Справа № 761/9311/15-а

Провадження № 2-а/761/12/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді: Рибака М.А.

при секретарі: Сівоха І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві, треті особи: Київський міський центр медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров'я Виконавчого органу Київської міської ради та товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЛІБІ» про визнання рішення незаконним та нечинним, визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання рішення нечинним, бездіяльності незаконною та стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.01.2015 року відповідач прийняв рішення в листі-відповіді № 07-04/Пі щодо позивача, згідно якого повідомив, що справу про страхові виплати ОСОБА_1 не може бути розглянуто.

З законністю рішення відповідача, згідно листа № 07-04/Пі від 06.01.2015 року, про те, що відсутні правові підстави для формування особової справи ОСОБА_1 та призначення йому страхових виплат, позивач не погоджується та вважає його таким, що суперечить дійсним обставинам справи, чинним судовим рішенням, нормам чинного законодавства, внаслідок чого порушуються права та інтереси позивача з завданням йому шкоди.

Позивач зазначав, що 26 грудня 1997 року з ним стався нещасний випадок на виробництві, при виконанні трудових обов'язків у ТОВ «Валібі», що підтверджується рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 11.05.2004 року.

З 04.03.2002 року позивач не працює та не має трудового доходу.

Згідно довідок Управління ПФ України у Деснянському районі міста Києва, позивач з 2002 року має пенсійне забезпечення внаслідок інвалідності, яке не перевищує прожиткового розміру для осіб, що втратили працездатність.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-22-1/09 від 11 жовтня 2011 року було зобов'язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві розглянути справу про страхові виплати на підставі заяви ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновку МСЕК № 099591 та встановленого Деснянським районним судом міста Києва факту нещасного випадку.

З огляду на зазначене, позивач вважав, що на відповідача судом було покладено певний обов'язок, результат якого, згідно положенням ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», повинен бути викладений у відповідній постанові відповідача. Станом на час звернення до суду із позовом, належної постанови з боку відповідача немає.

Окрім того, ОСОБА_1 зазначав, що згідно з положеннями ст.ст. 8, 10 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» станом на 04 січня 2002 року - час встановлення йому 60 % втрати професійної працездатності, він був застрахованою особою та був членом Фону соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до п.11 постанови № 6 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року, із змінами, що внесені згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 24.10.2003 року, право на отримання потерпілим одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати настає з дня встановлення йому медико- соціальною експертною комісією стійкої втрати професійної працездатності.

Оскільки відповідачем не було виконано рішення суду щодо зобов'язання його розглянути справу ОСОБА_1 про страхові виплати на підставі поданої ним заяви та прийняти рішення з урахуванням висновку МСЕК та судового рішення, яким встановлено факт нещасного випадку, позивач просив суд визнати рішення відповідача, що міститься у його листі № 07-04/Пі від 06.01.2015 року, про те, що відсутні правові підстави для формування особової справи ОСОБА_1 та призначення мені страхових виплат - незаконним та нечинним; визнати бездіяльність відповідача, яка полягає у відсутності з його боку належного збору відповідних документів для формування особової справи про страхові виплати ОСОБА_1, як потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві у ТОВ «Валібі» від 26 грудня 1997 року, належного формування особової справи про страхові виплати потерпілого ОСОБА_1 від нещасного випадку на виробництві у ТОВ «Валібі» від 26 грудня 1997 року, належного взяття на облік ОСОБА_1, як потерпілого від нещасного випадку на виробництві у ТОВ «Валібі» від 26 грудня 1997 року, належного розгляду справи про страхові виплати ОСОБА_1, внаслідок нещасного випадку з ним на виробництві у ТОВ «Валібі» від 26 грудня 1997 року, з прийняттям відповідного рішення, винесення належної постанови відносно розгляду справи про страхові виплати ОСОБА_1, внаслідок нещасного випадку з ним на виробництві у ТОВ «Валібі» від 26 грудня 1997 року - незаконною, або такою, яка суперечить положенням ст.ст. 35, 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Також позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь грошову суму у розмірі 2470 гривень, на відшкодування шкоди, яку він зазнав внаслідок незаконного рішення та бездіяльності відповідача відповідно до предмету спору за даним позовом.

В процесі розгляду справи позивач звернувся до суду із заявою про збільшення та зменшення позовних вимог, в якій просив суд визнати рішення відповідача, що міститься у його листі № 07-04/Пі від 06.01.2015 року, про те, що відсутні правові підстави для формування особової справи ОСОБА_1 та призначення йому страхових виплат - незаконним та нечинним. Визнати бездіяльність відповідача, яка полягає у відсутності з його боку: одержання та подання документів для формування особової справи про страхові виплати ОСОБА_1, як потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 26 грудня 1997 року у товаристві з обмеженою відповідальністю «Валібі», відповідно до положень ст. 36 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»; визнати бездіяльність відповідача, яка полягає у відсутності з його боку: формування особової справи про страхові виплати ОСОБА_1, як потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 26 грудня 1997 року у товаристві з обмеженою відповідальністю «Валібі»; взяття на облік ОСОБА_1, як потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 26 грудня 1997 року у товаристві з обмеженою відповідальністю «Валібі» з 04 січня 2002 року або з часу встановлення ОСОБА_1 відповідною медико-соціальною експертною комісією відсоткової втрати професійної працездатності; розгляду справи про страхові виплати ОСОБА_1, як потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 26 грудня 1997 року у товаристві з обмеженою відповідальністю «Валібі», відповідно до положень ст.36 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»; винесення постанови відповідно до положень ст.36 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відносно розгляду справи про страхові виплати ОСОБА_1, як потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 26 грудня 1997 року у товаристві з обмеженою відповідальністю «Валібі» - незаконною. Для поновлення прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, зобов'язати відповідача: здійснити одержання та подання належних документів для формування особової справи про страхові виплати ОСОБА_1, як потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 26 грудня 1997 року у товаристві з обмеженою відповідальністю «Валібі», відповідно до положень ст.36 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»; здійснити формування особової справи про страхові виплати ОСОБА_1, як потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 26 грудня 1997 року у товаристві з обмеженою відповідальністю «Валібі»; взяти на облік ОСОБА_1, як потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 26 грудня 1997 року у товаристві з обмеженою відповідальністю «Валібі» з 04 січня 2002 року або з часу встановлення ОСОБА_1 відповідною медико-соціальною експертною комісією відсоткової втрати професійної працездатності; винести належну постанову, відповідно до положень ст.36 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», щодо розгляду справи про страхові виплати ОСОБА_1, як потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 26 грудня 1997 року у товаристві з обмеженою відповідальністю «Валібі».

Під час розгляду справи судом було залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Київський міський центр медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров'я Виконавчого органу Київської міської ради та товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЛІБІ».

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив суд про його задоволення з урахуванням заяви про збільшення та зменшення позовних вимог. Окрім того, з обставин справи позивача було допитано як свідка.

В судовому засіданні представник відповідача та третьої особи-1 позов не визнали та заперечували про його задоволення, посилаючись на відсутність законних підстав для цього.

Представник третьої особи ТОВ «ВАЛІБІ» в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників відповідача і третьої особи-1, допитавши ОСОБА_1 як свідка, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 05.07.2005 року ОСОБА_1 звернувся до Виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України із заявою, в якій просив здійснити запит до Центру медико-соціальної експертизи в м. Києві стосовно його відсоткової втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва та факту спричинення йому моральної шкоди внаслідок трудового каліцтва на виробництві; сплатити йому одноразову страхову допомогу, грошову суму за моральну шкоду, провести щомісячні страхові виплати використовуючи при обрахунку середню заробітну плату у галузі; взяти на облік для надання санаторно-курортного лікування та надати письмову обґрунтовану відповідь про прийняте рішення по цій заяві (Т.1, а.с. 120).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 року у справі № 2-а-22-1/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Києві, третя особа: Спеціалізована нейроофтальмологічна медико-соціальна експертна комісія Центру медико-соціальної експертизи міста Києва про визнання дій та бездіяльності неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, позов було задоволено частково та зобов'язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Києві розглянути справу про страхові виплати на підставі заяви ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновку МСЕК №099591 та встановленого Деснянським районним судом м. Києва факту нещасного випадку.

Зазначене судове рішення набрало законної сили, на його виконання було видано виконавчий лист, який пред'явлено у виконавчому провадженні для здійснення примусового виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, вказаною постановою суду було встановлено, що наявність таких документів, як: акт розслідування нещасного випадку від 28.04.2003 року; рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11.05.2004 року, яке набрало законної сили та яким встановлено факт нещасного випадку на виробництві, який стався з ОСОБА_1 26 грудня 1997 року; довідок МСЕК №094593, №099591, якими встановлено, що Позивач має другу групу інвалідності, причиною якої є трудове каліцтво, надає Позивачу право на розгляд справи про страхові виплати Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Листом від 15.01.2015 року № 07-04/1Пі відповідач повідомив позивача про розгляд його інформаційного запиту щодо розгляду справи про страхові виплати та зазначав, що 06.09.2012 року комісією з розгляду особових справ потерпілих було повторно розглянуто вимогу державного виконавця про зобов'язання відповідача розглянути справу про страхові виплати на підставі заяви ОСОБА_1 від 05.07.2005 року. В ході розгляду подання та заяви позивача, комісія дійшла висновку про те, що оскільки ОСОБА_1 так і не було надано усіх необхідних документів для формування особової справи і призначення йому страхових виплат з огляду на довідку МСЕК № 099591, яка втратила чинність та не містила відсотків втрати працездатності, а рішення Деснянського районного суду міста Києва в частині зобов'язання ТОВ «Валібі» скласти акт форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві, що стався 26.12.1997 року, залишається невиконаним роботодавцем, за даних обставин відсутні підстави для формування особової справи позивача та призначення йому страхових виплат (а.с. 9).

Проте, вказане рішення визнати законним не можна з огляду на наступне.

Київським апеляційним адміністративним судом у справі № 2-а-22-1/09 було встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11.05.2004 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Валібі», третя особа: ОСОБА_2, про встановлення факту каліцтва внаслідок нещасного випадку на виробництві, зобов'язання скласти акт форми Н-1 та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, було встановлено, що 26.12.1997 року з позивачем стався нещасний випадок на виробництві ТОВ «Валібі». Зазначене товариство вказаного судового рішення не виконало, а саме, не організувало розслідування нещасного випадку та відмовилося скласти акт за формою Н-1. При цьому, Акт розслідування нещасного випадку, що стався 26.12.1997 року з Позивачем (форма Н-5), був складений лише 28.04.2003 року.

Також, директору ТОВ «Валібі» у зв'язку з його відмовою скласти акт форми Н-1 був вручений припис за формою Н-9. Проте, зазначений акт форми Н-1 він не склав. Рішенням суду ТОВ «Валібі» зобов'язано скласти акт форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві, який стався з ОСОБА_1 26.12.1997 р. при виконанні ним трудових обов'язків. Постановою ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві № 927/24 від 20.07.2004 р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового рішення про зобов'язання ТОВ «Валібі» скласти акт форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві, який стався з ОСОБА_1 при виконанні ним трудових обов'язків.

Станом на час розгляду справи рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11.05.2004 р. в частині складання ТОВ «Валібі «акта форми Н-1 - не виконано, а тому акт форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві, який стався з ОСОБА_1 при виконанні ним трудових обов'язків складено не було.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про охорону праці» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, власник повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, яке розробляється Державним комітетом України по нагляду за охороною праці за участю профспілок і затверджується Кабінетом Міністрів України. Розслідування проводиться за участю представника профспілкової організації, членом якої є потерпілий, а у випадках, передбачених законодавством, також за участю представників органів державного нагляду, управління охороною праці та профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку або професійного захворювання власник складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови власника скласти акт про нещасний випадок або професійне захворювання чи незгоди потерпілого або іншої заінтересованої особи із змістом акта, питання вирішується у порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів. Органи по розгляду трудових спорів при необхідності одержують відповідний висновок представника органу державного нагляду, або органу державного управління охороною праці, або профспілкового органу.

Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Згідно з п. 4. Інструкції про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату, затвердженої постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 02.04.2001 р. № 10, особова справа потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання повинна містити такі документи: заява потерпілого власнику підприємства про первинне призначення відшкодування шкоди; копія довідки про ідентифікаційний номер в Державній податковій адміністрації; акт про нещасний випадок за формою Н-1 (якщо стався нещасний випадок, а не професійне захворювання) або нотаріально завірена копія; акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (якщо такий складався) або нотаріально завірена копія; акт розслідування професійного захворювання за формою П-4 (якщо таке встановлено) або нотаріально завірена копія; рішення суду про встановлення факту нещасного випадку на виробництві (якщо було засідання суду з цього питання) або нотаріально завірена копія; висновки МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності по кожному засіданню МСЕК або нотаріально завірена копія; довідка про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу на дату передачі особової справи потерпілого; копія трудової книжки потерпілого, що завірена страхувальником або нотаріусом.

Приписи ч. 1 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначають, що для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються: акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть, а також відповідні рішення про відшкодування моральної (немайнової) шкоди; документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Згідно із частиною 1 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», оскільки для розгляду справи про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються або акт розслідування нещасного випадку, або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть, а також відповідні рішення про відшкодування моральної (немайнової) шкоди; документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

При цьому адміністративним судом було встановлено, що акт форми Н-1 дійсно складено не було. Водночас, законодавець у ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не встановив імперативно перелік документів, які належить подати для розгляду справи про страхові виплати, а надав можливість заявнику подати один з перерахованих у ч. 1 ст. 35 вказаного Закону документів.

Окрім того, вказана постанова КААС у справі № 2-а-22-1/09 була предметом перегляду Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 25.11.2014 року залишив її без змін.

При цьому, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що відповідно до вимог норми матеріального права, яка міститься в ч. 1 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», потерпілий, при зверненні до Фонду, не зобов'язаний надавати акт про нещасний випадок за формою Н-1.

З огляду на вказане, посилання відповідача у своєму рішенні від 15.01.2015 року № 07-04/1Пі на відсутність правових підстав для формування особової справи позивача та призначення йому страхових виплат у зв'язку із невиконанням рішення Деснянського районного суду міста Києва в частині зобов'язання ТОВ «Валібі» скласти акт форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві, що стався 26.12.1997 року, є незаконними та не обґрунтованими, а тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, в зв'язку із чим слід визнати вказане рішення відповідача незаконним та скасувати його.

Щодо решти позовних вимог, то суд вважає, що їх також можливо задовольнити частково, та визнати бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві щодо не розгляду справи про страхові виплати ОСОБА_1, як потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 26.12.1997 року у товаристві з обмеженою відповідальністю «ВАЛІБІ» відповідно до положень Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» - незаконною, а також зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві у передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» розглянути звернення ОСОБА_1 від 05.07.2005 року, здійснити формування та розгляд справи про страхові виплати ОСОБА_1, як потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 26.12.1997 року у товаристві з обмеженою відповідальністю «ВАЛІБІ» та винести відповідне рішення за результатами розгляду справи про страхові виплати ОСОБА_1, як потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 26.12.1997 року у товаристві з обмеженою відповідальністю «ВАЛІБІ».

Щодо решти позовних вимог, то суд вважає їх недоведеними, оскільки позивачем не обґрунтовано наявність у відповідача обов'язку щодо взяття на облік ОСОБА_1 як потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві та відмовляє у задоволенні таких вимог, як передчасних.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів правомірності свого рішення, а також заперечень, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 8,17,18,19,160,162,167 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві, треті особи: Київський міський центр медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров'я Виконавчого органу Київської міської ради та товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЛІБІ» про визнання рішення незаконним та нечинним, визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві, яке міститься в листі № 07-04/Пі від 06.01.2015 року - незаконним та скасувати рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві, яке міститься в листі № 07-04/Пі від 06.01.2015 року.

Визнати бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві щодо не розгляду справи про страхові виплати ОСОБА_1, як потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 26.12.1997 року у товаристві з обмеженою відповідальністю «ВАЛІБІ» відповідно до положень Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» - незаконною.

Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві у передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» розглянути звернення ОСОБА_1 від 05.07.2005 року, здійснити формування та розгляд справи про страхові виплати ОСОБА_1, як потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 26.12.1997 року у товаристві з обмеженою відповідальністю «ВАЛІБІ» та винести відповідне рішення за результатами розгляду справи про страхові виплати ОСОБА_1, як потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 26.12.1997 року у товаристві з обмеженою відповідальністю «ВАЛІБІ».

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою суду за наслідками апеляційного провадження.

СУДДЯ М.А. РИБАК