єдиний унікальний номер справи 423/3238/16-ц

номер провадження 2/423/713/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2016 року місто Попасна

Попаснянський районний суд Луганської області у складі:

головуючої судді Лизенко І.В.,

за участі секретаря судового засідання Кузьменко Ю.О.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача та представника відповідача

ОСОБА_3 профспілки гірників шахти «Гірська» ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5,

відповідача та представника відповідача

ОСОБА_6 профспілкової організації працівників

вугільної промисловості ДВАТ шахта «Гірська»

ДП ДХК «Первомайськвугілля» ОСОБА_7,

відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у судовій залі цивільну справу за позовом Державного підприємства «Первомайськвугілля» до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3 профспілки гірників шахти «Гірська», ОСОБА_6 профспілкової організації працівників вугільної промисловості ДВАТ шахта «Гірська» ДП ДХК «Первомайськвугілля» про визнання оголошеного страйку незаконним, зобов’язання прийняти рішення про припинення страйку та приступити до роботи,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вищеназваним позовом та заявою про доповнення позовних вимог, у яких просив суд визнати страйк, початий з 17 жовтня 2016 року працівниками відокремленого підрозділу «Шахта «Гірська» ДП «Первомайськвугілля», починаючи з 06 години ранку, незаконним; зобов’язати страйковий комітет та первинні профспілки ОСОБА_3 профспілки гірників України (НПГУ) ВП «Шахта «Гірська» та Профспілки працівників вугільної промисловості (ППВП) ВП «Шахта «Гірська» прийняти рішення про припинення страйку та працівникам ВП «Шахта «Гірська» стати до роботи не пізніше наступної доби після отримання копії рішення суду органом, що очолює страйк. В обґрунтування позову послався на те, що оголошений страйк суперечить вимогам Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» щодо процедури вирішення колективних трудових спорів, а тому є незаконним. Так, на адресу адміністрації державного підприємства не надходило будь-яких письмових повідомлень про початок страйку та не надано копії рішення трудового колективу про проведення страйку. Протоколом №3 від 05.08.2016 загальних зборів ВП «Шахта «Гірська» було надано первинним профспілковим організаціям повноваження вступити у колективний трудовий спір з приводу заборгованості по заробітній платі за квітень, травень, червень 2016 року. На початок страйку заборгованість за цей період виплачена, предмет трудового спору відсутній. Інших письмових вимог від трудового колективу ВП «Шахта «Гірська» не надходило. До трудового арбітражу трудовий колектив не звертався. Вважає, що страйк оголошено в порушення вимог п. «б» ст. 22 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», що тягне визнання його незаконним.

У судовому засіданні представник позивача – в.о. генерального директора ДП «Первомайськвугілля» ОСОБА_1 позов підтримав, підтвердив викладене у позові, доповнивши, що ВП «Шахта «Гірська» є безперервним особливо небезпечним виробництвом. В результаті страйку повною мірою не забезпечується дотримання вимог техніки безпеки, підприємство щоденно несе значні збитки. Страйкарі не допускають його на робоче місце. Про намір оголосити страйк керівництво повідомлене не було, вимоги не висувались.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеному у позові. Доповнив, що 17 жовтня 2016 року о 7-00 годині страйковий комітет вручив ОСОБА_1 ксерокопію протоколу від 16.10.2016 про оголошення страйку. Копія була не посвідчена, тому не могла бути взята до уваги як повідомлення про страйк. Будь-який інших повідомлень до адміністрації підприємства, трудового арбітражу не надходило.

Відповідач та представник відповідача ОСОБА_3 профспілки гірників шахти «Гірська» ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що протоколом загальних зборів трудового колективу ВП «Шахта «Гірська» від 16.10.2016 було оголошено страйк з 17.10.2016. Його було обрано членом страйкового комітету. Однак повноважень керувати страйкарями він не має. У протоколі зазначено, що страйковий комітет лише інформує працівників про дії адміністрації. Впливу на трудовий колектив він не має. Рішення щодо припинення страйку може прийняти лише трудовий колектив. Він не має важелів впливати на це рішення. У зв’язку з цим вважає, що є неналежним відповідачем у даній справі. Протокол від 16.10.2016 був вручений в.о. генерального директора ОСОБА_1 особисто. У протоколі заявлено вимоги про виплату заборгованості по заробітній платі у повному обсязі, оголошення недовіри в.о. генерального директора ДП «Первомайськвугілля» ОСОБА_1, відновлення на посаді директора ВП «Шахта «Гірська» ОСОБА_11 Ці вимоги не були оголошені у строки, встановлені Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», оскільки шахтарям увірвався терпець та вони вирішили почати страйк невідкладно. Він, як голова профкому, не зміг вплинути на їх рішення. Про наслідки порушення процедури оголошення страйку він працівникам роз’яснював. Колективний трудовий спір з приводу виплати заборгованості по заробітній платі за квітень, травень, червень 2016 року, у який вступили профкоми з адміністрацією підприємства згідно протоколу від 05.08.2016, був вичерпаний 11 жовтня 2016 року, тобто до початку страйку. Оголошений страйк не є продовження трудового спору, початого 05.08.2016. Профкоми до оголошеного страйку стосунку не мають, повноваженнями представляти інтереси колективу у триваючому трудовому спорі не наділені.

Представник ОСОБА_4 – ОСОБА_5 позов не визнав, підтримав пояснення ОСОБА_4, наголосивши на тому, що відповідачі не є належними відповідачами у даній справі.

Відповідач та представник відповідача ОСОБА_6 профспілкової організації працівників вугільної промисловості ДВАТ шахта «Гірська» ДП ДХК «Первомайськвугілля» ОСОБА_7 у судовому засіданні позов не визнав, підтримав пояснення ОСОБА_4, пояснивши, що обраний членом страйкового комітету, однак повноважень керувати страйком та впливати на рішення трудового колективу не має. Уповноважений зборами трудового колективу лише інформувати про перебіг подій. Вважає, що є неналежним відповідачем у даній справі. Як голова профкому зазначив, що трудовий спір, початий 05.08.2016, був вичерпаний 11.08.2016, коли працівники припинили страйк та стали до роботи, повіривши обіцянкам про виплату заборгованості по заробітній платі. У зв’язку з цим повноваження профспілки щодо участі у тому трудовому спорі були, на його думку, припинені 11.08.2016. Остаточно заборгованість по заробітній платі за 04.-06.2016 була виплачена 11.10.2016. На час оголошення страйку 17.10.2016 профком не мав повноважень від трудового колективу на участь у цьому колективному трудовому спорі.

Відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що 16.10.2016 були обрані членами страйкового комітету, однак наділені повноваженнями лише щодо інформування працівників. Впливу на страйкарів не мають, тому не є належними відповідачами у даній справі. Пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_7 підтвердили.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено такі факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до зведеного протоколу позмінних робочих зборів трудового колективу ВП «Шахта «Гірська» ДП «Первомайськвугілля» від 16 жовтня 2016 року (а.с.75-77) загальними зборами вирішили: 1) оголосити страйк з 17.10.2016 до повної виплати заборгованості по заробітній платі; 2) висловити недовіру трудового колективу ВП «Шахта «Гірська» генеральному директору ДП «Первомайськвугілля» ОСОБА_1, клопотати перед Мінвуглепромом про звільнення його від займаної посади та не допускати в.о. генерального директора ОСОБА_1 на роботу до повного звільнення його від займаної посади; 3) вимагати від генерального директора ДП «Первомайськвугілля» ОСОБА_1 поновити на посаді директора ВП «Шахта «Гірська» ОСОБА_11; 4) для контролю та координації проведення страйку, обрати орган, який буде інформувати трудовий колектив про хід колективного трудового спору у наступному складі: ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_7

Згідно Інформації щодо перебування на роботі працівників ДП «Первомайськвугілля» (а.с.8) станом на 18.10.2016 працівники ВП «Шахта «Гірська» не приступили до роботи.

Сторонами визнано, що з 17 жовтня 2016 року 6-00 годин по цей час працівники ВП «Шахта «Гірська», окрім деяких служб, робота яких направлена на забезпечення безпеки виробництва, добровільно припинили роботу з метою вирішення зазначених вище вимог.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» вимоги найманих працівників на виробничому рівні формуються і затверджуються загальними зборами (конференцією) найманих працівників або формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу. Разом із висуненням вимог збори (конференція) найманих працівників визначають орган чи особу, які будуть представляти їх інтереси. Вимоги найманих працівників, профспілки чи об'єднання профспілок оформляються відповідним протоколом і надсилаються роботодавцю або уповноваженій ним особі, організації роботодавців, об'єднанню організацій роботодавців.

Сторонами визнано, що працівниками не приймалось рішення про виникнення колективного трудового спору та не здійснювалось формулювання вимог працівників та направлення роботодавцю відповідно до приписів ст. 4 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Статтею 6 Колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки одержав від роботодавця, уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об'єднання організацій роботодавців повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням роботодавця, уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об'єднання організацій роботодавців або коли строки розгляду вимог, передбачені цим Законом, закінчилися, а відповіді від роботодавця, уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об'єднання організацій роботодавців не надійшло. Про виникнення колективного трудового спору (конфлікту) орган, який представляє інтереси найманих працівників або профспілки, зобов'язаний у триденний строк письмово проінформувати роботодавця, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням підприємства та Національну службу посередництва і примирення.

Сторонами визнано, що про виникнення колективного трудового спору у триденний строк не поінформовано місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням підприємства та Національну службу посередництва та примирення на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Сторонами визнано, що працівники не звертались з приводу цього спору до трудового арбітражу відповідно до вимог ст. 7, ч.1 ст.12 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Відповідно до ч.5 ст. 19 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» орган (особа), який очолює страйк, зобов'язаний письмово попередити роботодавця або уповноважену ним особу, організацію роботодавців, об'єднання організацій роботодавців не пізніш як за сім днів до початку страйку, а у разі прийняття рішення про страйк на безперервно діючому виробництві - за п'ятнадцять днів.

Сторонами визнано, що виробництво на шахті є безперервним.

З копії зведеного протоколу позмінних робочих зборів трудового колективу ВП «Шахта «Гірська» ДП «Первомайськвугілля» від 16 жовтня 2016 року (а.с.75-77; далі протокол від 16.10.2016) вбачається, що зборами прийнято рішення оголосити страйк наступного дня.

Отже, судом встановлено порушення вимог частини 5 статті 19 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Відповідно до пункту «б» статті 22 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» незаконними визнаються страйки, оголошені без додержання найманими працівниками, профспілкою, об’єднанням профспілок чи уповноваженими ними органами положень статей 2, 4, 6 частин 1 і 5 статті 12, частин 1, 3 і 6 статті 19 цього Закону.

Задовольняючи позов частково, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» страйк - це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

Отже, добровільне припинення роботи працівниками ВП «Шахта «Гірська» має всі ознаки страйку.

Відповідно до ст. 44 Конституції України ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей. Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку. Заборона страйку можлива лише на підставі закону.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Право на страйк, як основоположне право особи, гарантоване статтею 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Пунктом 1 статті 8 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права (1966 року) визначено, що держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов’язуються забезпечити: a) право кожної людини створювати для здійснення і захисту своїх економічних та соціальних інтересів професійні спілки і вступати до них на свій вибір при єдиній умові додержання правил відповідної організації. Користування зазначеним правом не підлягає жодним обмеженням, крім тих, які передбачаються законом і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної безпеки чи громадського порядку або для захисту прав і свобод інших; b) право професійних спілок утворювати національні федерації чи конфедерації і право цих останніх засновувати міжнародні професійні організації або приєднуватися до них; c) право професійних спілок функціонувати безперешкодно без будь-яких обмежень, крім тих, які передбачаються законом і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної безпеки чи громадського порядку або для захисту прав і свобод інших; d) право на страйки при умові його здійснення відповідно до законів кожної країни.

Європейський суд з прав людини дав досить детальну характеристику українського законодавства щодо забезпечення права на страйк у справах «ОСОБА_12 та інші проти України» (02.10.2014, заява №48408/12), «Трофимчук проти України»

(28.10.2010, заява №4241/03), «Вєренцов проти України».

Так , у справі «ОСОБА_12 та інші проти України» (02.10.2014, п.78-80) ЄСПЛ зазначає, що з огляду на свою практику, яка доводить, що страйк беззаперечно захищається статтею 11 Конвенції (див. рішення від 8 квітня 2014 року у справі «Національний союз працівників залізничного, морського та іншого транспорту проти Сполученого Королівства» (National Union of Rail, Maritime and Transport Workers v. the United Kingdom), заява № 31045/10, п. 84, з подальшими посиланнями), Суд не вбачає підстав для того, щоб дійти іншого висновку. Суд також зазначає, що таке втручання становитиме порушення статті 11 Конвенції, якщо воно не було «встановлено законом», не переслідувало одну або більше легітимних цілей та не було «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення зазначених цілей. Суд повторює, що вислів «встановлено законом» у статті 11 Конвенції вимагає не лише того, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві; він також стосується якості закону, про який йдеться. Закон має бути доступним для зацікавлених осіб та сформульованим з достатньою точністю для того, щоб надати їм можливість - за необхідності шляхом надання відповідної допомоги - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може спричинити відповідна дія (див., наприклад, рішення у справі «Маестрі проти Італії» (Maestri v. Italy) [ВП], заява № 39748/98, п. 30, ECHR 2004-I).

У справі «Трофимчук проти України» (28.10.2016, п.40-45) ЄСПЛ повторює, що втручання становитиме порушення статті 11 Конвенції, якщо воно не «передбачено законом», не переслідує одну або більше легітимних цілей, передбачених пунктом 2, та не є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення цих цілей (див. згадане вище рішення у справі «ОСОБА_13 проти Росії» (Sergey Kuznetsov v. Russia), п. 37). Суд зазначає, що заявниця оскаржила законність свого звільнення у національних судах, стверджуючи, зокрема, що вона не повинна була бути покарана за свою відсутність на робочому місці 3 березня 1999 року. Суди відхилили скарги заявниці, встановивши, що звільнення відповідало національному трудовому законодавству. Незважаючи на висновки судів стосовно згаданих вище аргументів заявниці, які не були точними та ясними, видається, що їхня позиція стосовно відсутності заявниці 3 березня 1999 року ґрунтувалась на тому, що така відсутність не мала прийнятного виправдання і, відповідно, це є порушенням трудової дисципліни. Суд не вбачає достатніх підстав не погодитись із застосуванням судами відповідного національного законодавства до обставин справи заявниці. Суд також зазначає, що українське законодавство передбачає право на страйк як один із засобів вирішення трудових спорів, який тягне тимчасове припинення роботи і встановлює порядок, відповідно до якого це право повинно здійснюватись. Ця процедура передбачає певні гарантії для працівників, включаючи імунітет від дисциплінарних заходів за участь у законному страйку. У цій справі заявниця брала участь в акції протесту проти свого роботодавця, що спричинило її відсутність на роботі протягом двох годин. Однак заявниця не дотрималась процедури страйку, викладеної у статті 19 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 березня 1998 року, і не стверджувала, що їй якимось чином завадили дотриматись її. Більш того, заявниця не заперечувала відповідність процедури, встановленої національним законодавством, вимогам статті 11 Конвенції. У світлі вищевикладеного Суд вважає, що дисциплінарне стягнення було накладено на заявницю законно і, отже, втручання було «передбачено законом» у розумінні пункту 2 статті 11 Конвенції. Суд також вважає, що втручання мало «легітимну мету» захисту прав колишнього роботодавця заявниці відповідно до національного трудового законодавства.

Отже, з врахуванням практики ЄСПЛ, визнаючи конституційне право працівників ВП «Шахта «Гірська» на страйк, суд вважає, що недотримання порядку оголошення страйку, чітко регламентованого Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», є порушенням прав роботодавця на вжиття заходів щодо уникнення чи мінімізації негативних наслідків, спричинених страйком.

Так, судом встановлено, що при оголошенні страйку працівниками ВП «Шахта «Гірська» порушено вимоги ст. 4, 6, ч.1 ст.12, ч.6 ст.19 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» щодо порядку оголошення страйку.

Таким чином, мають місце передбачені пунктом «б» статті 22 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» підстави для визнання страйку незаконним.

Статтею 23 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» також передбачено, що рішення суду про визнання страйку незаконним зобов'язує учасників страйку прийняти рішення про припинення або відміну оголошеного страйку, а працівників розпочати роботу не пізніше наступної доби після дня вручення копії рішення суду органові (особі), що очолює страйк.

Отже, втручання у здійснення права працівників на страйк у даному випадку є встановленим законом, здійснено для досягнення легітимної цілі – дотримання прав роботодавця, та є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення справедливого балансу права працівників та страйк та права роботодавця та інших осіб на вжиття заходів щодо уникнення негативних наслідків страйку.

При цьому суд зазначає, що відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які є членами страйкового комітету, є належними відповідачами у даній справі.

Зі змісту протоколу від 16.10.2016 вбачається, що при обговоренні питань порядку денного доповідачами були ОСОБА_4 та ОСОБА_7, якими пропонувалось, у тому числі, створити «для контролю і координації проведення страйку керівний орган, який буде інформувати колектив про хід вирішення колективного трудового спору, продовжуючи шукати шляхи для його вирішення, використовуючи для цього всі можливості». Пунктом 4 постановили для контроля та координації проведення страйку обрати керівний орган, який буде інформувати колектив про хід вирішення колективного трудового спору.

Суд вважає, що даним рішенням страйковому комітету надано право діяти від імені найманих працівників, тобто фактично його уповноважено діяти від імені найманих працівників, які брали участь у зборах та приймали рішення про оголошення страйку.

За таких обставин саме члени страйкового комітету є належними відповідачами за даним позовом, за відсутності інших уповноважених осіб, визначених відповідно до Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Суд доходить висновку, що ОСОБА_3 профспілка гірників шахти «Гірська», ОСОБА_6 профспілкова організація працівників вугільної промисловості ДВАТ шахта «Гірська» ДП ДХК «Первомайськвугілля» не відповідають за висунутими вимогами, оскільки з пояснень сторін та протоколу зборів від 05.08.2016 вбачається, що колективний трудовий спір, у якому вони мали повноваження, припинено до початку страйку.

Отже, у задоволенні позовних вимог до профкомів слід відмовити за необґрунтованістю.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачів відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у сумі 1378 грн. у рівних частках по 275,60 грн.

На підставі викладеного, ст.22 п. «б», ст. 23 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», керуючись ст.ст. 10,11, 160, 212-218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства «Первомайськвугілля» до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3 профспілки гірників шахти «Гірська», ОСОБА_6 профспілкової організації працівників вугільної промисловості ДВАТ шахта «Гірська» ДП ДХК «Первомайськвугілля» про визнання оголошеного страйку незаконним, зобов’язання прийняти рішення про припинення страйку та приступити до роботи задовольнити частково.

Визнати страйк, початий з 17 жовтня 2016 року о 6 годині 00 хвилин працівниками Відокремленого підрозділу «Шахта «Гірська» Державного підприємства «Первомайськвугілля», незаконним.

Зобов’язати страйковий комітет ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 прийняти рішення про припинення страйку та про початок роботи працівників не пізніше наступної доби після дня вручення копії рішення суду органові, що очолює страйк, у особіОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10.

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Первомайськвугілля» до ОСОБА_3 профспілки гірників шахти «Гірська», ОСОБА_6 профспілкової організації працівників вугільної промисловості ДВАТ шахта «Гірська» ДП ДХК «Первомайськвугілля» про визнання оголошеного страйку незаконним, зобов’язання прийняти рішення про припинення страйку та приступити до роботи відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на користь Державного підприємства «Первомайськвугілля» судові витрати у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень у рівних частках, по 275 (двісті сімдесят п’ять) гривень 60 копійок з кожного.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Попаснянський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не скасоване.

Суддя І.В. Лизенко