Ухвала

іменем україни

26 жовтня 2016 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

КузнєцоваВ.О., Кадєтової О.В., Мостової Г.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до комунального закладу «Дніпропетровська стоматологічна поліклініка № 1» Дніпропетровської обласної ради про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення пені та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до комунального закладу «Дніпропетровська стоматологічна поліклініка № 1» Дніпропетровської обласної ради (далі - КЗ «Дніпропетровська стоматологічна поліклініка № 1») про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення пені та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову посилався на те, що в липні 2014 року звернувся в поліклініку за наданням послуг по зубопротезуванню, за вказані послуги заплатив 3 045 грн 53 коп.

Також вказував, що відповідачем було зроблено замовлення-наряд № 153 від 31 липня 2014 року на виконання робіт по зубопротезуванню зі строком виконання на протязі місяця.

Однак зазначені послуги були надані позивачу неякісні та в більш тривалий термін, також було відмовлено в укладенні письмового договору про надання платних послуг, в зв'язку з чим ОСОБА_4 просив з урахуванням уточнень зобов'язати поліклініку укласти з ним письмовий договір про надання платних послуг, стягнути на його користь пеню, оскільки зубний протез було виконано невчасно, в розмірі 31 146 грн та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 27 560 грн й винести окрему ухвалу про недопущення забороненою в Україні дискримінації, пов'язаної зі станом здоров'я.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2016 року відмовлено в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Статтями 34, 38 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 року за № 2801-ХП визначено, що кожен пацієнт, який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій, пацієнт також вправі вимагати заміни лікаря.

Пацієнт, який не бажає продовжувати лікування у конкретного лікаря, повинен звернутися з відповідною письмовою заявою на ім'я головного лікаря закладу охорони здоров'я. Заява обов'язково має містити таку інформацію: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, суть прохання з обґрунтуванням необхідності заміни лікаря. Заява має бути підписана пацієнтом із зазначенням дати. Керівник лікувального закладу зобов'язаний відреагувати на таке звернення у терміни, передбачені чинним законодавством (ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року).

Дискримінація - це обмеження хворих у праві на отримання медичної допомоги, відмова у прийнятті у медичні заклади, проведенні хірургічних операцій, надання стоматологічних послуг, розголошення інформації.

Судами встановлено, що позивач звернувся до поліклініки в липні 2014 року за наданням послуг по зубопротезуванню, за його заявою було видано замовлення-наряд № 153 від 31 липня 2014 року на виконання відповідних робіт, за що він сплатив 3 045 грн 53 коп.

Надання оказаних послуг підтверджується амбулаторною карткою (форма 043/0) на ім'я ОСОБА_4 та заказом-нарядом, які є документами, на підставі яких відповідачпроводить надання стоматологічних послуг із зубопротезування та в якихмістяться всі дані та показники, необхідні для якісного та повного надання послуг із зубопротезування.

В медичній картці стоматологічного хворого ОСОБА_4 відображено, що він неодноразово звертався до відповідача, стосовно неякісного протезування, після чого йому неодноразово було здійснено корекцію, а згодом за рахунок поліклініки виготовлено новий протез та рекомендовано корекцію базисів змінних протезів, профілактичні огляди.

Комплект зубних протезів, виготовлений для ОСОБА_4 відповідачем нібито мав певні недоліки, які робили його застосування неможливим, однак, згідно висновку незалежного спеціаліста-доцента кафедри ортопедичної стоматології ДДМА к.м.н. Громової О.В., робота виконана за всіма медичними показаннями та технологія виготовлення змінних протезів не порушена, дефектів не виявлено.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або у письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України передбачено, що в письмовій формі належить вчиняти правочин між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 ЦК України, в якій зазначено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно з п. 7 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що договір - це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами, тобто розрахунковим документом.

За правилами ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець, взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Крім того нормою ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходячи з доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, дійшов вірного й обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки правочин про надання стоматологічних послуг із зубопротезування між відповідачем та позивачем вчинений у належній формі та повністю виконаний сторонами.

Враховуючи, що комплект зубних протезів виготовлено за всіма медичними показаннями та технологія виготовлення змінних протезів не порушена, дефектів не виявлено відповідно до висновку незалежного спеціаліста-доцента кафедри ортопедичної стоматології ДДМА к.м.н. Громової О.В., тобто робота виконана належним чином та в розумні строки, що виключає обов'язок відшкодування позивачу відповідачем пені.

Також факт спричинення ОСОБА_4 моральної шкоди не підтверджено й не доведено належними та допустимими доказами.

Крім того, позивач не був обмежений ні в наданні стоматологічних послуг, ні в отриманні медичної допомоги кваліфікованим лікарем, тобто й не вбачається підстав для винесення окремої ухвали про недопущення забороненою в Україні дискримінації, пов'язаної зі станом здоров'я.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 на увагу не заслуговують та висновків судів не спростовують.

Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що судами при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Таким чином, оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.О. Кузнєцов

О.В.Кадєтова

Г .І. Мостова