Справа №521/13223/16-ц

Провадження №2/521/4914/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2016 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Поліщук І.О.,

при секретарі – Святецькій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, за участю третіх осіб – представницького органу працівників Одеського НДЕКЦ МВС України, директора НДЕКЦ МВС України – ОСОБА_2 про визнання наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконними та їх скасування, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, –

В С Т А Н О В И В:

01 серпня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про визнання наказів про притягнення дисциплінарної відповідальності незаконними та їх скасування, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, уточнивши який, просить суд скасувати незаконні накази директора Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС від 10.05.2016 № 61, від 30.05.2016 року № 83 та наказ № 55 від 02.07.2016 року про звільнення з Одеського НДЕКЦ МВС України, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодувати моральну шкоду, покласти відповідно до статті 237 КЗпП України матеріальну відповідальність на директора Одеського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_2 як на особу винну в незаконному звільненні. Свій позов обґрунтовує тим, що з 15.05.1998 року працював на посаді експерта, 06.11.2015 року у зв’язку з реформуванням Експертної служби МВС України і звільнення атестованих працівників у запас органів МВС України, був призначений на посаду службовця – заступника завідувача відділу – завідувача сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. 02.07.2016 року наказом директора Одеського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_2 № 55 о/с «По особовому складу», він був звільнений із вищезазначеної посади за п.3 ст.40 КЗпП України – за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим колективним договором і Правилами внутрішнього трудового розпорядку. З вказаним звільненням не згоден, так як воно відбулося в порушення вимог ч.2 ст.43 КЗпП України, де вказується що розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.2-5 ст. 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборчого органу, членом якої є працівник. Однак, незаконність наказу від 02.07.2016 року № 55о/с щодо його звільнення за п.3 ст. 40 КЗпП України не тільки вбачається із порушення процедури звільнення за ініціативою власника, а і за відсутності законних підстав для цього. Далі позивач вказує на те, що системність невиконання ним без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором і Правилами внутрішнього трудового розпорядку, адміністрацією установи в особі директора ОСОБА_4 вважається наявність нібито двох порушень з його боку, які мали місце в червні 2016 року та низки наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності: від 24.04.2016 № 35, від 10.05.2016 № 61; від 30.05.2016 № 83, в яких йому було оголошено догану. Позивач заявляє, що вказані накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, також винесені з порушенням діючого трудового законодавства та правил внутрішнього трудового розпорядку і Колективного трудового договору. У наказах за змістом не вбачається, які конкретні нормативні вимоги було порушено позивачем, яких конкретних нормативних актів, наявність та ступінь вини у скоєнні цих порушень з його боку, яку це спричинило шкоду. Оскільки КЗпП України передбачено 3-хмісячний строк для оскарження цих наказів, позивач оскаржує накази від 10 травня 2016 року за № 61 та від 30.05.2016 року за № 83. Так наказом № 61 від 10.05.2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Одеського НДЕКЦ МВС України» йому було оголошено догану за результатами перевірки роботи працівників сектору криміналістичних досліджень транспортних засобів і реєстраційних документів, який розташовано на території Сервісного центру № 5141 в м. Одесі по вулиці Корольова, 5. Наказом № 83 від 30.05.2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1В.» він також був незаконно притягнутий до дисциплінарної відповідальності і йому оголошено догану. В описовій частині наказу від 10.05.2016 року вказано, що встановлені факти неналежного виконання своїх обов’язків в порушення затверджених посадових інструкцій та п.4.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку, затвердженого наказом ДНДЕКЦ МВС України від 04.02.2016 року № 6-н. Що за порушення він конкретно зробив, чи є в цьому його вина, яка шкода спричинена, в наказі не вказується. В порушення вимог він нього не було отримано письмових пояснень до складання даного наказу, крім того на час складання наказу він хворів і перебував на лікарняному. В описовій частині наказу від 30 травня 2016 року в порушення ч.3 ст.149 КЗпП України вказувалося лише на факт проведення працівниками ДНДЕКЦ МВС України в термін з 25.04.2016-29.04.2016 року перевірки та встановлених фактів нібито неналежного виконання службових обов’язків з боку позивача «в порушення затверджених посадових інструкцій та п.4.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку». За що конкретно він притягувався до відповідальності, обставини вчиненого проступку, ступінь тяжкості його, яка заподіяна шкода і врахування його попередньої роботи – це знову не було визначено в наказі. 02.07.2016 року у наказі № 55 о/с «По особовому складу» в описовій частині лише вказано «Про звільнення ОСОБА_1 з Одеського НДЕКЦ МВС України». В резулятивній частині наказу наведено лише те, що він звільняється з посади у зв’язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором і Правилами внутрішнього трудового розпорядку. В підставі до наказу наведено перелік наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та доповідна записка заступника директора – завідувача відділу ЗДЦ ОСОБА_5 від 02.07.2016 року, відповідно до якої він визнаний винним в тому, що ним не було виконано вимогу директора Одеського НДЕКЦ МВС України по протокольному дорученню від 04.06.2016 року, щодо підготовки узагальнення статистичних даних та результатів роботи підпорядкованого сектору за 6 місяців, яку було продовжено на виконання до 30.06.2016 року, однак виконано не було. Між тим відповідно до протокольних доручень директора Одеського НДЕКЦ МВС України за червень 2016 року на нього не було покладено обв’язки на цьому напрямку і він не розписувався за виконання цього зобов’язання керівництва. Позивач не вважає, що умисно не виконував своїх обов’язків по службі та порушував розпорядження своїх керівників Центру», а за таких обставин і небгрунтовано звільнений за п.3 ст.40 КЗпП України, що стало приводом для звернення з даним позовом до суду.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові та додатково пояснив суду, що лише згідно розділу 8 п.3 протоколу від 24.05.2016 року № 34 на нього було покладено обов’язок забезпечити явку його підлеглих на нараду за підсумками роботи ОНДЕКЦ МВС України за 5 місяців, що він виконав. Більше того, виконати завдання про узагальнення роботи сектору та створення перевірних належним чином статистичних відомостей він не зміг внаслідок того, що він в термін з 31.05.2016 року по 11.06.2016 року за наказом керівництва Центру перебував у відрядження за межами м. Одеси. В подальшому, згідно з наказом директора Одеського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_2 від 30,05.2016 № 84, по п.1.2 він був переведений фактично на нове місце роботи – у територіальний сервісний центр 5142, який знаходиться на 6-му км Овідіопольської дороги та виконував функції експерта, що позбавило його своєчасного прибуття на вулицю Прохорівську, 35, де перебувало керівництво установи та є можливість займатися та виконувати обов’язки завідувача сектору. В подальшому у підпорядкованому йому секторі головний експерт ОСОБА_6 перебував на лікарняному із 16.06.2016 року, який згідно наказу від 30.05.2016 року за № 84 був розподілений на робоче місце до ТСЦ 5141, який знаходиться за адресою: м. Одеса вулиця Академіка Корольова, 5. Він за усною вказівкою заступника директора – завідуючого відділу інженерних, економічних та товарознавчих видів дослідження та оціночної діяльності Одеського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_7 заміщав головного експерта ОСОБА_6 на ТСЦ № 5141 та також виконував обов’язки експерта до 01.07.2016 року. В той час коли він закінчував робочий день в ТСЦ № 5141 та прибував до Одеського НДЕКЦ МВС України, то робочий день в даній установі також вже закінчувався, то отримати необхідну йому інформацію для узагальнення, відповідні інструкції, порядок денний, форми звітів та інше в канцелярії він не міг. Також позивач зазначив, що у доповідній записці його керівника ОСОБА_7, яка також стала підставою для складання відносно нього наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності вказано, що ним на порушення вимог директора Одеського НДЕКЦ МВС України було 29.06.2016 року направлено електронною поштою на адрес ДНДЕКЦ МВС України щотижневу інформацію про результати роботи сектору. Позивач пояснив, що зробив це ненавмисно, а по необережності, направив зі свого робочого місця інформацію не до Одеського НДЕКЦ, а ДНДЕКЦ МВС України. Побачивши помилку він негайно повідомив ДНДЕКЦ про помилкове направлення інформації та просив не враховувати це як документ, так як це був проект документу. Позивач вказував, що не вважає, що умисно не виконував своїх обов’язків по службі та порушував розпорядження своїх керівників Центру, а за таких обставин і необґрунтовано був звільнений за п.3 ст.40 КЗпП України. В обґрунтування завданої моральної шкоди вказував, що з березня по липень 2016 року піддався моральному тиску з боку керівництва Одеського НДЕКЦ МВС України, постійно порушувалися його права, які суттєво впливали на його емоційний стан, взаємовідносини з працівниками, принижували його честь та гідність перед підлеглими та членами родини, знайомими. Зазначені обставини вимагали від нього постійних додаткових зусиль для організації свого життя, тому він просить відшкодувати з адміністрації Одеського НДЕКЦ на його користь моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на те, що при його звільнені ніяких порушень трудового законодавства не допускалося, а обставини його звільнення, викладені в позовній заяві, не відповідають дійсності. В судовому засіданні представники Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України пояснювали, що при розробці проекту наказу про звільнення Позивача, Відповідач дотримувався чинного законодавства та керуючись ст. 7.2.4 Колективного договору, погодив наказ про звільнення № 55 о/с від 02.07.2016 з Головою Представницького органу працівників Одеського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_8. Законність застосування п.3 ст.40 КЗпП України при звільненні підтверджується не лише дотриманням процедури звільнення, а й наявністю підстав для застосування даної норми, а саме наявність дисциплінарних стягнень, які характеризуються своєю системністю та прямим умислом в невиконанні своїх посадових обов’язків. Перед прийняттям рішення щодо звільнення Новак – ОСОБА_9 до нього було застосовано дисциплінарні стягнення у формі доган, передбачені ст.147 КЗпП України, які знайшли своє відображення в наказах про притягнення до дисциплінарної відповідальності № 35 від 24.03.2016, № 61 від 10.05.2015 та № 83 від 30.05.2016 року. При притягненні до адміністративної відповідальності позивача, керівництво НДЕКЦ МВС України ретельно розглядало кожний випадок неналежного виконання працівником своїх обов’язків, ставлячи за мету налагодження трудової дисципліни. З зазначених вище підстав просили відмовити в задоволенні позову.

Третя особа – Голова Представницького органу працівників Одеського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив суду, що конференцією трудового колективу Одеського НДЕКЦ МВС України було схвалено колективний договір укладений між Одеським НДЕКЦ МВС України та Представницьким органом працівників Одеського НДЕКЦ, він як голова Представницького органу працівників ОНДЕКЦ погоджував з керівництвом усі накази щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників центру. У випадках з ОСОБА_1 він був обізнаний про накази щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, на наказах проставлені внутрішні візи, у тому числі і його підпис, які свідчать про надання ним як представником працівників ОНДЕКЦ згоди на притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Одночасно ОСОБА_8 пояснив суду, що проекти наказів, які оскаржує позивач, з ним заздалегідь керівництвом не узгоджувалися, тому це і не передбачено Договором. Всі накази підписувалися ним або в день їх прийняття або у наступний день, точно не пам’ятає. Вважає усі накази законними та обґрунтованими, а звільнення позивача з дотриманням усіх процедур передбачених законом. ОСОБА_8 на запитання представника позивача відповів, що особисто не перевіряв законність дій керівництва Центру щодо прийняття наказів відносно позивача, тому що ОСОБА_1 не звертався до нього з заявами, де б вказував на порушення його прав.

Третя особа – директор НДЕКЦ МВС України – ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений.

Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, третю особу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, та не оспорювалося всіма учасниками процесу, що ОСОБА_1 працював в Одеському НДЕКЦ МВС України з 15.05.1998 року на посаді експерта. 26 листопада 2015 року у зв’язку з реформуванням Експертної служби МВС України і звільнення атестованих працівників у запас органів МВС України ОСОБА_1 був призначений на посаду службовця – заступника начальника відділу – завідувача сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів що їх супроводжують Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

У лютому 2016 року Директором Одеського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_2 затверджена посадова Інструкція ОСОБА_1 на посаді заступника завідуючого відділу – завідувача сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності НДЕКЦ МВС України.

Відповідно до посадової Інструкції ОСОБА_1 забезпечує організацію заходів організаційно-управлінського забезпечення та контролю за станом діяльності сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності НДЕКЦ МВС України відповідно до завдань та обов’язків визначених даною Інструкцією. Частиною 1 Інструкції закріплено завдання, обов’язки та повноваження позивача, а саме: здійснення заходів та загальне керівництво з організаційно-управлінського забезпечення та контролю за станом діяльності сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують Одеського НДЕКЦ МВС України. Несе особисту відповідальність за виконання покладених на сектор завдань, розподіляє обов’язки між експертами секторів. Координує роботу сектору та відповідає в межах компетенції з напрямками: організації виконання нормативно-правових актів, рішень оперативних нарад, службових доручень керівництва МВС, директора Центру, планових заходів. Несе персональну відповідальність за стан службової, транспортної та виконавчої дисципліни особового складу. Здійснює контроль за об’єктивним формуванням статистичних звітів підлеглого підрозділу, зокрема форми 1- ЕКЦ, забезпечує формування статистичної звітності Центру. За кожним фактом порушення дисципліни підлеглим особовим складом у межах наданих прав проводить детальні службові перевірки, надає пропозиції керівнику щодо застосування до винних заходів дисциплінарного впливу. Розробляє та вносить на розгляд керівництва центру пропозиції щодо управлінських рішень щодо удосконалення організації та посилення контролю, організації та посилення контролю, координації та взаємодії, матеріально-технічного забезпечення. Відповідає за стан та ефективність взаємодії НДЕКЦ з територіальними органами з надання сервісних послуг МВС України (далі – ТСЦ), відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» та Інструкції з організації взаємодії підрозділів Експертної служби МВС із територіальними органами з надання сервісних послуг МВС, затвердженої наказом МВС України від 18.01.2016 року № 28. Організовує та координує проведення внутрішніх перевірок, між лабораторних порівняльних досліджень, професійних тестів, перевірку контрольних завдань. Контролює виконання графіку виїздів посадових осіб НДЕКЦ до ТСЦ, наявність документів, які б висвітлювали мету візиту (затверджені завдання), перевіряє записи у відповідних журналах про виявлені недоліки, здійснює контроль щодо їх усунення та розглядає пропозиції щодо покращення роботи. Згідно з посадовою Інструкцією відповідає за не належне виконання своїх посадових обов’язків передбачених посадовою Інструкцією, бездіяльність або невикористання наданих йому прав, порушення норм етики поведінки, якість та своєчасність виконання посадових завдань та обов’язків, організацію своєї роботи, кваліфіковане виконання наказів, доручень і вказівок директора Центру.

Судом встановлено, що 24.03.2016 року наказом № 35 директора Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Одеського НДЕКЦ МВС України», ОСОБА_1 – заступникові завідувача відділу – завідувачу сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Одеського НДЕКЦ МВС України оголошено догану та позбавлено преміальних виплат у розмірі 50% за березень 2016 року. Зі змісту даного наказу вбачається, що 10.03.2016 року заступниками директора центру були здійсненні перевірки службової діяльності працівників сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності центру, в результаті яких були встановлені факти неналежного виконання своїх обов’язків в порушення затверджених посадових інструкцій та п.4.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених наказом НДЕКЦ МВС України від 04.02.2016 року.

Відповідно до вимог ст. 147 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного керівника. В контексті даної правової норми право застосування дисциплінарного стягнення надається тому органу, який здійснює прийняття на роботу даного працівника. Згідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо з дня виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника з роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. За правилами статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Як вбачається з наказу № 35 від 24.03.2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, даний наказ прийнято враховуючи доповідну записку заступника завідувача відділу забезпечення діяльності центру Одеського НДЕКЦ МВС України від 24.03.2016 року, в якій зазначено, що 02.02.2016 року відбулася оперативна нарада керівного складу центру, одним з питань якої було «Про стан підготовки номенклатурних справ в архів Центру», а відповідно до доповідної записки від 01.02.2016 року ОСОБА_1 номенклатурні справи сектору КДТЗ за 2015 рік були передані до канцелярії центру (група режимно-секретного та документального забезпечення). Однак, 10.03.2016 року при здійсненні перевірки організації роботи працівників вказаного центру в м. Білгород-Дністровський ТСЦ № 5143 було встановлено, що до групи режимно-секретного та документального забезпечення центру не були здані номенклатурні справи експертних висновків за 2015 рік за напрямом авто товарознавчих досліджень, які в свою чергу були ще й не оформлені належним чином. Аналогічні факти було встановлено при перевірці в ТСЦ № 5141(м. Одеса, вулиця Корольова, 5, старший судовий експерт ОСОБА_10А.), в ТСЦ № 5142 у м. Одеса, вулиця Аеропортівська, 29, старший експерт ОСОБА_11П.) в яких номенклатурні справи експертних висновків за напрямом КДТЗ та авто-товарознавчих досліджень за 2015 рік належним чином не оформлені та не здані до групи режимно-секретного та документального забезпечення центру, та в ТСЦ № 5147 у смт. Комінтерново, вулиця Промислова, 29 (експерт ОСОБА_12В.). У змісті доповідної вказується, що відповідно до доповідних записок ОСОБА_1 від 29.02.2016 року в секторі КТЗ заведено журнали: обліку оглядів транспортних засобів та реєстраційних документів, обліку невідповідностей виявлених при проведенні оглядів транспортних засобів та реєстраційних документів, обліку авто товарознавчих досліджень, обліку висновків експертних досліджень транспортних засобів та реєстраційних документів. Вказані журнали зареєстровані та передані до пунктів експертного огляду у ТСЦ МВС України. Однак при перевірці 10.03.2016 року в ТСЦ № 5148 у смт. Березівка (судовий експерт – Таран) для перевірки не було надано жодного з вказаних журналів, а також жодної накопичувальної папки із-за їх відсутності, в ТСЦ; 5141 відсутній журнал обліку невідповідностей виявлених при проведенні оглядів транспортних засобів та реєстраційних документів. Проаналізувавши вказаний документ, суд не зміг визначити, саме за яке неналежне виконання своїх посадових обов’язків та за порушення яких пунктів посадової інструкції позивачу оголошено догану та позбавлено преміальних виплат у розмірі 50% за березень місяць. Крім цього у вказаній вище доповідній є посилання на порушення допущені судовими експертами – ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_11, однак до дисциплінарної відповідальності притягнуті, тільки позивач та судовий експерт – ОСОБА_12, ОСОБА_14 та ОСОБА_13 позбавлені преміальних виплат. З яких причин не притягнуті до адміністративної відповідальності інші експерти, які відповідно до змісту цієї доповідної також допустили порушення, представники відповідача пояснити не змогли, не надані суду і письмові пояснення всіх експертів, щодо яких виявлено порушення посадових обов’язків. У даному наказі позивачу також інкримінується не виконання пункту 4.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених наказом ДНДЕКЦ МВС України від 04.02.2016 року № 6 н. Як вбачається з п.4.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку у розділі 4 Правил затверджено Основні обов’язки працівника Експертної служби МВС України, а відповідно до п.4.1. він зобов’язаний: вчасно (за 5 хвилин) до початку роботи прибути на робоче місце та приготуватися до виконання своїх посадових обов’язків; почати роботу відповідно до режиму роботи, встановленого в Експертній службі МВС України; бути на робочому місці впродовж всього робочого дня, за винятком перерв на відпочинок та харчування; - виконувати своєчасно та в повному обсязі свої функціональні обов’язки, забезпечувати належну якість виконуваних робіт; вчасно виконувати накази та розпорядження керівництва, безпосередніх керівників; дотримуватися вимог з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці та протипожежної безпеки, передбачених відповідними правилами та інструкціями; вживати заходів щодо негайного усунення причин та умов, перешкоджаючих або затрудняючи нормальну роботу, негайно інформувати про це керівництво; раціонально використовувати комп’ютерну та іншу оргтехніку, дбайливо ставитися до майна Експертної служби МВС України, ефективно використовувати матеріали, електроенергію та інші матеріальні ресурси; дотримуватися встановленого порядку зберігання таємниці та конфіденційної інформації, матеріальних цінностей та документів; дотримуватися чистоти та порядку на робочому місці; уважно ставитися до колег, сприяти формуванню нормального психологічного клімату в колективі; палити тільки у встановлених для цього місцях; дотримуватися правил ділового етикету та правил дресс-коду. Проаналізувавши документи, які стали підставою для застосування дисциплінарного стягнення, суд приходить до висновку, що в них відсутні дані про те яке та коли саме було вчинено позивачем, порушення трудової дисципліни, не конкретизовано і порушення ним Правил внутрішнього трудового розпорядку, враховуючи, що у посадовій інструкції нічого не вказується про те, що позивач має проводити перевірку роботи ТСЦ, з якою періодичністю, які документи складаються за результатами цих перевірок. За обставинами вказаними у доповідній заступників директора центру, позивач пояснив, що передача номенклатурних справ проводиться у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада № 1242 «Про затвердження типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, ОСОБА_12 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади», відповідно до п.289 якої справи тимчасового (до 10 років включно) зберігання можуть передаватися до архіву установи за рішення її керівника». Згідно п.290 цієї Постанови «передача справ до архіву установи здійснюється за графіком погодженим з керівниками структурних підрозділів і затвердженим керівником установи», однак такого графіку в центрі не створювалося, а йому до відома він не доводився. Позивач звернув увагу суду, що у вказаній доповідній записці зазначено, що 08.02.2016 року та 24.02.2016 року адміністрацією Одеського НДЕКЦ МВС України вже було відомо про порушення службових обов’язків експертів ОСОБА_14 та ОСОБА_12, однак до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_12 був притягнутий лише 24.03.2016 року, а разом з ним і він, тобто після закінчення місячного терміну з дня, як стало відомо про правопорушення. Таким чином, на думку позивача вказане свідчить що основною метою цього наказу було зібрання всіх правопорушень, які були виявлені у підпорядкованому йому секторі, як під грунтя для об’явлення йому догани. Про це свідчить те, що в самому наказі про виявлені правопорушення не вказується які негативні наслідки настали внаслідок нездачі архівних справ та не встановлення транспортних засобів, які б мали підроблені ідентифікаційні номери, не ставилися вимоги щодо усунення порушень, строків, від повільних осіб та контролю за виконанням.

З цих підстав суд приходить до висновку, що представником відповідача не доведено правомірність прийняття наказу № 35 від 24.03.2016 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, у відповідності до статей 147-148 КЗпП України. Кодексом законів про працю України передбачено можливість оскарження працівником рішень щодо накладення на нього дисциплінарних стягнень.

Згідно з ст. 225 КЗпП України працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. З сенсу даної статті випливає, що строки подібні строкам позовної давності встановлені й у трудовому праві. Для звернення до комісії по трудових спорах встановлено тримісячний строк. У зв’язку тим, що працівники одержали право безпосереднього звернення до суду з позовом про захист трудових прав, цей же строк діє і втому випадку, коли працівники звертаються до суду з позовами про захист права (якщо законодавством не встановлені інші спеціальні строки).

Враховуючи, що позивач в ході судового розгляду не заперечував, що про наказ № 35 від 24.03.2016 він дізнався одразу після його прийняття, тому суд погоджується з його правовою позицією щодо пропуску строку передбаченого законом для оскарження даного документу.

10 травня 2016 року Одеським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром винесено наказ № 61, згідно з яким ОСОБА_1 – заступникові завідувача відділу – завідувачу сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів що їх супроводжують – оголошено догану. Зі змісту вказаного наказу вбачається, що 12.04.2016 року та 13.04.2016 року заступником директора центру – ОСОБА_7 були здійсненні перевірки роботи працівників сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Центру, які розташовуються на території територіального сервісного центру № 5141 за адресою м. Одеса, вулиця Академіка Корольова, 5 в результаті яких були встановлені факти неналежного виконання своїх обов’язків в порушення затверджених посадових інструкцій та п.4.1. Правил Внутрішнього трудового розпорядку. Підставою для прийняття цього наказу стала доповідна записка заступника завідувача відділу забезпечення діяльності центру Одеського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_15, в якій вказується, що відповідальним за організацію роботи експертів визначено заступника завідувача відділу –завідувача сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують – ОСОБА_1 Згідно даної доповідної 12.04.2016 року проведеною ОСОБА_7 перевіркою було встановлено, що на території ТСЦ № 5141 облаштований майданчик для проведення огляду транспортних засобів, з метою недопущення здійснення оглядів на приватній території як при державній реєстрації транспортних засобів так і при проведенні експертних досліджень транспортних засобів, а також за межами цього майданчика. У вказаному документі зазначено, що пояснення працівників центру ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 підтверджують використання колишньої приватної території, яка знаходиться поряд зі спеціально облаштованим майданчиком на території ТСЦ № 5141 для огляду транспортних засобів та проведення експертних досліджень. Працівник центру підтвердив проведення ним на приватній території 12.04.2016 року експертного дослідження автомобілю «Мерседес-Бенц» який вказаний у доповідній записці. Проаналізувавши вищевказану доповідну суд прийшов до висновку, що позивачу в даному випадку інкримінується порушення посадових обов’язків з приводу неналежної організації роботи підлеглих експертів, однак з цієї ж доповідної вбачається що експерти на приватних майданчиках проводили експертне дослідження тобто працювали, а тому проведення експертного дослідження у невстановленому місці експертом, не може вважатися порушенням, вчиненим його керівником, тому що начальник відділу не несе відповідальності та не контролює виконання експертом його роботи (проведення експертного дослідження), а тільки за організацію роботи експерта. Відповідно до цієї ж доповідної перевіркою було встановлено, що разом з експертами сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують ОСОБА_11 та ОСОБА_17, а також працівником центру (оператором) ОСОБА_16 на робочому місці експертів перебував раніше звільнений співробітник – ОСОБА_19, який з незрозумілих причин разом з експертами бере участь у оглядах транспортних засобів. Як пояснила ОСОБА_16, ОСОБА_19 періодично проводить огляди автомобілів, після проведення огляду він доводить інформацію про транспортний засіб до ОСОБА_11, мають місце випадки коли ОСОБА_19 сам заходить до приміщення експертів та ставить на документах печатку. Про те, що ОСОБА_19 не є працівником Одеського НДЕКЦ їй відомо, однак вказівку на прийом від нього документів в усній формі їй дав ОСОБА_11, який є старшим на ТСЦ № 5141. Проаналізувавши друг частину доповідної записки, яка стала підставою для оголошення догани позивачу, суд також не вбачає порушення ним своїх посадових обов’язків, якими і не передбачено обов’язок позивача запобігати знаходженню сторонніх осіб на приватних майданчиках ТСЦ. З цих підстав суд приходить до висновку про необґрунтованість наказу № 61 від 10 травня 2016 року в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1, у зв’язку з чим даний наказ в цієї частині підлягає скасуванню.

30 травня 2016 року Одеським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром винесено наказ № 83, згідно з яким за систематичне не виконання без поважних причин обов’язків відповідно до посадових інструкцій та Правил внутрішнього трудового розпорядку, ігнорування вимог Інструкції з організації взаємодії підрозділів Експертної служби МВС із територіальними органами з надання сервісних послуг МВС, затвердженої наказом МВС України від 18.01.2016 № 28, керівництва НДЕКЦ МВС України, протокольних доручень керівництва Одеського НДЕКЦ МВС України та за відсутність контролю за діями підлеглих, що призвело до виявлених при перевірці недоліків заступникові завідувача відділу – завідувачу сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Одеського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_1 оголошено догану. Підставами прийняття такого наказу зазначено – протокол оперативної наради Одеського НДЕКЦ МВС України від 25.05.2016 року № 35, доповідна записка заступника директора Центру ОСОБА_7, копія довідки ДНДЕКЦ МВС України. Як вбачається з доповідної записки складеної завідувачем сектору контролю за діяльністю НДЕКЦ ДНДЕКЦ МВС України від 04.05.2016 року № 19/7-1/4203 ОСОБА_20 , сектором контролю за діяльністю НДЕКЦ та відділом КДТЗ і РД лабораторії ІЕТДтОД ДНДЕКЦ МВС України в період з 25.04.2016 по 29.04.2016 здійснено виїзд до Одеського НДЕКЦ МВС України. Під час виїзду вивчався фактичний стан організації діяльності НДЕКЦ, надавалася практична та методична допомога у вирішенні проблемних питань. Особливу увагу було приділено виконанню своїх обов’язків судовими експертами сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують, зазначеного територіального експертного центру, які беруть участь у проведенні державної реєстрації транспортних засобів у територіальних сервісних центрах регіонального сервісного центру МВС України в Одеській області. З 11 вказаних ТСЦ було вивчено діяльність судових експертів 7 ТСЦ. У довідці розписані результати перевірки по всіх ТСЦ які перевірялися, зазначено, що у ТСЦ № 5141(м. Одеса) у державній реєстрації транспортних засобів беруть участь: заступник завідувача відділу – завідувач сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів та реєстраційних документів що їх супроводжують ОСОБА_1, головний судовий експерт ОСОБА_11, головний судовий експерт ОСОБА_6, старший судовий експерт ОСОБА_21, судовий експерт ОСОБА_22 У довідці об означені виявлені перевіркою недоліки, які безпосередньо стосуються роботи кожного експерта із зазначенням прізвища експерта у якого виявлено порушення. У довідці зазначено, що як загальний недолік усіх перевірених працівників Одеського НДЕКЦ МВС України, виявлено те, що всупереч вимогам доручення ДНДЕКЦ МВС України від 23.12.2013 № 19/17-666 «Про удосконалення роботи підрозділів комплексного дослідження транспортних засобів і документів, що їх супроводжують» у журналі обліку досліджень транспортних засобів та реєстраційних документів, що їх супроводжують,у графі «у зв’язку з чим проводилося дослідження» проставляються відмітки «реєстрація ТЗ», «зняття з обліку ТЗ», тощо, передбачені у разі надання адміністративної послуги. Не повною мірою використовуються можливості АІПС «Автоексперт». Перевіркою окремих питань фінансово-господарської діяльності НДЕКЦ встановлено, порушення постанови Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України», встановлено, що укладені договори ЦПХ не відповідають вимогам Цивільного кодексу України, зміст та порядок складання яких містять умови, які передбачені трудовим договором на штатного працівника. Проаналізувавши вищенаведений документ, суд прийшов до висновку, що перевірявся не тільки підрозділ який підпорядкований позивачу, але і інші підрозділи Центру, у доповідній не зазначені порушення які допускав у своєї роботі в якості експерта позивач по справі, не перевірялася взагалі його діяльність на посаді заступник завідувача відділу – завідувач сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів та реєстраційних документів що їх супроводжують. Перевіркою встановлено недоліки в роботі по дослідженню автомобілів експертами його сектору, однак кожний експерт виконуючи експертне дослідження несе персональну у тому числі кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а тому контроль за роботою експерта при виконанні експертних досліджень не відноситься до посадових обов’язків позивача, порушення саме яких йому інкримінується в даному наказі. Суд також звертає увагу, що у вказаній доповідній нічого не зазначено щодо порушень посадових обов’язків ОСОБА_1, в частині відсутності контролю за діями підлеглих. Судом також досліджувалися і інші документи, що стали підставою для прийняття оскаржу вального наказу, а саме протокол № 35 від 25 травня 2016 року «Про засідання оперативної наради Одеського НДЕКЦ МВС України». На нараді виступив ОСОБА_2, який запропонував за систематичне не виконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього посадовими інструкціями та правилами внутрішнього трудового розпорядку, ігнорування вимог Інструкції з організації взаємодії підрозділів Експертної служби МВС із територіальними органами з надання сервісних послуг МВС, затвердженої наказом МВС від 18.01.2016 № 28, керівництва ДНДЕКЦ МВС України, протокольних доручень керівництва Одеського НДЕКЦ МВС України та за відсутність контролю за діями підлеглих, що привело до виявлених при перевірці недоліків ОСОБА_1 оголосити догану. У наказі про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності від 30.05.2016 року також вказується на невиконання ним протокольних доручень керівництва Одеського НДЕКЦ МВС України, на ці ж порушення звертав увагу і керівник центру ОСОБА_2 на нараді 25.05.2016 року, однак жодним документом не підтверджено надання протокольного доручення на виконання позивачу, не конкретизовано які саме протокольні доручення не виконував, або відмовлявся виконувати позивач та з яких причин. Аналізуючи всі документи, що стали підставою для прийняття наказу від 30 травня 2016 року, суд встановив, що доповідна записка, складена 04 травня 2016 року завідувачем сектору контролю за діяльністю НДЕКЦ ДНДЕКЦ МВС України ОСОБА_20, а в самій записці вказується на проведення перевірки в період з 25 квітня 2016 року по 29 квітня 2016 року, а тому враховуючи, що у записці не конкретизовано коли саме виявлені порушення допущені експертами, що працюють у відділі який очолює позивач по справі, а сторонами не оспорювалося що комісією перевірялися і інші відділи, суд приходить до висновку, що наказ № 83 від 30.05.2016 року підлягає скасування як з підстав необґрунтованого накладення на працівника центру адміністративного стягнення у вигляді догани, так і з підстав пропуску строку притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Наказом № 55 о/с від 02.07.2016 року прийнятим Одеським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України ОСОБА_1 звільнено з посади заступника завідувача відділу – завідувача сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності 02 липня 2016 року у зв’язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов’язків покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, п. 3 ст. 40 КЗпП України. Підставами для прийняття цього наказу зазначені: копії наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності № 35 від 24.03.2016 року; № 61 від 10.05.2016 року та № 83 від 30.05.2016 року а також доповідна записка заступника директора – завідувача відділу ЗДЦ ОСОБА_23 про результати перевірки від 02.07.2016 року.

Як вбачається з доповідної записки Заступника директора центру – завідувача ВЗДЦ Одеського НДЕКЦ МВС України від 02.07.2016 року ОСОБА_23, заступник директора вказує, що відповідно до Ваших резолюцій щодо проведення перевірки за фактами викладеними у доповідних записках від 30.06.2016 № 19/116-10052 від 01.07.2016 № 19/116-10093 завідувача сектору організаційно-методичного забезпечення та організації наукової роботи Одеського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_24 про ненадання інформації по виконання протокольних доручень та доповідної записки від 30.06.2016 року № 19/116-10004 заступника директора центру – завідувача відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Одеського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_7 про невиконання вимог в частині направлення звітності до ДНДЕКЦ МВС без розгляду, погодження та підпису керівництва. У доповідній зазначено, що проведеною перевіркою встановлено неналежне виконання своїх посадових обов’язків та порушення п.4.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених наказом ДНДЕКЦ МВС України від 04.02.2016 № 6 н (виконувати своєчасно та в повному обсязі свої посадові інструкції, вчасно виконувати накази і розпорядження керівництва та безпосередніх керівників) заступником завідувача відділу – завідувачем сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності ОСОБА_1 Беручи до уваги неодноразове оголошення доган заступнику завідувача відділу – ОСОБА_1 (накази від 24.04.16, від 10.05.2016 № 61 та від 30.05.2016 року № 83) та за систематичне ігнорування вимог керівництва, невиконання посадових інструкцій, самоусунення, пропонує розглянути питання про звільнення з посади ОСОБА_1

Судом досліджувалися і інші документи, що стали підставою для прийняття наказу про звільнення, а саме доповідна записка завідувача СОМЗ та ОНР віділу забезпечення діяльності Одеського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_24 від 30.06.2016 року, в якій вона доповідає директорові Одеського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_2 про те, що 22.06.2016 року ОСОБА_1 на ім’я директора була надана доповідна записка з проханням щодо перенесення виконання протокольних доручень до 24.06.2016 року. Однак станом на 30.06.2016 року ОСОБА_25 не надав до СОМЗ та ОНР інформацію про виконання протокольних доручень; доповідна записка завідувача СОМЗ та ОНР віділу забезпечення діяльності Одеського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_24 від 01.07.2016 року, в якій вона доповідає директорові Одеського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_2 про те, що заступник директора ОСОБА_7 та заступник завідувача відділу ОСОБА_1 не надали відповідні матеріали на порядок проведення оперативної наради за підсумками роботи за 6 місяців. У зв’язку з чим узагальнити інформацію не було можливим. У доповідній зазначено, що нею особисто 30.06.2016 року в телефонному режимі попереджено ОСОБА_1 про необхідність надання таких матеріалів. Представник відповідача пояснював суду, що ОСОБА_25 постійно не виконував протокольні доручення керівництва Центру, що було однією з причини яка стала підставою для його звільнення. Позивач заперечував проти цього, вказуючи що з квітня 2016 року він за жодне протокольне доручення особисто не розписувався. Стороною відповідача на пропозицію суду надати документи, підтверджуючи отримання позивачем завдання щодо виконання протокольних доручень, таких документів не надано у зв’язку з чим, суд приходить до висновку щодо ґрунтовності доводів сторони позивача в цієї частині. В судовому засіданні сторонами не оспорювалося, що ОСОБА_1 як заступником завідуючого відділу складалися щотижневі звіти та після узгодження з керівництвом Центру, однак у червні 2016 року позивач направив щотижневий звіт до ДНДЕКЦ МВС без розгляду, погодження та підпису керівництва. Як пояснив ОСОБА_1 що дійсно, він помилково відправив проект звіту до ДНДЕКЦ України, однак одразу помітивши помилку, відреагував, зателефонував до ДНЕКЦ МВС та вибачився. Суд, прийнявши до уваги пояснення як сторони позивача так і сторони відповідача, приходить до висновку, що помилкове відправлення проекту звіту ні до тієї установи, не може свідчити про систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором, тому що готування навіть проекту звіту свідчить навпаки про виконання позивачем своїх посадових обов’язків.

Відповідно до ст.40 ч.1 п.3 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначний строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Виходячи зі змісту даної норми для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов’язків, щоб це невиконання або не належне виконання трудових обов’язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок. Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову. Отже, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та вимог ч.1 п.3 ст.40 КЗпП України, до юридичних фактів, які підлягають встановленню судом відповідно до вимог ст.214 ЦПК при вирішенні спору про законність звільнення ОСОБА_1, з вказаних підстав, є: чи мав місце дисциплінарний проступок (вина, протиправна поведінка), який став безпосередньо підставою для звільнення; чи передувало його звільненню система порушень, за які до нього з додержанням вимог ст.ст. 147-149 КЗпП України були застосовані дисциплінарні стягнення. Перевіряючи законність та обґрунтованість звільнення позивача за систематичне невиконання ним без поважних причин посадових обов’язків, стороною відповідача суду надані доповідні записки, правову оцінку яким суд надав вище у мотивувальній частині рішення, проте актів, складених комісією працівників Центру, якими мали б бути встановлені порушення виконання посадових обов’язків або невиконання цих обов’язків позивачем, або інших об’єктивних доказів суду не надано. Таким чином суд, дослідивши обставини, які становлять предмет доказування у справі, позбавлений можливості визначити який саме дисциплінарний проступок, що став безпосередньо підставою для звільнення, мав місце після винесеної позивачеві 24.03.2016 року догани.

Розірвання трудового договору на підставі ст.40 п.3 КЗпП України, відповідно до ст.43 КЗпП України повинно бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу, відповідач належних та допустимих доказів такої згоди профспілки не надав. Як вбачається з Колективного договору між Одеським НДЕКЦ МВС України та Представницьким органом працівників Одеського НДЕКЦ МВС України на 2016 рік, у п.1.1.2. якого зазначено, що Договір укладений в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про колективні договори і угоди», з врахуванням положень Кодексу Законів про працю України, Законів України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про соціальний діалог в Україні», «Про оплату праці», «Про відпустки», «Про охорону праці», інших законів та нормативно-актів України, наказів МВС та Експертної служби МВС України, положень Галузевої Угоди між Міністерством внутрішніх справ України та Професійною спілкою атестованих працівників органів внутрішніх справ України і Професійною спілкою працівників державних установ України на 2012-2014 роки та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2013 року № 155 «Про порядок повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів». Відповідно до п.1.2. Договір укладено з метою дотримання державних гарантій у сфері регулювання службових, трудових і соціально-економічних відносин, посилення соціального захисту працівників Одеського НДЕКЦ МВС України, створення умов для підвищення ефективності трудової діяльності працівників центру, реалізації їх професійних, трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Відповідно до п. 2.2.3 сторона Представника зобов’язується надавати або обґрунтовано відмовляти у наданні згоди на розірвання трудового договору з працівником з ініціативи роботодавця у випадках, передбачених законодавством України. Відповідно до пункту 7.2.4 ОНДЕКЦ зобов’язується погоджувати з стороною Представника проекти наказів, що стосуються звільнення працівників ОНДЕКЦ з ініціативи роботодавця. В судовому засіданні голова Представницького органу не заперечував, що керівництво ОНДЕКЦ не зверталося до нього з пропозиціями щодо погодження проектів наказів щодо звільнення позивача з посади за ініціативи роботодавця, а тому проект наказу про звільнення ОСОБА_1 з ним не погоджувався. ОСОБА_8 підтвердив, що на заяву Голови Правозахисної громадської організації «Захист військовослужбовців» 21.07. 2016 року надав відповідь, з якої вбачається, що на його адресу як Голови Представницького органу працівників Одеського НДЕКЦ подання директора центру про звільнення з посади 02.07.2016 року ОСОБА_1 не надходило, а тому таке подання про звільнення не розглядалося. Згоди на звільнення стосовно працівника ОСОБА_1 від не давав. З цих підстав суд приходить до висновку, що при прийнятті наказу про звільнення позивача, стороною відповідача також порушено вимоги 7.2.4. Колективного договору укладеного між Одеським НДЕКЦ МВС України та Представницьким органом працівників Одеського НДЕКЦ МВС України на 2016 рік, що привело до порушення процедури звільнення, а тому є безумовною підставою для прийняття судом рішення про поновлення на роботі.

У п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з’ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.п. 3, 4, 7, 8 ст.40, п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст. 147 (1), 148, 149 КЗпП правила та порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок і попередня робота працівника. Проаналізувавши вищенаведену норму закону, суд прийшов до висновку, що при звільненні ОСОБА_1 не враховувалося ступінь тяжкості вчиненого проступку, і чи має місце взагалі заподіяна позивачем шкода, не враховані і попередня робота позивача на протязі вісімнадцяти років.

Судом при прийнятті рішення про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та поновлення на роботі, також враховуються надані суду заява ОСОБА_1 на ім’я директора ОНДЕКЦ від 25.05.2016 року з проханням призначити його на посаду головного судового експерта, з якої вбачається, що дана заява погоджена з заступниками директора – ОСОБА_7, ОСОБА_26, ОСОБА_27, заява ОСОБА_1 на ім’я директора ОНДЕКЦ від 14.06.2016 року з проханням призначити його на посаду старшого судового експерта, з якої вбачається що дана заява погоджена з заступниками директора – ОСОБА_7, ОСОБА_26, ОСОБА_27 та ОСОБА_5 Як пояснив позивач, написання даних заяв було узгоджено з керівництвом, які не заперечували щоб він працював експертом, і не виконував обов’язки завідувача відділом, однак 02.07.2016 року він дізнався про наказ про звільнення з посади завідувача відділу, хоча відповіді на його заяви від 25.05.2016 року, від 14.06.2016 року до наступного часу не отримав. Суд критично ставиться до пояснень представника відповідача в тієї частині, що прийняття керівництвом наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади за ст. 40 п.3 КЗпП України скасовує необхідність прийняття рішень по його заявах про призначення на посаду експерта, поданих раніше, а навпаки свідчить про нехтування трудовими правами працівника. Судом при прийнятті рішення, також враховуються пояснення представника відповідача – заступника директора Одеського НДЕКЦ ОСОБА_5, яка будучи присутньою в судовому засіданні 25.10.2016 року, вказувала, що у керівництва Центру ніколи не було претензій до роботи позивача як до експерта, однак як до завідувача сектора до нього були претензії, тому що саме його підлеглі допускали порушення.

Згідно ч.1 ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зазначені вище обставини вказують на те, що посилання позивача на порушення з боку відповідача його прав чи охоронюваних законом інтересів є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до Цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (статті 10 і 11 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст.235 КЗпП України незаконне звільнення являється для суду підставою для ухвалення рішення про поновлення на роботі і стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Судом встановлено, що звільнення ОСОБА_1 було незаконним, тому задовольняє позовні вимоги про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Згідно наданої суду довідки про середню заробітну плату (дохід) № 19 від 24 жовтня 2016 року виданої ОСОБА_1, позивачу нараховувалася та виплачувалася у 2016 році середньомісячна заробітна плата у розмірі 12694 гривень 82 копійки; середньоденна заробітна плата позивача – 619 гривень 26 копійок; час вимушеного прогулу складає 4 місяці та 9 робочих днів (з 02.07.2016 року по 14.11.2016 року), тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заробітна плата за час вимушеного прогулу у загальному розмірі 56 352 гривні 62 копійки.

В судовому засіданні встановлено, що протиправною поведінкою відповідача, яка виразилася в необґрунтованому звільненні позивача, останньому завдана моральна шкода. Судом встановлено, що в порушення охоронюваних законом прав ОСОБА_1, звільнення відбулося без дотримання вимог законодавства України, що є неприпустимими та завдало позивачу моральну шкоду. Після незаконного звільнення позивач нервував, переживав, звертався за консультаціями до юристів, вимушений звернутися з позовом до суду. Обставини на які посилався позивач, та які суд вважав доведеними, свідчать про нехтування керівниками підприємства відповідача, трудовими правами працівника, що як наслідок завдало переживань, нервових потрясінь, ставило у скрутне становище його сім'ю, негативно вплинуло на її добробут. Така протиправна поведінка відповідача призвела до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, вимагала від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. З цих підстав можна зробити висновок, що ОСОБА_1 завдана моральна шкода, розмір якої суд визначає у сумі 500 гривень, яка відповідно до вимог статі 237-1 КЗпП України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Стосовно позовних вимог про зобов'язання покласти відповідно до ст. 237 КЗпП України матеріальну відповідальність на директора Одеського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_2, як на особу винну в незаконному звільнені працівника, суд дійшов наступних висновків. Відповідно до статті 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов’язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв’язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу. Дана стаття передбачає притягнення до матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну виплатою працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. З тексту цієї статті випливає, що такою особою може бути не лише керівник, але й інша службова особа. Це не звужує коло працівників, на яких може бути покладена матеріальна відповідальність у кожному випадку незаконно звільнення, до однієї особи – посадової особи, яка підписала наказ про незаконне звільнення. Інші особи також можуть нести матеріальну відповідальність за шкоду заподіяну незаконним звільненням і виплатою працівникові середнього заробітку. Проаналізувавши вищенаведене, суд приходить до висновку, що питання про притягнення до матеріальної відповідальності працівників (службової особи), яка є винною в незаконному звільненні працівника, має вирішуватися поза межами спору про поновлення на роботі, а тому суд відмовляє позивачу в цієї частині позовних вимог.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-218 ЦПК України, ст.ст. 40 ч.1 п.3, 147-149, 233, 235 КЗпП України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, за участю третіх осіб – представницького органу працівників Одеського НДЕКЦ МВС України, директора НДЕКЦ МВС України – ОСОБА_2 про визнання наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконними та їх скасування, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ № 61 від 10.05.2016 року в частині про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та оголошення догани; визнати протиправним та скасувати наказ № 83 від 30 травня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та оголошення догани.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника завідувача відділу – завідувача сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Стягнути з Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (код ЄДРПОУ 25574222) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 56 352 (п’ятдесят шість тисяч триста п’ятдесят дві) гривні 62 копійки; 500 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах одного місячного платежу допустити негайне виконання судового рішення.

Стягнути з Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (код ЄДРПОУ 25574222) на користь держави судовий збір у розмірі 568 (п’ятсот шістдесят вісім) гривень 50 копійок.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м. Одеси протягом 10 днів. Особи, що приймали участь у справі, але не були присутні при проголошенні рішення, мають право на його оскарження на протязі десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий: