УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/10273/16-ц Головуючий у 1-й інст. Полонець С.М.

Категорія 54 Доповідач Трояновська Г. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого – судді Трояновської Г.С.

суддів : Павицької Т.М., Шевчук А.М.

з участю секретаря судового засідання Ковальської Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства енергетики та вугільної промисловості, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог Державне підприємство „Укртранснафтопродукт”, про поновлення на посаді та зобов’язання усунути перешкоди у виконанні посадових обов’язків

за апеляційною скаргою Міністерства енергетики та вугільної промисловості на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 серпня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в кінцевій редакції якого просив визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про звільнення ОСОБА_1В.» від 28.07.2016 року №110-к/к, поновити його на посаді генерального директора Державного підприємства «Укртранснафтопродукт» 29.07.2016 року та усунути перешкоди у виконанні ним своїх посадових обов’язків. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 28.07.2016 № 110-к/к, його було звільнено з посади генерального директора державного підприємства «Укртранснафтопродукт» відповідно до пункту 8 статті 36 Кодексу законів про працю України, а контракт від 21.12.2015р. №12-н/15 розірвано на підставі підпунктів в), г), і) пункту 25 цього Контракту за результатами звіту №13-16 позапланового внутрішнього аудиту ДП «Укртранснафтопродукт» за період з 01.04.2015 по 31.05.2016 року. Вказує, що були відсутні факти невиконання підприємством зобов’язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів, обов’язкових платежів та страхових внесків, а також невиконання зобов’язань щодо своєчасності виплати заробітної плати працівникам; неподання в установленому порядку на затвердження або погодження Уповноваженому органу управління річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства або порушення порядку здійснення витрат суб’єктами господарювання державного сектору економіки у разі не затвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку, визначеному постановою Кабінету міністрів України № 899 від 03.10.2012 року; порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства, в тому числі при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, а відтак відсутні підстави для його звільнення.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 25 серпня 2016 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про звільнення ОСОБА_1В.» від 28 липня 2016 року №110-к/к. Поновлено його на посаді генерального директора Державного підприємства «Укртранснафтопродукт» з 29 липня 2016 року. В решті вимог відмовлено.

Стягнуто з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в дохід держави судовий збір в розмірі 1102 грн. 40 коп. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі.

У поданій апеляційній скарзі Міністерство енергетики та вугільної промисловості, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин по справі, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді генерального директора ДП «Укртранснафтопродукт», оскільки підприємство під його керівництвом не виконувало зобов’язань щодо своєчасності виплати заробітної плати працівникам; здійснювало витрати на оренду транспортного засобу та інформаційно-консультативні послуги при незатвердженому (непогодженому) фінансовому плані, а також допустило порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства.

В суді апеляційної інстанції представник Міністерства енергетики та вугільної промисловості підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Представник ДП «Укртранснафтопродукт» апеляційну скаргу визнала, просила ухвалити судове рішення відповідно до норм чинного законодавства.

Позивач у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення /т.2 а.с.89/.

Представник позивача до апеляційного суду також не з’явився, направив клопотання, у якому просив розглянути справу за його відсутності у зв’язку з перебуванням на лікарняному /т.2 а.с. 110/.

Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно пункту 8 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9 роз’яснено , що вирішуючи позови про поновлення на роботі, осіб, звільнених за п. 8 ст. 36 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Відповідно до п.1.1. Статуту Державного підприємства «Укртранснафтопродукт», затвердженого в новій редакції наказом Міненерговугілля України від 28.01.2016 року № 38, це підприємство засноване на державній власності відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 13 березня 2006 року № 76 «Про створення ДП «Укртранснафтопродукт» та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України /т.1 а.с.91-102/.

Генеральний директор підприємства призначається на посаду та звільняється з посади Уповноваженим органом управління (Міністерством палива та енергетики України). З генеральним директором підприємства укладається контракт, у якому визначаються строк найму, його права, обов'язки і відповідальність, умови матеріального забезпечення, звільнення з посади, інші умови найму, за погодженням сторін (пункти 7.3., 7 .4. Статуту).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 21.12.2015 року Міністерством енергетики та вугільної промисловості України укладено з ОСОБА_1 контракт № 12-н/15, як з керівником Державного підприємства «Укртранснафтапродукт», на один рік з 21.12.2015 року по 20.12.2016 року включно /т.1 а.с.14-24/. Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21.12.2015 року №206-к/к ОСОБА_1 призначено на посаду генерального директора Державного підприємства «Укртранснафтопродукт».

Згідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 28.07.2016 року №110-к/к, генерального директора «Укртранснафтопродукт» ОСОБА_1 звільнено 29 липня 2016 року із займаної посади, відповідно до пункту 8 статті 36 Кодексу законів про працю України (підстави передбачені контрактом). Контракт, укладений з ОСОБА_1 від 21.12.2015 року №12-н/15 розірвано на підставі підпунктів в), г), і) пункту 25 цього контракту/т.1а.с.10/.

Підставами для звільнення зазначено лист Департаменту внутрішнього аудиту від 04.07.2016 року №11-ВН/231-16, пояснення ОСОБА_1 від 12.07.2016 року № 01/667, аудиторський звіт №13-16 за результатами позапланового внутрішнього аудиту Державного підприємства «Укртранснафтопродукт» за період з 01.04.2015 по 31.05.2016, окреме доручення Міністра енергетики та вугільної промисловості України І. Насалика від 28.07.2016 року № 96/1-11-185, доповідна записка Департаменту внутрішнього аудиту від 28.07.2016 №11-ВН/266-16.

Підпунктом «в» пункту 25 контракту передбачено звільнення керівника у випадку невиконання підприємством зобов’язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів, обов’язкових платежів та страхових внесків, а також невиконання підприємством зобов’язань щодо своєчасності виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіку погашення заборгованості із заробітної плати.

Підпунктом «г» пункту 25 контракту передбачено звільнення керівника у випадку неподання в установленому порядку на затвердження або погодження Уповноваженому органу управління річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства або порушення порядку здійснення витрат суб’єктами господарювання державного сектору економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2012 р. №899.

Підпунктом «і» пункту 25 контракту передбачено звільнення керівника у випадку порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства, у т.ч. при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти /т.1 а.с.21-23/.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Міністерством енергетики та вугільної промисловості України було проведено позаплановий внутрішній аудит ДП «Укртранснафтопродукт» за період з 01.04.2015 року по 31.05.2016 року, за результатами якого було виявлено керівництвом ДП «Укртранснафтопродукт» порушення, зокрема, в частині своєчасності виплати заробітної плати працівникам, неподання в установленому порядку на затвердження або погодження Уповноваженому органу управління річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства та порушення порядку здійснення витрат суб»єктами господарювання державного сектора економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2012 року №899, порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства, у тому числі при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Так, у звіті №13-16 за результатами позапланового внутрішнього аудиту вказано, що згідно п 4.1 Положення про оплату праці, преміювання, додаткові заохочувальні, компенсаційні виплати та додаткові винагороди ДП «Укртранснафтопродукт», що є додатком № 1 до Колективного договору, заробітна плата виплачується регулярно до 22 числа поточного місяця (аванс) і до 7 числа наступного місяця, а в разі, якщо день виплати збігається з вихідним, святковим днем, напередодні цього дня. Аналізом банківських виписок встановлено недотримання термінів виплати заробітної плати працівникам підприємства, а саме - заробітна плата за березень 2016 року виплачена 08.04.2016 року, за квітень 2016 року - 20.05.2016 року. Таким чином генеральним директором ОСОБА_1 не дотримано строків виплати заробітної плати встановлених п. 4.1 положення про оплату праці, чим порушено вимоги абз.17 п.8 Контракту від 21.12.2015 року № 12-н/15 /т.1 а.с.178-179/.

Відхиляючи доводи відповідача про порушення позивачем своїх трудових обов’язків, передбачених контрактом, зокрема підпунктом «в» пункту 25 контракту, суд першої інстанції виходив з відсутності причинно-наслідкового зв'язку між невиконанням позивачем своїх трудових обов'язків, як винних дій позивача і негативними наслідками, що настали внаслідок такого порушення. При цьому суд вважав, що у період здійснення керівництва підприємством іншою особою було допущено заборгованість підприємства перед ВАТ «Укртранснафта» та накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках підприємства і вказана обставина призвела до накладення державним виконавцем арешту на усі рахунки підприємства, що й стало підставою для затримки у виплаті заробітної плати. Однак, за зверненням ДП «Укртранснафтопродукт» до суду із скаргою на дії державного виконавця, арешт на грошові кошти, що знаходились на рахунку ДП «Укртранснафтопродукт» №26042277182 в ПАТ АБ «Укргазбанк» було знято, що дало підставу для виплати заборгованості по заробітній платі.

Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У письмових пояснень ДП «Укртранснафтопродукт» вказує, що обставини пов’язані з невиплатою заробітної плати абсолютно не залежали від волі керівництва та були зумовлені накладенням держаним виконавцем арешту на усі рахунки підприємства, у тому числі на рахунки по заробітній платі, що підтверджується відповідною довідкою банку.

Такі доводи є необґрунтованими та не підтвердженими відповідними доказами в контексті положень ст.58,59 ЦПК України.

Так, довідкою Фортуна-Банк б/н і дати на запит ДП «Укртранснафтопродукт» від 15.08.2016 року повідомлено, що з березня по травень 2016 року існували обмеження в користуванні ДП «Укртранснафтопродукт» грошовими коштами, що містяться на рахунках банку. При цьому вказано номери 8-ми рахунків без зазначення їх цільового призначення /т.2 а.с.39/.

А тому твердження позивача та ДП «Укртранснафтопродукт» про те, що державним виконавцем було накладено арешт саме на рахунки по заробітній платі є безпідставними, позаяк не підтверджені жодними доказами.

Окрім того матеріалами справи підтверджено, що ДП «Укртранснафтопродукт» зверталось до суду із скаргою на дії ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві і ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.03.2016 року у справі № 10/95 визнано неправомірною та скасовано постанову про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку ДП «Укртранснафтопродукт» №26042277182 в ПАТ АБ «Укргазбанк».

Стороною позивача пояснювалось, що вказаний арешт був перешкодою для виплати заробітної плати, оскільки заблоковано рахунки по заробітній платі.

Проте, у листі, направленому ДП «Укртранснафтопродукт» Державній виконавчій службі Шевченківського районного управління юстиції 06.04.2016 року за №01/349 само підприємство підтвердило, що розблокування рахунку №26042277182 необхідно для здійснення операцій згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» /т.2 а.с.16/. Про накладення арешту та розблокування рахунків по заробітній платі у листі не йдеться.

Таким чином позивач у судовому засіданні не довів, що порушення термінів виплати заробітної плати у березні та квітні 2016 року було зумовлено накладенням арешту на рахунки підприємства по виплаті заробітної плати, що виключало його вину, а тому висновки суду першої інстанції про відсутність вини позивача є безпідставними.

Посилання суду першої інстанції на те, що виконання покладеного на позивача обов'язку щодо своєчасної виплати заробітної плати, виходячи з фактичних обставин справи було неможливим, з огляду на тривалий характер збитковості даного підприємства, наявної заборгованості, яка виникла задовго до призначення позивача на посаду, колегія суддів вважає таким, що не заслуговує на увагу, оскільки призначення позивача на посаду генерального директора ДП «Укртранснафтапродукт» відбулось у грудні 2015 року, після чого виплата заробітної плати проводилась своєчасно і лише в подальшому - у березні та квітні 2016 року розпочалась затримка із її виплати.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що доводи відповідача про те, що генеральним директором ОСОБА_1 не дотримано строків виплати заробітної плати встановлених п. 4.1 Положення про оплату праці, чим порушено вимоги абз.17 п.8 Контракту від 21.12.2015 року № 12-н/15, є обґрунтованими.

Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності порушень позивачем своїх трудових обов’язків, передбачених підпунктом «г» пункту 25 контракту, а саме - неподання в установленому порядку на затвердження або погодження Уповноваженому органу управління річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства або порушення порядку здійснення витрат суб’єктами господарювання державного сектору економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку, визначеного постановою КМ України від 03 жовтня 2012 р. №899.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відсутність затвердження фінансового плану ДП «Укртранснафтопродукт» на 2016 рік виникла в результаті недотримання Міністерством енергетики та вугільної промисловості України Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб’єкта господарювання державного сектору економіки, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.03.2015 року № 205, у ДП «Укртранснафтопродукт» не виникало зобов’язань щодо дотримання вимог п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2012 року №899 «Про порядок здійснення витрат суб’єктами господарювання державного сектору економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку», оскільки таке незатвердження (непогодження) відбувалось з порушенням встановленого порядку з боку Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Такий висновок є безпідставним з огляду на таке.

Аудиторським звітом встановлено, що у порушення вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2012 року № 899 та вимог контракту з генеральним директором, протягом І кварталу 2016 року ДП «Укртранснафтопродукт» здійснені витрати на оренду транспортного засобу у загальній сумі 44 тис. грн. та інформаційно-консультаційні послуги (ТОВ «МС-Партнер») на суму 3,4 тис. гривень.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2012 року № 899 «Про порядок здійснення витрат суб'єктами господарювання державного сектору економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку» суб'єкту господарювання державного сектора економіки забороняється здійснювати витрати, зокрема, на оренду легкових автомобілів, маркетингові та інформаційно-консультаційні послуги, аудиторські та консалтингові послуги /т.1 а.с.116-119/. Такі ж положення передбачає абз. 28 п. 8 контракту із генеральним директором ДП «Укртранснафтопродукт» ОСОБА_1 /т.1 а.с.16-17/.

Судом встановлено, що відповідно до п.4 Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб'єкта господарювання державного сектору економіки, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.03.2015 року № 205, проект фінансового плану підприємства з пронумерованими, прошнурованими та скріпленими печаткою сторінками - у двох примірниках у паперовому та електронному вигляді подається органу, уповноваженому управляти державним майном або корпоративними правами держави, до 01 червня року, що передує плановому.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач був призначений на посаду Генерального директора ДП «Укртранснафтопродукт» 21.12.2015 року, а тому обов’язок подання фінансового плану підприємства на 2016 рік в строк до 01 червня 2015 року був покладений на колишнього керівника підприємства, який очолював підприємство в цей період. З огляду на це суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач звільняється від відповідальності за неналежне чи несвоєчасне виконання попереднім керівником підприємства своїх посадових обов’язків.

Також місцевий суд зазначив, що позивачем листом від 30.12.2015 року за вихідним номером № 01/1131 до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України було направлено проект фінансового плану на 2016 рік, (зареєстровано в Міністерстві енергетики та вугільної промисловості України за вхідним номером 31/7171 від 31.12.2015 року).

В подальшому 6 лютого 2016 року ДП «Укртранснафтопродукт» отримало лист Міністерства енергетики та вугільної промисловості України із зазначенням недоліків наданого фінансового плану та у відповідності до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.03.2015 року № 205 доопрацювало його з урахуванням зауважень та подало на повторне затвердження, направивши 08 лютого 2016 року новий проект фінансового плану до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Однак, письмової відповіді щодо затвердження або відмови у затвердженні фінансового плану на 2016 рік ДП «Укртранснафтопродукт» від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України не отримало.

Ураховуючи, що позивач, як керівник підприємства, виконав свої посадові обов’язки в частині подання фінансового плану на затвердження та усунення вказаних Міністерством енергетики та вугільної промисловості України недоліків до поданого фінансового плану, а Міністерством енергетики та вугільної промисловості України не було дотримано порядок затвердження ДП «Укртранснафтопродукт» фінансового плану на 2016 рік, суд першої інстанції вважав, що дії позивача щодо здійснення витрат на оренду транспортного засобу у загальній сумі 44 тис. грн. та інформаційно-консультаційних послуг на суму 3,4 тис. грн. є правомірними.

Колегія суддів вважає такий висновок безпідставним.

Так, у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2012 року № 899 «Про порядок здійснення витрат суб'єктами господарювання державного сектору економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку» міститься чітка заборона суб'єкту господарювання державного сектора економіки здійснювати витрати на оренду легкових автомобілів, маркетингові та інформаційно-консультаційні послуги, аудиторські та консалтингові послуги у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку.

Відповідно до абз.28 п.8 контракту, укладеного з позивачем 21.12.2015 року, керівнику забороняється здійснювати витрати, зокрема, на придбання та оренду легкових автомобілів, маркетингові та інформаційно-консультативні послуги, консалтингові послуги у разі незатвердження (непогодження) річного фінансового плану у встановленому порядку.

Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено та не заперечується позивачем, що ДП «Укртранснафтопродукт» не отримало від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України затверджений (погоджений) річний фінансовий план. Причини та підстави такого незатвердження (непогодження) позивач не встановлював.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що відсутність даних про затвердження (погодження) Міністерством енергетики та вугільної промисловості України річного фінансового плану, позбавляло права позивача на здійснення витрат на оренду транспортних засобів та інформаційно-консультаційні послуги, що прямо передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2012 року № 899 та контрактом, оскільки само по собі направлення відповідних документів з боку позивача на затвердження Міністерству не означає їх безумовне погодження уповноваженим органом.

Суд першої інстанції також дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо порушення позивачем умов контракту, передбачених підпунктом «і» пункту 25, а саме - порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства, у т. ч. при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

При цьому місцевий суд виходив з того, що доводи відповідача щодо порушень з боку позивача законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства ґрунтуються виключно на висновках звіту внутрішнього аудиту ДП «Укртранснафтопродукт», структурний підрозділ якого не є державним контролюючим органом, висновки внутрішнього аудиту носять рекомендаційний характер для підприємства і не встановлюють фактів, які мають доказове значення для суду без інших доказів зазначених в аудиторському висновку порушень, діючим законодавством України не визначено поняття «фінансові ресурси» для діяльності державних підприємств, також відсутнє визначення форми існування фінансових ресурсів підприємства, висновки аудиторського звіту є умовно-позитивними, а чистий дохід підприємства у 1 кварталі 2016 року склав 6, 9 млн. грн. порівняно з таким доходом у 2-4 кварталах 2015 року – 9,7 млн.грн.

Колегія суддів вважає такий висновок безпідставним з огляду на таке.

Наказом Міністерства фінансів України від 04.10.2011 року № 1247 затверджено Стандарти внутрішнього аудиту.

Згідно п.4.1. Стандартів внутрішній аудит передбачає здійснення оцінки, результатом якої є отримання необхідних та достатніх аудиторських доказів з метою надання висновків відповідно до цілей внутрішнього аудиту.

Проведення внутрішнього аудиту передбачає збір аудиторських доказів працівниками підрозділу внутрішнього аудиту із застосуванням методів, методичних прийомів і процедур, що забезпечують обґрунтованість висновків за його результатами (п.5.1. Стандартів).

Під аудиторським доказом розуміється зібрана та задокументована надійна та компетентна інформація , яку використовує працівник підрозділу внутрішнього аудиту з метою обґрунтування висновків за результатами внутрішнього аудиту (п.5.3. Стандартів).

Достовірність офіційної документації та інформації, наданої працівникам підрозділу внутрішнього аудиту для внутрішнього аудиту, забезпечується посадовими особами установи, що її склали, затвердили, підписали чи засвідчили (п.5.5. Стандартів).

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2011 року №1001 «Деякі питання утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади», затверджено «Порядок утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади».

Згідно п.п. 5 п. 5 Порядку підрозділ внутрішнього аудиту подає керівникові центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи аудиторські звіти і рекомендації для прийняття ним відповідних управлінських рішень.

Таким чином, висновки щодо фактів виявлених порушень законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства, наведені у аудиторському звіті, зроблені на підставі офіційної документації, наданої посадовими особами ДП «Укртранснафтопродукт», і відповідно правомірно взяті до уваги при прийнятті Міністерством управлінського рішення щодо позивача.

Окрім того стороною позивача під час розгляду справи не спростовано висновків, викладених у аудиторському звіті, щодо порушень з боку позивача законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства, які полягали, зокрема, у відсутності первинних документів щодо частини основних засобів, не підтверджені джерела походження дебіторської заборгованості на суму 3 864,5 тис. грн.. та кредиторської заборгованості на суму 9 526,5 тис.грн., не відображено вартість земельних ділянок (при наявності актів на право постійного користування земельною ділянкою), що призвело до заниження вартості активів підприємства.

Також у аудиторському звіті, із наведенням переліку підприємств, з якими ДП «Укртранснафтопродукт» укладало договори поставки нафтопродуктів, зазначено, що у зв’язку з порушенням строків поставки товару та не проведенням претензійно-позовної роботи, відсутністю штрафних санкцій підприємство втратило доходів на суму 9 613,6 тис. грн.

Окрім того, замість застосування штрафних санкцій до контрагентів за порушення умов договорів, керівництвом ДП «Укртранснафтопродукт» прийнято рішення щодо відстрочки розрахунку за товар до 6 міс. шляхом укладання додаткових угод, чим втрачено можливість отримати додаткові доходи у вигляді компенсаційних виплат за несвоєчасність оплати за фактично поставлені нафтопродукти покупцями в загальній сумі 14,5 млн.грн.

Заперечуючи проти висновків в аудиторському звіті щодо не проведення претензійно-позовної роботи та факту укладення додаткових угод позивач у письмових поясненнях неодноразово вказував на те, що підприємство тривалий час здійснює господарські відносини з окремими контрагентами, купує та поставляє їм окремі товари, а тому з метою подальшого співробітництва та отримання прибутку було прийнято рішення на укладення додаткових угод та продовження строку розрахунку за поставлений товар до 30.06.2016 року. При цьому позивач, посилаючись на те, що внаслідок таких дій окремими контрагентами достроково здійснено погашення заборгованості за договорами, в порушення положень ч.1 ст.60, ст.ст.57-59 ЦПК України, не наводить жодного доказу на підставу своїх заперечень.

Висновок суду щодо відсутності чіткого визначення на законодавчому рівні терміну «фінансові ресурси» державного підприємства позбавляє можливості диференціювати дії керівника підприємства з точки зору їх законності, є безпідставними, оскільки між позивачем та Міністерством був укладений контракт. А відповідно до Типової форми контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.1995 року №597 передбачено, що керівник може бути звільнений з посади у разі порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства.

Окрім того суд першої інстанції у рішенні зазначив, що чистий дохід підприємства у 2-4 кварталах 2015 року склав 9, 7 млн. грн., а у 1 кварталі 2016 - 6, 9 млн. грн.

Таке твердження не відповідає дійсності, оскільки у аудиторському звіті вказано, що чистий дохід підприємства у ІІ-ІV кварталах 2015 року склав 917,5 млн.грн., прибуток-9,7 млн.грн., а у І кварталі 2016 року чистий дохід склав 6,9 млн.грн., збиток – 1,7 млн.грн. /т.1 а.с.123/.

Складання умовно-позитивного висновку не свідчить про відсутність виявлених порушень, а лише вказує на те, що у зв'язку з неможливістю дослідження окремих фактів працівник підрозділу внутрішнього аудиту не може висловити свою думку щодо вказаних моментів ( п. 6.14 наказу Міністерства фінансів України від 04.10.2011 року № 1247 «Про затвердження Стандартів внутрішнього аудиту»).

З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання незаконним та скасування наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про звільнення ОСОБА_1В.» від 28 липня 2016 року №110-к/к, поновлення його на посаді генерального директора Державного підприємства «Укртранснафтопродукт» з 29 липня 2016 року, допущення до негайного виконання рішення суду та стягнення судових витрат.

Водночас суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в частині усунення перешкод у виконанні позивачем своїх посадових обов’язків, а тому в цій частині рішення суду залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості задовольнити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 серпня 2016 року в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді