ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

^{_____________________________________________________________________________________________}

^{П О С Т А Н О В А}

^{ІМЕНЕМ УКРАЇНИ}

"10" листопада 2016 р.

Справа № 916/2080/16

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Головея В.М.

секретар судового засідання: Полінецька В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Левченко К.В. (довіреність № 7 від 07.10.2016)

від відповідача: ОСОБА_5 (довіреність № 408 від 11.03.2014)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення господарського суду Одеської області від "28" вересня 2016 року, повний текст якого складено та підписано "30" вересня 2016 року

по справі № 916/2080/16

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення 37 745,90 грн.

В С Т А Н О В И В :

01.08.2016 Комунальне підприємство теплових мереж „Криворіжтепломережа" (далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за договором № 4557 від 31.03.2005 р. в загальній сумі 37745,90 грн., у т.ч. 29614,56 грн. основного боргу, 1589,54 грн. пені, 5788,99 грн. інфляції, 752,81 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані посиланням на ст.525 ЦК України та тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства та умов Договору № 4557 від 31.03.2005 року, свої зобов'язання належним чином не виконав, а саме не сплачував послуги за спожиту теплову енергію, внаслідок чого виникла заборгованість, на яку позивачем нараховані пеня, інфляційні нарахування та відсотки річних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.09.2016 року у справі № 916/2080/16 (суддя Петров В.С.) позов Комунального підприємства теплових мереж „Криворіжтепломережа" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення 37745,90 грн. задоволено. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства теплових мереж „Криворіжтепломережа" заборгованість за теплову енергію в сумі 29614/двадцять дев'ять тисяч шістсот чотирнадцять/грн. 56 коп., пеню в сумі 1589/одна тисяча п'ятсот вісімдесят дев'ять/грн. 54 коп., 3% річних в сумі 752/сімсот п'ятдесят дві/грн. 81 коп., інфляційні збитки в сумі 5788/п'ять тисяч сімсот вісімдесят вісім/грн. 99 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1378/одна тисяча триста сімдесят вісім/грн. 00 коп.

Такий висновок суду мотивований тим, що наданими позивачем матеріалами підтверджується факт того, що відповідачем за спірний період була спожита теплова енергія, але в порушення умов договору та норм чинного законодавства за неї не розрахувався у повному обсязі, у зв'язку з чим заборгованість за надані позивачем послуги підлягає стягненню з урахуванням штрафних та фінансових санкцій.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 37 745,90 грн. відмовити у повному обсязі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, у зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Апелянт посилається на те, що позивачем були порушені умови договору, оскільки він, як постачальник має право без додаткового попередження припинити постачання теплової енергії на об'єкт відповідача, у випадку нездійснення розрахунків.

Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано прийнято в якості доказу та в порушення ч.2 ст.32 ГПК України, рішення господарського суду Одеської області від 07.03.2012 у справі № 27/17-5226-2011.

Крім того апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не було взято до уваги те, що він неодноразово звертався до позивача з листами про розірвання договору та проханням вважати його припиненим відповідно до умов п.6.1 Договору у зв'язку з тим, що відповідач не користувався приміщенням та не використовував його.

Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому його представник в судовому засіданні просили залишити апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено під час нового розгляду апеляційної скарги, 31 березня 2005 р. між Комунальним підприємством теплових мереж „Криворіжтепломережа" (постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (споживач) було укладено Договір № 4557 на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару, відповідно до п. 1.1 якого позивач як постачальник відпускає відповідачу як споживачу теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пару на технологічні потреби, а відповідач (споживач) оплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (а.с.10-11).

Згідно п. 1.3 договору постачальник відпускає споживачеві теплову енергію на об'єкти, зазначені в таблиці № 2 у відповідності до встановленого плану тепло споживання з 01 квітня 2005 року по 31 грудня 2005 року. Оплата здійснюється з моменту зазначеного періоду дії договору.

Відповідно до п. 2.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться згідно приладів обліку або розрахунковим способом при їх відсутності.

За умовами п. 2.2 договору щомісячна сума оплати за договором коригується з урахуванням фактичної середньомісячної температури зовнішнього повітря, кількості днів і годин роботи.

Згідно п. 2.4 договору щомісяця, в термін до 25 числа, споживач, що має прилад обліку, інформує постачальника про фактичне споживання теплової енергії з подальшим складанням акту.

Відповідно до п. 3.1 договору оплата за відпущену теплову енергію проводиться споживачем щомісяця, самостійно, в грошовій формі та іншими формами розрахунку за погодженням сторін до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим. В протилежному випадку постачальник має право без додаткового попередження припинити повністю або обмежити частково подачу теплової енергії споживачу.

Відповідно до п. 3.4 договору споживач здійснює передоплату в грошовій формі, в розмірі планового місячного споживання в термін до 20 числа кожного місяця.

Згідно п. 3.5 договору у разі утворення заборгованості за надані послуги теплопостачання, споживач не пізніше 10 днів з моменту отримання від постачальника акту звірки, направляє його належним чином оформленим у зворотній бік та вживає всіх заходів для погашення заборгованості.

Відповідно до п. 4.1 договору користування тепловою енергією допускається при наявності договору між постачальником і споживачем. Невід'ємною частиною договору є додатки (таблиця № 1 і № 2, акти межового розподілу).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що теплова енергія відпускається споживачеві в кількості згідно даних таблиці № 2, у вигляді гарячої води та (або) пара на такі потреби: опалення та вентиляцію (період опалювального сезону), гаряче водопостачання (протягом року, за винятком ремонтного періоду), технологічні потреби, кондиціонування повітря.

Згідно п. 4.3 договору подача теплоносія проводитися після отримання споживачем актів про промивку, гідровипробуванні і готовності системи теплоспоживання до прийняття теплоносія.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що межа відповідальності між постачальником і споживачем визначається актом балансової належності. Пристрої, що вимикають на кордонах обслуговування належать постачальнику і обслуговуються їм.

Згідно п. 5.17 договору в разі продажу приміщення, розірвання договору оренди, споживач, що знаходиться у договірних відносинах з постачальником, зобов'язаний в 3-денний термін повідомити в письмовій формі постачальника про факт, що відбувся купівлі-продажу, або зміні власника орендованого приміщення з додатком копії договору купівлі-продажу і акту приймання-передачі приміщення.

Відповідно до п. 5.20 договору постачальник має право припинити повну подачу споживачеві теплової енергії і не несе відповідальності за можливі в зв'язку з цим несприятливі наслідки у випадках: несплати за теплову енергію, приєднання тепловикористовувальних установок до приладів обліку, порушення розрахункових розмірів звужують пристроїв, самовільного підключення до теплової мережі тепловикористовувальних установок, розкрадання теплофикационной води (теплоносія), допущення витоків і забруднення, незадовільного стану тепловикористовувальних установок, загрозливого аварією або створює загрозу життю обслуговуючого персоналу.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що останній діє з 01.04.2005 року до 31.12.2005 року і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не буде заява однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляду. При заяві однієї зі сторін про розірвання договору за один місяць і відсутність заборгованості споживача договір може бути розірваний. При наявності заборгованості за споживачем, нарахування за договором припиняються, а договір не розривається до повного погашення заборгованості.

В п. 6.2 договору встановлено, що терміном дії господарського договору є час, протягом якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, поширюються умови укладення договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2006 року між КП ТМ "Криворіжтепломережа" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено Додаткову угоду до Договору № 4557 від 31.03.2005 р., згідно якої сторони дійшли згоди та вирішили довключити в договір приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 44,6 кв.м, тепловим навантаженням на опалення 0,003 Гкал/год з 13.06.2006 р., відповідно листа від 18.07.2006 р. При цьому вказане приміщення за адресою: АДРЕСА_1, було переведене з жилого у нежиле на підставі рішення Криворізької міської ради від 13.06.2006 р. за № 374, в якому вказано, що власником цього приміщення є ОСОБА_4, метою переобладнання є розширення офісу (а.с.12).

Так, на виконання договірних зобов'язань, підприємство відпускало теплову енергію споживачу, проте, в порушення своїх обов'язків, визначених у п. 3.1 договору, відповідач спожиту теплову енергію не сплачував в повному обсязі, внаслідок чого, у нього виникла заборгованість у період з 24 жовтня 2014 року по 07 квітня 2016 року включно, яка склала 29 614,56 гривень.

З наведених вище підстав, Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" і звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання у зазначеному вище розмірі.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з позовними вимогами Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" та вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами по справі договір від 31.03.2005 № 4557 на постачання теплової енергії є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Із змісту ч. 3 ст. 24, ч. 2, ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" вбачається, що основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані: забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду

За умовами ч. 6 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Як встановлено матеріалами справи, у період з жовтня 2014 р. по квітень 2016 р. за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 29614,56 грн., а саме за жовтень 2014 р. - 517,88 грн., за листопад 2014 р. - 2175,10 грн., за грудень 2014 р. - 3359,62 грн., за січень 2015 р. - 3328,52 грн., за лютий 2015 р. - 2893,00 грн., за березень 2015 р. - 3264,16 грн., за квітень 2015 р. - 962,44 грн., за листопад 2015 р. - 2458,12 грн., за грудень 2015 р. - 2232,24 грн., за січень 2016 р. - 3224,34 грн., за лютий 2016 р. - 2541,64 грн., за березень 2016 р. - 1669,46 грн., за квітень 2016 р. - 988,04 грн.

Між тим, як встановлено матеріалами справи, відповідач порушив вищезазначені норми чинного законодавства та умови Договору від 31.03.2005 року № 455, а саме за отриману від комунального підприємства теплову енергію не розрахувалося у встановлений Договором строк у повному обсязі, у зв'язку з чим станом на дату розгляду даної справи у суді сума непогашеної заборгованості складає 29614,56 грн., що як вбачається зі змісту апеляційної скарги не заперечується та не спростовується відповідачем, а тому зазначена сума підлягає стягненню.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає та матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було порушено умови Договору, у зв'язку з чим місцевим господарським судом було правомірно стягнуто з відповідача суми інфляційних нарахувань та відсотки річних.

Згідно із ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим слід зазначити, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України, Листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права.

Як вже зазначалось, свій обов'язок оплатити позивачу суму боргу відповідно до умов Договорів, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 не виконав належним чином, отже, має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати боргу.

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст.610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Колегія суддів апеляційної інстанції перевіривши розрахунок 3 % річних у сумі 752,81 грн. за період з 15.11.2014 по 03.06.2016 та нараховані інфляційні у розмірі 5788,99 грн., вважає його правомірними та вважає, що з відповідача підлягає стягненню зазначені суми у повному обсязі.

Згідно п. 3.3 договору № 4557, якщо споживач є суб'єктом господарювання іншого сектора економіки (недержавного) не здійснив оплату за відпущену теплову енергію в термін, встановлений п. 3.1 договору, він несе відповідальність відповідно до п.п.4-7 ст. 231 ГК України та Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів також вважає, що у зв'язку з тим, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за Договором № 4557 від 31.03.2005 позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за період з 15.12.2015 р. по 03.06.2016 р. на існуючу суму боргу окремо по кожному місяцю постачання теплової енергії, з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідний період, що складає за наданим позивачем розрахунком 1589,54 грн.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що відповідач з 2006 року щороку письмово звертався до позивача з листами про розірвання Договору та проханням вважати його припиненим з наступного року, відповідно до п.6.1 Договору, у зв'язку з тим, що відповідач не користувався приміщенням та послуги за теплову енергію фактично надані не були, до уваги колегією суддів не приймається, з огляду на наступне.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Так, правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 № 630, самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не допускається, при цьому відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Зазначеними Правилами та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005р. № 4 (далі-порядок), відключення окремих приміщень багатоквартирних житлових будинків не передбачено.

Для вирішення питання відключення житлового будинку від систем центрального опалення його власники повинні звернутися з заявою до міжвідомчої комісії по розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання (далі - комісія), з письмовою заявою про відключення від мережі центрального опалення і гарячого водопостачання. Комісія створюється рішенням органу місцевого самоврядування або місцевого органу виконавчої влади. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку відносно прийняття рішення про відключення багатоквартирного житлового будинку від системи центрального опалення і гарячого водопостачання будинку, яке повинно бути підтримано всіма власниками приміщень у житловому будинку. Комісія розглядає надані документи, при цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власниками системи теплопостачання.

Крім того, пунктом 6.1 Договору передбачено, що при заяві однієї із сторін про розірвання Договору за один місяць та при відсутності заборгованості Споживача Договір може бути розірваний. При наявності заборгованості за Споживачем, нарахування за Договором припиняються, а Договір не розривається до повного погашення заборгованості. Отже, основною підставою для розірвання Договору у відповідності до його умов є відсутність заборгованості Споживача перед позивачем за надані йому послуги з теплопостачання. Але ж, на момент пред'явлення позову, за відповідачем існувала заборгованість у сумі 29614,56грн., що не дає можливості вважати Договір розірваним.

Більш того, пунктом 5.20 Договору, на якій посилається відповідач, дійсно передбачено повне припинення подачі теплової енергії «Постачальником» на користь «Споживача», але це його право, а не обов'язок.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" з вимогою про розірвання Договору в судовому порядку.

Як вірно було зазначено місцевим господарським судом, самостійне припинення подачі теплової енергії на житловий об'єкт не можливе, при цьому згідно п. 24, 25 Правил відповідач має право відмовитись від послуг теплопостачальної організації, але такі дії вчиняються у встановленому порядку. Між тим в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, направлених на відключення приміщень від теплопостачання та звернення до відповідного органу згідно встановленого Порядку.

Крім того, про неможливості відключення приміщень відповідача від теплопостачання вже були з'ясовані судом при розгляді спору між позивачем та відповідачем про стягнення заборгованості за попередні періоди, що підтверджується рішенням господарського суду Одеської області від 07.03.2012 р. по справі № 27/17-5226-2011, яким з відповідача стягнуто заборгованість за теплову енергію за період з січня по квітень 2011 року.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 28.09.2016 року по справі № 916/2080/16 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „28" вересня 2016 року по справі № 916/2080/16 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено „11" листопада 2016 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя В.М. Головей