Справа № 758/5474/16-ц

Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

16 серпня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Трегубенко Л. О. ,

при секретарі - Лемішко А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного сумісного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, оформленого реєстрацією 29.09.2015 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, запис акту №965, та поділ спільного сумісного майна подружжя - 1/2 частини кімнати у квартирі АДРЕСА_1.

Обґрунтовує позовні вимоги тим, що з відповідачем спільних дітей не мають, спільне життя не склалося з причин його моральних якостей, про які дізналась після укладення шлюбу, та не може прийняти, і різних характерів та життєвих позицій.

З 05.04.2016 проживання однією сім»єю фактично припинили, домашнє господарство не ведуть, проживають порізно.

Оформити припинення шлюбу в органах РАЦС, на її пропозицію, відповідач відмовився.

Вважає подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливим, просить шлюб розірвати, і відновити дошлюбне прізвище - «ОСОБА_1».

За час шлюбу вони придбали на ім»я відповідача 1/2 частину кімнати у комунальній квартирі АДРЕСА_1, що складає 6,5 кв. м, на 1/4 частину якої має право як на спільне сумісне майно, у цій кімнаті разом з ним проживали з 01.03.2016 по 05.04.2016.

Позивач просила шлюб розірвати, відновити їй дошлюбне прізвище - «ОСОБА_1», у порядку поділу спільного сумісного майна визнати за нею право власності на 1/4 частину кімнати у квартирі АДРЕСА_1.

У судове засідання позивач не з»явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з наведених підстав, просить задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у тому числі шляхом опублікування оголошення про виклик у суд в газеті «Урядовий кур'єр» від 19.07.2016 №133, повторно не з'явився, причину неявки не повідомив.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у ній даних і доказів, та ухвалити заочне рішення, оскільки проти такого вирішення справи позивач не заперечує.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджені та підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки ( ст. 3 СК ).

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду ( ч. 3 ст.105 СК ).

Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 N 11 звернув увагу судів на те, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Суд установив, що з 29.09.2015 сторони перебувають в шлюбі, оформленому реєстрацією відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, запис акту №965, спільних дітей не мають ( а. с. 10).

Після укладення шлюбу сторони проживали однією сім»єю, з 05.04.2016 шлюбні відносини припинили, з»ясувавши, що мають різні характери і життєві позиції, а також позивач не погоджується з прийнятними для відповідача моральними цінностями, не вбачає можливості примирення та збереження сім»ї.

Відповідно ч. 1 ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім»ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу неможливе, оскільки то суперечить інтересам позивача, що має істотне значення.

Відповідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині розірвання шлюбу з відновленням дошлюбного прізвища правомірні та обґрунтовані.

Відповідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Що стосується позовних вимог про визнання за позивачем права власності на 1/4 частини кімнати у квартирі АДРЕСА_1, то суд повинен враховувати наступне.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 60, ч. 1 ст. 61 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно договору купівлі-продажу 1/5 частини квартири від 27.01.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №154, відповідач, за письмовою згодою позивача, разом з ОСОБА_3 придбали у спільну часткову власність 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 в рівних частках кожний, яка в цілому складається з 5 жилих кімнат, житловою площею 64,6 кв. м, загальною площею 103, 8 кв. м ( а. с. 11-13, 43-45).

Як убачається зі змісту цього договору, «за даними правовстановлюючого документа в користуванні продавця знаходиться окрема кімната, житловою площею 11,0 кв. м з балконом. Цей порядок користування зберігає силу для покупців».

Відповідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 1/10 частина квартири АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 29.04.2016, та 1/10 частина - ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 27.01.2016 ( а. с. 28, 29).

Відповідно ст. 63, ч. 1 ст. 70 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Пленум Верховного Суду України у п. п. 22, 23, 24, 25 постанови від 21.12.2007, № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз»яснив, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири тощо.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Під час шлюбу відповідач за договором купівлі-продажу 1/5 частини квартири від 27.01.2016, фактично придбав у власність 1/10 частину квартири АДРЕСА_1 (1/5 : 2), саме ця частка є спільною сумісною власністю сторін, в цілому ж квартира складається з 5 жилих кімнат, житловою площею 64,6 кв. м, загальною площею 103, 8 кв. м, отже позивачу має належати 1/20 ідеальна частка зазначеної квартири (1/10 : 2) , а не 1/4 частина кімнати.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 10, ч. 1 ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Докази повинні бути належними та допустимими відповідно вимог ст. ст. 58, 59 ЦПК України.

Відповідно норм ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги доведені та підлягають задоволенню частково, у частині розірвання шлюбу та відновлення дошлюбного прізвища позивача, а також визнання за нею права власності на 1/20 частину квартири АДРЕСА_1, в іншій частині відмовляє.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача понесені нею та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 880 грн. та пов'язані з публікацією оголошення про виклик в суд у газеті «Урядовий кур'єр» від 19.07.2016 №133 у сумі 420 грн., всього суму 1300 грн..

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Розірвати шлюб між громадянами, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оформлений реєстрацією 29.09.2015 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції м. Києва, запис акту №965.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 відновити дошлюбне прізвище - «ОСОБА_1».

Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.

У порядку поділу спільного сумісного майна визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) право власності на 1/20 частину квартири АДРЕСА_1.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків -НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) понесені нею витрати по сплаті судового збору в сумі 880 грн. та пов'язані з публікацією оголошення про виклик в суд у газеті «Урядовий кур'єр» від 19.07.2016 №133 у сумі 420 грн., всього суму 1300 грн. ( одна тисяча триста грн. коп. -).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд міста в установленому законом порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду після набрання законної сили надіслати до Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в м. Києві для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Суддя

Л. О. Трегубенко