КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2016 р. Справа№ 911/248/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.,

за участю представників сторін:

від Міністерства: ОСОБА_2 – довіреність № 7/8-2256 від 04.03.2016.

ОСОБА_3 – довіреність № 7/8-7465 від 22.06.2016.

від прокуратури Київської області: ОСОБА_4 – посвідчення № 030760 від 12.12.2014.

від відповідача-1: не з’явились.

від відповідача-2: арбітражний керуючий ОСОБА_5 – свідоцтво № 1023 від 10.06.2013.

третя особа: не з’явилась.

розглянувши апеляційні скарги Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2016 року

у справі № 911/248/16 (головуючий суддя: Рябцева О.О., судді: Бацуца В.М.,

ОСОБА_6А.)

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_2 ЛТД-А”

2. Державного підприємства „Український карантинний розсадник”

третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7

про визнання векселів такими, що не підлягають оплаті, скасування протесту про неоплату векселя, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та зобов'язання повернути прості векселі

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року Перший заступник прокурора Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України до ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А”, ДП „Український карантинний розсадник” з позовом, в якому просить суд визнати простий вексель серії АА 2508134, виданий 23.07.2012 року, таким, що не підлягає оплаті; визнати простий вексель серії АА 2508133, виданий 23.07.2012 року, таким, що не підлягає оплаті; скасувати протест про неоплату векселя, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 від 14.08.2012 року та зареєстрований в реєстрі за № 2192; визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 від 14.08.2012 року та зареєстрований в реєстрі за № 2193 таким, що не підлягає виконанню; зобов’язати ТОВ „Айсберг-ЛТД-А” повернути ДП „Український карантинний розсадник” прості векселі серії АА 2508134 та серії АА 2508133, видані 23.07.2012 року, як безпідставно набуте майно.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що директором ДП „Український карантинний розсадник” ОСОБА_9 видано два прості векселі на загальну суму 9 млн. грн. з порушенням Закону України „Про обіг векселів в Україні”, Порядку випуску, авалювання, акцептування, індосування та погашення векселів, що випускаються державними підприємствами та акціонерними товариствами, у статутному фонді яких частка держави перевищує 50 відсотків, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2002 року за № 262 та Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, які в подальшому слугували підставою для порушення провадження у справі № Б8/132-12 про банкрутство ДП „Український карантинний розсадник”.

Крім того, Прокурор зазначає, що спірні векселі в порушення вимог ст. 4 Закону України „Про обіг векселів в Україні” видані не за фактично поставлені товари чи виконані послуги, а на підставі договору № 07/11-08 від 07.11.2008 року про переведення боргу, стороною якого державне підприємство не було.

Як зазначає позивач, директором державного підприємства, яке за твердженням прокурора було збитковим протягом 2010-2012 років, було видано векселі без дозволу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, що є порушенням п. 2 Порядку випуску, авалювання, акцептування, індосування та погашення векселів, що випускаються державними підприємствами та акціонерними товариствами, у статутному фонді яких частка держави перевищує 50 відсотків, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2002 року за № 262.

Крім того, у державного підприємства в порушення ст. 10 Закону України „Про обіг векселів в Україні” відсутні докази, які б підтверджували наявність ведення реєстру виданих векселів, що ставить під сумнів сам факт їх видачі.

За твердженням прокурора, протест про неоплату векселя здійснений приватним нотаріусом ОСОБА_8 не може вважатися належним доказом відсутності платежу, оскільки на простому векселі серії АА 2508134 відсутній напис, передбачений ст. 25 Уніфікованого закону та відсутні будь-які належні та допустимі докази пред`явлення векселя до платежу.

Обґрунтовуючи вимогу про зобов’язання ТОВ „Айсберг-ЛТД-А” повернути ДП „Український карантинний розсадник” прості векселі серії АА 2508134 та серії АА 2508133, видані 23.07.2012 року, як безпідставно набуте майно, прокурор посилається на ст. 1212 ЦК України та п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 року № 5.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.01.2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів – приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, яка, як з’ясувалось під час розгляду справи, змінила прізвище на ОСОБА_7.

За наслідками розгляду заявлених прокурором позовних вимог рішенням Господарського суду Київської області від 13.06.2016 року у справі № 911/248/16 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції встановив факт видачі спірних векселів без дозволу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, однак відмовив у задоволенні позовних вимог у зв’язку із пропуском строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Мінрегіон звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції фактичних обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи по суті, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Крім того, не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Перший заступник прокурора Київської області також звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції фактичних обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи по суті, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводи поданих апеляційних скарг фактично є аналогічними доводам позовної заяви.

Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями вказані апеляційні скарги у справі № 911/248/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А, суддів: Баранця О.М., Сітайло Л.Г.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 року подані апеляційні скарги прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.07.2016 року.

У поданих через відділ документального забезпечення суду відзивах на апеляційні скарги відповідач-1 та відповідач-2 просять суд залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду – без змін.

Представник Мінрегіону, в свою чергу, у відзиві на апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області просить суд її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.07.2016 року, у зв’язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. у відпустці, справу № 911/248/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А, суддів: Баранця О.М., Кропивної Л.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 року вищевказаною колегією суддів апеляційні скарги Мінрегіону та Першого заступника прокурора Київської області прийнято до провадження.

26.07.2016 року через відділ документального забезпечення суду від Мінрегіону надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 року задоволено заяву про самовідвід суддів: Пашкіної С.А. (головуючий), ОСОБА_10, ОСОБА_11 у справі № 911/248/16, а справу передано на повторний автоматизований розподіл, за наслідками якого, відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів, вказану справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Лобаня О.І., Чорної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.08.2016 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У зв’язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці протоколом автоматизованої зміни складу колегії суддів від 29.08.2016 року для розгляду справи № 911/248/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя – Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Лобань О.І.

Ухвалою суду від 30.08.2016 року вищевказаною колегією суддів апеляційні скарги в даній справі було прийнято до провадження.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника Мінрегіону надійшли додаткові пояснення по справі, які колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 року відкладено розгляд справи на 11.10.2016 року на підставі ст. 77 ГПК України.

У зв’язку з припиненням повноважень судді Лобаня О.І. протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.10.2016 року для розгляду справи № 911/248/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя – Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 11.10.2016 року вищевказаною колегією суддів апеляційні скарги в даній справі було прийнято до провадження.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від прокуратури надійшло клопотання про витребування доказів, а саме: оригінали спірних векселів для приєднання їх до матеріалів справи, а також підтверджуючі документи направлення на адресу ДП „Український карантинний розсадник” вказаних векселів для пред’явлення.

В судовому засіданні 11.10.2016 року представник Міністерства звернувся до суду з усним клопотання про витребування у ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А” документів на підтвердження повноважень на представлення інтересів його представника ОСОБА_12, оскільки відбулася перереєстрація ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А” з міста Антрацит у місті Києві, яке колегіє суддів задоволено та оголошено у справі перерву до 18.10.2016 року.

На виконання вимог суду від 11.10.2016 року від директора ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А” надійшли письмові пояснення щодо повноважень представника ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А” ОСОБА_12

В судовому засіданні 18.10.2016 року за наслідками розгляду клопотання прокуратури про витребування оригіналів простих векселів для їх долучення до матеріалів справи відмовлено у його задоволенні у зв’язку з безпідставністю, оскільки в матеріалах справи містяться копії відповідних векселів. Оригінал простого векселя серії АА № 2508133 на суму 8 600 000,00 грн. був оглянутий в суді першої інстанції, в той час як, простий вексель серії АА №2508134 знаходиться в матеріалах виконавчого провадження щодо примусового стягнення заборгованості у сумі 400 000,00 грн. з ДП „Український карантинний розсадник”.

Представники скаржників в судовому засіданні вимоги апеляційних скарг підтримали, просили їх задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні проти вимог скаржників, викладених в апеляційних скаргах, заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2016 року – без змін

Третя особа та представники відповідача-1 в судове засідання не з’явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

18.10.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, а рішення господарського суду Київської області від 13.06.2016 року – залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 07.11.2008 року між ДП „Український карантинний розсадник” (первісний боржник) та ВАТ “Кіровоградський м'ясокомбінат” (новий боржник) укладено договір про переведення боргу № 07/11-08 (далі – договір про переведення боргу) згідно якого ДП „Український карантинний розсадник” перевів борг в сумі 9 766 976,80 грн., за двома договорами підряду № 22/1 від 08.02.2008 року та № 24/1 від 11.02.2008 року, укладеними між ДП „Український карантинний розсадник” та ТОВ „Шляхове будівництво „Спецпроммонтаж”, а ВАТ „Кіровоградський м'ясокомбінат” прийняв на себе зобов’язання за зазначеними договорами підряду (п.1.1. договору про переведення боргу).

Пунктом 2.1. розділу 2 договору про переведення боргу встановлено, що ДП „Український карантинний розсадник” сплачує ВАТ „Кіровоградський м'ясокомбінат” винагороду в розмірі 9 000 000,00 грн.

Згідно з п. 3.2 договору про переведення боргу ВАТ „Кіровоградський м'ясокомбінат” зобов’язаний протягом 30 днів з дня виконання ним зобов’язання перед ТОВ „Шляхове будівництво „Спецпроммонтаж” письмово повідомити ДП „Український карантинний розсадник” про таке виконання із зазначенням дати, суми і форми виконання з додаванням завірених ним копій документів, що підтверджують проведення виконання.

Пунктом 3.3. договору про переведення боргу встановлено, що з моменту набуття чинності цим договором у нового боржника - ВАТ „Кіровоградський м'ясокомбінат” виникає право вимоги до первісного боржника - ДП „Український карантинний розсадник” в сумі зазначеній в статті 2 цього договору. Первісний боржник зобов’язаний сплатити цю суму новому боржнику до 31.12.2008 року із дня набуття чинності цим договором.

Згідно з п. 4.2.1 договору про переведення боргу ВАТ „Кіровоградський м'ясокомбінат” зобов’язувався виконати зобов’язання ДП „Український карантинний розсадник” перед ТОВ „Шляхове будівництво „Спецпроммонтаж” на умовах договорів підряду № 22/1 від 08.02.2008 року та № 24/1 від 11.02.2008 року.

Відповідно до п. 6.1. договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Стаття 520 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15.01.2009 року у справі №2/214 за позовом ТОВ „Шляхове будівництво „Спецпроммонтаж” до ВАТ „Кіровоградський м'ясокомбінат” та до ДП „Український карантинний розсадник” про стягнення 9 766 976,80 грн. визнано недійсним Договір від 07.11.2008 року № 07/11-8 про переведення боргу, укладений між ДП „Український карантинний розсадник” та ВАТ „Кіровоградський м'ясокомбінат”, стягнуто з ДП „Український карантинний розсадник” на користь ТОВ „Шляхове будівництво „Спецпроммонтаж” 9 766 976,80 грн. боргу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2012 року у справі №2/214 рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.01.2009 року у справі №2/214 скасовано, стягнуто з ВАТ „Кіровоградський м'ясокомбінат” на користь ТОВ “Шляхове будівництво „Спецпроммонтаж” 9 766 976,80 грн. боргу.

Також у вказаній постанові встановлено факти виконання ТОВ „Шляхове будівництво „Спецпроммонтаж” підрядних робіт за Договорами № 22/1 від 08.02.2008 року та № 24/1 від 11.02.2008 року на підставі підписаних актів виконаних робіт, оплата яких мала бути здійснена до 11.11.2008 року включно, виникнення у ВАТ „Кіровоградський м'ясокомбінат” перед ТОВ „Шляхове будівництво „Спецпроммонтаж” заборгованості у сумі 9 766 976,80 грн., наявності згоди кредитора - ТОВ „Шляхове будівництво „Спецпроммонтаж” на укладення договору про переведення боргу.

Таким чином, за вказаним договором про переведення боргу ДП „Український карантинний розсадник” з 07.11.2008 року перевів свої зобов’язання, як боржника в сумі 9 766 976,80 грн. на іншу юридичну особу - ВАТ „Кіровоградський м'ясокомбінат”. Відповідно до зазначеного договору ТОВ „Шляхове будівництво „Спецпроммонтаж” втратило право вимоги до ДП „Український карантинний розсадник” щодо стягнення боргу в сумі 9 766 976,80 грн. Одночасно за зазначену послугу ДП „Український карантинний розсадник” взяло на себе зобов’язання зі сплати винагороди 9 000 000,00 грн. ВАТ „Кіровоградський м'ясокомбінат”, що на 766 976,80 грн. менше первісного зобов’язання.

28.11.2008 року між ВАТ „Кіровоградський м'ясокомбінат” (первісний кредитор) та ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А” (новий кредитор) укладено договір № 28\11\2008 про відступлення права вимоги (далі - договір про відступлення права вимоги), згідно якого первісний кредитор - ВАТ „Кіровоградський м'ясокомбінат” передає належне йому право вимоги згідно з договором переведення боргу від 07.11.2008 року № 07/11-08 (основний договір), а новий кредитор – ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А” приймає право вимоги на суму 9 000 000,00 грн., що належить первісному кредитору за Договором № 07/11-08 від 07.11.2008 року в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору (п.1. договору про відступлення права вимоги).

За передане право вимоги до боржника за основним договором - ДП „Український карантинний розсадник” новий кредитор – ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А” сплачує первісному кредитору - ВАТ „Кіровоградський м'ясокомбінат” суму в розмірі 8 900 000,00 грн. після виконання боржником - ДП „Український карантинний розсадник” зобов’язання в повному обсязі перед новим кредитором (п.2.1.договору про відступлення права вимоги).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (розділ 4 договору).

11.02.2009 року ДП „Український карантинний розсадник” отримано вимогу № 13/12 від 11.02.2009 року ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А” про сплату боргу в сумі 9 000 000,00 грн. заявлену на підставі договору про відступлення права вимоги № 28\11\2008 від 28.11.2008 року за договором переведення боргу від 07.11.2008 року № 07/11-08, що підтверджено вимогою, на якій наявний підпис керівника ДП „Український карантинний розсадник” з відміткою про отримання, на яку ДП „Український карантинний розсадник” було відмовлено листом № 25\02\09-01 від 25.02.2009 року.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 26.06.2012 року у справі №11/89 про банкрутство ВАТ „Кіровоградський м'ясокомбінат” затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ВАТ „Кіровоградський м'ясокомбінат”, ліквідовано юридичну особу банкрута - ВАТ „Кіровоградський м'ясокомбінат”, заборгованість банкрута перед кредиторами, в тому числі перед ТОВ „Шляхове будівництво „Спецпроммонтаж” на суму 9 792 594,80 грн., визнано погашеними.

04.07.2012 року до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій внесено запис про припинення юридичної особи ВАТ „Кіровоградський м'ясокомбінат”.

27.06.2012 року ДП „Український карантинний розсадник” отримано претензію ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А” №13\12\55 від 27.06.2012 року про сплату боргу у сумі 9 000 000,00 грн. на підставі договору про відступлення права вимоги № 28\11\2008 від 28.11.2008 року за договором переведення боргу від 07.11.2008 року № 07/11-08, що підтверджено вимогою, на якій наявний підпис керівника ДП „Український карантинний розсадник” з відміткою про отримання.

Директор ДП „Український карантинний розсадник” ОСОБА_9 листом № 09\07\12-06 від 09.07.2012 року повідомив ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А” про те, що претензію № 13\12\55 від 11.06.2012 року про сплату боргу у сумі 9 000 000,00 грн. по договору про відступлення права вимоги № 28\11\2008 від 28.11.2008 року ДП „Український карантинний розсадник” визнає в повному обсязі та повідомляє, що матеріальне становище ДП „Український карантинний розсадник” є скрутним, сплатити грошові кошти в розмірі виставлених вимог не має можливості та в розрахунок по Договору № 28\11\2008 від 28.11.2008 року зобов’язався виписати простий вексель зі строком погашення до 29.07.2012 року.

23.07.2012 року ДП „Український карантинний розсадник” видано ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А” простий вексель серії АА № 2508134 зі строком платежу 14.08.2012 року на суму 400 000,00 грн., а також простий вексель серії АА № 2508133 на суму 8 600 000,00 грн. з датою платежу відповідно до моменту пред'явлення такої вимоги до ДП „Український карантинний розсадник”.

14.08.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 на прохання ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А”, як законного векселедержателя простого векселя серії АА № 2508134, складеного 23.07.2012 року ДП „Український карантинний розсадник” зі строком платежу 14.08.2012 року на суму 400 000,00 грн., який подав вказаний вексель зазначеному нотаріусу для вчинення протесту, а векселедержатель платежу не отримав, при цьому у протесті про неоплату вказано, що з мотивів відсутності платоспроможності, на підставі чого, нотаріусом опротестовано вказаний вексель про неоплату проти векселедавця. Протест про неоплату векселя від 14.08.2012 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 зареєстровано в реєстрі за № 2192.

14.08.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 здійснено виконавчий напис на підставі зазначеного вище протесту простого векселя серії АА № 2508134 про неоплату вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 на користь ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А”, який є векселедержателем простого векселя серії АА № 2508134, складеного 23.07.2012 року ДП „Український карантинний розсадник” за строком платежу 14.08.2012 року на суму 400 000,00 грн., а також витрати, пов'язані з опротестуванням векселя у сумі 1 400,00 грн. та витрати, пов'язані з вчиненням виконавчого напису у сумі 5 000,00 грн. Вказаний виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за № 2193.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України „Про виконавче провадження”, відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.

16.12.2012 року постановою державного виконавця відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського РУЮ відкрито виконавче провадження ВП № 33944600 про примусове виконання виконавчого напису № 2193, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про стягнення з ДП „Український карантинний розсадник” на користь ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А” боргу у сумі 400 000,00 грн.

ДП „Український карантинний розсадник” не здійснило платежу за простим векселем серії АА за №2508133 на суму 8 600 000,00 грн. Вказану заборгованість визнано боржником в повному обсязі, у зв’язку з чим 01.10.2012 року між ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А” та ДП „Український карантинний розсадник” складено акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.2012 року, згідно якого станом на вказану дату ДП „Український карантинний розсадник” визнано наявність заборгованості у сумі 9 000 000,00 грн. перед ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А”.

У поданих апеляційних скаргах апелянти посилаються на те, що векселі видано не за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, а на підставі договору № 07/11-08 від 07.11.2008 року про переведення боргу, а відтак наявні підстави для визнання їх такими, що не підлягають оплаті.

Необхідно зазначити, що першоджерело виникнення заборгованості ДП „Український карантинний розсадник” перед ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А” є договори підряду № 22/1 від 08.02.2008 року та № 24/1 від 11.02.2008 року, а право вимоги ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А” до ДП „Український карантинний розсадник” виникло на підставі договору № 28\11\2008 про відступлення права вимоги від 28.11.2008 року.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції, що векселі, які є предметом розгляду у даній справі було видано ДП „Український карантинний розсадник” в якості оплати послуг переведення боргу відповідно до договору № 28\11\2008 про відступлення права вимоги від 28.11.2008 року за договором переведення боргу від 07.11.2008 року № 07/11-08. Зазначені договори є чинними та в судовому порядку недійсними не визнавались. Крім того, необхідно зазначити, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2012 року у справі №2/214 встановлено відсутність підстав для визнання договору від 07.11.2008 року № 07/11-08 про переведення боргу недійсним.

Наведене спростовує посилання скаржників на порушення при видачі векселів ст.4 Закону України „Про обіг векселів в Україні” за змістом якої видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.12.2012 року порушено провадження у справі № Б8/132-12 про банкрутство ДП „Український карантинний розсадник” за заявою ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А” від 22.11.2012 року №13/16.

Підставами для порушення даної справи про банкрутство стало невиконання боржником своїх обов’язків по здійсненню платежів за простим векселем серії АА за № 2508133 на суму 8 600 000,00 грн. та за простим векселем серії АА за № 2508134 на суму 400 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.01.2013 року у справі № Б8/132-12 визнано безспірні грошові вимоги ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А” до боржника у сумі 400 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.04.2013 року в даній справі, визнано вимоги кредиторів ДП „Український карантинний розсадник”, серед яких і ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А” на суму 400 000,00 грн. (визнаних ухвалою суду від 21.01.2013 року) та на суму 8 600 000,00 грн.

Ухвалою суду від 27.05.2013 року у справі № Б8/132-12 затверджено реєстр вимог кредиторів ДП „Український карантинний розсадник”, до якого включено зокрема ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А” на суму 9 млн. грн. основного боргу.

Також, судом встановлено, що ухвалою господарського суду Київської області від 12.09.2014 року у справі № Б8/132-12 затверджено уточнений реєстр вимог кредиторів банкрута - ДП „Український карантинний розсадник” - до складу яких (кредиторів), серед інших, увійшло ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А”, у вигляді 400 000,00 грн. основного боргу, які відносяться до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, 5 365,00 грн. судового збору, сплаченого у справі № Б8/132-12 за подання заяви про порушення справи про банкрутство, які відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів, 8 600 000,00 грн. основного боргу, які відносяться до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, судового збору сплаченого у справі № Б8/132-12 за подання заяви з додатковими грошовими вимогами у сумі 1 147,00 грн., які відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів; 1 532 342,46 грн., - шоста черга задоволення вимог кредиторів; 1 218,00 грн. судового збору, сплаченого у справі № Б8/132-12 за подання заяви про вимоги до банкрута, які відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, ухвалами господарського суду Київської області від 03.12.2012 року, від 21.01.2013 року, від 15.04.2013 року, від 27.05.2013 року та від 12.09.2014 року № Б8/132-12 про банкрутство ДП „Український карантинний розсадник” встановлено законність та обґрунтованість вимог ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А”.

Прокурором як в позовній заяві так і в апеляційній скарзі стверджується, що ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А” мало право вимагати грошові кошти в сумі 9 000 000,00 грн. у ДП „Український карантинний розсадник” лише після виконання ВАТ „Кіровоградський м’ясокомбінат” зобов’язання за договором № 07/11-08 від 07.11.2008 перед ТОВ „Шляхове будівництво „Спецпроммонтаж” шляхом оплати за договорами підряду або на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2012 року у справі № 2/214 коштів у сумі 9 766 976,80 грн.

Проте, вказане твердження є помилковим з огляду на наступне.

Прокурор посилається на ст. 538 ЦК України, якою встановлено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов’язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Так, пунктом 3.3. договору про переведення боргу встановлено, що з моменту набуття чинності цим договором у ВАТ „Кіровоградський м'ясокомбінат” виникає право вимоги ДП „Український карантинний розсадник” в сумі 9 000 000,00 грн.; ДП „Український карантинний розсадник” зобов’язаний сплатити цю суму ВАТ „Кіровоградський м'ясокомбінат” у строк до 31.12.2008 року.

Таким чином, обов’язок сплати суми 9 000 000,00 грн. був обумовлений конкретною датою – 31.12.2008 року та не ставився у залежність від виконання ВАТ „Кіровоградський м'ясокомбінат” зобов’язання за договором № 07/11-08 від 07.11.2008 року перед ТОВ „Шляхове будівництво „Спецпроммонтаж” шляхом оплати за договорами підряду або на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2012 року у справі № 2/214 коштів у сумі 9 766 976,80 грн.

Отже, твердження прокурора, що ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А” мало право вимагати грошові кошти в сумі 9 000 000,00 грн. у ДП „Український карантинний розсадник” лише після виконання ВАТ „Кіровоградський м’ясокомбінат” зобов’язання за договором про переведення боргу № 07/11-08 від 07.11.2008 року перед ТОВ „Шляхове будівництво „Спецпроммонтаж” є безпідставним та спростовується змістом цього договору.

Відповідно до ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Стаття 512 Цивільного кодексу України встановлює, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, ст. ст. 512, 520 ЦК України чітко врегульовано, що передача прав кредитора відбувається на підставі договору про відступлення права вимоги, а обов'язку боржника - за договором переведення боргу.

Договором № 28\11\2008 від 28.11.2008 року ВАТ „Кіровоградський м’ясокомбінат” передав ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А” саме право вимоги до ДП „Український карантинний розсадник”.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції, що обов’язок сплати ВАТ „Кіровоградський м’ясокомбінат” на користь ТОВ „Шляхове будівництво „Спецпроммонтаж” суми заборгованості у розмірі 9 792 594,80 грн. не впливає на право вимоги ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А” на суму 9 000 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Твердження скаржників про припинення зобов’язань між ДП „Український карантинний розсадник” та ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А” за договором № 28/11/2008 про відступлення права вимоги від 28.11.2008 року з 04.07.2012 року на підставі ст.609 ЦК України не відповідає дійсним обставинам справи.

Стаття 509 Цивільного кодексу України зазначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до Договору №28\11\2008 від 28.11.2008 року ВАТ „Кіровоградський м’ясокомбінат” зобов’язався: відступити ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А” право вимоги згідно з умовами цього Договору: сповістити ДП „Український карантинний розсадник” про укладання цього Договору; передати усі необхідні документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка важлива для їх здійснення.

Згідно п.4.1. Договір набув чинності з моменту його підписання.

Таким чином, оскільки ВАТ „Кіровоградський м’ясокомбінат” виконано у повному обсязі зобов'язання за Договором №28\11\2008 від 28.11.2008 року, то з моменту його укладання ВАТ “Кіровоградський м’ясокомбінат” втратило, а ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А” набуло право вимоги до ДП „Український карантинний розсадник”.

На час ліквідації ВАТ „Кіровоградський м’ясокомбінат” його зобов’язання перед ТОВ „ОСОБА_2 ЛТД-А” за Договором №28\11\2008 від 28.11.2008 року були виконані у повному обсязі, а ліквідація ВАТ „Кіровоградський м’ясокомбінат” не впливала на правові наслідки за виконаними цією особою зобов’язаннями.

Щодо вимог про визнання векселів такими, що не підлягають оплаті судом встановлено наступне.

Згідно з ст. 14 Закону України № 3480-IV від 23.02.2006 року „Про цінні папери та фондовий ринок” вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Відповідно до ст. 75 Уніфікованого Закону простий вексель містить:1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; 2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; 3) зазначення строку платежу; 4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; 5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; 6) зазначення дати і місця складання простого векселя; 7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 196 ЦК України і статей 2, 76 Уніфікованого закону документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем), а може мати силу простої боргової розписки, за винятком випадків, прямо зазначених в абзацах 2 - 4 ст. 2, абзацах 2 - 4 ст. 76 Уніфікованого закону. Зазначена позиція викладена ОСОБА_1 Судом України у п. 3 постанови Пленуму від 08.06.2007 року № 5.

Тобто, законодавство пов'язує визнання векселів такими, що не мають вексельної сили, у випадках, якщо вони видані з дефектом форми.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про обіг векселів в Україні” вексель підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що всупереч ст. 5 Закону України „Про обіг векселів в Україні” спірні векселі не містять підпису головного бухгалтера ДП „Український карантинний розсадник”.

Як зазначають скаржники, з посиланням на фінансовий звіт державного підприємства „Український карантинний розсадник” за 2011 рік (станом на 31.12.2011 року), посада головного бухгалтера була передбачена штатним розписом, оскільки вказаний звіт було підписано як директором ОСОБА_9 так і головним бухгалтером ОСОБА_13

В той же час, з фінансового звіту ДП „Український карантинний розсадник” за 2012 рік (станом на 31.12.2012 року) вбачається, що останній підписаний лише директором ОСОБА_9, а графі „головний бухгалтер” зазначено „не передбачено”. Також, представником відповідача-2 надано суду копії податкових декларацій ДП „Український карантинний розсадник” за вересень, жовтень та листопад 2012 року, з яких також вбачається, що за вказані періоди посада головного бухгалтера на підприємстві передбачена не була.

Крім того, як вбачається з фінансових звітів ДП „Український карантинний розсадник” (форма №1-м „Баланс”, форма №2-м „Звіт про фінансові результати”) за І півріччя 2012 року, 9 місяців 2012 року, за 2012 рік та за І квартал 2013 року, наданих ОСОБА_14 управлінням статистики у Київській області супровідним листом №20-08/92П від 07.06.2016 року представнику ДП „Український карантинний розсадник”, станом на 30.06.2012 року, 30.09.2012 року, 31.12.2012 року та 31.03.2013 року посада головного бухгалтера на підприємстві передбачена не була. Вказані документи наявні в матеріалах справи.

Крім того, в листі від 02.06.2016 року за № 5315/06 Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області зазначено, що за період з травня по липень 2012 року, згідно бази даних персоніфікованого обліку відомостей, застрахована особа ОСОБА_13 у звітності ДП “Український карантинний розсадник” відсутня.

Отже, з наведеного вбачається, що станом на 23.07.2012 року посаду головного бухгалтера штатним розписом ДП “Український карантинний розсадник” передбачено не було.

Належних доказів на підтвердження того, що посада головного бухгалтера була передбачена штатним розписом ДП „Український карантинний розсадник” станом на липень 2012 року ані прокуратурою, ані Мінрегіоном не надано.

Суд також дійшов вірного висновку про відсутність дефекту форми та наявність визначених законом реквізитів на емітованих ДП “Український карантинний розсадник” простих векселях серії АА 2508134 та серії АА 2508133, які видані 23.07.2012 року.

Крім того, під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції не знайшло свого підтвердження те, що векселі не були пред’явлені векселедавцю.

Прямий боржник за векселем зобов'язаний довести обґрунтованість своїх заперечень стосовно того, що векселедержатель не пред'явив йому оригінал векселя або не надав можливості перевірити наявність у встановленому місці та у визначений строк у особи, що пред'явила вимогу, оригіналу векселя і прав власності на зазначений цінний папір. Векселедержатель може спростувати ці заперечення шляхом надання будь-яких не заборонених законом доказів (статті 57 - 59 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), статті 32, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), у тому числі актів нотаріуса про протест векселя чи про посвідчення факту його пред'явлення до платежу, а також документів, виданих боржником. Кредитор, який не спростував заперечення прямого боржника про відсутність належного пред'явлення векселя до платежу, вважається таким, що прострочив. До такого кредитора застосовуються наслідки, передбачені ст. 613 ЦК. Зазначена позиція відображена у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 року № 5.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „ОСОБА_1 ЛТД-А” телеграмою-наказом від 14.08.2012 року звернулося до ДП „Український карантинний розсадник” з наказом сплатити по простому векселю АА № 258134. Листом № 10/08/12-08 від 14.08.2012 року ДП „Український карантинний розсадник” визнав отримання наказу - телеграми та повідомив, що не має грошових коштів на його оплату.

Зазначене підтверджується документами, які надійшли до суду 21.03.2016 року від приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_7 на виконання вимог ухвали від 09.03.2016 року, а саме: копія протесту про неоплату векселя, посвідченого 14.08.2012 року, за реєстровим № 2192, на 1 арк.; копія простого векселя, серія АА 2508134; копія заяви від ТОВ „ОСОБА_1 ЛТД-А”, представника по довіреності ОСОБА_12; копія квитанцій №№ 4004, 4005, копія телеграми до директора ОСОБА_9; копія опису векселів, що пред'являються до протесту в неплатежі, від ТОВ „ОСОБА_1 ЛТД-А”, представника по довіреності ОСОБА_12; копія листа від директора ДП „Український карантинний розсадник” ОСОБА_15, вих. №10/08/12-08 від 14.08.2012 року, на телеграму від 14.08.2012 року

Матеріалами справи також підтверджується дотримання нотаріусом ОСОБА_8 вимог п. 4.2., 4.17 (Глава 17) Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами в Україні, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (в редакції, що діяла на момент вчинення нотаріальних дій) та Закону України „Про обіг векселів в Україні”.

Відповідачем-2 не надано суду реєстру виданих векселів, проте судова колегія вважає помилковим твердженням скаржників, що єдиним належним доказом видачі векселя є наявність ведення відповідного реєстру та внесення інформації щодо видачі спірних простих векселів.

Крім того, 22.10.2012 року ТОВ „ОСОБА_1 ЛТД-А” пред’явлено ДП „Український карантинний розсадник” акт пред’явлення векселя до погашення із строком погашення 26.10.2012 року, який того ж дня підписано керівником підприємства ОСОБА_9

Як вже зазначалося, простий вексель серії АА № 2508134 зі строком платежу 14.08.2012 року на суму 400 000,00 грн. та простий вексель серії АА за №2508133 на суму 8 600 000,00 грн. з датою платежу відповідно до моменту пред’явлення видані ДП „Український карантинний розсадник” підписані директором ОСОБА_9

Повноваження директора відповідача-2 закріплено у п.2.14 контакту №к/6-1 з директором підприємства, що є у державній власності, укладеного 09.01.2009 року між Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України в особі Міністра ОСОБА_16 та ОСОБА_9, в якому вказано, що при проведенні розрахунків, що передбачають використання векселів директор має дотримуватися Порядку випуску, авалювання, акцептування, індосування та погашення векселів, що випускаються державними підприємствами та акціонерними товариствами, у статутному фонді яких частка держави перевищує 50 відсотків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2002 року № 262.

Пунктом 2 зазначеного вище Порядку передбачено, що випуск, авалювання, акцептування, індосування та погашення векселів підприємств здійснюється відповідно до Законів України „Про обіг векселів в Україні”, „Про цінні папери і фондову біржу”, Женевських вексельних конвенцій 1930 року з урахуванням, зокрема, таких особливостей: 1) підприємства, що протягом останнього звітного періоду не мали збитків, можуть випускати векселі для розрахунків з постачальниками продукції (робіт, послуг) без узгодження з центральним органом виконавчої влади, що здійснює функції з управління майном (державними корпоративними правами) зазначених підприємств (далі - уповноважений орган), на суму прибутку, яка залишається у підприємства з попереднього звітного періоду після сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). Термін погашення векселів не повинен перевищувати 30 днів. Випуск векселів на суму, що перевищує суму прибутку підприємства, здійснюється за дозволом уповноваженого органу; 2) підприємства, що мали збитки протягом останнього звітного періоду, можуть випускати векселі за дозволом уповноваженого органу. Сума вексельних зобов'язань підприємства не повинна перевищувати суму коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок підприємства за попередній звітний період.

Як вбачається з Звіту про фінансові результати ДП „Український карантинний розсадник” за І півріччя 2012 року (останній звітний період), який наданий відповідачу ОСОБА_14 управлінням статистики у Київській області супровідним листом №20-08/92П від 07.06.2016 року, підприємство не мало ні збитку, ні прибутку (Розділ 2 Фінансового звіту, стаття 1, код рядка 150).

Таким чином, оскільки сума векселів перевищувала суму прибутку підприємства, яка дорівнювалася нулю, то відповідно до п. п. 1 п.2 вказаного Порядку при випуску спірних векселів підприємство мало отримати дозвіл уповноваженого органу.

Проте, як вірно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, яке є органом управління ДП „Український карантинний розсадник”, дозволу на випуск простого векселя серії АА №2508134 та простого векселя серії АА № 2508134 не надавало, що свідчить про те, що директор ДП „Український карантинний розсадник” діяв з перевищенням повноважень.

Згідно з ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Водночас відповідно до статей 8, 77 Уніфікованого закону кожний, хто поставив свій підпис на простому або переказному векселі як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов'язаний за векселем і, якщо заплатить, матиме ті самі права, що й особа, за яку він мав намір діяти. Таке ж правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження.

З огляду на це особа, яка отримала вексель від представника, що не мав достатніх повноважень на видачу (передачу) векселя, не може вимагати виконання зобов’язань за векселем від особи, котра видала (передала) вексель. Однак вона вправі вимагати здійснення платежу за векселем від такого представника, що поставив свій підпис на векселі, в обсязі і за умов, зазначених у векселі, виходячи з того, що його видано (передано) особисто цим представником. У разі перевищення повноважень представником особи, від імені якої вексель підписано, тобто прийняття ним зобов'язання за векселем від імені іншої особи на суму, що перевищує ту, в межах якої він мав право діяти, зобов'язання переноситься на представника не в повному обсязі, а лише в межах перевищення (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 08.06.2007 року „Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів”).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для визнання спірних векселів, такими що не підлягають оплаті, в частині зобов`язань ДП “Український карантинний розсадник”.

В той же час, як було встановлено судом, ДП „Український карантинний розсадник” під час розгляду справи звернулось до суду із заявою про застосування строку позовної давності у даній справі.

Позовна давність застосовується судом коли доведено існування порушеного права.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Як вбачається з позовної заяви та встановлено судом, Перший заступник прокурора Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Відповідно до п. 4.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 року № 10, початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовна давність у даній справі має обчислюватись від дня, коли про порушення прав, що є предметом розгляду довідався або міг довідатись позивач - Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Листом, отриманим Міністерством за вхідним № 9017/0.10-12 від 25.10.2012 року ДП „Український карантинний розсадник” доповідало позивачу - Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України щодо заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_1 ЛТД-А” де зазначалось про те, що для здійснення розрахунків з останнім, підприємством виписано 2 векселі на суму 400 000,00 грн. та 8 600 000,00 грн. та просило надати юридичну допомогу в аналізі ситуації з вищевказаним боргом.

Відповідно до п. 82 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року № 1242, відмітка про надходження документа до установи проставляється від руки або за допомогою штампа, автоматичного нумератора на лицьовому полі у правому кутку нижнього поля першого аркушу оригіналу. Елементами зазначеного реквізиту є скорочене найменування установи-одержувача документа, реєстраційний індекс, дата (у разі потреби – година і хвилини) надходження документа. У разі застосування автоматизованої системи реєстрації зазначена інформація наноситься за допомогою штрих-коду.

Зазначений лист, який наданий суду відповідачем-2 та долучений до матеріалів справи (т. 2 арк. с. 141) містить найменування установи-одержувача документа, зокрема Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, вхідний № 9017/0.10-12, дату - 25.10.2012 року, а також відповідний штрих-код із зазначеною інформацією.

Беззаперечних доказів того, що вказаний лист є підроблений, матеріали справи не місять, а представниками Мінрегіону та прокуратури не доведено в судовому засіданні цих обставин.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду, що саме з 25.10.2012 року позивачу було відомо про існування спірних векселів.

До того ж, в подальшому ухвалою господарського суду Київської області від 03.12.2012 року порушено провадження у справі № Б8/132-12 про банкрутство ДП „Український карантинний розсадник” за заявою ТОВ „ОСОБА_1 ЛТД-А” та залучено до участі у справі Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Вказана ухвала (відповідно до пункту 12 резолютивної частини вказаної ухвали) була надіслана на адресу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 04.12.2012 року, що підтверджується відтиском печатки канцелярії суду на зворотному аркуші вказаної ухвали.

Крім того, як вбачається з ухвали господарського суду Київської області від 24.12.2012 року у справі №Б8/132-12, 24.12.2014 року від Мінрегіону надійшли письмові пояснення з долученими доказами. Тобто, видача спірних векселів, наслідком чого стало порушення справи про банкрутство ДП „Український карантинний розсадник”, Мінрегіону стало відомо також і в грудні 2012 року.

Таким чином, оскільки з 25.10.2012 року позивачу було відомо про існування векселів, то і з урахуванням правової позиції пленуму Вищого господарського суду України, строк позовної давності почав свій перебіг від 26.10.2012 року та закінчився 26.10.2015 року.

В той же час, позовну заяву у даній справі № 911/248/16 подано прокурором в інтересах держави в особі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України лише 22.01.2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Колегією суддів відхиляються доводи скаржників, що початок перебігу строку позовної давності починається не з моменту, коли позивач дізнався про існування векселів, а з моменту, коли позивач дізнався, що векселі були видані без дозволу уповноваженого органу, тобто самого позивача, оскільки стаття 261 ЦК України пов`язує початок перебігу строку від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Таким чином, дізнавшись 25.10.2012 року про існування векселів, позивач повинен був довідатися про те, що вони видані без його дозволу.

Твердження прокурора про те, що строк позовної давності має обчислюватись із дня вступу прокуратури у справу № Б8/132-12 про банкрутство ДП „Український карантинний розсадник” (22.07.2013 року) суперечить змісту ст. 261 Цивільного кодексу України, яка зазначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, та вищенаведеній позиції пленуму Вищого господарського суду України.

Статтею 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Поважних причин пропуску позовної давності ні прокуратурою, ні позивачем не зазначено та судом не встановлено.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду про те, що вимоги про визнання простого векселя серії АА 2508134, виданого 23.07.2012 року, та простого векселя серії АА 2508133, виданого 23.07.2012 року, такими, що не підлягають оплаті, не підлягають задоволенню, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду з відповідним позовом.

Як наслідок, не підлягають також задоволенню і похідні позовні вимоги про скасування протесту про несплату векселя, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8М від 14.08.2012 року та зареєстрованого в реєстрі за № 2192, визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 від 14.08.2012 року та зареєстрованого в реєстрі за № 2193 таким, що не підлягає виконанню та зобов’язання ТОВ „ОСОБА_1 ЛТД-А” повернути ДП „Український карантинний розсадник” прості векселі серії АА 2508134 та серії АА 2508133, видані 23.07.2012 року, як безпідставно набуте майно.

Безпідставним є посилання також скаржників на низку кримінальних проваджень щодо дій посадових осіб ДП “Український карантинний розсадник” під час оформлення та видачі спірних векселів, досудове розслідування по яких на даний час ще триває, оскільки за змістом ст. 35 ГПК України лише вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За наведених вище обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 13.06.2016 року у даній справі прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а відтак правових підстав для їх задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та Першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 13.06.2016 року у справі № 911/248/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 13.06.2016 року у справі № 911/248/16 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Справу № 911/248/16 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С .В. Сотніков

ОСОБА _1