Провадження № 2/344/855/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року м. Івано-Франківськ

Івано -Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої – судді Польської М.В.

при секретарі c/з ОСОБА_1.

з участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _3 звернувся в липні 2014 року в суд з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» про зобов’язання відповідача надати позивачу оригінали документів по кредитно-заставному договорі № DNH4KS88000185 від 01.03.2006 року, Умов надання споживчого кредиту фізичним особам від 01.03.2006 року, Тарифів від 01.03.2006 року; оригінали всіх додаткових умов чи правил, договорів про відкриття всіх банківських рахунків, , які є додатками до кредитно-заставного договору № DNH4KS88000185, та на які міститься посилання в його тексті, оригінали (примірники) розрахункових документів про переказ коштів суми 3289,72 грн. на рахунки ІФ КП «Домотехніка», ЗАТ «Привартбанк» та ТзОВ «ПриватКредит» у відповідності до Заяви позичальника № DNH4KS88000185; та визнання недійсним та таким, що укладений внаслідок обману кредитно-заставний договір № DNH4KS88000185 від 01.03.2006 року з додатками до нього, посилаючись на вимоги ст. 44 та 31 Закону України «Про захист прав споживачів».

21 січня 2016 року в звязку з закінченням у судді Бойчука О.В. п’ятирічного терміну призначення на посаду судді вперше, справу прийнято до провадження новим складом суду (суддею Польською М.В.).

Ухвалою суду від 09.11.2016р. було закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, у частині позовних вимог про зобов’язання ПАТ «КБ «Приватбанк» надати ОСОБА_3 оригінали договорів про відкриття всіх банківських рахунків, які є додатками до кредитно-заставного договору № DNH4KS88000185, та на які міститься посилання в його тексті, оскільки встанволено судом про наявність рішення Івано_Франківського міського суду від 25.04.2016 року №344/19319/14-ц, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ «Приватбанк» про зобов’язання надати оригінали меморіальних ордерів, договорів про відкриття банківських рахунків - відмовлено. Тобто частина позовних вимог, заявлених у позові, вже розглядалася у справі №344/19319/14-ц, по якій винесено рішення, що набрало законної сили 10.05.2016 року.

В судовому засіданні 03.03.2016р., 21.06.2016 року представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав з мотивів наведених в позовній заяві, просив позов задовольнити. В подальшому в судові засідання 14.04.2016р., 26.05.2016р., 22.08.2016р., 05.10.2016р., 09.11.2016р. не з’явився, неодноразово (періодично) клопочучи про відкладення розгляду справи, позов не відкликав, а тому суд вважав за можливе завершити розгляд справи за поданими суду поясненнями та доказами, зважаючи на строки розгляду даної справи, що надійшла до суду ще в 2014 році.

Представник відповідача в судових засіданнях позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивача його вимоги стосуються надання оригіналів ряду документів кредитної справи по кредитно-заставного договору № DNH4KS88000185, а також визнання самого договору недійсним, посилаються на ч. 4 ст. 11 та абз. 8 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.

Заперечуючи позовні вимоги, представник відповідача надав суду для оглядуматеріали кредитної справи та до матеріалів цивільної справи копії таких доказів, що стосуються предмету спору.

Так, згідно заяви позичальника ОСОБА_3 № DNH4KS88000185від 01.03.2006р. (а.с.92, 94-97), банк надає позичальнику строковий кредит в сумі 3289.72грн. зі сплатою до 03.03.2008р., з умовами повернення кредиту, % в обумовлених в заяві та Умовах про надання споживчого кредиту фізичним особам, сплати комісії, з погашенням щомісяця 176.29грн. до 10 числа. При цьому, позичальник доручає банку перерахувати кредитні кошти в день надання в сумі 2653грн. Івано-Франківській філії КП «Домотехніка» та комісію, для придбання двох мобільних телефонів на суму 2948грн., за рахунком-фактурою та видатковою-накладною (а.с.93).

Згідно акту прийому-передачі товару від 01.03.2006р. продавець Івано-Франківської філії КП «Домотехніка» передав, а ОСОБА_3 як покупець прийняв два мобільних телефона (а.с.91).

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Проте, суду не доведено представником позивача факт неотримання таких документів, а саме: кредитно-заставного договору № DNH4KS88000185 від 01.03.2006 року, Умов надання споживчого кредиту фізичним особам від 01.03.2006 року, Тарифів від 01.03.2006 року. При цьому вимога позову: про зобов’язання надати оригінали всіх додаткових умов чи правил, є невірною (незрозумілою), оскільки інших додаткових умов чи правил до кредитно-заставного договору № DNH4KS88000185 від 01.03.2006 року, не має.

Щодо зобов’язання надати оригінали (примірники) розрахункових документів про переказ коштів суми 3289,72 грн. на рахунки ІФ КП «Домотехніка», ЗАТ «Привартбанк» та ТзОВ «ПриватКредит» у відповідності до Заяви позичальника № DNH4KS88000185, то такі документи суду представлено, про що зазначено вище (рахунок-фактура, видаткова накладна), кошти були перераховані, оскільки два мобільних телефона позивач отримав у магазині, що не заперечує і сама сторона позивача про таке отримання товару.

Доводи позову щодо визнання недійсним та таким, що укладений внаслідок обману кредитно-заставний договір № DNH4KS88000185 від 01.03.2006 року з додатками до нього, також є необгрунтовані, виходячи з наступного.

За приписами ст. ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Так, сторони спірного кредитного договору на добровільних засадах визначили усі його умови, які прописані чітко і зрозуміло. Оскільки позивача ніхто не спонукав до укладення договору, ініціатива отримання кредиту виходила саме від позивача, а не відповідача, і, як уже зазначалось, умови Договору є чіткими та зрозумілими. Підписуючи договір позичальник погоджувався з цими умовами.

Обов'язок повідомлення споживачам можливих складових загальної вартості кредиту та інше, не є саме істотною умовою договору кредитування, а звичайним обов'язком повідомлення споживачів про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту.

При цьому, як слідує з ч.6 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов'язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини. З відкликанням згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту споживач повинен одночасно повернути кредитодавцю кошти або товари, одержані згідно з договором. Споживач також сплачує відсотки за період між моментом одержання коштів та моментом їх повернення за ставкою, встановленою в договорі. Споживач не зобов'язаний сплачувати будь-які інші збори у зв'язку з відкликанням згоди.

Такого відкликання зі сторони позичальника ОСОБА_3 щодо укладення договору, який на виконання його умов отримав товар, не було.

Правочин - правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.

Доповнюючи положення про те, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, у ст. 16 ЦК міститься досить широкий перелік засобів захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема одним із них є визнання правочину недійсним.

Недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

При цьому, сторонни все обумовили, в т.ч. термін виконання зобов’язань до 03.03.2008р. Однак, в звязку з неналежним виконанням позичальником умов кредитно-заставного договору № DNH4KS88000185 від 01.03.2006 року, банк звернувся до сужду, та рішенням Івано-Франіквського міського суду від 26.06.2013р., яке набрало законної сили , було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Привартбанк» заборгованість за кредитно-заставним договором № DNH4KS88000185 від 01.03.2006 року в сумі 18985.56грн. та судові витрати. При цьому вимогизустрічного позову бабічева О.О. про зобовязання вилучити персональні дані з платіжного доручення, визнання поєднання прав кредитора і обовязків боржника по погашенню даного споживчого кредиту, стягнення моральної шкоди – відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Спосіб захисту свого права особа обирає самостійно.

А відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням наведеного позовні вимоги позивача є недоведені, не обґрунтовані, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому позов задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 11, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» про зобов’язання відповідача надати позивачу оригінали документів по кредитно-заставному договорі № DNH4KS88000185 від 01.03.2006 року, Умов надання споживчого кредиту фізичним особам від 01.03.2006 року, Тарифів від 01.03.2006 року; оригінали всіх додаткових умов чи правил, оригінали (примірники) розрахункових документів про переказ коштів суми 3289,72 грн. на рахунки ІФ КП «Домотехніка», ЗАТ «Привартбанк» та ТзОВ «ПриватКредит» у відповідності до Заяви позичальника № DNH4KS88000185; та визнання недійсним та таким, що укладений внаслідок обману кредитно-заставний договір № DNH4KS88000185 від 01.03.2006 року з додатками до нього – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Польська М.В.