ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2016 року м. Київ К/800/40724/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за

касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінд Пауер»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року

у справі № 826/6213/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінд Пауер»

до Донецької митниці Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання повернути надмірно сплачені грошові кошти,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінд Пауер» (далі - ТОВ «Вінд Пауер») звернулось до суду з адміністративним позовом до Східної митниці Міндоходів (далі - Митниця), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 12 листопада 2014 року №700000002/2014/000067/1; зобов'язати відповідача вжити усіх передбачених чинним законодавством України заходів щодо повернення надмірно сплачених ТОВ «Вінд Пауер» платежів до Державного бюджету України у розмірі 40 349,19 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ «Вінд Пауер» звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення цих судів та прийняти нове - про задоволення позову. Доводи касаційної скарги мотивовані переважно тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про необхідність включення до митної вартості обладнання позивача вартості послуг з регулювання цього обладнання у сумі 8 000 Євро. Судами не враховано, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 168 Митного кодексу (МК) України обладнання позивача звільняється від оподаткування митними платежами.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» утворено Донецьку митницю ДФС - правонаступника Східної митниці Міндоходів.

Таким чином, на підставі статті 55 КАС України судом касаційної інстанції у справі здійснюється процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача - Східної митниці Міндоходів на Донецьку митницю ДФС (далі - Митниця).

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Донецька митниця ДФС просила залишити таку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що 07 квітня 2014 pоку TOB «Вінд Пауер» уклало із компанією Deutsche Windguard Consulting Gmbh («Виконавець») договір №VC13286-1, предметом якого є послуги щодо здійснення Виконавцем регулювання обладнання позивача.

При цьому, під регулюванням обладнання, відповідно до п. 1.3 Договору, визначено цикл операцій, що здійснюються Виконавцем з метою налаштування метрологічних характеристик обладнання, які містяться в паспортах на це обладнання, під вимоги європейських стандартів, у тому числі ІЕС 61400-12, державних стандартів України. Крім того, пунктом 1.5 Договору визначено, що регулювання обладнання не передбачає заміну яких-небудь компонентів або зміну фізичного стану обладнання.

Загальна вартість робіт з регулювання обладнання узгоджена сторонами в п. 2.1 Договору на рівні 8 000 Євро. Пунктом 4.3 Договору передання обладнання для регулювання не тягне передання прав власності на обладнання Виконавцю.

Як повідомив позивач, з метою виконання Договору №VC13286-1 TOB «Вінд Пауер» 13 травня 2014 року звернулось до Митниці із заявою про надання дозволу на розміщення товарів, які зазначалися у договорі у митний режим переробки.

Зазначений дозвіл позивач отримав і 11 червня 2014 року за допомогою ТОВ «Донбасс Импэкс» - виконавцем по договору доручення № 18 від 27 лютого 2012 року про митне оформлення підприємства, заявило до митного оформлення вказане обладнання.

Товар випущений за межі митної території України за митною декларацією ЕК61АА №700150000/2014/000659 в режимі «переробки за межами митної території України».

Компанією Deutsche Windguard Consulting Gmbh договір №VC13286-1 виконаний, виконавцем належним чином надані послуги з регулювання обладнання замовника. Товар направлений на адресу позивача, що підтверджується актом виконаних робіт б/н від 25 липня 2014 року.

03 листопада 2014 року ТОВ «Вінд Пауер» подало до м/п «Азов-порт» Східної митниці Міндоходів митну декларацію номер 700120003/2014/010436, згідно з якою до митного оформлення пред'явлено обладнання відповідно до Договору №VC13286-1 в режимі ІМ40АА «імпорт (випуск для вільного обігу)».

До декларації долучено: договір № VC13286-1, Додаткова угода №1, додатки 2, 3, рахунок-проформа, технічний опис, декларація країни відправлення, перевізні документи, заява експортера, в якій декларант вказав, що відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України у покупця відсутні інші витрати, які прямо або опосередковано можуть вплинути на митну вартість товарів, та які не включені у ціну товару за контрактом, зокрема, інженерні та дослідно-конструкторські роботи, дизайн, художнє оформлення, ескізи та креслення, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів.

У митній декларації 7001200СЗ/2014/010436 зазначена вартість товарів відповідно до наданого рахунку-проформи №CR1408-379 від 04 серпня 2014 pоку становить 216 376,58 грн. (13 885,12 Євро).

03 листопада 2014 року електронним повідомленням інспектор Митниці витребував додаткові документи з посиланням на ч.ч. 2, 3 ст. 53 МК України. При цьому, в повідомленні зазначено, що оскільки роботи з регулювання обладнання здійснювались за межами митної території України вони, відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України, повинні включатись до митної вартості заявлених до митного оформлення товарів. Крім того, інспектор зазначив, що вартість обладнання, згідно із рахунком № CR1408-379 від 04 серпня 2014 року не відповідає вартості обладнання, яке було вивезено; акт виконаних робіт не містить підпису та печаток позивача.

Також судом першої інстанції установлено, що митний орган витребував у декларанта додаткові документи, передбачені законодавством, з проведенням процедури консультацій з декларантом у зв'язку із обґрунтованими сумнівами щодо заявленої митної вартості товару.

11 листопада 2014 року позивач надав витребувані документи та пояснення. Так, відповідно до відомостей, зазначених у рахунку-проформі від 04 серпня 2014 року №СЮ408-379 вартість обладнання, що імпортується складає 231 603,50 грн., що станом на 22 квітня 2014 року (1 євро = 15,583346 грн.) складає 14 862,24 Євро. Вказана сума не відповідала даним, зазначеним у графі 22 митної декларації, де вказана сума 13 885,12 Євро (зазначену розбіжність спростовано позивачем 11 листопада 2014 року листом №45).

12 листопада 2014 року Митниця видала картку відмови у митному оформленні та рішення про коригування митної вартості №700000002/2014/000067/1, в якому визначено митну вартість за другорядним (резервним) методом із застосуванням в порядку черговості послідовного використання передбачених МК України методів. При цьому, підставою для коригування Митниця вказала те, що відомості стосовно заявленої вартості не підтверджені документально.

Також судами попередніх інстанцій установлено, що до моменту подання спірної митної декларації, а саме 28 жовтня 2014 року декларантом позивача подавалася до митного оформлення митна декларація №700120003/2014/010223 на спірні товари, які поверталися після гарантійного ремонту.

Заявлена декларантом митна вартість товарів у митній декларації №700120003/2014/010223 складала 21 885,12 Євро (13885,12 Євро (залишкова вартість обладнання) + 8000 Євро (вартість робіт з регулювання обладнання). У гривневому еквіваленті митна вартість склала 358 783,83 грн. (курс Євро до гривні за курсом НБУ на 28 жовтня 2014 року складав 16,393962 грн.). Таким чином, рівень митної вартості, задекларований позивачем у цій декларації, співпадав з рівнем митної вартості, який за результатами контролю визначила Митниця.

Вважаючи рішення про коригування митної вартості Митниці протиправним, ТОВ «Вінд Пауер» звернулось до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за Договором №VC13286-1 від 07 квітня 2014 року роботи з регулювання обладнання здійснювались за межами митної території України, а тому разом із продуктом переробки позивачем також імпортовано і отриману від нерезидента за межами митної території України у вигляді виконаних робіт послугу. Результатом надання послуги є істотне поліпшення функціональних якостей товарів та можливість використовувати їх за призначенням, у зв'язку з чим вартість такої послуги у розмірі 8000 Євро повинна включатися до митної вартості обладнання.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч. 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як установлено судами попередніх інстанцій, надані позивачем документи містили окремі розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товару, у зв'язку з чим відповідач витребував додаткові документи.

Водночас, відповідно до положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право серед іншого у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Крім того, у ч. 6 ст. 54 МК України установлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як установлено судами попередніх інстанцій, Митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою позивачем митною вартістю у зв'язку із наявністю обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні відомості про митну вартість товарів. Зокрема, відповідач вважає, що TOB «Вінд Пауер» повинно включити до митної вартості обладнання також і вартість послуг з регулювання цього обладнання на суму 8 000 Євро.

Колегія суддів таку позицію Митниці, з якою погодились суди попередніх інстанцій, вважає правильною з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 162 МК України переробка за межами митної території - це митний режим, відповідно до якого українські товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці за межами митної території України без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту.

Тобто, продукти переробки, ввезені на митну територію України підлягають оподаткуванню відповідно до умов митного режиму імпорту.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 МК України повне звільнення від оподаткування митними платежами застосовується до товарів, які були поміщені у митний режим переробки за межами митної території та в межах визначеного строку повертаються на митну територію України: 1) у тому самому стані, в якому вони були вивезені за межі митної території України, з дотриманням умов, зазначених у статті 78 цього Кодексу; 2) у відремонтованому вигляді, якщо ремонт проведено в рамках гарантійних зобов'язань.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 78 МК України у митний режим реімпорту можуть бути поміщені товари, які були вивезені за межі митної території України у митному режимі переробки за межами митної території та ввозяться на цю територію до завершення строку дії цього митного режиму у тому самому стані, в якому вони були вивезені, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання.

Таким чином, посилання позивача на викладені положення ст. 168 МК України як на підставу не включати до митної вартості обладнання вартості отриманих послуг з регулювання обладнання на суму 8 000 Євро є безпідставними, оскільки після відповідного налаштування (регулювання) обладнання стан товару позивача якісно змінився не за рахунок природних змін його якісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до пп. г) п. 2 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів.

Отже, Митниця обґрунтовано не застосувала основний (за ціною договору) метод визначення митної вартості товару, виходячи з необхідності включення до митної вартості обладнання вартості отриманих послуг з регулювання у сумі 8 000 Євро.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормам и права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 3 ст. 220¹ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220¹, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінд Пауер» відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 239¹ Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: