ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 року

Справа № 908/939/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддів

Попікової О.В. Євсікова О.О., Кролевець О.А.

за участю представників:

позивача:

не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)

відповідача:

не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної екологічної інспекції у Запорізькій області

на рішення

Господарського суду Запорізької області від 06.06.2016

та на постанову

Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2016

у справі

№ 908/939/16 Господарського суду Запорізької області

за позовом

Державної екологічної інспекції у Запорізькій області

до

Комунального підприємства "Камелія"

про

стягнення 42 538,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у Запорізькій області (далі - Інспекція) звернулась до Господарського суду Запорізької області із позовом до Комунального підприємства "Камелія" (далі - Підприємство) про стягнення 42 538,35 грн. збитків завданих державі внаслідок використання водних ресурсів без відповідного дозволу.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.06.2016, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2016 (головуючий суддя Мясищев А.М., Будко Н.В., Склярук О.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій мотивовані приписами статей 44, 48, 49 Водного кодексу України, частиною 1 статті 23 Кодексу України про надра, керуючись якими суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на встановлені обставини використання водних ресурсів підприємством для задоволення господарсько-побутових потреб в обсягах, що не перевищують визначені частиною 1 статті 23 Кодексу України про надра.

Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неповне з'ясування судами обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статті 111 Водного кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України. Наголошує на тому, що судами не встановлено обставини, які б звільняли відповідача від відшкодування збитків, завданих державі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін оскаржувані судові рішення з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, у період з 05.12.2013 до 09.12.2013 Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області проводилась планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства Комунального підприємства Камелія.

Перевіркою встановлено, що в період з 01.01.2013 до 24.04.2013 відповідач здійснював забір води з підземного водоносного горизонту - артезіанських свердловин № 11 (реєстраційний № 3352, розташована у с. Балкове Токмацького району Запорізької області) та № 1979 (реєстраційний №7079, розташована у с.Світле Токмацького району Запорізької області) без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням вимог статей 44, 49 Водного Кодексу України. За вказаний період було забрано 2 977 м^{3 води, та підтверджується довідкою підприємства від 10.12.2013 № 22.}

^{В подальшому Інспекцією було здійснено розрахунок завданих державі збитків на підставі згаданої довідки від 10.12.2013 № 22 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 з подальшими змінами. Сума збитків, заподіяних державі відповідачем за період з 01.01.2013 до 24.04.2013 становить 42538,35 грн.}

^{13.12.2013 Відповідачу була направлена претензія № 3826/03, в якій було запропоновано сплатити заподіяну шкоду в добровільному порядку. Проте відповідь на претензію Відповідачем не надано, заподіяну шкоду в добровільному порядку не сплачено.}

^{Статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.}

^{Відповідно до статті 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Спеціальне водокористування, згідно вимог статті 49 Водного кодексу України, здійснюється на підставі дозволу.}

^{Приписами ч. 2, 3 статті 2 Водного кодексу України передбачено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України.}

^{Таким чином, норма статті 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України. Відтак, водні відносини в Україні регулюються не лише Водним кодексом України, а і іншим законодавством, зокрема Кодексом України про надра.}

^{Відповідно до статті 1 Кодексу України про надра, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.}

^{Згідно зі статтею 6 Кодексу України про надра, корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного та місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного і місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального вивчення та забезпечення раціонального використання надр.}

^{Відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994, підземні прісні води відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення. Визначення корисних копалин як копалин загальнодержавного чи місцевого значення поширює на них відповідний режим правового регулювання.}

^{Надра надаються у користування зокрема для видобування корисних копалин (стаття 14 Кодексу України про надра).}

^{Статтею 19 Кодексу України про надра передбачено, що надра надаються в користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.}

^{Згідно зі статтею 21 зазначеного Кодексу надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення.}

^{Відповідно до статті 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.}

^{Реалізація землекористувачами або землевласниками права видобувати підземні води без спеціального дозволу, передбаченого статтею 23 Кодексу України про надра, можлива за наявності певних умов: по-перше, наявність права на земельну ділянку, по-друге, видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, по-третє, за умови неперевищення ліміту видобування підземних вод (не більше 300 м. куб. на добу).}

^{Колегія суддів враховує позицію Верховного суду України, викладену у постанові від 01.04.2015 у справі №922/2610/14 (№3-32гс15). Так Верховним судом наголошено на тому, що однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб. Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття "господарсько-побутові потреби". Проте із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) Водного кодексу України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби".}

^{Розглядаючи спір по суті суди з'ясували, що комунальне підприємство "Камелія" Балківської сільської ради є комунальною власністю територіальної громади сільської ради, водопровідна мережа та свердловини закріплені за комунальним підприємством на праві повного господарського відання для забезпечення населення сільської ради водою. Дана позиція підтверджується актом прийому-передачі від 21.01.2003, в якому зазначено, що водопровідні мережі та свердловини призначені для забезпечення населення сільської ради водою.}

^{КП Камелія до закінчення строку дозволу на початку листопада та в грудні 2012 зверталось в Білозірську та Бердянску ГТЗ з метою видачі погодження дозволу спецводокористування.}

^{У листі Державної служби геології та надр України КП Південукргеологія Білозірської комплексної геологічної експедиції від 24.12.2012 № 03/03-214 було зауважено про те, що Білозірська КГЕ за підставі розпорядження № 03/03-104 від 19.11.2012 призупинила прийом та розгляд матеріалів щодо погодження умов спеціального водокористування, у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 17.10.2012 № 991 Про внесення змін до деяких постанов КМ України внесені зміни до Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою КМ України від 13.03.2002 № 331, до отримання офіційного роз'яснення щодо правових повноважень КП Південукргеологія в даному питанні.}

^{Також судами також було з'ясовано, що КП Камелія за період з 01.01.2013 до 24.04.2013 було піднято 2977 м. куб. води для водопостачання населення, тобто 26,11 м. куб води на добу, що не перевищує межі водокористування, встановлені Кодексом України про надра, та не порушує умов водокористування, встановлених у Дозволі на спеціальне водокористування від 24.04.2013 Укр №6290/Зап.}

^{Оскільки судами встановлено, що земельні ділянки, на яких розміщено свердловини, закріплені за комунальним підприємством на праві повного господарського відання, використовуються для забезпечення населення сільської ради водою, тобто для господарсько-побутових потреб населення, та при цьому, підприємством у спірний період не було перевищено обсяги видобутку води, встановлені статтею 23 Кодексу України про надра, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову.}

^{Згідно приписів п.1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.}

^{Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.}

^{Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.}

^{Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.}

^{При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови відсутні.}

^{Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України}

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.06.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2016 у справі №908/939/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.О. Євсіков

О.А. Кролевець