Справа № 380/1571/15-ц

Головуючий у І інстанції Архангельський А. М.

Провадження № 22-ц/780/5297/16

Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц.

Категорія 41

08.11.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

08 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Ігнатченко Н.В., Яворського М.А.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою засновника та головного редактора газети «Тетіїв сьогодні» ОСОБА_2 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 18 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до газети «Тетіїв сьогодні», ОСОБА_4 про захист честі та гідності,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про захист честі та гідності та спростування недостовірної інформації. Посилався на те, що в газеті «Тетіїв сьогодні» в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 надруковано відносно нього недостовірну інформацію, а саме в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» в абзаці четвертому зазначено, що «Рейдери зібрались до зібрання громади заздалегідь задіявши до охорони заїжджих тітушок та деяких жителів Тетієва, які раніше були помічені в охороні підприємств ОСОБА_3» та в статті «ІНФОРМАЦІЯ_3» подано інформацію, яку розповів ОСОБА_4, про те, що нібито позивач «шукає спосіб, аби не платити кошти до бюджету міста Тетієва і через те в судовому порядку оскаржує генеральний план міста Тетієва». Позивач вважає, що оскільки він є жителем Тетіївського району, керівником ДП ДГ «Шевченківське», депутатом районної та обласної рад, публікації в газеті недостовірної інформації порушують його конституційні права, ганьблять його честь та гідність.

Просив у порядку спростування недостовірної інформації зобов'язати редакцію газети «Тетіїв сьогодні» опублікувати на титульній сторінці в наступному номері спростування у вигляді статті під назвою «Приносимо вибачення ОСОБА_3» за наведеним текстом; зобов'язати ОСОБА_4 та редакцію газети «Тетіїв сьогодні» опублікувати на титульній сторінці в наступному номері спростування під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4» за наведеним текстом.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 18 січня 2016 року позов частково задоволено, визнано, що поширена газетою «Тетіїв сьогодні» на звороті титульної сторінки у номері НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» в абзаці четвертому інформація про те, що «Рейдери підготувалися до зібрання громади заздалегідь, задіявши до охорони заїжджих тітушок та деяких жителів Тетієва, які раніше були помічені в охороні підприємств ОСОБА_3» не відповідає дійсності та є такою, що порочить честь та гідність ОСОБА_3, зобов'язано газету «Тетіїв сьогодні» в черговому номері спростувати недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_3 шляхом публікації резолютивної частини даного рішення.

Головний редактор та засновник газети «Тетіїв сьогодні» ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Тетіївського районного суду Київської області від 18 січня 2016 року в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказувала, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що автор статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» порушив особисте немайнове право позивача у справі; назване речення взагалі не стосується позивача у справі, а було наслідком викладення нею подій і явищ, які мали місце на громадському зібранні м. Тетієва. Також неможливо ідентифікувати із публікації, хто саме був задіяний в охороні підприємств ОСОБА_3, чи-то «тітушки», чи-то окремі жителі м. Тетієва. Крім того, дане висловлювання не містить фактичних даних і є оціночним судженням. В резолютивній частині рішення суд вийшов за межі позовних вимог і прийняв рішення про публікацію резолютивної частини рішення в газеті, хоча позивач цього не просив. Визначаючи спосіб спростування недостовірної інформації, судом не враховано вимоги ст. 7 ЦК України, у якій зазначається, що спростування здійснюється у такий же спосіб, у який інформація була поширена. Також позивач невірно визначив відповідача, яким мають бути автор статті і редакція газети чи інша установа, що виконує її функції.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції в повній мірі даним вимогам не відповідає.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, яким поширено недостовірну інформацію у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», не довів, що ОСОБА_3 задіяв до охорони рейдерів заїжджих тітушок та деяких жителів Тетієва, які раніше були помічені в охороні підприємств позивача; ця інформація не відповідає дійсності та є такою, що порочить честь та гідність позивача та піддягає спростуванню у тому ж засобі масової інформації в такий же спосіб, у який вона була поширена. В іншій частині позову суд першої інстанції відмовив, прийшовши до висновку, що викладені факти відповідають дійсності.

Із такими висновками суду першої інстанції повністю погодитися не можна, виходячи із наступного.

Статтями 297, 299 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі та на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі і своєї ділової репутації.

Згідно з вимогами частин 1, 4, 7 статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно норми ст. 277 ЦК України об'єктивна сторона складу даного цивільного правопорушення передбачає одночасну наявність двох складових елементів - недостовірність поширеної інформації та її направленість на порушення особистих немайнових прав потерпілої особи (негативний зміст). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного цивільного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Згідно роз'яснень п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації, поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» забороняється використання друкованих засобів масової інформації для завдання шкоди честі і гідності особи.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.

Судом першої інстанції встановлено, що у номері НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 газети «Тетіїв сьогодні» на звороті титульної сторінки надрукована стаття від імені редактора під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», в якій в абзаці четвертому зазначено, що «Рейдери підготувалися до зібрання громади заздалегідь, задіявши до охорони заїжджих тітушок та деяких жителів Тетієва, які раніше були помічені в охороні підприємств ОСОБА_3».

Крім того, в цьому ж номері газети на звороті титульної сторінки надрукована стаття від імені редактора під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», в якій друкується виступ голови Тетіївської міської ради ОСОБА_4, в якому, крім інших питань, він зазначив, що генеральний план розвитку міста не сподобався власникам деяких підприємств, які орендують землі, що мають бути включені до меж міста. «І саме тому вони подали до суду, оскаржуючи «Генплан» міста. Це підприємства ПОПП «Єліта», СП «Володан», РТП ОСОБА_3 та ТОВ «Агро-Дібрівка» дружини ОСОБА_3», які не хочуть платити кошти до бюджету міста.

16 січня 2015 року ОСОБА_3 та інші керівники підприємств, зазначені в статті «ІНФОРМАЦІЯ_3», звернулися до Тетіївського районного суду з адміністративним позовом про скасування рішення Тетіївської міської ради про включення земель підприємств в межі м. Тетіїв.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Європейським судом з прав людини у рішенні від 29 березня 2005 року у справі «Українська Прес-Група проти України» (заява № 72713/01) зазначено, що у своїй практиці суд розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (ратифікованою Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР). Однак навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя.

Тобто факти можна підтвердити, а підтвердження оціночних суджень є нездійсненним.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оприлюднені у газеті висловлювання є фактами, оскільки їх можна підтвердити чи спростувати.

Відмовляючи визнавати недостовірною інформацію у статті «ІНФОРМАЦІЯ_3», суд першої інстанції встановив, що дійсно 16 січня 2015 року позивач та інші керівники підприємств, зазначені у даній статті, звернулися до Тетіївського районного суду з адміністративним позовом про скасування рішення Тетіївської міської ради про включення земель підприємств в межі м. Тетіїв, однією з підстав скасування рішення зазначали зважання даним рішенням розвитку їх господарської діяльності, а тому у опублікованій газетою «Тетіїв сьогодні» статті викладені факти, які відповідають дійсності.

Колегія суддів враховує, що у наведеній публікації не зазначається те, що сам позивач ОСОБА_3 оскаржує генеральний план міста, оскільки позивачами у даній адміністративній справі є юридичні особи.

Також, відповідно до ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо вони є дослівним відтворенням офіційних виступів посадових осіб державних органів, організацій і об'єднань громадян.

Оскільки у публікації «ІНФОРМАЦІЯ_3» наведено пряму мову міського голови ОСОБА_4, який виступав на громадському зібранні, редакція газети не є відповідальною за його висловлювання.

Як підставу для часткового задоволення позову, судом визнано негативним характер інформації у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», оскільки словосполучення «рейдери і тітушки» в даний час та в час друку газети «Тетіїв сьогодні» в суспільній свідомості носять вкрай негативну характеристику щодо особи, яка нібито організовує, підтримує рейдерів та тітушок, а оскільки не доведено в судовому засіданні, що дійсно позивач задіяв рейдерів до охорони заїжджих тітушок та деяких жителів Тетієва, які раніше були помічені в охороні підприємств позивача, така інформація є недостовірною та підлягає спростуванню у тому ж засобі масової інформації в такий же спосіб, у який вона була поширена.

Доводи апеляційної скарги про оціночний характер даних суджень колегією суддів відхиляються, оскільки в них вказується на конкретні факти.

Разом із тим колегія суддів враховує, що згідно із п. п. 3, 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.

Суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Самостійно змінивши спосіб захисту особистого немайнового права позивача у вигляді зобов'язання газети спростувати недостовірну інформацію шляхом публікації резолютивної частини рішення, суд першої інстанції таким чином вийшов за межі позовних вимог, а у спосіб, заявлений позивачем у вигляді оприлюдненого вибачення, його право захисту не підлягає.

Крім того, п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист честі і гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що відповідачем, у випадку поширення інформації, яку надає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових обов'язків, є юридична особа, в якій вона працює. Оскільки на громадському зібранні виступав з інформацією, яка є предметом позову, Тетіївський міський голова ОСОБА_4 при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, чого позивачем не спростовано, ОСОБА_4 як фізична особа не є належним відповідачем у позові про захист честі та гідності.

Крім того, колегія суддів враховує, що Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист честі і гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

Однак на всі зазначені вимоги суд першої інстанції уваги не звернув.

Так, із матеріалів справи вбачається, що відомостей про газету «Тетіїв сьогодні» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не міститься, відтак редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи.

Наявний в матеріалах справи випуск газети «Тетіїв сьогодні» не містить відомостей про те, що редакція вказаної газети має статус юридичної особи або є структурним підрозділом іншої юридичної особи.

Також встановлено, що засновником друкованого засобу масової інформації - газети «Тетіїв сьогодні» є ОСОБА_2, яка до участі в справі як відповідач не притягалася (а. с. 6).

Разом із тим, задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача спростувати поширену негативну інформацію, суд поклав дане зобов'язання на друкований засіб - газету, яка не є юридичною особою.

Таким чином, суд задовольнив позовні вимоги до осіб, які є неналежними відповідачами за даним позовом.

Виходячи із вищевикладеного, судом першої інстанції задоволено вимоги позивача, заявлені у неналежній спосіб, поза межами позовних вимог, та пред'явлені до неналежних відповідачів.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з наведених вище підстав.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України колегія суддів здійснює перерозподіл судових витрат та стягує із позивача ОСОБА_3 на користь відповідача - засновника та головного редактора газети «Тетіїв сьогодні» ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 606,33 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу засновника та головного редактора газети «Тетіїв сьогодні» ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 18 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову до газети «Тетіїв сьогодні», ОСОБА_4 про захист честі та гідності.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь засновника та головного редактора газети «Тетіїв сьогодні» ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 606,33 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Ігнатченко Н.В.

Яворський М.А.