня 2015 року голові міської ради лист з вимогою до 30 жовтня 2015 року провести демонтаж паркану, який обмежує вільний доступ на територію прибережної захисної смуги річки Псел та винести будівлі за межі цієї смуги.

На його звернення прокуратура міста Суми листом від 20 жовтня 2015 року на ім'я міського голови ОСОБА_3 дала вказівку про необхідність звільнення земельної ділянки від споруд з посиланням на те, що спірна земельна ділянка, якою користується відповідач, не звільнена, продовжує використовуватись підприємцем, не зважаючи визнання судом договору сервітуту недійсним, в зв'язку з чим слід вжити заходи щодо звільнення земельної ділянки з метою недопущення незаконного використання земель комунальної власності.

Посилається також на п. 2.1 рішення Сумської міської ради від 25 липня 2012 року № 1668, яким затверджено Порядок звільнення земельних ділянок від незаконно встановлених тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території міста Суми, який передбачає випадки, у яких підлягають демонтажу (знесенню) незаконно встановлені тимчасові споруди, а відповідна ділянка підлягає поверненню та приведенню у попередній стан: відсутність паспорта, інших дозвільних документів, анулювання паспорту прив'язки ТС, закінчення терміну його дії, самовільне розміщення ТС, невідповідність розташування ТС паспорту його прив'язки, будівельним нормам і правилам, відсутність документа, що посвідчує право на земельну ділянку, самовільна зміна власником ТС його цільового призначення, за рішенням суду.

Зазначає, що жодна із державних установ, уповноважених регулювати і контролювати спірні питання, не надала йому документів на підтвердження законності використання відповідачем ділянки; міський голова та голова Сумської обласної ради погодились, що ділянка забудована незаконно, проте жодних дій з цього питання не вчиняється, а його неодноразові виступи про вказані порушення прав в пресі і на телебаченні залишаються без реагування.

Посилається на порушення відповідачем його особистих прав, оскільки йому закрито вільний доступ до берегів ріки Псел, він не має можливості користуватись природною прибережною захисною смугою річки, до забудови якої він вільно користувався природними ресурсами у вказаному місці, відпочивав там з сім'єю та друзями, займався рибальством, активними видами спорту, будучи наділеним законодавством України цим правом. Відповідач порушила його конституційні права та законодавство України, незаконно побудувавши у природоохоронній зоні будівлі, огородивши 20 000 кв. м парканом, закривши вільний доступ до прибережної захисної смуги та річки. Територія забруднена відходами від комерційної діяльності, засмічена, відбулась зміна ландшафту, забруднення вод річки і т.д.

Зазначає, що зазначені норми законодавства України наділяють його правом для звернення до суду з метою перешкоджання подальшого погіршення стану навколишнього природного середовища та відновлення його порушених прав на вільне загальне користування довкіллям, природними земельними і водними ресурсами.

Просив усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою на території бази відпочинку ФОП ОСОБА_2 в місті Суми по АДРЕСА_1 вздовж берега річки Псел з боку відповідача, звільнити земельну ділянку на території вказаної бази відпочинку шляхом демонтажу (зносу) малих архітектурних форм, паркану, які розташовані відповідачем, та привести земельну ділянку у придатний для використання стан згідно цільового призначення.

Представник відповідача позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити в зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю вимог, зазначивши, що відсутні перешкоди для доступу позивача до берегової смуги річки Псел, а також позивачем не надано доказів порушення його прав.

Представник третьої особи - Сумської міської ради просив в задоволенні позову відмовити, в зв'язку з наявністю у відповідача всієї дозвільної документації щодо об'єкту нерухомості та зареєстрованого права власності та недоведення позивачем порушення його прав.

Представник третьої особи - Державної екологічної інспекції в Сумській області просив задовольнити позов, в зв'язку з наявністю порушень екологічного законодавства з боку відповідача.

Представник третьої особи - Сумської районної ради просив розглянути справу без участі їх представника.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована 21 березня 2003 року як фізична особа - підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, свідоцтвом про реєстрацію фізичної особи - підприємця (а.с. 11- 16, 85, 107 - 109).

01 листопада 2011 року між територіальною громадою м. Суми як власником, від імені якої діяла Сумська міська рада в особі міського голови ОСОБА_4, та ФОП ОСОБА_2 як сервітуарієм, був укладений договір № 053/11 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми, предметом якого став особистий строковий сервітут, встановлений виключно сервітуарію, на територію (об'єкт благоустрою) в м. Суми, на якій буде розміщуватись та використовуватись для провадження підприємницької діяльності група тимчасових споруд (зона відпочинку) площею 311,085 кв. м; об'єктом особистого строкового сервітуту за цим договором є територія (об'єкт благоустрою) в м. Суми, АДРЕСА_1, площею 311,085 кв. м, розташування та межі якої зазначені в додатку до цього договору, строк дії договору - 5 років (на період з 01.05 по 01.10 кожного року з моменту його підписання повноважними сторонами (а.с. 9 - 10, 14 - 15).

Листом від 30 червня 2015 року управління Держземагенства в Сумському районі повідомило позивача про відсутність інформації щодо реєстрації права власності (користування) на земельну ділянку по АДРЕСА_1, 4 за ОСОБА_2 під розміщеною базою відпочинку; ділянка за даною адресою не сформована, кадастровий номер не визначений (а.с.33).

15 липня 2015року позивач як голова місцевого осередку МГО «Міжнародний комітет сприяння боротьбі з корупцією та тіньовою економікою» у Сумській області звернувся до міського голови м. Суми ОСОБА_3 з посиланням на те, що рішенням виконкому Сумської міської ради від 6 вересня 2011 року № 588 ОСОБА_2 був наданий дозвіл на розміщення тимчасової споруди в зоні відпочинку в районі АДРЕСА_1, згідно п. 4 якого заявник зобов'язана була звернутись з заявою-декларацією до міського голови для отримання акту відповідності тимчасової споруди вимогам розробленої документації, та просив повідомити, чи зверталась вона з такою заявою-декларацією, чи отримувала акт вказаної відповідності, яка розроблена документація є в наявності щодо розміщення тимчасових споруд ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 в м. Суми та надати відповідні документи (а.с. 27).

На запит позивач отримав відповідь від 5 серпня 20015 року з документами на 16 аркушах (а.с. 27- 28).

На запит позивача від 28 серпня 2015 року Державна екологічна інспекція України додатково надала 20 жовтня 2015 року інформаційну довідку, складену Державною екологічною інспекцією у Сумській області, з якої вбачається, що рішенням господарського суду Сумської області від 12 листопада 2010 року за ФОП ОСОБА_2 визнане право власності на сауну площею 56 кв. м та кухню площею 12,7 кв.м, розташовані в м. Суми по АДРЕСА_1, б/н, а рішенням господарського суду від 5 грудня 2011 року визнане її право приватної власності на малі архітектурні форми в м. Суми по АДРЕСА_1 - п'ять дерев'яних рублених будинків для відпочинку розміром 6 х 4,5 м кожний, кафе дерев'яне рублене розміром 12 х 5,7 м та душову розміром 4,4 м х 3,4 м, які знаходяться в прибережній захисній смузі річки Псел, проте в рішеннях не зазначено, що будівлі знаходяться в прибережній захисній смузі річки Псел.

Між Управлінням «Інспекція з благоустрою міста Суми» та ФОП ОСОБА_2 06 травня 2015 року був укладений договір № 90 про закріплення території міста Суми по утриманню в належному санітарно-технічному стані, за яким за ОСОБА_2 закріплювалась територія у місті Суми по АДРЕСА_1 (зона відпочинку) для утримання її в належному санітарно-технічному стані та забезпечення благоустрою відповідно до план-схеми, без зазначення конкретної площі. По благоустрою цієї території на замовлення ФОП ОСОБА_2 був виготовлений паспорт на розміщення малих архітектурних форм в місці масового відпочинку населення на прибережній території річки Псел по АДРЕСА_1 у м. Суми.

Встановлено, що територія, зазначена в договорі від 6 травня 2015 року № 90, огороджена парканом із бетонних плит і металевої сітки, чим порушуються вимоги ст. 47 Водного кодексу України на право загального водокористування громадянами, орієнтовна площа огородженої території прибережної захисної смуги, на яку обмежений вільний доступ, близько 20 000 кв. м, на огородженій території, крім навісів та альтанок, в порушення ст. 89 Водного кодексу, побудовано декілька дерев'яних будиночків з кондиціонерами, встановлених на бетонованій основі, на відстані 20 м від урізу води річки Псел знаходиться будівля, встановлена на бетонних плитах із димовою трубою (сауна). До будівлі, яка має вивіску «Кафе «Мисливець», підведений природний газ.

Зазначено, що ст. 89 Водного кодексу передбачає, що об'єкти, які знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим; споруди, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережної захисної смуги.

Знаходження та експлуатація сауни в прибережній захисній смузі ріки Псел порушує її режим як природоохоронної території, земельні ділянки відповідачеві для зведення будівель в прибережній захисній смузі ріки Псел не надавалися.

Посилаючись на порушення ФОП ОСОБА_2 вимог ст.ст. 47, 89 ВК України щодо права загального водокористування громадянами та щодо недотримання природоохоронного режиму на території прибережної захисної смуги при наданні послуг з облаштування місць загального відпочинку на території прибережної смуги річки Псел, інспекція посилалась на те, що Сумська міська рада як власник земельної ділянки повинна вимагати від ОСОБА_2 до 30 жовтня 2015 року провести демонтаж паркану із бетонних плит та металевої сітки, який обмежує вільний доступ на територію прибережної захисної смуги річки Псел, припинити експлуатацію і до 31 грудня 2015 року винести будівлю сауни за межі прибережної захисної смуги, а при не виконанні зазначених вимог достроково розірвати договір № 053/11 з ОСОБА_2 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди у м. Суми та договір від 6 травня 2015 року № 90 про закріплення території міста Суми по утриманню в належному санітарно-технічному стані.

Позивачеві повідомлено, що Держінспекція направила голові міської ради лист № 2072/02 на усунення виявлених порушень у зазначені терміни (а.с. 29 -30).

Крім того, у першій відповіді від 28 вересня 2015 року на звернення позивача Державна екологічна інспекція України повідомила, що за результатами перевірки Державної екологічної інспекції в Сумській області встановлено, що відстань від урізу води до встановленого ФОП ОСОБА_2 паркану з бетонних плит і металевої сітки становить в межах 55 м (а.с. 31).

Рішенням господарського суду Сумської області від 7 вересня 2015 року у справі за позовом заступника прокурора міста Суми до Сумської міської ради, ФОП ОСОБА_2 визнаний недійсним договір № 053/11 від 1 листопада 2011 року про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем розташування тимчасової споруди, укладений між Сумською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, з тих підстав, що спірний договір, який насправді є договором оренди, укладений з порушенням встановлених чинним законодавством України вимог, встановлених для договорів оренди землі з огляду на відсутність в ньому всіх істотних умов, необхідних для укладення договору оренди (а.с. 19 - 23).

З матеріалів справи також вбачається, що в результаті перевірки, проведеної Державною екологічною інспекцією у Сумській області, встановлено, що на огородженій території на відстані 19 м від урізу води на бетонних плитах розташована дерев'яна баня, зі східної сторони розташовані 5 будиночків для відпочинку на бетонних плитах та вбиральня. Відстань від урізу води до найближчого будиночка складає 47,5 м, від вбиральні - 47, 5 м, що є порушенням п. 4 ч. 3 ст. 89 ВК України.

Рішенням Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Сумської області № 38 від 12 листопада 2009 року була заборонена експлуатація бані, що належить ПП ОСОБА_2 і знаходиться за 19 м від урізу р. Псел у зв'язку з порушенням відповідачем вимог ст. ст. 47, 88, 89 Водного кодексу, її було зобов'язано винести будівлю бані за межі прибережної захисної смуги р. Псел, не обмежувати можливість загального водокористування громадян для задоволення їх потреб (а.с. 53 - 56).

Зазначені обставини викладені в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 14 березня 2016 року (а.с. 46 - 51).

З припису № 8/02-16 від 14 березня 2016 року, виданого зазначеною інспекцією відповідачеві, вбачається, що її зобов'язано забезпечити, зокрема, доступ громадян до водного об'єкту - р. Псел до 1 травня 2016 року (а.с. 52).

12 жовтня 2015 року позивач звернувся як голова місцевого осередку МГО «Міжнародний комітет сприяння боротьбі з корупцією та тіньовою економікою» у Сумській області до прокурора м. Суми з посиланням на те, що рішенням господарського суду від 7 вересня 2015 року визнаний недійсним договір про встановлення особистого строкового сервітуту , п. 4.4.6 якого передбачає, що у випадку визнання його недійсним ФОП ОСОБА_2 зобов'язана звільнити земельну ділянку від тимчасових споруд. При зверненні з вказаним позовом до суду прокурор не заявляв вимог про звільнення ОСОБА_2 земельної ділянки від розташованих там споруд - малих архітектурних форм (сауна, кухня, кафе, 5 будинків для відпочинку). Зазначав, що на вказаній земельній ділянці, розташованій в межах охоронної смуги річки Псел по АДРЕСА_1 в м. Суми продовжують знаходитись та функціонувати всі споруди відповідача, здійснюється господарська діяльність, земельна ділянка не звільняється, після визнання договору недійсним орендні платежі не сплачуються. Посилаючись на курс держави на подолання корупції, безвідповідальність землекористувача, яка не має підстав для використання великої частини берега річки Псел, відсутність наповнення бюджету відповідного рівня, вважав, що прокурор має звернутися до господарського суду щодо звільнення відповідачем земельної ділянки від розташованих там споруд (а.с. 25).

На вказане звернення прокурор надав відповідь про те, що прокуратура направила до міської ради вимогу про необхідність з'ясування підстав подальшого користування відповідачем земельною ділянкою та у разі встановлення порушень законодавства вжити заходів щодо її звільнення як землі комунальної власності від незаконного користування, вимагав повідомити прокуратуру про вжиті міською радою заходи до 27 жовтня 2015 року (а.с. 24 - 26).

З довідки управління Держгеокадастру у Сумському районі від 26 серпня 2016 року вбачається, що земельна ділянка, орієнтовною площею 1,4 га, згідно рішення міської ради, яка пропонується до відведення в оренду ФОП ОСОБА_2 під розміщеною базою для відпочинку по АДРЕСА_1, 4, відноситься до земель комунальної власності Сумської міської ради (категорія земель - землі водного фонду, прибережна смуга р. Псел», вона є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (а.с. 110).

Ч. 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що узгоджується з вимогами ст. 15 та ст. 16 ЦК України.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (диспозитивність цивільного судочинства).

Ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 50, ст. 66 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави; кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди; - кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Ч.ч. 1 - 2 ст. 293 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення.

Діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності.

Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду.

Ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України.

Громадяни України мають право користуватися природними ресурсами України відповідно до цього та інших законів.

Ст. 9 вказаного Закону встановлено, що кожний громадянин України має право, зокрема, на а) безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище;г) здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;и) оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.

Законами України можуть бути визначені й інші екологічні права громадян.

Ст. 10 Закону передбачає, що екологічні права громадян забезпечуються, зокрема, обов'язком центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації об'єктів економіки; участю громадських організацій та громадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища;невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

Діяльність, що перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому цим Законом та іншим законодавством України.

Ст. 11 Закону передбачає, що Україна гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих їм законодавством.

Місцеві ради, органи державної влади в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів зобов'язані подавати всебічну допомогу громадянам у здійсненні природоохоронної діяльності, враховувати їх пропозиції щодо поліпшення стану навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, залучати громадян до участі у вирішенні питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів.

Порушені права громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 67 зазначеного Закону, спори у галузі охорони навколишнього природного середовища вирішуються судом, місцевими радами чи органами, які утворюються ними, відповідно до їх компетенції і в порядку, встановленому законодавством України.

Ст. 68 Закону встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у а) порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище;б) порушенні норм екологічної безпеки;е) порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів;ї) невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчиненні опору їх представникам;

Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Ст. 4 ВК України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Згідно ст. 1 Водного кодексу, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Ч. 1 ст. 47 Водного кодексу («Право загального водокористування») встановлено, що загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

Ст. 85 Водного кодексу передбачає, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

У постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані.

У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ст. 87 Водного кодексу передбачає, що для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється.

На території водоохоронних зон забороняється, зокрема, скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також у потічки.

Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад зобов'язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях.

Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до ст. 88 ВК України, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Ст. 89 Водного кодексу встановлює обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах, передбачаючи, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, 4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Відповідно до ст. 58, 59 ЗК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Ст. 60 ЗК України встановлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Ст. 61 ЗК України встановлює обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах:

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.

Ст. 96 ЗК України визначено, зокрема, що землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням, додержуватись вимог законодавства про охорону довкілля.

З огляду на встановлені судом обставини та наведені норми матеріального права, суд вважає недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивача в тій частині, що та обставина, що територія земельної ділянки на березі річки Псел, якою користується відповідач для здійснення господарської діяльності, огороджена парканом із бетонних плит та металевої сітки, обмежує його право на загальне водокористування, передбачене ст. 47 Водного кодексу України та унеможливлює його доступ до берега річки.

Таких висновків суд дійшов тому, що всупереч вимогам ч. 1 ст. 60 ЦПК України та ст. 16 ЦК України позивачем на підтвердження цих обставин не подано належних та допустимих доказів, а представник Сумської міської ради спростував його твердження щодо відсутності вільного доступу до річки внаслідок наявного паркану, яким огороджена земельна ділянка відповідача.

Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині суд виходить і з того, що за позивачем на вказаний об'єкт нерухомості (в тому числі з парканом) зареєстроване право власності (яке не скасоване), що підтверджується наданими суду витягами та технічною документацією (а.с. 145-176).

З цих же міркувань суд не може вважати переконливим припис № 8/02-16 від 14 березня 2016 року, виданий відповідачеві Державною екологічною інспекцією у Сумській області, який поданий позивачем як доказ щодо наведених обставин. А крім того, суду не були надані докази стосовно наявних чи відсутніх юридичних наслідків для відповідача, пов'язаних з невиконанням цього припису.

Не вважає суд такими, що ґрунтуються на вимогах закону і вимоги позивача про усунення йому перешкод у користуванні земельною ділянкою на території бази відпочинку відповідача вздовж берега річки Псел шляхом знесення малих архітектурних форм та зобов'язання привести земельну ділянку у придатний для використання стан згідно цільового призначення.

Враховуючи, що судовими рішеннями визнане право власності відповідача на споруди, зведені саме на спірній земельній ділянці, знесення яких вимагає позивач, і при цьому не врахований статус ділянки, на якій вони розміщені, на що посилається і Державна екологічна інспекція в Сумській області, проте зазначені судові рішення набрали чинності і не скасовані, суд вважає неможливим з цієї підстави захистити права позивача в цій частині у обраний ним спосіб - шляхом знесення вказаних споруд як власності відповідача, яке ніким не оспорюється з тих підстав, що споруди зведені на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети.

Ч. 1 ст. 181 ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст.ст. 57, 58, ч. ч. 2-3 ст. 60 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко - і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, встановленого ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач, всупереч вимогам ст. ст. 10. 60 ЦПК України, не довів належними доказами, в чому полягає порушення саме його особистих прав розташуванням як вказаних «малих архітектурних форм» так і паркану на зазначеній земельній ділянці, посилаючись лише на заборону розміщення їх нормами закону, та в чому полягає приведення земельної ділянки і в якій саме частині у придатний для її використання стан згідно цільового призначення з метою захисту саме його порушеного, як він вважає, права.

Порушення вищенаведених норм матеріального права щодо заборони будівництву прибережних захисних смугах уздовж річок будь-яких споруд, крім передбачених законом, не може бути підставою для задоволення вимог позивача в зазначеній частині без доведеності порушення саме його особистого права та в чому воно полягає, з огляду на положення ст. 89 ВК України, згідно якого, об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим; не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Позивач, посилаючись на порушення його права на безпечне довкілля, не надав доказів порушення його прав відповідачем і в цій частині.

З огляду на вищенаведене, позов ОСОБА_1 не може бути задоволений.

На підставі ст.ст. 14, 50, 66 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 181, 293 ЦК України, ст.ст. 4, 47, 85, 87-89 ВК України, ст.ст. 58-61, 96 ЗК України, ст.ст. 4, 9-11, 67, 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», керуючись ст.ст. 10-11, 57-60, 80, 88, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в зв»язку з необгрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Г.В. Шелєхова