ухвала

іменем україни

26 жовтня 2016 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Дем'яносова М.В., Іваненко Ю.Г.,

ЛеванчукаА.О., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до ОСОБА_3 про стягнення вартості не облікованої електричної енергії, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 30 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення вартості не облікованої електричної енергії у розмірі 20 748 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 05 лютого 2014 під час рейдової перевірки за адресою відповідача було виявлено порушення правил користування електричною енергією, а саме: пошкодження пломби електропередавальної організації, втручання в параметри розрахункового засобу обліку з метою зміни його показників при підключенні.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 30 червня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Київенерго» 20 748 грн вартості недооблікованої електричної енергії.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції відповідає наведеним нормам процесуального права, є законним та обґрунтованим.

Статтею 1 ЦПК України установлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом установлено, що відповідач ОСОБА_3 є споживачем електричної енергії на відплатній основі, яку постачає ПАТ «Київенерго», за адресою: АДРЕСА_1.

Лічильник електричної енергії споживача ОСОБА_3 розташований на сходовій клітці.

05 лютого 2014 року представниками постачальника електричної енергії ПАТ «Київенерго» в присутності відповідача складено акт про порушення № 30028, в якому зазначено, що проведеною перевіркою встановлено порушення ст. ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику», п. п. 10, 14, 42 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (далі - ПКЕЕН), а саме: пошкоджені пломби електропередавальної організації, які мають сліди механічного впливу на клемній кришці лічильника, виявлені ознаки втручання в параметри розрахункового засобу обліку з метою зміни його показів.

Згідно з актом проведення експертизи лічильників електроенергії від 10 лютого 2014 року № 375 та актом технічного огляду приладу обліку електричної енергії установлено, що пломби електролічильника споживача ОСОБА_3 пошкоджені (перетиснуті); внаслідок пошкодження пломб держповірки та виробника отримано несанкціонований доступ до конструкції лічильника; метрологічні параметри не відповідають класу точності.

За актом про порушення від 05 лютого 2014 року № 30028 позивачем було проведено розрахунок обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем ПКЕЕН, відповідно до якого вартість необлікованої електричної енергії склала 20 748 грн 99 коп.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з п. п. 10, 11 ПКЕЕН відповідальність за збереження приладів обліку, встановлених у квартирі або на інших об'єктах споживача, та пломб на них покладена на споживача електроенергії. У разі встановлення лічильника в квартирі (будинку) або іншому об'єкті споживача енергопостачальником складається акт про збереження пломб у двох примірниках, один з яких залишається у споживача. При цьому споживач електроенергії зобов'язаний забезпечувати збереження цих приладів обліку та пломб на них (п. 42 Правил).

Відповідальність за збереження поквартирних приладів обліку, встановлених на сходових клітках, та пломб на них несе власник будинку або організації, у віданні якої перебуває будинок (п. 11 ПКЕЕН).

Разом із тим порядок проведення експертизи приладів обліку електричної енергії у побутових споживачів визначається Положенням про проведення експертизи приладів обліку електричної енергії у побутових споживачів, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України від 21 червня 2003 року № 322 (далі - Положення), та Інструкцією про проведення експертизи приладів обліку електричної енергії споживачів, затвердженої директором СВП «Київські електричні мережі» ПАТ «Київенерго» (далі - Інструкція), на підставі зазначеного Положення та інших нормативних актів, якими регулюються питання користування електричною енергією.

Відповідно до п. 1.3.2 Положення експертиза лічильників проводиться у разі наявності ознак порушення пломб чи підробки відтиску тавра територіального органу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики або енергопостачальника, втручання в лічильний механізм.

Згідно з п. 2.2 Положення зняття та опломбування лічильника, що підлягає експертизі, проводиться у присутності споживача або представника організації, у віданні якої перебуває будинок (у разі встановлення лічильника на сходовій клітці). Аналогічне положення міститься у п. 2.9 Інструкції.

Відповідно до п. 2.3 Положення лічильники, що підлягають експертизі, повинні пломбуватися з використанням пломби, логотип якої містить індивідуальний номер та назву енергопостачальника. Пломба додатково встановлюється у тому самому місці, де встановлена пломба Держспоживстандарту. У разі неможливості встановити пломбу в цьому місці або виявлення пристосувань для заниження показань лічильника лічильник разом з цими пристосуваннями пакується в поліетиленовий пакет і опломбовується в присутності споживача або представника організації, у віддані якої перебуває будинок (у разі встановлення лічильника на сходовій клітці).

Відповідно до п. 2.4 Положення після зняття й опломбування лічильника електричної енергії представник енергопостачальника складає акт-повідомлення про направлення на експертизу лічильника електроенергії у двох або, у разі встановлення лічильника на сходовій клітці, трьох примірниках відповідно до форми, наведеної у додатку 1 (по одному для споживача, організації, у віддані якої перебуває будинок, і енергопостачальника). В акті-повідомленні вказуються мета експертизи лічильника та причини, що викликали необхідність її проведення, спосіб пломбування та інше.

Пункт 2.13 Інструкції також передбачає повідомлення споживача про проведення експертизи.

Пунктом 3.3.6 Інструкції передбачено подальше проведення судово-криміналістичної експертизи, у разі виявлення ознак пошкодження пломб електропостачальної організації,.

Пункт 3.3.7 Інструкції передбачає в описі експертизи визначення способу заниження роботи приладу.

Згідно з п. 3.3.11 Інструкції передбачено пакування приладу після проведеної експертизи для подальшого зберігання у присутності споживача.

Відповідно до п. 2.5 Положення залежно від місця встановлення лічильника, що підлягає експертизі, акт-повідомлення підписується представником енергопостачальника та споживачем або представником організації, у віданні якої перебуває будинок, якщо лічильник установлено на сходовій клітці.

Оскільки лічильник електричної енергії споживача ОСОБА_3 розташований на сходовій клітці, то суд першої інстанції на підставі вищевказаних норм матеріального права дійшов обґрунтованого висновку, що зняття, опломбування та експертиза лічильника електричного приладу була проведена позивачем із порушенням Положення та Інструкції.

Зокрема при знятті та опломбуванні лічильника не був присутній представник житлової організації (балансоутримувача будинку). При проведенні експертизи споживач та представник житлової організації (балансоутримувача будинку) також.

При цьому на спростування доводів позивача про те, що відповідач в акті про порушення від 05 лютого 2014 року зазначила про те, що вона не може бути присутньою при проведенні експертизи за станом здоров'я суд першої інстанції правильно зазначив, що ця обставина не виключала обов'язку позивача повідомити споживача про дату проведення експертизи з наданням можливості направити свого представника для участі в проведенні експертизи.

Разом із тим суд належно оцінив те, що усупереч вимогам п. 3.3.7 Інструкції акт проведення експертизи лічильника електроенергії від 10 лютого 2014 року № 375 не містить опису способу заниження споживачем показань лічильника та вину споживача в цьому.

Таким чином, відмовляючи в задоволенні указаного позову, суд першої інстанції правильно виходив із недоведеності факту вини відповідача у пошкодженні пломб приладу лічильника електричної енергії та втручання у його роботу з метою заниження показників спожитої електричної енергії, враховуючи, що згідно з ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 57-60, 64, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд усупереч вимогам ст. ст. 58, 212, 303, 304, 316 ЦПК України припустився процесуальної помилки щодо належності доказів у справі та оцінки доказів, що призвело до необґрунтованих висновків щодо обставин справи.

Зокрема, помилковим і таким, що спростовується матеріалами справи, є висновок апеляційного суду про те, що факт втручання споживача в роботу засобу обліку електричної енергії № 795393, яким здійснювався облік електричної енергії, поданої до квартири споживача, внаслідок якого електролічильник споживача недораховував електричну енергію на 62,39 %, підтверджено висновками експертизи.

Висновок апеляційного суду про доведеність факту порушення відповідачем ПКЕЕН, що полягає в недооблікованому споживанні електричної енергії внаслідок втручання в роботу електролічильника, у результаті якого електролічильник споживача недораховував електричну енергію на 62,39 %, не підтверджено жодним доказом у справі, а навпаки, згідно з матеріалами справи не вбачається факту самовільного втручання відповідача в роботу електролічильника та вини відповідача у виникненні заборгованості за не обліковану електроенергію.

Разом із тим помилковим є висновок апеляційного суду про розрахунок заборгованості за 1 096 днів - із 06 лютого 2011 року до 05 лютого 2014 року, адже такий суперечить вимогам Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією для населення, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року № 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04 липня 2006 року № 782/12656 (далі - Методика).

Так, відповідно до пп. 1 п. 2.1 Методики вона застосовується на підставі акта про порушення, складеного в порядку, установленому цією Методикою, з урахуванням вимог ПКЕЕ та в разі виявлення порушення цілісності пломб, цілісності пломбувального матеріалу, на якому встановлені пломби (дріт, кордова нитка тощо), порушення цілісності гвинтів, на яких закріплено пломбувальний матеріал (далі - порушення пломб), або відсутності на приладах обліку пломб з відбитками тавр про повірку приладів обліку (за умови наявності акта про збереження пломб, складеного в порядку, установленому ПКЕЕН, або іншого документа, який підтверджує факт пломбування і передачу на збереження приладів обліку, установлених пломб, та за умови втручання споживача в роботу приладів обліку).

Разом із тим відповідно до п. 2.5 Методики у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у пп. 1-3 п. 2.1 цієї Методики, крім виявлення випадків фіксації індикатором впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів, кількість днів у періоді, за який має здійснюватися перерахунок, визначається за формулою: Д (пер) = Д (пор) + Д (усун), де: Д (пор) - кількість робочих днів споживача від дня останнього контрольного огляду приладу обліку або технічної

перевірки (у разі коли технічна перевірка проводилась після останнього контрольного огляду приладу обліку) до дня виявлення порушення, але не більше загальної кількості робочих днів у 6 календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення.

У зв'язку з цим вважати правильним наведений позивачем розрахунок заборгованості в апеляційного суду не було підстав.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 30 червня 2016 року скасувати, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 березня 2016 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

О.О. Дьоміна

Судді:

М.В. Дем'яносов

Ю.Г. Іваненко

А.О.Леванчук

О.В.Ступак