КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 743/373/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Сташків В.Б.

Суддя -доповідач: Межевич М.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Лисенко І.Д., представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 16 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати виплатити пільги та компенсації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати бездіяльність Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації, щодо не надання пільг, ОСОБА_3 передбачених ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - протиправною;

- зобов'язати Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації здійснити донарахування та виплату всіх пільг та компенсацій, передбачених ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ОСОБА_3 з травня 2012року та сплачувати всі пільги в подальшому.

- зобов'язати Управління соціального захисту населенні Ріпкинської районної державної адміністрації подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 16 серпня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити, оскільки вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, невмотивованим, винесеними помилково без зібрання всіх доказів та з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, без зазначення в мотивувальній частині постанови чітких мотивів причин відмови у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачу було встановлено зв'язок захворювання позивача з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, що вбачається з експертного висновку Чернігівської обласної спеціалізованої ЛКК по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС № 32 від 07.03.2007.

Позивачу встановлена ІІІ група інвалідності (захворювання пов'язане з впливом наслідків аварії на ЧАЕС) до 01.06.2010, що стверджується довідкою Чернігівської обласної медико-соціальної експертної комісії серії МСЕ-ЧНВ №146246 від 15.05.2007.

ОСОБА_3був наданий статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та було видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії НОМЕР_1, що стверджується посвідченням (категорія 1) від 12.06.2007 Серія НОМЕР_2;

Позивачу було встановлено зв'язок її захворювання з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС і встановлено ІІІ групу інвалідності - безтерміново, що стверджується довідками Чернігівської обласної медико-соціальної експертної комісії серії МСЕ-ЧНВ №339751 від 01.06.2010, серії АВ №0128187 від 11.01.2011 та серії МСЕ-ЧНВ №205769 від 26.03.2012.

ОСОБА_3 було видану вкладку до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А № 616398С від 16.06.2010.

За рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 22 грудня 2014 року у справі № 750/12354/14 акти огляду ОСОБА_3 МСЕК від 26.03.2012 р. № 502 із довідкою серії МСЕ-ЧНЕ № 205769* від 26.03.2012, а також від 14.01.2014 № 42 із довідкою серії АВ № 0128187 від 14.01.2014 були визнані незаконними і скасовані, а акт огляду позивача МСЕК від 01.06.2010 № 879 разом із довідкою серії МСЕ-ЧНВ № 339751* від 01.06.2010 залишено в силі.

29.02.2012 Чернігівська обласна лікарсько-консультативна комісія для дорослих по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильскій АЕС Комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівський обласний центр радіаційного захисту та оздоровлення населення» Управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації за власною ініціативою переглянула медичну справу позивача та ухвалила рішення, оформлене протоколом № 8 про скасування попереднього рішення - експертного висновку від 07.03.2007 №32 щодо позивача.

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 12.02.2014 у справі №750/883/14 було скасовано рішення Чернігівської обласної спеціалізованої лікарсько-консультаційної комісії для дорослих по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС Комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівський обласний центр радіаційного захисту та оздоровлення населення» Управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації від 29.02.2012 (протокол № 8) про скасування експертного висновку №32 від 07.03.2007, яким встановлено причинний зв'язок захворювання ОСОБА_3, 1970 року народження, на рак щитовидної залози з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Рішенням обласної комісії зі встановлення статусу громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Чернігівській обласній державній адміністрації, оформлене протоколом № 5 від 21.05.2012 (зі змінами внесеними рішенням вказаної комісії від 27.09.2013, яке оформлене протоколом №9) про встановлення факту необґрунтованої видачі ОСОБА_3 посвідчення, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 серії А та вкладки до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з мотивів скасуванням обласною спеціалізованою лікарсько-консультаційною комісією для дорослих по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників аварії на ЧАЕС причинного зв'язку захворювання з наслідками Чорнобильської катастрофи, оскільки на момент розгляду медичної справи ОСОБА_3 не мала статусу потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно вимог статті 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року у справі №825/2237/14, з урахуванням ухвали цього ж суду від 28 липня 2014 року скасовано рішення обласної комісії зі встановлення статусу громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Чернігівській обласній державній адміністрації, оформлене протоколом № 5 від 21.05.2012 (зі змінами від 27.09.2013) про встановлення факту необґрунтованої видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 серія НОМЕР_1 від 12.06.2007 та вкладки № НОМЕР_3 від 16.06.2010, виданих ОСОБА_3

Позивач не набула нового статусу після ухвалення зазначених судових рішень, або після повторного встановлення, ІІІ групи інвалідності (захворювання пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС), згідно довідки МСЕК серії АВ № 0128187 від 14.01.2014, а їй було відновлено дію причинного зв'язку її захворювання на рак щитовидної залози пов'язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи та поновлено її статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1), який позивачка ОСОБА_3 мала до ухвалення скасованих рішень вказаних вище установ та визнання недійсними та скасування вказаних вище актів огляду позивачки та залишення в силі акту огляду ОСОБА_3 МСЕК від 01.06.2010 № 879 разом із довідкою серії МСЕ-ЧНВ № 339751* від 01.06.2010.

На підставі рішення обласної комісії зі встановлення статусу громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Чернігівській обласній державній адміністрації, оформлене протоколом № 5 від 21.05.2012 (без урахування змін від 27.09.2013), Управлінням соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області з 21 травня 2012 року знято ОСОБА_3 з обліку пільговиків з 21 травня 2012 року та виключено з Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги інформацію про ОСОБА_3, як про особу, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 08 липня 2015 року визнано протиправними дії УСЗН Ріпкинської РДА щодо зняття ОСОБА_3 з обліку пільговиків з 21 травня 2012 року та виключення інформації про ОСОБА_3, як про особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та зобов'язано УСЗН Ріпкинської РДА поновити ОСОБА_3 на обліку пільговиків з 21 травня 2012 року, з включенням з 21 травня 2012 року інформації про ОСОБА_3, як про особу, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

Згідно постанови старшого державного виконавця ВПВР УВС ГТУЮ у Чернігівській області від 12.10.2015 (ВП № 48846547) закінчене виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 743/799/15-а, виданого Ріпкинським районним судом Чернігівської області 3 вересня 2015 року в частині зобов'язання УСЗН Ріпкинської РДА поновити ОСОБА_3 на обліку пільговиків з 21 травня 2012 року, з включенням з 21 травня 2012 року інформації про позивача, як про особу, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим листом.

Вказана постанова була предметом оскарження в судовому порядку (постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22 січня 2016 року № 743/1501/15-а в задоволені позову ОСОБА_3 до ВПВР УВС ГТУЮ у Чернігівській області про скасування постанови було відмовлено).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року у справі №825/852/16 визнано недійсною тимчасову вкладку № 163 від 4 лютого 2015 року до посвідчення громадянки, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії НОМЕР_1, виписану Чернігівською обласною державною адміністрацією на ім'я позивача.

Проте, у зв'язку із тим, що донарахування та виплата всіх пільг та компенсацій, передбачених ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачем здійснено не було, позивач звернулася до суду з позовом.

На пропозицію суду першої інстанції, яка викладена в листі від 20 квітня 2016 року, позивач в клопотанні про відкладення справи окреслила конкретні пільги, передбачені п.п. 1, 4, 11, 14, 15, 19, 22 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) на які вона претендує.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що УСЗН Ріпкинськохї РДА безпосередньо не надає більшість з пільг, які просить позивачка донарахувати і виплатити, а описані компенсації, які виплачує відповідач здійснюється не автоматично, а лише при вчиненні певних дій.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

З викладеного вище вбачається, що позивач є громадянкою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, її було поновлено на обліку пільговиків у Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги з травня 2012 року.

Відповідно до ст. 20 Закону № 796-XII особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги:

1) безплатне придбання ліків за рецептами лікарів;

2) безплатне позачергове зубопротезування (за винятком зубопротезування із дорогоцінних металів та прирівняних по вартості до них, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я);

3) першочергове обслуговування у лікувально-профілактичних закладах та аптеках;

4) позачергове щорічне безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок через безготівкове перерахування санаторно-курортним закладам, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за надання послуг із санаторно-курортного лікування чи одержання за їх бажанням грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні;

право вільного вибору санаторно-курортного закладу відповідного профілю чи закладу відпочинку, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та, за бажанням, здійснення доплати за надання додаткових послуг за рахунок власних коштів у разі недостатності суми щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок на санаторно-курортне лікування чи відпочинок у вибраному закладі. Санаторно-курортні заклади незалежно від форми власності зобов'язані надавати санаторно-курортні та оздоровчі послуги шляхом безготівкових розрахунків.

Порядок надання щорічної грошової допомоги та здійснення доплат за рахунок власних коштів, виплати грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розмір щорічної грошової допомоги, щорічний розмір середньої вартості путівки в Україні визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік;

5) користування при виході на пенсію та зміні місця роботи поліклініками, до яких вони були прикріплені під час роботи;

6) щорічне медичне обслуговування, диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів, лікування в спеціалізованих стаціонарах;

7) переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату працівників, а також на працевлаштування.

У разі вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, а також зберігається за їх бажанням посадовий оклад, тарифна ставка (оклад) на новому місці роботи, але не більше одного року. Їм також гарантується працевлаштування з урахуванням їх побажань або можливість навчання нових професій (спеціальностей) із збереженням у встановленому порядку середньої заробітної плати за останнім місцем роботи за весь період перепідготовки, але не більше одного року.

При переведенні у зв'язку із станом здоров'я на нижчеоплачувану роботу зазначеним працівникам виплачується різниця між попереднім заробітком і заробітком на новій роботі до встановлення інвалідності або одужання, але не більше одного року;

8) виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від страхового стажу;

9) виплата працюючим інвалідам допомоги по тимчасовій непрацездатності до 4 місяців підряд або до 5 місяців у календарному році;

10) позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов (включаючи сім'ї загиблих або померлих громадян). Особи, зазначені в цьому пункті, забезпечуються жилою площею протягом року з дня подання заяви, для чого місцеві ради щорічно виділяють 15 відсотків усього збудованого житла (в тому числі підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності). Кабінет Міністрів України щорічно виділяє обласним державним адміністраціям цільовим призначенням капітальні вкладення відповідно до кількості сімей, що потребують поліпшення житлових умов. Фінансування будівництва здійснюється з Державного бюджету України.

Крім загальних підстав, передбачених законодавством України, такими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються особи, які забезпечені жилою площею нижче рівня середньої забезпеченості громадян у даному населеному пункті або які проживають у комунальних квартирах.

Особам, які перенесли променеву хворобу будь-якого ступеня або стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, які потребують поліпшення житлових умов, надається додаткова жила площа у вигляді окремої кімнати.

Сім'я, що втратила годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, має право на додаткову жилу площу, порядок надання і розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.

Передбаченими цим пунктом пільгами щодо забезпечення житлом громадяни мають право скористатися лише один раз;

11) 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирної плати, плати за утримання будинків), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) у межах середніх норм споживання, передбачених законом, телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості). Зазначені у цьому пункті пільги надаються також членам сімей громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності, в межах норм, передбачених законом. До членів сімей громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, належать: дружина (чоловік), неповнолітні діти, непрацездатні батьки, особа, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою - інвалідом I групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним;

Особам, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення, відшкодовується 50 процентів вартості палива, придбаного в межах норм, встановлених для продажу населенню.

У разі проживання у гуртожитку оплата за проживання провадиться у розмірі 50 процентів встановленої плати;

12) передача безплатно в приватну власність займаних ними та їх сім'ями квартир (будинків) державного та громадського житлового фонду незалежно від того, чи є зазначена особа наймачем чи членом сім'ї наймача. Зазначена пільга може бути використана один раз;

13) позачергове безоплатне забезпечення автомобілем інвалідів I групи незалежно від наявності медичних показань та інвалідів II групи за наявності медичних показань для забезпечення автомобілем, відсутності у них протипоказань до керування автомобілем; позачергове пільгове забезпечення автомобілем інвалідів II групи за наявності медичних показань та протипоказань до керування з правом передачі керування автомобілем члену сім'ї. Інваліди II групи за відсутності відповідних медичних показань мають право на безоплатне або на пільгових умовах забезпечення автомобілем, а також інваліди III групи за наявності медичних показань - на забезпечення автомобілем та відсутності протипоказань до керування ним - на пільгових умовах у порядку загальної черги. Порядок та умови забезпечення автомобілем визначаються Кабінетом Міністрів України;

14) забезпечення продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання. Зазначеним особам компенсується 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;

15) безплатне користування всіма видами міського та приміського транспорту (крім таксі, в яких число посадочних місць для пасажирів не більше 9) на території України;

16) одержання лікарняного листка на весь період лікування в санаторіях і спеціалізованих лікувальних закладах з урахуванням часу проїзду туди й назад, з виплатою допомоги по державному соціальному страхуванню незалежно від того, ким і за чий рахунок видано путівку;

17) позачергове обов'язкове забезпечення їх дітей місцями у дошкільних закладах незалежно від відомчої підпорядкованості;

18) зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства;

19) безплатний проїзд один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом з правом першочергового придбання квитків;

20) обов'язкове (протягом року після подання заяви) відведення місцевими радами земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва для тих, хто потребує поліпшення житлових умов та перебуває на квартирному обліку, а також відведення земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, садівництва і городництва, будівництва індивідуальних гаражів і дач;

22) використання чергової відпустки у зручний для них час, а також отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих днів на рік;

23) позачерговий протягом року вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів для тих, хто потребує поліпшення житлових умов, до кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів, стоянок для транспортних засобів та їх технічного обслуговування, до садівницьких товариств, а також право на позачергове придбання садових будинків або матеріалів для їх будівництва, для індивідуальної забудови. У випадку одержання житла права, передбачені пунктом 10 цієї статті, втрачаються, якщо житлові умови поліпшились настільки, що відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.

Передбаченими цим пунктом пільгами по забезпеченню житлом громадяни мають право скористатися один раз;

24) першочергове обслуговування на підприємствах, в установах, організаціях зв'язку, технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, служби побуту, торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту;

25) першочергове придбання промислових товарів підвищеного попиту, в тому числі легкового автомобіля, мотоцикла, моторного човна, телевізора, холодильника, меблів, пральної машини, пилососа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

26) вступ поза конкурсом до державних вищих закладів освіти, професійно-технічних закладів освіти та на курси для професійного навчання з обов'язковим наданням гуртожитку на час навчання тим, хто не має житла, і виплатою підвищеної стипендії в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, незалежно від місця навчання на території України. Особи, які закінчили середні та професійно-технічні заклади освіти з відзнакою (відмінними оцінками), приймаються без екзаменів до державних вищих закладів освіти за результатами співбесіди. Зазначені особи навчаються в цих закладах освіти за рахунок держави;

27) позачергове влаштування в заклади соціального забезпечення, а також на обслуговування службами соціального захисту вдома, якщо хворий не має близьких родичів, які проживають з ним.

У разі неможливості організації такого обслуговування закладами соціального захисту відшкодовуються витрати, пов'язані з доглядом за хворим;

28) позачергове встановлення телефону з оплатою 50 процентів вартості його встановлення;

31) оплата лікарняних листків по тимчасовій непрацездатності особам, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, нараховується за їх бажанням з середнього фактичного заробітку, який вони одержували під час роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, без обмеження двома тарифними ставками або посадовими окладами.

У такому ж порядку оплата лікарняних листків провадиться і особам, тимчасова непрацездатність яких настала внаслідок загального захворювання.

Аналіз зазначеної частини статті дає підстави для висновку, що частина наведених вище пільг не надається відповідачем безпосередньо. У цих випадках відповідач може здійснювати виключно відшкодування витрат відповідним органам, установам та організаціям, які надали відповідні пільгові послуги чи реалізували пільгові товари, згідно положень Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінета Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 (далі - Порядок № 936).

Поряд із цим, з огляду на те, що позивач окреслила конкретні пільги, на які вона претендує, зокрема передбачені п.п. 1, 4, 11, 14, 15, 19, 22 ст. 20 Закону № 796-XII, то суд апеляційної інстанції вважає окремо на них наголосити.

Так, пільга, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону № 796-XII щодо безплатного придбання ліків за рецептами лікарів за своїм характером може надаватися лише відповідними особами, що здійснюють продаж ліків (зокрема, аптеками), однак відповідач продаж ліків не здійснює.

Так, відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року № 1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань» відпуск лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах у разі амбулаторного лікування осіб провадиться аптеками за рецептами, виписаними лікарями лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання цих осіб. Особи, які обслуговуються у відомчих лікувально-профілактичних закладах і мають право на безоплатний або пільговий відпуск лікарських засобів, отримують їх у аптеках, закріплених за цими закладами.

При цьому, суть зазначеної пільги полягає виключно у безоплатному продажу ліків та не стосується відшкодування продавцю або ж покуплю їх вартості. З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що відповідач допустив бездіяльність не надаючи позивачу відповідну компенсацію.

Пільга, передбачена п. 11 ч. 1 ст. 20 Закону № 796-XII щодо знижки плати за користування комунальними послугами за своїм характером може надаватися лише відповідними особами, які такі комунальні послуги надають, однак у даному випадку, відповідач такою особою не є, так як не надає позивачу комунальні послуги. При цьому, суть зазначеної пільги полягає виключно у наданні відповідної знижки та не стосується її відшкодування споживачеві. Відносини щодо відшкодування наданих пільгових послуг комунальним підприємствам вирішується виникають між такими комунальними підприємствами та органом, який таке відшкодування здійснює, а тому до спірних правовідносин, що мають місце у даній справі не відносяться.

З огляду на це, відсутні підстави вважати, що відповідач допустив бездіяльність не надаючи позивачу зазначену знижку.

Пільга, передбачена п. 15 ч. 1 ст. 20 Закону № 796-XII щодо безплатного користування всіма видами міського та приміського транспорту (крім таксі, в яких число посадочних місць для пасажирів не більше 9) на території України за своїм характером може надаватися лише відповідними перевізниками, яким відповідач, у даному випадку, не є, так як не надає послуги з перевезення пасажирів у міському чи приміському транспорті. При цьому суть зазначеної пільги полягає виключно у безоплатному наданні відповідної транспортної послуги та не стосується оплати такої послуги та відшкодування перевізнику коштів за її надання. А тому, відсутні підстави вважати, що відповідач допустив бездіяльність не надаючи позивачу відповідну компенсацію.

Щодо пільги, передбаченої п. 19 ч. 1 ст. 20 Закону № 796-XII, яка передбачає безплатний проїзд один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом з правом першочергового придбання квитків, колегія суддів зазначає таке.

Згідно п. 13 Порядку № 936 відшкодування громадянам один раз на рік вартості проїзду міжміським транспортом до будь-якого населеного пункту України та у зворотному напрямку (без врахування пересадок) здійснюється за рахунок відповідних субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетом та за місцем реєстрації громадян на підставі проїзних квитків, пред'явлених управлінню (відділу) праці та соціального захисту населення райдержадміністрації, виконкому міських, районних у містах рад.

З наведеного слідує, що зазначена пільга надається виключно за наявності відповідного проїзного документа, який може бути подано, у тому числі, до відповідача. Однак, матеріали справи не містять доказів того, що позивач зверталася до відповідача із відповідним проїзними документами (квитками) з метою отримання відшкодування їх вартості. А тому, відсутні підстави вважати, що відповідач допустив бездіяльність не надаючи позивачу відповідну компенсацію.

При цьому наведена пільга в частині, що стосується права першочергового придбання квитків не може бути надана відповідачем, так як останній не є особою, що здійснює продаж таких квитків.

Пільга, передбачена п. 22 ч. 1 ст. 20 Закону № 796-XII щодо використання чергової відпустки у зручний час, а також отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих днів на рік за своїм характером може надаватися лише роботодавцем позивача, яким відповідач, у даному випадку, не є. При цьому суть зазначеної пільги полягає виключно у наданні відповідної відпустки та не стосується оплати такої відпустки та відшкодування роботодавцю коштів за її надання.

Окрім того, з аналізу п. 6 Порядку № 936 вбачається, що оплата додаткової відпустки відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 20 Закону № 796-XII проводиться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями (далі - підприємства).

Таким чином, позов до відповідача про ненадання позивачу пільг, передбачених п. 22 ч. 1 ст. 20 Закону № 796-XII є необґрунтованим.

З огляду на вище викладене апеляційний суд додатково вважає за необхідне наголосити на тому, що у даній справі не розглядаються відносини, що виникли між відповідачем та роботодавцем позивача, суб'єктами господарювання, що здійснюють продаж ліків, надають комунальні послуги та послуги з перевезення пасажирів щодо відшкодування їм відповідачем коштів у зв'язку із наданням пільгової відпустки та пільгових послуг позивачу.

Також, відповідно до абз. 3 п. 13 Порядку № 936 організація оздоровлення постраждалих громадян та виплата грошової компенсації за самостійне санаторно-курортне лікування здійснюються відповідно до Порядку організації оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 2013 р. № 261 (далі - Порядок № 261).

Так, згідно з п. 4 Порядку № 261 безоплатними санаторно-курортними путівками або путівками на відпочинок забезпечуються: постраждалі особи (особи, віднесені до категорії 1).

Для взяття на облік для забезпечення путівкою у наступному році постраждала особа чи один із батьків потерпілої дитини або особа, яка їх замінює, подає до 15 жовтня поточного року місцевому органові заяву із відповідними документами, перелік яких наведений у п. 7 Порядку № 261.

Відповідно до п. 9 Порядку № 261 місцеві органи за наявності документів, передбачених пунктом 7 цього Порядку, здійснюють реєстрацію заяв та облік постраждалих осіб і потерпілих дітей окремо для забезпечення санаторно-курортними путівками залежно від профілю захворювання, за яким особи направляються на санаторно-курортне лікування, та путівками на відпочинок у порядку черговості подання заяв.

Пунктом 23 Порядку № 261 передбачено, що у разі коли постраждала особа чи потерпіла дитина протягом року перебувала на обліку для забезпечення санаторно-курортною путівкою, але не отримувала її (крім випадку відмови від путівки), така особа чи дитина має право на отримання грошової компенсації за самостійне санаторно-курортне лікування в установленому законодавством розмірі.

Право на таку компенсацію настає з дня звернення із заявою про її виплату один раз на рік.

Для виплати грошової компенсації за самостійне санаторно-курортне лікування постраждала особа чи один із батьків потерпілої дитини або особа, яка їх замінює, подає місцевому органові за місцем проживання заяву про виплату грошової компенсації за самостійне санаторно-курортне лікування та документи, передбачені абзацами третім - шостим підпункту 1 або абзацами третім, п'ятим, сьомим і дев'ятим підпункту 2 пункту 7 цього Порядку.

Виплата грошової компенсації здійснюється після подання постраждалою особою чи одним із батьків потерпілої дитини або особою, яка їх замінює, до місцевого органу за місцем проживання документів про оплату повної вартості санаторно-курортної путівки, підтвердження проходження самостійного санаторно-курортного лікування тривалістю не менше ніж 18 днів за профілем захворювання, за яким постраждалій особі чи потерпілій дитині видано довідку для одержання путівки на санаторно-курортне лікування, або зворотного талона санаторно-курортної путівки.

Однак, належних доказів того, що позивач зверталася до відповідача із відповідними заявами та подавала зазначені вище документи з метою отримання санаторно-курортної путівки або ж компенсації оплати вартості санаторно-курортної путівки, матеріали справи не містять.

Надані позивачем заяви про надання санаторних путівок (а.с. 143-144) апеляційний суд відхиляє, оскільки позивач не обґрунтував причин їх неподання до суду першої інстанції, а також не надав доказів подання (направлення) таких заяв відповідачу.

Таким чином, позов до відповідача про ненадання позивачу пільг, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону № 796-XII є необґрунтованим.

Щодо пільги, передбачено п. 14 ч. 1 ст. 20 Закону № 796-XII, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до пп. 3 п. 4 Порядку № 936 виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім мм. Києва та Севастополя) рад (далі - уповноважений орган) за місцем реєстрації громадян працюючим і непрацюючим громадянам та пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших структур, громадянам, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, а саме: компенсація за пільгове забезпечення продуктами харчування - громадянам, що належать до першої та другої категорії постраждалих відповідно до пункту 14 частини першої статті 20, пункту 6 частини першої статті 21 Закону, за нормами, встановленими МОЗ;

Згідно п. 9 Порядку № 936 Мінсоцполітики в десятиденний строк після прийняття закону про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з розроблених МОЗ фізіологічних (медичних) норм харчування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 року № 258 (ЗП України, 1992 р., № 10, ст. 236), і даних Держстату щодо середніх цін на продукти харчування, що склалися в регіонах за попередні три місяці, визначає в розрізі Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя розміри грошової компенсації вартості продуктів харчування відповідно до Закону для громадян, віднесених до категорій 1 і 2, потерпілих дітей у разі захворювання кровотворних органів (гострі лейкози), щитовидної залози (аденома, рак), на злоякісні пухлини, а також для батьків потерпілих дітей, які не відвідують дитячі дошкільні та шкільні заклади і не забезпечуються продуктами харчування.

На виконання зазначеної норми, Міністерством соціальної політики у спірний період було прийнято наступні накази:

- від 30.01.2012 № 44 «Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2012 рік» по 1 категорії, по Чернігівській області, розмір компенсаційних виплат становить 301 грн;

- від 31.01.2013 № 35 «Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2013 рік» по 1 категорії, по Чернігівській області, розмір компенсаційних виплат становить 301 грн;

- від 07.04.2014 № 196 «Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2014 рік» по 1 категорії, по Чернігівській області, розмір компенсаційних виплат становить 301 грн;

- від 12.10.2015 № 1006 «Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2015 рік» по 1 категорії, по Чернігівській області, розмір компенсаційних виплат становить 398 грн. 40 грн;

- від 25.01.2016 № 42 «Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2015 рік» по 1 категорії, по Чернігівській області, розмір компенсаційних виплат становить 398 грн. 40 грн.

Апеляційний суд наголошує на тому, що норми чинного законодавства не передбачають подання особою окремої заяви для отримання зазначеної пільги. У даному випадку право на її отримання настає за результатами звернення особи із відповідною заявою про взяття на облік пільговиків, яку позивачем було подано у 2007 році та на підставі якої її було включено до відповідного реєстру.

Враховуючи встановлені судовими рішеннями, про які зазначалося раніше, преюдиціальні обставини щодо протиправного позбавлення позивача статусу особи, яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи 1 категорії та незаконного виключення її з відповідного реєстру пільговиків у травні 2012 року, то колегія суддів дійшла висновку, що починаючи з травня 2012 року право позивача на отримання компенсації за п. 14 ч. 1 ст. 20 Закону № 796-XII було порушеним.

При цьому, враховуючи, що позивач, з метою захисту своїх прав неодноразово зверталася до судів із вимогами про їх поновлення, та, зокрема, постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 08 липня 2015 року було зобов'язано відповідача поновити позивача на обліку пільговиків з 21 травня 2012 року, а постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року визнано недійсною тимчасову вкладку № 163 від 4 лютого 2015 року до посвідчення позивача, то на думку апеляційного суду, звертаючись у квітні 2016 року із даним позовом із вимогами за період, починаючи з травня 2012 року, позивач пропустила строк звернення до адміністративного суду з поважних причин, оскільки у вказаний період нею здійснювалися активні дії щодо поновлення її порушеного з травня 2012 року права.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині пільги, передбаченої пунктом 14 частини першої статті 20 Закону № 796-XII. Окрім того, враховуючи, що компенсація, передбачена вказаною нормою виплачується за цілий місяць, то виключення позивача із травня 21 травня 2012 року із відповідного реєстру пільговиків унеможливило отримання нею вказаної компенсації за травень місяць 2012 року в цілому, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню з 01 травня 2012 року.

Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав на задоволення позовних вимог в частині, що стосується пільги, передбаченої пунктом 14 частини першої статті 20 Закону № 796-XII необґрунтованими.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно з ч. 1 ст. 202 КАС підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, встановивши, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини в справі, порушено норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 16 серпня 2016 року та задовольнити позов в частині відмови у задоволенні позову щодо пільги, передбаченої пунктом 14 частини першої статті 20 Закону № 796-XII.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 16 серпня 2016 року скасувати а позов задовольнити частково в частині відмови у задоволенні позову щодо пільги, передбаченої пунктом 14 частини першої статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області щодо невиплати ОСОБА_3, відповідно до пункту 14 частини першої статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII, компенсації вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановленими Міністерством соціальної політики України, починаючи з 01 травня 2012 року.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 відповідно до пункту 14 частини першої статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII, компенсації вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановленими Міністерством соціальної політики України, починаючи з 01 травня 2012 року.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст рішення виготовлений 03.11.2016.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.