ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

11 листопада 2016 р. К/800/27610/16

У Х В А Л А

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпіцька Л.Т.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2016 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 р. у справі № 826/20495/15 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Міністерства інфраструктури України, третя особа: ОСОБА_3 про оскарження нормативно-правового акта в частині, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання невідповідним правовому акту вищої юридичної сили та нечинним з моменту прийняття пункту 6 Правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України, затверджених наказом № 329 від 09 жовтня 2006 року, в частині слів (підпункт 6.2) «Крім штрафу, пасажир повинен сплатити вартість проїзду»; (підпункт 6.3) «начальником трамвайно-тролейбусного управління, начальниками трамвайного чи тролейбусного депо, начальниками служб руху і районі руху трамвайно-тролейбусних управлінь»; (підпункт 6.4) «При стягненні штрафів порушниками видаються квитанції встановленого зразка».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2016 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 р., у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі заявник ставить питання про скасування ухвалених у справі судових рішень, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступного.

Правила користування трамваєм і тролейбусом у містах України, затверджені наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 329 від 09 жовтня 2006 року, прийняті відповідно до Закону України «Про міський електричний транспорт» та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року №1735 «Про затвердження Правил надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом».

Пунктом 6 Правил встановлено «Контроль оплати проїзду пасажирами та їх відповідальність».

Підпунктом 6.2 пункту 6 Правил визначено, що порушення даних Правил (безквитковий проїзд, а також безоплатне провезення пасажиром дитини віком від 7 до 16 років або неоплаченого багажу) тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу згідно з чинним законодавством. Крім штрафу, пасажир повинен сплатити вартість проїзду.

Суди дійшли висновку, що оскільки оплата вартості проїзду у міському електричному транспорті згідно з публічним договором не є видом юридичної відповідальності, то пункт 6.2 Правил відповідає вимогам Кодексу України про адміністративні порушення.

Відповідно до підпункту 6.3 пункту 6 Правил штрафи за порушення даних Правил накладаються начальником трамвайно-тролейбусного управління, начальниками трамвайного чи тролейбусного депо, начальниками служб руху і районів руху трамвайно-тролейбусних управлінь, а також контролерами трамвайно-тролейбусних управлінь і стягуються на місці.

Пунктом 32 Правил надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом, затверджених постановою Кабінету Міністрів. України №1735 від 23 грудня 2004 року, встановлено, що справляння плати за проїзд та контроль оплати цього проїзду здійснюється перевізником.

Відповідно до пункту 33 Правил надання послуг безквитковий проїзд пасажира (несплата проїзду протягом однієї або більше зупинок або відсутність документа, що дає право на пільговий проїзд) тягне за собою адміністративну відповідальність згідно із законодавством.

Розмір адміністративної відповідальності за безквитковий проїзд пасажира визначається статтею 135 Кодексу України про адміністративні порушення.

Коло осіб, уповноважених накладати штрафи за безоплатний проїзд в міському електротранспорті, визначено статтею 229 Кодексу України про адміністративні порушення, зокрема, від імені органів електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що пункт 6.3 Правил відповідає вимогам Кодексу України про адміністративні порушення, Закону України «Про міський електричний транспорт» та постанові Кабінету Міністрів України №1735 від 23 грудня 2004 року «Про затвердження Правил надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом».

Відповідно до абзацу першого підпункту 6.4 пункту 6 Правил при стягненні штрафів порушникам видаються квитанції встановленого зразка, бланки яких належать до документів суворої фінансової звітності.

Згідно з ст. 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф є одним із видів адміністративного стягнення.

Частиною першою статті 309 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при стягненні штрафу відповідно до статті 258 цього Кодексу на місці вчинення адміністративного правопорушення порушникові видається квитанція встановленого зразка.

Аналогічні положення наведені у пункті 33 Правил надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом, затверджених постановою Кабінету Міністрів. України №1735 від 23 грудня 2004 року.

За таких обставин, суди дійшли висновку, що пункт 6.4 Правил відповідає нормам Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, ця касаційна скарга є необгрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 211, 213, п.5 ч.5 ст. 214 КАС України, -

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2016 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 р.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя Л.Т. Черпіцька