ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року

Справа № 906/380/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

Владимиренко С.В. - доповідача,

суддів:

Демидової А.М.,

Євсікова О.О.,

розглянув касаційну скаргу

Малинської районної спілки споживчих товариств

на ухвалу

Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 року

у справі

№ 906/380/15 господарського суду Житомирської області

за позовом

1. Малинського споживчого товариства 2. Споживчого товариства "Кооператор"

до

Малинської районної спілки споживчих товариств

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Житомирської обласної спілки споживчих товариств

про

визнання недійсними всіх рішень, прийнятих конференціями від 27.04.2009 року, 29.04.2009 року та 19.05.2009 року

за участю представників:

позивачів 1,2 - Черниша М.М.;

відповідача -Ясинецької Н.М.;

третьої особи - Беседовської Л.В.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.05.2015 р. у справі №906/380/15 (суддя Лозинська І.В.) позов Споживчого товариства "Кооператор" та Малинського споживчого товариства задоволено. Визнано недійсними рішення, прийняті конференціями Малинської районної спілки споживчих товариств, оформлені протоколами від 27 квітня 2009 року, від 29 квітня 2009 року та від 19 травня 2009 року.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач у справі - Малинська районна спілка споживчих товариств, звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, при цьому, зазначаючи, що участі у слуханні справи судом першої інстанції останній не приймав та не отримував жодних процесуальних документів у справі, в тому числі і оскаржуваного рішення, просив суд апеляційної інстанції поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 14.05.2015р. та за результатами розгляду його апеляційної скарги, скасувати рішення суду, прийнявши нове рішення, про відмову у задоволенні позову позивачів.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2016р. у справі №906/380/15 (у складі колегії суддів: головуючого судді Василишина А.Р., суддів Бучинської Г.Б., Петухова М.Г.) відмовлено Малинській районній спілці споживчих товариств у задоволені клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу на рішення господарського суду Житомирської області від 14.05.2015 р. з доданими до неї матеріалами повернуто скаржнику без розгляду.

Не погодившись з прийнятою ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 р. у справі № 906/380/15, Малинська районна спілка споживчих товариств звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 р. у справі №906/380/15, якою відмовлено скаржнику в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернуто апеляційну скаргу, і направити справу для розгляду апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу Малинське споживче товариство та Споживче товариство "Кооператор" зазначають про безпідставність та необгрунтованість доводів заявника касаційної скарги та просять відмовити у задоволенні його касаційної скарги.

Житомирська обласна спілка споживчих товариств також заперечуючи проти задоволення касаційної скарги Малинської районної спілки споживчих товариств у своєму відзиві, наданому суду касаційної інстанції, зазначила, що Рівненський апеляційний господарський суд повно та всебічно дослідивши всі обставин та матеріали справи, виніс законну та обґрунтовану ухвалу від 03.08.2016р., якою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, а відтак, просили відмовити заявнику у задоволення його касаційної скарги та залишити без змін ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 р.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та додаткові пояснення до неї, відзиви на касаційну скаргу та доповнення до відзиву, що надійшли від Малинського споживчого товариства та Споживчого товариства "Кооператор", заслухавши суддю-доповідача, представників учасників судового процесу, колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у суді касаційної інстанції, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

У статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. (у редакції чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали) закріплена законодавча гарантія кожній особі на захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. При цьому, у частині 3 цієї статті визначено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до ч.2 ст.9 цього ж Закону суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, передбачених процесуальним законом.

Зазначені положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кореспондуються з приписами частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом ст.129 Конституції України (у редакції чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали) основними засади судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічне за змістом положення, містить і ст.14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали), за якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що також узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини як джерела права в Україні.

Згідно з ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до ст.93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

Відтак, частиною 2 статті 93 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість поновлення пропущеного строку, встановленого на подання апеляційної скарги, у випадку, якщо суд дійде висновку про поважність причин пропуску такого строку заявником.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" (заява N 23436/03) від 28 березня 2006 року висловлена правова позиція щодо строків оскарження, яка полягає в тому, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.

У справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року (Reports 1998-VIII, с. 3255, п. 45) судом зазначено, що строки на апеляційне оскарження, безумовно, мають на меті забезпечення здійснення належного правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Однак норми, про які йде мова, або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби юридичного захисту. Суд підкреслює, що, оскільки питання стосується принципу юридичної визначеності, воно стосується не тільки проблеми трактування правової норми в звичайному сенсі, але й проблеми недоцільного формулювання процесуальної вимоги, яка може перешкоджати розгляду позову по суті, таким чином, спричиняючи порушення права на ефективний судовий захист (див., Mutatis mutandis, Miragall Escolano and Others v. Spain, N 38366/97, п. 37, ЄКПЛ 2001-I; та Zvolsku and Zvolska v. the Czech Republic, N 46129/99, п. 51, ЄКПЛ 2002-IX).

Зі змісту оскаржуваної ухвали Рівненського апеляційного господарського суду вбачається, що відмовляючи Малинській районній спілці споживчих товариств у поновленні пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 14.05.2015 р., суд апеляційної інстанції зазначив, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції 14 травня 2015 року, а повний текст рішення складено 15 травня 2015 року, оскаржуване рішення було направлене сторонам 18 травня 2015 року - 4 примірники та 26 травня 2015 року - один примірник, що в свою чергу підтверджується відбитком штампу (а.с. 102 на звороті), а текст оскаржуваного рішення міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є загальнодоступною інформацією. При цьому, судом зазначено, що враховуючи положення Закону України "Про доступ до судових рішень" та зважаючи на те, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України, суд дійшов висновку, що апелянт мав можливість ознайомитися з оскаржуваним рішенням суду згідно з заданими критеріями пошуку з моменту внесення його до Реєстру, а відтак, визнав непереконливими доводи апелянта стосовно поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Проте колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими висновками апеляційного господарського суду, оскільки вважає їх такими, що не в повній мірі ґрунтуються на нормах права та здійснені без врахування усіх норм чинного в Україні процесуального права, що стало наслідком порушення права відповідача на доступ до правосуддя, як складової права на справедливий суд з огляду на наступне.

Норми чинного в Україні процесуального законодавства не містять переліку обставин, які слід вважати поважними під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Відтак, суд апеляційної інстанції, у кожному конкретному випадку, зобов'язаний оцінити доводи заявника про неможливість своєчасного подання апеляційної скарги та перевірити наявні у матеріалах справи документи, які б підтверджували та/або спростовували такі доводи апелянта, та які б свідчили про повне та неухильне дотримання вимог процесуального законодавства судом першої інстанції під час розгляду справи у суді, в даному випадку, питання застосованого судом способу повідомлення відповідача про слухання справи та надіслання йому повного тексу рішення суду за результатами розгляду справи без його участі, що б забезпечило право заявника бути обізнаним зі змістом рішення суду та, у випадку незгоди із висновками, здійсненими місцевим судом, можливість вчасного звернення до суду апеляційної інстанції з метою реалізації, гарантованого права на апеляційне оскарження рішення суду.

Так, відповідно до вимог ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

У постанові Кабінету міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" від 05.03.2009 № 270 визначено, що рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок "М", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення, а повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

З матеріалів справи вбачається, що зареєстрованим місцем перебування Малинської районної спілки споживчих товариств на момент розгляду справи у суді першої інстанції є 16000, Житомирська обл., м.Малин, вул.Грушевського, буд.11.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, а також підтверджується як самим заявником касаційної скарги, так і іншими учасниками судового процесу, що Малинська районна спілка споживчих товариств не брала участі у засіданнях суду першої інстанції, які відбувались 16.04.2015р. та 14.05.2016р. (на якому і було винесено оскаржуване в апеляційному порядку рішення).

Тоді як, матеріали судової справи не містять документів, які б свідчили про дотримання судом першої інстанції вимог зазначеної вище ст.87 Господарського процесуального кодексу України, а саме - направлення ухвали суду про відкладення слухання у справі від 16.04.2015р. та повного тексу судового рішення на зареєстровану адресу місцезнаходження відповідача рекомендованим листом з повідомлення про його вручення.

Так, у п.62 зазначених вище Правил надання послуг поштового зв'язку визначено, що у разі подання для пересилання реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу з повідомленням про його вручення відправник заповнює бланк повідомлення на свою поштову адресу або адресу особи, якій за його дорученням належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення, поштового переказу. Тоді як, згідно п.116 цих Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. А у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Зважаючи на викладене, доводи позивачів та третьої особи, викладені у відзивах на касаційну скаргу та зазначені у судових засіданнях суду касаційної інстанції, про належне повідомлення судом першої інстанції відповідача про слухання справи та надіслання йому повного тексту рішення суду, з огляду на наявний у матеріалах справи рекомендований лист, у якому містилась ухвала суду від 16.04.2015р. про відкладення слухання справи, направлений ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1,10000 (т.1, а.с.103) та повернений відділенням зв'язку з підстави закінчення терміну зберігання, не свідчить про належне дотримання місцевим господарським судом вимог ст.87 Господарського процесуального кодексу України в частині повідомлення відповідача - Малинської районної спілки споживчих товариств про час та місце слухання справи та про результати такого слухання. Документи, які б свідчили про протилежне у матеріалах справи відсутні.

Відтак, відмовивши у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення суду та повернувши апеляційну скаргу відповідача, суд апеляційної інстанції, не надав належної правової оцінки тій обставині, що відповідач не зміг отримати повний текст рішення суду внаслідок невиконання судом першої інстанції зазначених вище вимог Господарського процесуального кодексу України, на чому наполягає Малинська районна спілка споживчих товариств та протилежні докази чого відсутні у матеріалах справи, що свідчить про позбавлення його права визначення необхідності подання апеляційної скарги та її мотивування, та, як результат, передчасність висновку суду щодо відсутності поважних причин у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 14.05.2015 р. у даній справі. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний суд України, висловленій у справі №6-1250цс16 від 07.09.2016р., висновки якого згідно положень ст. 111²⁸ Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та повинен враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Зазначена позиція відповідає також практиці Європейського суду з прав людини, який у справі "Мушта проти України" у рішенні від 18.11.2010р. у п.п.43, 44 зазначив наступне: "заявниця та її представник, які не були присутні при розгляді апеляційної скарги, мали законні підстави очікувати направлення їй впродовж п'ятиденного строку рішення апеляційного суду, що надало б можливість підготувати та подати касаційну скаргу. За цих обставин вбачається, що питання, чи знали завчасно заявниця та її представник про цей розгляд, безпосередньо не стосується розгляду скарги заявниці". При цьому, у п.37 зазначено: "Суд нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено". Відтак, Суд дійшов висновку, що вини заявниці в тому, що вона не подала касаційну скаргу в межах строку, встановленого законодавством, на було, і навіть, припускаючи, що пояснення Уряду щодо підстав відмови Верховного Суду поновити строк є відповідними, Суд зазначив, що за обставин цієї справи застосування процесуальних обмежень національним судом не було очевидним та передбачуваним для заявниці і тому не відповідало принципу юридичної визначеності та відповідно мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (п.47).

Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів касаційної інстанції доходить висновку, що відмовивши у поновленні пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, суд апеляційної інстанції, зауваживши на сутності обставин, які б об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого строку, не забезпечив всебічний підхід до розгляду наведених скаржником причин в обґрунтування підстав пропуску процесуального строку та передчасно зробив висновок про безпідставність наведених апелянтом причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, наслідком чого стало непропорційне обмеження права суб'єкта оскарження на доступ до правосуддя, як складової права на справедливий суд та призвело до порушення основних засад судочинства - змагальності та рівності сторін перед законом і судом, закріплених у Конституції України, Законі України "Про судоустрій і статус суддів" та ст.ст.4², 4³ Господарського процесуального кодексу України, а також забезпечення конституційного права на апеляційний перегляд справи судом.

За таких обставин, оскаржувана ухвала Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 року у справі № 906/380/15 підлягає скасуванню з направленням справи до цього ж суду для здійснення апеляційного перегляду.

Керуючись ст.ст. 111⁵,111⁷, 111⁹-111¹¹, 111¹³ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Малинської районної спілки споживчих товариств задовольнити.

Ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 року у справі №906/380/15 скасувати.

Справу направити до Рівненського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду.

Головуючий суддя

С.В. Владимиренко

Судді

А.М. Демидова

О.О. Євсіков