РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року

м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Венгерчук А.О.

секретар - Самолюк А.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Острог справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою

встановив:

в Острозький районний суд з позовом до ОСОБА_3, ПАТ "Українська транспортна страхова компанія" про відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою звернувся ОСОБА_1

Свої вимоги аргументує тим, що ОСОБА_3, 08 червня 2013 року, приблизно о 14 год. 10 хв., керуючи автомобілем «Volkswagen Transporter» д.н. НОМЕР_8 та рухаючись по пр-ту Палладіна на регульованому перехресті з вул. Стеценки в м. Києві, скоїв зіткнення з автомобілем "Mitsubishi-Lancei"' д.н. НОМЕР_7 під керуванням позивача, внаслідок чого ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, забою шийного відділу хребта.

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 02.09.2013 р. в діях відповідача ОСОБА_3 встановлено порушення вимог п. 12.1 та п.13.1 ІІДР. Відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва № 759/13881/13-п від 26.09.2013 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

Внаслідок ДТП пошкоджено автомобіль "Mitsubishi-Lancer" державний номерний знак НОМЕР_7. Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 застрахована на умовах поліса АЕ/2194996 в ПАТ «Українська транспортна страхова компанія», відповідно до вимог ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПАТ «УТСК» - 22.10.2013 р. було надано письмове повідомлення про страховий випадок з необхідним комплектом документів. 31.10.2013 року, з метою визначення розміру матеріальної шкоди було проведено огляд пошкодженого автомобіля та його фотографування аварійним комісаром ПАТ «УТСК». Позивачем було сплачено послуги евакуації пошкодженого автомобіля в розмірі 5250 грн.

Відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПАТ «УТСК» 05.11.2013 року було надано письмову заяву про виплату страхового відшкодування.

Згідно п. 36 .2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик протягом 15 днів, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.Строк виконання зобов'язання відповідача ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» здійснити страхове відшкодування позивачу закінчився 03.02.2014 року.

Витрати на лікування позивача складаються із оплати діагностики комп'ютерної томографії головного мозку позивача на суму 450 грн. крім того позичу має бути відшкодовано втрачений заробіток за 23 дні тимчасової непрацездатності. Загальна сума відшкодування за шкоду завдану здоров'ю становить 1329,37 грн.

Згідно п.4 страхового поліса АЕ/2194996 від 10.04.2013 р. страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду завдану майну становить 50000 грн. Згідно п.5 страхового поліса АЕ/2194996 від 10.04.2013 р. франшизи становить 500 грн.

Висновком судової автотоварознавчої експертизи встановлено економічну недоцільність ремонту пошкодженого в ДТП автомобіля "Mitsubishi-Lancer". Таким чином страхове відшкодування за шкоду завдану майну здійснюється на умовах ст. 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - як різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати, на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до висновку експертизи - «Ринкова вартість автомобіля після ДТП станом на 08.06.2013 р. становить 19779,69 грн. Таким чином станом на день ДТП - 08.06.2013 р. різниця між вартістю автомобіля до та після ДТП становить більше 50000 грн. Враховуючи розмір ліміту відповідальності 50000,00 грн. та франшизи 500 грн. ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» зобов'язана сплатити страхове відшкодування за шкоду завдану майну в розмірі 49500 грн.

Розмір заборгованості страховика ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» перед позивачем становить 1329,37 грн. страхового відшкодування за шкоду завдану здоров'ю та 49500 грн. страхового відшкодування за шкоду завдану майну, а разом 50829,37 грн.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Зазначає, що із ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» слід стягнути пеню за прострочення виплати страхового відшкодування за період з 12.04.2015 р. по 11.04.2016 р. із суми боргу 50829,37 грн. становить: 25890,95 грн.

Посилається на те, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Із Відповідача ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» слід стягнути 3 % річних від простроченої суми страхового відшкодування та втрати від інфляції. Розмір 3 % річних з 04.02.2014 р. по 15.09.2016 р. із суми боргу 50829,37 грн. становить: 3989,76 грн. Розмір інфляційних з 04.02.2014 р. по 15.09.2016 із суми боргу 50829,37 грн. становить: 44347,52 грн.

Висновком судової автотоварознавчої експертизи встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля станом на 08.06.2016 р. становить 168273,00 грн. Також висновком судової автотоварознавчої експертизи встановлено, що ринкова вартість після ДТП (вартість залишків) автомобіля "Mitsubishi-Lancer" станом на 08.06.2016 р. становить 48148,60 грн.

Різниця між вартістю автомобіля до ДТП та після ДТП становить 168273,00 - 48148,60 = 120124,40 грн. Також позивачем були сплачені послуги евакуації пошкодженого автомобіля в розмірі 5250 грн. Отже загальний розмір матеріальної шкоди складає 125374,40 грн.

Враховуючи, що суми страхового відшкодування за шкоду завдану майну на умовах страхового поліса АЕ/2194996 (49500грн.) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, відповідач ОСОБА_3 зобов'язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Ця різниця становить 75874,40 трн. (125374,40 - 49500).

Фізичний біль та страждання внаслідок отриманої в ДТП травми, порушення нормального та звичного способу життя, психологічні переживання, протиправність дій відповідача ОСОБА_3 спричинили позивачу моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 5000 грн. Судові витрати та витрати в розмірі 4500 грн. на оплату судової експертизи підлягають стягненню із відповідачів.

Позивач та представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та уточненій заяві та просили суд їх задовільнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву в якій просить проводити розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги не визнає. Крім того подав заперечення на позов в якому вказує, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з їх необгрунтованістю.

Зазначає, що якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено, або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження, посилаючись на п. 15 Постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 р.

Вказує, що позивачем визначено вартість матеріального збитку станом на 08.06.2016 року, в той час як пошкодження автомобіля відбулося 08.06.2013 року. Таким чином, вартість матеріального збитку не обґрунтована.

Крім того, зазначив, що у разі несплати страховиком страхувальникові, або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом. Отже, проценти, неустойка виплачуються страховиком через несвоєчасне виконання ним власного зобов'язання перед страхувальником і не можуть бути стягнуті з особи, винної в завданні шкоди.

Зазначає, що в частині стягнення моральної шкоди позивачу слід відмовити, так як ним не надані докази заподіяння йому моральної (немайнової) шкоди. Посилається на те, що позивач нічим не підтверджує факт заподіяння йому моральних або фізичних страждань або втрат немайнового характеру, у якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду і з чого він при цьому виходить. За таких обставин підстав для стягнення з моральної шкоди в розмірі 5000 грн. та різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розмірі 75874,40, а всього 80874,40 немає.

Представник відповідача ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» в судове засідання не з'явився, подав заперечення на позов в якому вказав, що позивачем у позовній заяві зазначено, що витрати на лікування ОСОБА_1 складаються з оплати діагностики та ліків згідно чеків та квитанцій на суму 1041,75 грн., однак як у додатках надані копії чеків квитанцій на суму 596 грн. та копія акту від 25.06.13р. на суму 450 грн. за надання медико-діагностичних послуг.

Згідно ст. 24.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує лише обгрунтовані витрати, тобто ті, які пов'язані саме з отриманими ушкодженнями яких зазнав позивач у ДТП. Згідно направлення в Рівненський обласний лікувально-діагностичний центр ОСОБА_1 направили з метою обстеження, а саме ЄЄГ, РЄГ, огляд нейрохірурга. Однак, у вищезазначеному акті надання послуг не зазначено які саме послуги надавалися потерпілій особі, тому ПрАТ «УТСК» вважає, що у відповідності ст. 57,58,60 ЦПК позивачем не доведено факт обґрунтованих витрат на таку діагностику. Також не зрозумілим є і самостійне обрання діагностичного центру позивачем якщо останній мав офіційне направлення у Рівненський обласний лікувально-діагностичний центр, де б йому зробили діагностику безкоштовно. Інших документів, які стосуються витрат на лікування позивачем надано не було.

Статтею 26 1 ЗУ «Про обов'язкове страхування» передбачено, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

У підпункті 22.1 статті 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування» зазначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування зменшується на суму франшизи, в даному випадку Полісом АЕ/2194996 передбачено розмір франшизи 500 грн.

Згідно статті 28 ЗУ «Про обов'язкове страхування» шкода, заподіяна в результаті дорожньо- транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу ті інше.

Згідно ст.ст. 30.1, 30.2 ст. 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищуютьйого вартість до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно звіту № 03/01/14 ринкова вартість автомобіля до ДТП становила 81412,10 грн., а вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу склала 85049,09 грн., вартість аварійно пошкодженого КТЗ 50679,03 грн. Тобто, 81412,10 грн. - 50679,03= 30733,07 грн. та відповідно за мінусом франшизи у розмірі 500,00 грн. = 30233,07 грн. ПрАТ «УТСК» у відповідності до чинного законодавства склало страховий акт та розрахунок розміру страхового відшкодування.

Зазначив, що відповідно до п. 4 Постанови ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013р. положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика, а саме щодо майнового страхування. Тобто, у випадку страхування по договору КАСКО - відшкодовуються 3% річних та інфляція, адже між сторонами наявні договірні відносини.

Відносини між ПрАТ «УТСК» та позивачем регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування». Згідно п. 36.5 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ. Тобто, страховик відшкодовує та компенсує лише ті витрати які чітко визначені спеціальним Законом. У зв'язку з тим, що страховик розрахував страхове відшкодування у розмірі 30233,07грн. то саме з цієї суми має нараховуватись пеня.

Суд, заслухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розділом третім главою 82 книги п'ятої ЦК України, та тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

Судом встановлено, що 08 червня 2013 року о 14 год. 10 хв., ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_4, по пр-ту Палладіна-вул. Стеценка в м.Києві, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції до автомобіля «Міцубісі» д.н.з. НОМЕР_6, в результаті чого відбулося зіткнення зазначених автомобілів. В діях ОСОБА_3 вбачаються порушення п.12.1, п.13.1 ПДР України (а.с.22).

Відповідно до акту огляду колісного транспортного засобу ( дефектна відомість) від 31.10.2013 року автомобіля «Міцубісі» д.н.з. НОМЕР_6, в результаті ДТП, яка сталася 08.06.2013 року о 14 год.10 хв., автомобіль отримав механічні пошкодження. ( а.с.14)

Причиною зіткнення транспортних засобів стало порушення водієм ОСОБА_3 п.12.1, 13.1 ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001року № 1306.

Вина ОСОБА_3 підтверджується постановою Святошинського районного суду м.Києва від 26.12.2013 року, відповідно до якої останній був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с.22).

Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи № 25 від 22 серпня 2016 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Mitsubishi-Lancei"' д.н. НОМЕР_7 станом на 08.06.2016 року, складає 168273 гривень. (а.с.110-129).

Судом встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована на умовах поліса АЕ/2194996 в ПАТ «Українська транспортна страхова компанія», що підтверджується договором обов'язкового страхування цивільно-правовової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/2194996. (а.с. 60).

Згідно даного Договору- страхувальник ОСОБА_3, забезпечений транспорний засіб є «Volkswagen Transporter» д.н. НОМЕР_4.

За п. 2 Договору страхування страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно- правова відповідальність особи відповідальність якої застрахована за договором ( полісом).

Згідно п.4, 5 Договору- страхова сума ( ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 100000 грн, за шкоду заподіяну майну 50000 грн. Розмір франшизи 500 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що 22 жовтня 2013 року ПАТ «Українська транспортна страхова компанія», була повідомлена про страховий випадок (справа № ГО 526/12).

Відповідно до страхового акту № 526-13 цей на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», умов укладеного договору страхування, проведеного розслідування, подія визнана стаховим випадком. Розмір страхового відшкодування, матеріального збитку затверджено в сумі 30733,07 гривень.

Відповідно до ч.ч.1, 2 частин ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Витрати на лікування позивач зазначає, складаються із оплати діагностики комп'ютерної томографії головного мозку 450 грн. та 23 дні тимчасової непрацедатності позивача.

Зазначені вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав позивачем не доведено факт обгрунтованих витрат на таку діагностику та самостійне обрання діагностичного центру.

За епікрізом, крім того позичу має бути відшкодовано втрачений заробіток за 21 день тимчасової непрацездатності ,а не за 23 як веазує позивач. Загальна сума відшкодування за шкоду завдану здоров'ю становить шкоду завдану здоров'ю 764,61 грн.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України- цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;4) інші юридичні факти.

Згідно із ч.2,5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 6 Закону України «Про страхування» встановлено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до ст.ст. 979, 981 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Договір страхування укладається в письмовій формі.

Згідно з абзацом третім пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За змістом пункту 1 ч.2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з п. 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003р. № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за № 1074/8395 із змінами (далі - Методика) - вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Пунктом 2.4. Методики зазначено, що вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ. Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

З матеріалів справи вбачається, що аварійним комісаром на замовлення ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» був складений аварійний сертифікат № 03/01/14, згідно висновку якого встановлено, що ринкова вартість аварійно пошкодженого (фізично знищеного) транспортного засобу "Mitsubishi-Lancei"' д.н. НОМЕР_6 складає 50679,03 грн., з врахуванням ПДВ 20% та інших загально державних податків та зборів ( обов'язкових платежів). (а.с.61-66).

Ухвалою суду від 08 червня 2016 р. за клопотанням позивача, який не визнав результати вищевказаного висновку була призначена автотоварознавча експертиза (а.с.93).

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 25 від 22.08.2016 року вартість ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля "Mitsubishi-Lancei"' д.н. НОМЕР_6 станом на 08.06.2013 року становить 60282, 81 грн. Ринкова вартість після ДТП станом на 08.06.2013 року становить 19779,69 грн. Вартість ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля станом на 08.06.2016 року становить 120124,40 грн. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля"Mitsubishi-Lancei"' д.н. НОМЕР_6 станом на 08.06.2016 року становить 168273 грн. Ринкова вартість після ДТП ( вартість залишків) автомобіля станом на 08.06.2016 року становить 48148,60 грн. (а.с.110-129).

Згідно з роз'ясненнями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 р. N6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну. Постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодувати вартість майна, що не може використовуватись за призначенням, проте має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено забезпечений транспортний засіб, є страховим випадком згідно до умов вищезазначеного договору страхування.

Відповідно до умов Договору страхування при настанні страхового випадку страховик ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» зобов'язана виплатити страхове відшкодування страхувальнику у порядку та на умовах, що передбачені даним договором та правилами. У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування страховик зобов'язаний повідомити про це страхувальника в письмові формі з обґрунтуванням причини відмови протягом 10 робочих днів від дня складання страхового акту.

Встановлено, що ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на підставі зазначеного рахунку не здійснила розрахунок та виплату позивачу страхового відшкодування, та не повідомила про відмову у виплаті страхового відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 05 листопада 2013 р. звернувся із письмовою заявою до голови правління ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» про виплату страхового відшкодування, проте жодної відповіді на своє звернення позивач не отримав.

Статтею 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором, а за змістом ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника і страхового акта.

Оскільки відповідач ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» згідно умов Договору зобов'язалося сплачувати страхові платежі у випадку пошкодження застрахованого автомобіля марки «Volkswagen Transporter» д.н. НОМЕР_8, суд вважає, що шкода завдана позивачу ОСОБА_1 пошкодженням транспортного засобу, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, повинна відшкодуватись ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», шляхом виплати страхового відшкодування в межах обумовленої договором страхової суми та в межах заявлених позивачем вимог.

Згідно п.4 Договору страхування страхова сума ( ліміт відповідальності на одного потерпілого за завдану шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 100000 грн., за шкоду заподіяну майну 50000 грн., розмір франшизи 500 грн.

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Тобто, франшиза це ті збитки, попередньо прописані в договорі, які страховик не відшкодовує в разі виникнення страхового випадку.

Згідно з п.19 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013р. з урахуванням змісту ст. 979 ЦК та ст. 16 ЗУ «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком.

Відповідно до статті 29 ЗУ №1961-ІVу зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Враховуючи положення наведених вище правових приписів, суд приходить до висновку, що саме з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» підлягає стягненню матеріальна шкода, заподіяна позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини ОСОБА_3

Вирішуючи питання про розмір матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню, суд враховує, що позивачем заявлено позовну вимогу про страхове відшкодування шкоди завданої майну в розмірі 49500 грн, відшкодування шкоди завданої майну автомобіля "Mitsubishi-Lancei"' д.н. НОМЕР_7 -25890,95 грн. пені, 3% річних -3989,76 грн., інфляційні 44347,52 грн., за затримку виплати страхового відшкодування, тому вони підлягають стягненню на користь позивача з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія».

Крім того, відповідно до п.36.5 ст.36 Закону передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст.992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальнику або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Позивачем наданий розрахунок пені, який суд визнає обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону. Таким чином, з відповідача слід стягнути пеню за прострочення виплати страхового відшкодування за період з 12.04.2015 року по 11.04.2016 року в сумі 25890,95 грн.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч.2 ст. 625 ЦК, зокрема сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проценти річних, так само як інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і на відміну від пені не є грошовою санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляції і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку сплатити позивачу за період з 04 лютого 2014 року по 15 вересня 2016 року (відповідно до заявлених вимог) інфляційні втрати у розмірі 44347грн. 52 коп. та три проценти річних за порушення строків виплати страхового відшкодування у розмірі 3989,76 грн. коп. (відповідно до наданого позивачем розрахунку, який визнаний судом обґрунтованим та правильність якого відповідачем не оспорюється).

За таких обставин з відповідача на користь позивача необхідно стягнути страхове відшкодування, пеню, 3% річних та інфляційні втрати повністю відповідно до заявлених позовних вимог.

При таких обставинах, з урахуванням заявлених вимог позивача, суд вважає, що з ПрТА «Українська транспортна страхова компанія» зобов'язана сплатити страхове відшкодування за шкоду, заподіяну застрахованому автомобілю, внаслідок настання страхового випадку - позивачу ОСОБА_1, згідно заявлених ним позовних вимог, зменшеному на суму відшкодування за завдану шкоду здоров'ю в розмірі 764,61 грн.

При розгляді справи позивач наполягав на стягнення матеріальної шкоди, як з ПрТА «Українська транспортна страхова компанія» так і з відповідача ОСОБА_3

З змісту правової позиції судової палати у цивільних справах Верховного Суду України по справі 6-2808 цс 15 від 20 січня 2016 року вбачається, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Отже, за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні. Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі ст. 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі ст. 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування. При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов'язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди.

Таким чином розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її відповідальності.

Відповідно до п.36.5. ст.36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Розмір пені за останній рік до моменту звернення позивача із позовом в суд за період з 12.04.2015 року по 11.04.2016 року складає -25890 грн.

Три проценти річних за період з 04.02.2014 року по 15.09.2016 року становить 3989,76 грн.

Розмір іфляційних витрат за період з 04.02.2014 року по 15.09.2016 року із суми боргу 50829,37 грн. становить 44347,52 грн.

З огляду на встановлені судом обставини на підставі зібраних доказів, яким суд надає оцінку у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», та вважає за необхідне стягнути з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 49500 грн. страхового відшкодування, 25890,95 грн. пені за прострочення виплати страхового відшкодування, 3 % річних від простроченої суми в сумі 3989,76 грн., іфляційні- 44347,52 грн., 764,61 грн. відшкодування за шкоду завдану здоровю.

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 25 від 22 серпня 2016 року, розмір матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля "Mitsubishi-Lancei"' д.н. НОМЕР_7, станом на 08.06.2016 року складає 168273,00 грн. Також відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи ринкова варітість після ДТП ( вартість залишків) автомобіля "Mitsubishi-Lancei"' д.н. НОМЕР_7 станом на 08.06.2016 року становить 48148,60 грн. Різниця між вартістю автомобіля до ДТП та після ДТП становить 168273,00 - 48148,60 = 120124,40 грн. Також позивачем сплачено послуги евакуації пошкодженого автомобіля в розмірі 5250 грн. Загальний розмір матеріальної шкоди складає 125374,40 грн.

Враховуючи те, що суми страхового відшкодування за шкоду завдану майну на умовах страхового поліса АЕ/2194996 (49500 грн.) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, відповідач ОСОБА_3 зобов'язаний сплатити ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Різниця становить 75874,40 гривень (125374,40-49500).

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Оскільки відповідач ОСОБА_3 не довів відсутності його вини у пошкодженні автомобіля, то саме він є особою, на яку покладається відповідальність по відшкодуванню завданої позивачу шкоди.

Судом не встановлено підстав для звільнення даного відповідача від відповідальності за завдану ним шкоду.

Оскільки позивач не ставив питання про стягнення з відповідача на його користь франшизи в сумі 500 грн., то суд дане питання не розглядав, оскільки не може вийти за межі позовних вимог.

Власник майна має право на відшкодування завданої йому шкоди у повному обсязі. Отже позовні вимоги до ОСОБА_3 підлягають задоволенню, а саме є підстави для покладення на вказану особу відповідальності за завдану шкоду у обсязі, визначеному висновком судової автотоварознавчої експертизи № 25 від 22 серпня 2016 року. При цьому суд зауважує, що вимоги про стягнення страхового відшкодування двічі чинним законодавством не передбачено. Відповідачами не було надано до суду жодних обґрунтованих заперечень проти позову та доказів у підтвердження цих заперечень. Своїм правом бути присутніми у судових засіданнях відповідачі також розпорядилася на свій розсуд.

На підставі ч.ч.1 та 3 ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ст.88 ЦПК України до стягнення з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» та відповідача ОСОБА_3 на користь держави підлягають судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 551,20 грн.

Також з відповідачів на користь позивача підлягають стягненнюу витрати за проведення експертизи розмірі 2250 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 22, 23, 979, 981,988,990, 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд ,-

вирішив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" на користь ОСОБА_1 764 грн. 61 коп. відшкодування за шкоду завдану здоров'ю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" на користь ОСОБА_1 49500(сорок дев'ять тисяч п'ятсот) грн. страхового відшкодування за шкоду завдану майну, 25890(двадцять п'ять вісімсот дев'яносто)грн. 95коп. - пені, 3% річних- 3989(три тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять)76коп., інфляційні -44347(сорок чотири тисячі триста сорок)52коп.

Стягнути з ОСОБА_3, на користь ОСОБА_1 500 грн. моральної шкоди, 75874(сімдесят п'ять тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 40 коп. відшкодування за шкоду завдану майну.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія на користь держави судовий збір в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 551(п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2250(дві двісті п'ятдесят) грн. витрат на проведення експертизи.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія на користь ОСОБА_1 2250(дві двісті п'ятдесят)грн. витрат на проведення експертизи.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Острозький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Сторони, які не були присутніми під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу в цей же строк з дня отримання копії рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Острозького районного суду

А.О.