ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року

Справа № 916/4322/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Мачульського Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Компанії " Manchester Shipping S.A."

на постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2016

у справі

№ 916/4322/15

Господарського суду

Одеської області

за позовом

Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"

до

Компанії " Manchester Shipping S.A."

про

стягнення 3879262,50 грн

за участю представників:

позивача

Кульшик К.В. - предст. дов. від 10.10.2016

відповідача

Губар А.Л.- предст. дов. від 05.11.2015

ВСТАНОВИВ:

26.10.2015 Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Компанії " Manchester Shipping S.A." 3879262,50 грн (еквівалент 177500 дол. США відповідно до офіційного курсу НБУ за станом на 22.09.2015) неустойки за невиконання відповідачем обов'язку повернути річ, передбаченої статтею 785 Цивільного кодексу України.

Звертаючись з позовом, позивач, керуючись вимогами статей 12, 15 та 16 Господарського процесуального кодексу України, виходив із підвідомчості та підсудності спору Господарському суду Одеської області, враховуючи розташування у місті Одесі представництва відповідача.

21.12.2015 до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач вказав, що провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач обґрунтовує свої вимоги договором фрахтування судна, а відтак, спір підлягає вирішенню в арбітражній комісії, що не потребує досягнення згоди; обов'язок відповідача повернути судно на підставі рішення арбітражу виникне лише після офіційного визнання рішення цього суду в порядку, встановленому законодавством; правовідносини фрахтування, які склалися між сторонами, врегульовано окремою главою 64 Цивільного кодексу України, відтак, до спірних правовідносин не застосовуються приписи статі 785 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.04.2016 (судді: Рога Н.В. - головуючий, Цісельський О.В., Волков Р.В.) позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку в розмірі 177500 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 22.09.2015 еквівалентно 3879262,50 грн, та витрати по судовому збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 (судді: Діброва Г.І. - головуючий, Принцевська Н.М., Колоколов С.І.) рішення місцевого господарського залишено без змін як законне і обґрунтоване.

Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарських судів попередніх інстанцій та припинити провадження у справі. Скаргу мотивовано доводами про порушення господарськими судами норм процесуального та матеріального права, а саме: в порушення вимог пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, статей 7, 8, частини першої статті 16 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суди дійшли помилкового висновку про можливість розгляду даного спору господарським судом за наявного та чинної арбітражної угоди, яка поширює свою дію на спірні правовідносини сторін, безпідставно відхилили клопотання відповідача про припинення провадження у справі з огляду на її непідвідомчість господарським судам України; закон не встановлює форми, в якій може бути заявлено про передачу справи на розгляд до арбітражного суду; суди безпідставно застосували приписи статті 785 Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини за договором найму (глава 58 Цивільного кодексу України), до правовідносин за договором фрахтування, які регулюються спеціальним законодавством, зокрема, Кодексом торговельного мореплавства та статтею 912 Цивільного кодексу України (глава 64 Цивільного кодексу України - "Перевезення").

Позивач у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу (з поясненнями) відхилив доводи касаційної скарги, як необґрунтовані та спрямовані на ухилення від виконання своїх зобовязань.

Відповідач у судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111^{7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.}

^{Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 18.12.2001 Державне підприємство "Одеський торгівельний порт" (Судновласник) та Компанія " Manchester Shipping S.A." (Фрахтувальник) уклали Договір № КД -39 Стандартний бербоутний чартер Балтійського і міжнародного морського комітету (кодова назва "БЄРКОН 89"), за умовами якого Державне підприємство "Одеський торгівельний порт" передало у Бербоут судно "Інженер Вальчук". Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати фрахтову ставку згідно з боксом статей 21, 23 частини І договору в редакції додаткової угоди № КД -39/6 від 16.12.2011 до Договору.}

^{Додатковими статтями до договору (частина 3) в редакції додаткової угоди № КД -39/6 від 16.12.2011 до договору обумовлено, що оплата фрахту, як погоджено в боксі 21, частини 1 договору, оплачується Фрахтувальником на банківський рахунок Судновласника авансом за місяць в продовж 7 банківських днів з початку наступного місячного періоду, проти факсового рахунку Судновласника, який надається Фрахтувальнику за 5 днів до початку наступного місячного періоду. ПДВ нараховується відповідно до чинного законодавства України, датою оплати фрахту є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Одеського порту.}

^{Відповідно до умов статті 21 частини 1 додаткової угоди від 16.12.2011 до Договору №КД-39 від 18.12.2001 орендна плата (фрахт) складає 250 доларів США в добу (без урахування ПДВ); ПДВ нараховується відповідно до чинного законодавства України.}

^{Згідно з частиною 1 статті 33, частиною 3 статті 32 Додаткової угоди від 16.12.2011 до Договору № КД-39 від 18.12.2001, сторони домовились, що будь-яка суперечка, що виникає за договором або у зв'язку із ним, підлягає передачі на розгляд і остаточне вирішення до Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України; в процесі розгляду і вирішення суперечки застосовується регламент Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України; правом, регулюючим договір, є матеріальне право України.}

^{Рішенням Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України від 25.09.2014 позов Державного підприємства "Одеський торгівельний порт" задоволено у повному обсязі, стягнуто з Компанії "Manchester Shipping S.A." 45300 доларів США заборгованості за фрахт судна та 4518 доларів США відшкодування по сплаті арбітражного збору; договір стандартного бербоутного чартеру Балтійського та міжнародного морського комітету (кодова назва "БЄРІКОН 89") розірвано та зобов'язано відповідача повернути Одеському порту судно "Інженер Вальчук" за актом приймання-передачі у Одеському порту, причал № 28, Україна.}

^{Рішення Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України від 25.09.2014 зобов'язує Компанію "Manchester Shipping S.A." виконати його після отримання; відповідно до довідки Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України № 4445/14-6 від 03.11.2014 у справі МАК №13л/2013 рішення по зазначеній вище справі є остаточним та набрало чинності з моменту його винесення, а саме, 25.09.2015, Компанія " Manchester Shipping S.A." була належним чином повідомлена про всі стадії арбітражного розгляду та брала участь у судовому процесі.}

^{Станом на 22.09.2015 рішення Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України від 25.09.2014 в частині повернення судна Державному підприємству "Одеський торгівельний порт" відповідач не виконав.}

^{Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України позивач розрахував відповідачу неустойку, яка складає: 250 доларів США (фрахтова ставка) х 2=500 доларів США, 335 діб х 500 доларів США = 177500 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 22.09.2015 становить 3879262,50 грн.}

^{В порядку досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу вимогу від 12.08.2015 № 20/1-1399 про оплату неустойки, запропонувавши передати спір на розгляд Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України; відповідач вимогу за станом на час розгляду справи не виконав, а також повідомив позивача, що пропозиція передати спір на розгляд арбітражу ним не розглядається.}

^{Місцевий господарський суд відхилив клопотання відповідача про припинення провадження по справі відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки предметом даного спору є стягнення неустойки з підстав невиконання умов вже розірваного Договору № КД-39 Стандартний бербоутний чартер Балтійського і міжнародного морського комітету (кодова назва "БЄРКОН 89") від 18.12.2001.}

^{Також, відхиляючи доводи відповідача щодо моменту виникнення у нього обов'язку повернути судно, суд вказав, що рішення міжнародних арбітражів, місцезнаходженням яких територія України, не потребують визнання, а лише звернення до виконання, а відповідно до пункту 4 Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (Додаток № 1 до Закону України № 4002-ХІІ) та пункту 5 Положення про Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України (Додаток № 2 до Закону України № 4002-ХІІ) рішення МКАС при ТПП України та МАК при ТПП України виконуються сторонами добровільно у встановлені ним строки, а якщо строк виконання в рішенні не зазначено, воно підлягає негайному виконанню. Не виконані у строк рішення виконуються відповідно до закону і міжнародних договорів.}

^{Задовольняючи позов, суд першої інстанції проаналізував зміст укладеного сторонами договору та правове регулювання відповідних правовідносин та дійшов висновку, що правовідносини за договором № КД-39 Стандартний бербоутний чартер Балтійського і міжнародного морського комітету регулюються Главою 58 Цивільного кодексу України найм (оренда), відтак, вимога позивача щодо стягнення з відповідача неустойки за період з 26.09.2014 по 15.09.2015 в розмірі 177500 доларів США (3879262,50 грн. за курсом Національного банку України станом на 22.09.2015) є законною та обґрунтованою.}

^{Переглядаючи справу за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції вказав, що у рішенні Морської Арбітражної Комісії при Торгово-промисловій палаті України від 25.09.2014 МАК №13л/2013 вказано, що рішення вступає в законну силу 25.09.2014, є остаточним і обов'язковим і підлягає негайному виконанню, а ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16.06.2015, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28.10.2015, в задоволенні клопотання відповідача про його скасування відмовлено в повному обсязі.}

^{Також суд апеляційної інстанції погодився з відповідністю спірних правовідносин правовідносинам найму (оренди) транспортного засобу, на які поширюється дія статті 785 Цивільного кодексу України.}

^{Судова колегія зазначає, що відповідно до частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.}

^{Відповідно до частини другої статті 12 Господарського процесуального кодексу підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних зі задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом.}

^{Закон України "Про міжнародний комерційний арбітраж" виходить з визнання корисності арбітражу (третейського суду) як методу, що широко застосовується для вирішення спорів, які виникають у сфері міжнародної торгівлі, і необхідності комплексного врегулювання міжнародного комерційного арбітражу в законодавчому порядку; враховує положення про такий арбітраж, які є в міжнародних договорах України, а також в типовому законі, прийнятому в 1985 році Комісією ООН з права міжнародної торгівлі і схваленому Генеральною Асамблеєю ООН для можливого використання державами у своєму законодавстві}

^{Частиною першою статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода визначається як угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Відповідно до частини першої статті 8 цього Закону суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.}

^{У зазначених нормах національного законодавства втілені зобов'язання України за міжнародними договорами як сторони Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10 червня 1958 року) та Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж (Женева, 21 квітня 1961 року). За повідомленням Міністерства закордонних справ України (лист від 07.02.2000, №4.3/8-067-137) вказані Конвенції набули чинності для України, відповідно, 10 січня 1961 року та 7 січня 1964 року.}

^{Пунктом 1 статті II Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень передбачено, що кожна з держав-учасниць визнає письмову угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати до арбітражу всі або будь-які спори, що виникли між ними у зв'язку з будь-яким конкретним договірним чи іншим правовідношенням, об'єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду. Згідно з пунктом 3 цієї статті суд держави-учасниці, якщо до нього надійшов позов з питання, щодо якого сторони уклали арбітражну угоду, повинен, на прохання однієї з сторін, направити сторони до арбітражу, якщо не визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.}

^{Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.}

^{За приписами частини першої статті 16 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" третейський суд може сам прийняти постанову про свою компетенцію, в тому числі стосовно будь-яких заперечень щодо наявності або дійсності арбітражної угоди. З цією метою арбітражне застереження, що є частиною договору, повинно трактуватися як угода, що не залежить від інших умов договору. Винесення третейським судом рішення про недійсність договору не тягне за собою в силу закону недійсність арбітражного застереження.}

^{Відповідною нормою обумовлено принцип автономності арбітражного застереження, який полягає, зокрема, в тому, що: арбітражне застереження не втрачає силу і після закінчення строку дії договору, який містить таке застереження, якщо сторони не встановили інше; розірвання договору не спричиняє припинення арбітражного застереження, якщо сторони спеціально не узгодили її припинення у разі розірвання договору.}

^{Також за змістом статті 785 Цивільного кодексу України обов'язок наймача повернути наймодавцеві річ виникає саме з припинення договору і право наймодавця вимагати сплати неустойки пов'язано з невиконанням наймачем саме цього обов'язку.}

^{Відтак, судова колегія вважає помилковими висновки господарських судів попередніх інстанцій про припинення дії умови договору фрахтування щодо арбітражного застереження в зв'язку з його розірванням та про виникнення цього спору у зв'язку з невиконанням рішення арбітражного суду.}

^{Як вже зазначалося вище, з матеріалів справи вбачається, 21.12.2015 до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач вказав як те, що провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, так і надав заперечення по суті позовних вимог (т.1, а.с.177-179).}

^{24.12.2015 представник відповідача надав до суду клопотання про залучення до матеріалів справи документів на підтвердження доводів, наведених у відзиві на позов, з відповідними документами (т.1, а.с.193-200).}

^{У судовому засіданні від 14.01.2016 за участю представників сторін суд перейшов до розгляду справи по суті, що відображено у протоколі судового засідання від 14.01.2016 (т.1, а.с.208).}

^{03.03.2016 відповідач надав доповнення до відзиву (т.1, а.с.223-224), в яких просив припинити провадження у даній справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спірні правовідносини виникли на підставі договору фрахтування судна, яким встановлено домовленість сторін щодо розгляду спорів за цим договором Морською Арбітражною Комісією при Торгово-Промисловій Палаті України, і дійсність цієї домовленості не втрачається з розірванням основного договору.}

^{Водночас суди встановили, що у відповіді на одержану від позивача вимогу відповідач заперечував проти передачі даного спору на вирішення арбітражу, а також звертався до компетентного суду із заявою про скасування рішення Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України від 25.09.2014}

^{Таким чином, судова колегія констатує, що волевиявлення відповідача на стадії розгляду справи судом першої інстанції щодо реалізації ним права на застосування арбітражного застереження було неоднозначним та суперечливим; першим документом, поданим до суду відповідачем, є відзив на позов, тобто, документ, в якому викладається позиція щодо позовних вимог позивача; відзив на позов стосується суті позовних вимог; відповідач в подальшому брав участь у розгляді справи по суті.}

^{Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності, можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.}

^{Таким чином, суд апеляційної інстанції вірно відхилив доводи апеляційної скарги відповідача, оскільки обставини, які свідчили б про непідвідомчість цього спору господарським судам, відсутні.}

^{Також суди попередніх інстанцій вірно вказали, що рішення Морської Арбітражної Комісії при Торгово-промисловій палаті України є остаточним і обов'язковим для сторін з дати його винесення та виконується сторонами добровільно у встановлений у рішенні строк, а якщо строк виконання у рішенні не встановлений, воно підлягає негайному виконанню (частини перша та друга статті 57 Регламенту Морської Арбітражної Комісії при Торгово-промисловій палаті України, затвердженого Президією Торгово-промислової палати України від 17.04.2007). Згідно зі статтею 35 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36 Закону.}

^{За приписами статті 81 Закону України "Про міжнародне приватне право" в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.}

^{На відміну від рішення іноземного суду чинним законодавством України не вимагається визнання рішення Морської Арбітражної Комісії при Торгово-промисловій палаті України для його виконання.}

^{За статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.}

^{За приписами статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Згідно зі статтею 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.}

^{Згідно з частиною першою статті 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.}

^{Натомість відповідно до статті 912 Цивільного кодексу України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтувальник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно - правовим актам. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).}

^{Отже, принциповими відмінностями зазначених вище правовідносин є те, що за договором найму у наймача виникає право володіння предметом найму в цілому, натомість, право фрахтувальника за договором чартеру (фрахтування) виникає лише на всю або частину місткості у транспортному засобі для одного чи декількох рейсів з метою перевезення вантажу, пасажирів, багажу та ін.}

^{Відповідно Кодексом торговельного мореплавства України передбачено укладення як договорів морського перевезення, так і договорів фрахтування судна на термін та фрахтування судна без екіпажу (бербоут-чартер), договорів лізингу.}

^{За статтею 203 Кодексу торговельного мореплавства України за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер). Відповідно до статті 209 Кодексу торговельного мореплавства України якщо судно зафрахтоване для перевезення вантажів, фрахтувальник має право від свого імені укладати договори перевезення вантажів, підписувати чартери, видавати коносаменти та інші перевізні документи. Він несе відповідальність за зобов'язаннями, що випливають з цих документів, зокрема з коносаментів або інших перевізних документів.}

^{Сторонами договору чартеру (фрахтування) судна виступають судновласник і фрахтувальник. Відповідно до статті 20 Кодексу судновласником визнається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна чи використовує на інший законних підставах . Судновласник від власного імені надає судно на певний час іншій особі - фрахтувальнику, який від свого імені фрахтує його для здійснення цілей торговельного мореплавства. Не дивлячись на те, що договір чартеру (фрахтування) судна відноситься до договорів майнового найму, застосування законодавцем таких характерних для морського права понять як "судновласник" та "фрахтувальник" на відміну від "наймодавець" та "наймач" свідчить про те, що даний договір має свої особливості порівняно із договором майнового найму.}

^{Під передбаченим частиною першою статті 203 Кодексу торговельного мореплавства України обов'язком судновласника надати судно фрахтувальнику розуміється, перш за все, передача фрахтувальнику права володіння та користування судном від власного імені. Судно надається фрахтувальнику тимчасово, тобто на обумовлений договором строк зі спливом якого фрахтувальник зобов'язаний повернути судновласнику судно. Цей строк може становити від декількох місяців до декількох років або час, необхідний для виконання одного або декількох рейсів.}

^{Зафрахтоване на певний час судно, може використовуватися для перевезення пасажирів або вантажів, а також для інших цілей торговельного мореплавства (розвідка та добування корисних копалин, лоцманська та криголамна проводка, здійснення науково-дослідних робіт тощо). При цьому судно, зафрахтоване за договором чартеру (фрахтування) не може використовуватися як готель, склад, ресторан тощо.}

^{У визначенні договору чартеру (фрахтування) закріплений обов'язок фрахтувальника сплати фрахт, оскільки судно надається йому за обумовлену плату. Таким чином, даний договір має оплатний характер, що відносить його до господарських договорів, правове регулювання яких регулюється загальними нормами Господарського кодексу України. Договір чартеру (фрахтування) відноситься до консенсуальних договорів, тобто вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов.}

^{Проаналізувавши умови укладеного сторонами договору, суди з'ясували, що ним передбачено виникнення у наймача права володіння та користування предметом найму в цілому протягом встановленого строку, оплатність використання майна, що відповідає правовідносинам за договором майнового найму (оренди).}

^{За статтею 14 Кодексу торговельного мореплавства України відносини за договорами морського перевезення вантажів, фрахтування судна на термін, фрахтування судна без екіпажу, лізингу, буксирування, експедирування, морського страхування регулюються законодавством держави за згодою сторін, а у випадку відсутності згоди сторін щодо застосування права відносини сторін регулюються законодавством тієї держави, де заснована, має основне місце діяльності або постійного перебування, зокрема, сторона, що є судновласником - у договорах фрахтування судна на термін та фрахтування судна без екіпажу.}

^{Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.}

^{Згідно з частиною четвертою статті 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України, а відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.}

^{Відтак доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правомірності висновків судів попередніх інстанцій про підвідомчість цієї справи господарським судам, відсутність підстав для припинення провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України; відповідач також не навів доводів та обґрунтувань відповідності змісту спірних правовідносин сторін правовідносинам за договором перевезення.}

^{Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.}

^{Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що прийняті у справі рішення та постанова судів попередніх інстанцій відповідають положенням статей 43, 86, 105 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості судових рішень.}

^{Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України}

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Компанії " Manchester Shipping S.A." залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 у справі №916/4322/15 Господарського суду Одеської області та рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2016 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Г. Мачульський