Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2016 року м. Бахмут Донецької області

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді: Будулуци М.С.

суддів: Корчистої О.І., Курило В.П.

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04 жовтня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідача, який уточнив 5 та 22 вересня 2016 року і посилався на те, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 2 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, в розмірі 100 % знижки плати за комунальні послуги, у тому числі, за газ, враховуючи встановлені норми споживання газу на двох осіб сім’ї (його та дружину).

07 червня 2016 року контролер з перевірки показників лічильника обліку газу Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації ПАТ «Донецькоблгаз» повідомив його за адресою: Костянтинівський район, с. Іванопілля, вул. Торецька, 36, що за ним, як споживачем послуг з газопостачання, рахується борг у сумі 2 386,81 грн., про що надав йому письмове повідомлення з попередженням про зупинення постачання газу у разі неприйняття заходів по погашенню заборгованості на протязі 10 днів, та запропонував звернутися до абонентського відділу міськгазу для з’ясування причин виникнення боргу.

При зверненні до міськгазу виявилось, що станом на 01 серпня 2016 року загальна сума боргу складає 309,86 грн. Проте, підстави виникнення такої заборгованості не пояснили, а заявили, що борг утворився з тієї причини, що він, як споживач послуг з газопостачання, щомісячно не повідомляв газопостачальника телефоном про об’єми спожитого газу.

З такими діями відповідача з нарахування боргу він не згодний, оскільки контролери відповідача щомісячно повинні знімати показники газових лічильників та передавати їх до Управління соціального захисту населення, який провадить оплату за користування газом відповідно до встановлених норм споживання. Вважає, що він не зобов’язаний передавати відповідачу покази лічильника, оскільки показники лічильника знімають контролери газопостачальника.

Станом на 01 серпня 2016 року йому нарахована заборгованість за користування газом в сумі 309, 86 грн., про що зазначено в інформації Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації від 31 серпня 2016 року № 03/1794, яку він вважає необґрунтованою та безпідставною.

Так, за серпень 2015 року в інформації вказано, що у нього за користування газом є переплата в сумі 2,57 грн., однак в графі 7 за цей же місяць, з урахуванням встановленої пільги, йому нараховано борг - 258,77 грн.

За вересень 2015 року в графі 2 (борг) зазначено, що за ним рахується борг в розмірі 256,20 грн., який не змінився до травня 2016 року.

Вважає, що цей борг є безпідставним, оскільки він жодного разу не перевищив встановлену йому, як інваліду війни, пільгову норму в 100 % знижки плати за газ.

За червень 2016 року в графі 2 (борг) зазначено, що його заборгованість з оплати за газ складає 309,86 грн. Однак, у червні місяці 2016 року він використав тільки 4 куб. метрів газу, в той час як діяла норма використання газу на сім’ю в розмірі 14, 2 куб. метрів, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 409 від 06 серпня 2014 року.

Тобто, рахується, що у травні 2016 року він використав понаднормативні кубометри газу.

31 серпня 2015 року контролери відповідача перевіряли показники газового лічильника останній раз. В подальшому показники контролери не знімали.

Вказане свідчить про безпідставність та незаконність дій відповідача по нарахуванню йому боргу.

Позивач посилався також на те, що ч. 2 ст. 85 ЦПК України передбачено стягнення з відповідача на його користь добових та компенсацію за втрачений відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Він мешкає не в місті Костянтинівка, а в селі району та змушений їздити до міста (до суду) для захисту своїх прав, порушених відповідачем. Зазначеною нормою Закону не передбачена відмова йому в компенсації цих витрат з будь-яких причин.

Крім того, ч. 3 ст. 85 ЦПК України передбачений граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду, який встановлюється Кабінетом Міністрів України. Тому, він претендує на відшкодування йому витрат відповідачем в граничному розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначив, що ч. 2 ст. 87 ЦПК України передбачено стягнення з відповідача на його користь граничного розміру компенсації витрат, пов’язаних з проведенням огляду доказів та виконанням інших дій, необхідних для розгляду справи, який встановлюється Кабінетом Міністрів України. Він не є адвокатом та не має юридичної освіти, а є пенсіонером та інвалідом, який самостійно змушений захищати свої права від порушень, допущених відповідачем. Тому, він претендує на максимальну суму компенсації, встановлену Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідач безпідставно відмовив йому у наданні інформації про наявність або відсутність у нього боргу за послуги з газопостачання за іншою адресою: АДРЕСА_1 (належної йому квартири).

У зв’язку із викладеним, позивач зазначив, що вказаними діями відповідача йому завдана моральна шкода, яку він оцінив в 5 641, 43 грн., а 22 вересня 2016 року збільшив до 8 028, 24 грн.

Остаточно позивач просив:

- визнати дії відповідача по нарахуванню боргу незаконними;

- зобов’язати відповідача списати з нього необґрунтований та незаконно нарахований борг;

- у відповідності до ст.ст. 1166, 1169, 1178, 1193 ЦК України стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 8 028,24 грн., тобто суму моральної шкоди, яку він міг понести внаслідок незаконний дій відповідача;

- у відповідності до ч. 2 та 3 ст. 85 ЦПК України стягнути з відповідача на його користь добові, а також компенсацію за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять, пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати за всі дні його перебування в суді, а саме: 08 червня 2016 року, 30 червня 2016 року, 08 липня 2016 року, 18 серпня 2016 року, 31 серпня 2016 року, 05 вересня 2016 року та далі. У відповідності до ч. 3 ст. 85 ЦПК України, встановити граничний розмір компенсації за судовим рішенням в розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- на підставі ч. 2 ст. 87 ЦПК України стягнути з відповідача на його користь компенсацію витрат, пов’язаних зі збором доказів та виконанням інших дій, необхідних для розгляду справи, у відповідності до максимального розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України (а.с.1, 81-85, 97).

Заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04 жовтня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації про захист прав споживачів відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування доводів скарги апелянт зазначив, що суд безпідставно відхилив відводи, які були двічі заявлені судді, та вказав, що справа розглянута судом упереджено. Довіреність була видана Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на представників відповідача, однак перший представник залишив зал судового засідання без пояснення будь - яких причин, а інший представник фактично участь у справі не приймав. Справа була розглянута в заочному порядку без участі представника відповідача та без з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Вважає, що суд мав з власної ініціативи залучити до участі у справі іншу особу - ПАТ «Донецькоблгаз» та розглянути справу по суті заявлених позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про захист прав споживачів, суд виходив з того, що позов пред’явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом.

При цьому суд посилався на те, що позов пред’явлено до Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації, яке згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців є відокремленим підрозділом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» та не є юридичною особою.

Суд також зазначив, що наведене свідчить про відсутність у Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації процесуальної дієздатності, у зв’язку із чим воно не може бути стороною у цивільному процесі. Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні наполягав на тому, що відповідати за його позовом має саме Костянтинівське управління по газопостачанню та газифікації, про що 04 жовтня 2016 року він надав суду відповідну заяву (а.с.107-109), незважаючи на те, що судом на виконання вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України йому неодноразово роз’яснювалось право на заміну первісного відповідача належним відповідачем, або залучення до участі у справі іншої особи, як співвідповідача.

Однак , з такими висновками суду погодитися не можна, а рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті заявлених вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Цивільно-процесуального кодексу України, сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач.

Згідно з частиною 2 цієї ж статті ЦПК України, позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, Костянтинівське управління по газопостачанню та газифікації є відокремленим підрозділом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» та не є юридичною особою. Юридичною особою є Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», яке має свій ідентифікаційний код юридичної особи 03361075 та рахунок в банку.

Таким чином, Костянтинівське управління по газопостачанню та газифікації є структурним підрозділом юридичної особи - Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз».

Для виконання представницьких функцій юридичної особи у справі, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» видало своїм представникам довіреності, які долучені до матеріалів цивільної справи (а.с. 29, 95).

За таких обставин суд мав правильно визначити назву відповідача по справі – Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» та розглянути справу по суті вимог, що суд не врахував.

В розумінні вимог ст. 33 ЦПК України, у суду відсутня була потреба в заміні відповідача або залученні співвідповідача у справі.

Що стосується розгляду заявлених позовних вимог ОСОБА_1, то вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХII (з наступними змінами і доповненнями), інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються пільги, в тому числі, 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. На підставі ч. 4 ст. 13 цього ж Закону, пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються інвалідам війни та членам їх сімей, які проживають разом з ним, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.

Статтею 51 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI передбачено, що при наданні пільг та здійсненні видатків з бюджету щодо їх виплати до членів сім’ї пільговика належать: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, визнані інвалідами з дитинства I та II групи або інвалідами I групи; особа, яка проживає разом з інвалідом війни I групи та доглядає за ним, за умови, що інвалід війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадян, який має право на пільги, та проживає разом з ним.

Як зазначено в підпункті 5 пункту 3 постанові Кабінету Міністрів України «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» від 6 серпня 2014 року № 409, в редакції яка діяла з 01 жовтня 2014 року до 28 жовтня 2015 року, з 28 жовтня 2015 року до 23 березня 2016 року, з 23 березня 2016 до 27 квітня 2016 року були встановлені такі соціальні нормативи користування житлово-комунальними послугами (газом), щодо яких держава надає пільги та встановлює субсидії: за наявності газової плити в разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача - 9 куб. метрів на одну особу на місяць; а з 27 квітня 2016 року – 7,1 куб. метра на одну особу на місяць.

З тексту письмового повідомлення, наданого в червні 2016 року контролером газопостачальної організації позивачу, вбачається, що у абонента ОСОБА_1 за особовим рахунком за користування газом рахується заборгованість в сумі 2 386, 81 грн. Одночасно його попереджено, що у разі неприйняття заходів по погашенню заборгованості на протязі 10 днів, постачання газу буде припинено. Позивач заперечував наявність такої заборгованості за користування газом, та вважав заборгованість безпідставною, а дії відповідача щодо надання такого письмового повідомлення - неправомірними.

Апеляційний суд вважає, що нарахування боргу в червні 2016 року в розмірі 2386, 81 грн. за користування газом ОСОБА_1 за особовим рахунком № 23375 за адресою: Донецька область, Костянтинівський район, село Іванопілля, вул. Торецька, 36 є неправомірним, оскільки заборгованість за послуги з користування газом в такому розмірі не підтверджується будь-якими розрахунками відповідача.

Що з стосується нарахування відповідачем заборгованості за особовим рахунком ОСОБА_1 в розмірі 309,86 грн. станом на 01 серпня 2016 року, про яку зазначено в інформації відповідача від 31 серпня 2016 року за вихідним № 03/1794, то апеляційний суд вважає її також безпідставною, а дії ПАТ «Донецькоблгаз» по нарахуванню вказаного боргу – неправомірними, виходячи з наступного.

З інформації відповідача вбачається, що контролером зафіксовані показники побутового газового лічильника 22 травня 2015 року - 15165 куб. метрів, а 31 серпня 2015 року - 15219 куб. метрів, а станом на 01 червня 2015 року, 01 липня 2015 року та 01 серпня 2016 року показники газового лічильника для визначення обсягу спожитого газу споживачем не надавались (а.с.54).

Далі, як наведено в тексті цієї ж інформації, відповідачем, відповідно до п. 4 гл. 4 розділу 9 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов'язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п'яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу. У разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об'єм розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об'єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу (а.с. 54 - зворотній бік).

Разом з тим, за серпень 2015 року нарахування заборгованості за користування газом здійснено відповідачем, виходячи з показників лічильника, а не на рівні планового місячного об’єму споживання газу за відповідний період, виходячи з групи споживання побутового споживача, за таким розрахунками:

- 15 219 куб. метрів (останній показник за 22 травня 2015 року) – 15165 куб. метрів (попередній показник за серпень 2015 року) = 54 куб. метри (витрати газу);

- 54 куб. метри х 7,1880 грн.(ціна газу) = 258,77 грн.(вартість використаного газу);

- 258,77 грн. – 2,54 грн.(вартість переплати на початок місяця) = 256,20 грн.

При цьому, відповідач не врахував, що за період з 22 травня до серпня 2015 року позивачу на підставі ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХII (з наступними змінами і доповненнями), інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надається пільга щодо 100-процентної знижки плати за користування газом, разом дружиною, незалежно від виду житла чи форми власності на нього, в межах норми для користування послугами з газопостачання - 18 куб. метрів на сім’ю з двох осіб на кожний місяць, яка встановлена підпунктом 5 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» від 06 серпня 2014 року № 409. Що ж стосується обов’язку споживача повідомляти про показник лічильника на підставі вимог п. 4 гл. 4 розділу 9 Кодексу газорозподільних систем, на який посилається відповідач, то спосіб такого повідомлення не визначений між сторонами договором розподілу природного газу.

Одночасно суд враховує, що сам договір або заяву-приєднання споживача ОСОБА_1, відповідач суду не надав. Факт укладання такого договору між сторонами або оформлення заяви-приєднання позивач категорично заперечував. Між тим, згідно з вимогами цього ж Кодексу, планові величини середньомісячного споживання в опалювальний та міжопалювальний періоди визначаються в заяві-приєднанні (якщо по ним будуть здійснюватися розрахунки).

З урахуванням того, що розрахунок заборгованості за послуги з газопостачання відповідачем фактично зроблено на підставі попереднього та останнього показників лічильника за період з 22 травня до 01 серпня 2015 року, то з урахуванням встановленої пільги - 100 процентної знижки за користуванням газом за три місяці, яка становить 54 куб. метри (18 куб. м на сім’ю х на 3 місяці), ОСОБА_1 не допустив позанормативного використання газу, а тому борг в сумі 256,20 грн. (258,77 грн. – 2,57 грн.), починаючи з серпня 2015 року, йому нараховано безпідставно.

Також не погоджується апеляційний суд і з нарахуванням боргу позивачу в сумі 53,66 грн. за травень 2016 року за використання газу за показниками лічильника 17560 куб. метри (останній показник за травень 2016 року) – 17538 куб. метри (попередній показник за квітень 2016 року), оскільки не відомо на яке число знімались показники лічильника, в місяцях на межі опалювального та міжопалювального періоду, коли діяли різні норми споживання газу на сім’ю за місяць - 497 куб. метри в опалювальний період (до квітня включно) та 14,2 куб. метри на сім’ю за місяць в міжопалювальний період (починаючи з травня до жовтня місяці), що унеможливлює провести розрахунки, а за твердженнями позивача понаднормативне використання газу він не допускав.

Окрім цього, апеляційний суд також враховує, що відповідно до роздруківок - повідомлень з мережі «Інтернет» з особового рахунку 233375 ОСОБА_1, наданих ним суду, заборгованість до сплати за газопостачання за серпень і вересень 2016 року у позивача відсутня (а.с. 99, 110).

Таким чином, апеляційний суд приходе до висновку про безпідставність нарахування споживачу ОСОБА_1 вказаного боргу за використання газу, а тому дії Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» по нарахуванню боргу в червні 2016 року в сумі 2 386, 81 грн. та станом на 01 серпня 2016 року в сумі 309, 86 грн. за користування газом ОСОБА_1 за особовим рахунком № 23375 за адресою: Донецька область, Костянтинівський район, село Іванопілля, вул. Торецька, 36 визнає неправомірними.

Однак, інші позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

А відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси держави та суспільні інтереси лише у спосіб, визначений законами України.

Серед перелічених способів захисту цивільних прав відсутній такий спосіб захисту, як зобов’язання відповідача списати борг, а тому в цій частині заявлених позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача слід відмовити. Окрім цього, такі вимоги є зайвими, з врахуванням того, що нарахування вказаного боргу позивачу визнано неправомірним, а вимоги про стягнення боргу до позивача не заявлені та відповідач не позбавлений можливості зробити перерахунок.

Окрім цього, не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" та п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року N 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Проте, задоволення такої вимоги можливе з урахуванням положень п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі заподіяння її небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Окрім цього, безпідставним є і посилання позивача і на ст.ст.1166, 1169, 1178 та 1193 ЦК України, які регулюють зобов’язання, що випливають із заподіяння шкоди, і до правовідносин, що випливають із захисту права споживача, не застосовуються.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди на суму 80 028,24 грн. слід відмовити, за відсутністю правових підстав для задоволення заявлених вимог.

Інші вимоги ОСОБА_1 про зобов’язання слідчих органів провести розслідування в кримінальному порядку, визнати його потерпілим, задовольнити його письмові заяви від 14 червня 2016 року, від 29 червня 2016 року та 31 серпня 2016 року, поставити на контроль виконання рішення суду і зобов’язати відповідача надати суду звіт про виконання рішення суду, не є позовними вимогами, що підлягають розгляду судом в розумінні ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України.

Отже , оскільки при ухваленні рішення, суд першої інстанції припустився порушень норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, заочне рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Донецькоблгаз» задовольнити частково та визнати дії ПАТ «Донецькоблгаз» по нарахуванню боргу в червні 2016 року в сумі 2 386, 81 грн. та станом на 01 серпня 2016 року в сумі 309, 86 грн. за користування газом ОСОБА_1 за особовим рахунком № 23375 за адресою: Донецька область, Костянтинівський район, село Іванопілля, вул. Торецька, 36 неправомірними, частково задовольнивши апеляційну скаргу.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1В до ПАТ «Донецькоблгаз» відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, апеляційний суд виходить з наступного.

Як зазначено в ч. 5 ст. 88 ЦПК України, у разі якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки при ухваленні рішення апеляційний суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1, то одночасно, на підставі ч. 3 ст. 88 ЦПК України, з ПАТ «Донецькоблгаз» слід стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп. за позовною вимогою немайнового характеру (1378 грн. х 0,4 розміру мінімальної заробітної плати), що передбачено п.п. 2 п.1 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, від сплати якого позивача звільнено при подачі позову.

Окрім цього, з ПАТ «Донецькоблгаз» на користь ОСОБА_1 слід стягнути компенсацію за відрив від звичайних занять в сумі 21 грн., що передбачено ч.ч. 2 та 3 ст.85 ЦПК України з розрахунку: 10 годин 06 хвилин (участь позивача в судових засіданнях місцевого і апеляційного судів згідно журналів судових засідань) х 2,012 грн.(вартість одного часу відриву від звичайних занять, яка розрахована з мінімальної заробітної плати 1450 грн. : 30 днів : 24 години) = 21 грн.

Інші витрати, які просив стягнути позивач, не підлягають відшкодуванню, оскільки матеріалами справи вони не підтверджені.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04 жовтня 2016 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» задовольнити частково.

Визнати дії Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» по нарахуванню боргу в червні 2016 року в сумі 2 386, 81 грн. та станом на 01 серпня 2016 року в сумі 309, 86 грн. за користування газом ОСОБА_1 за особовим рахунком № 23375 за адресою: Донецька область, Костянтинівський район, село Іванопілля, вул. Торецька, 36 неправомірними.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в дохід держави судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на користь ОСОБА_1 компенсацію за відрив від звичайних занять в сумі 21 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: