УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №283/3434/14-ц Головуючий у 1-й інст. Міхненко С. Д.

Категорія 30 Доповідач Жигановська О. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Жигановської О.С.

суддів Якухно О.М., Коломієць О.С..

при секретарі

судового засідання ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед»» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед»» про відшкодування моральної шкоди,

за позовом ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_3, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед»» про відшкодування моральної шкоди

за позовом ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_3, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед»» про відшкодування матеріальної шкоди

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 – ОСОБА_8 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 09 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із названим позовом, вимоги якого в подальшому уточнив. В обґрунтування позову зазначив, що 06.01.2013 року близько 15 год. на 113 км.+163м. автодороги Київ-Ковель-Яготин сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля марки Chevrolet Lacetti, днз АС1550ВЕ, під керуванням ОСОБА_3, автомобіля марки ВАЗ-210994, днз АІ2690ВМ, під його керуванням і автомобіля марки Mersedes-Benz-1844, днз ВВ4065АВ, з напівпричепом, днз ВВ1832ХХ, під керуванням ОСОБА_9, що належать ТзОВ «ЛАА ТРАНС». У салоні його автомобіля перебували у якості пасажирів ОСОБА_7, ОСОБА_4 та малолітня ОСОБА_5. Вироком Малинського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2014 року ОСОБА_3 визнано винною у названій ДТП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована у приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Дніпроінмед» на підставі полісу. Посилаючись на те, що в результаті ДТП його автомобілю були завдані механічні пошкодження, а йому – моральну шкоду, ОСОБА_2 просив стягнути із ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 10 тис. грн., витрати на правову допомогу у розмірі 4 тис. грн., витрати, пов'язані з прибуттям до місця розгляду кримінальної справи, у розмірі 2 757 грн. 37 коп., а з ПрАТ «СК «Дніпроінмед» - матеріальну шкоду у розмірі 41 634 грн. 69 коп. та моральну шкоду у розмірі 5 тис. грн.

У травні 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_7, звернулися до суду із окремими позовами, в яких посилались на ті самі обставини та просили: стягнути з ПрАТ «СК «Дніпроінмед» на користь ОСОБА_4 5 тис. грн. моральної шкоди; з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 10 тис. грн. моральної шкоди та 4 тис. грн. витрат на правову допомогу; з ПрАТ «СК «Дніпроінмед» на користь ОСОБА_2, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5, 5 тис. грн. моральної шкоди; з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5, 10 тис. грн. моральної шкоди та 4 тис. грн. витрат на правову допомогу; з ПрАТ «СК «Дніпроінмед» на користь ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_7, 29 758 грн. 52 коп. матеріальної шкоди та 5 тис. грн. моральної шкоди; з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 який діє в інтересах ОСОБА_7, 95 тис. грн. моральної шкоди, мотивуючи вимогу тим, що у результаті ДТП вона отримала тяжкі тілесні ушкодження та стала інвалідом другої групи.

У травні 2014 року ТОВ «ЛАА ТРАНС» звернулося до суду з позовом, в якому, посилаючись на ті ж фактичні обставини, просило стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 500 грн., а з ПрАТ «СК «Дніпроінмед» матеріальну шкоду у розмірі 35 963 грн.

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 09 лютого 2015 року позови ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_2, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_7, та ТОВ «ЛАА ТРАНС» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 40 284 грн. 72 коп. та моральну шкоду у розмірі 5 тис. грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 5 тис. грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 5 тис. грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 майнову шкоду у розмірі 25 506 грн. 81 коп. та моральну шкоду у розмірі 65 тис. грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ЛАА ТРАНС» майнову шкоду у розмірі 35 463 грн. 59 коп. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду 1-ї інстанції, представник ОСОБА_3– ОСОБА_8, ТзОВ «ЛАА Транс» подали апеляційні скарги. Так, представник ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду першої інстанції, та постановити нове – про відмову у задоволенні позовів.

В апеляційній скарзі ТзОВ «ЛАА Транс» просив рішення суду 1-ї інстанції в частині відмови у задоволенні його позову скасувати та постановити нове рішення, яким вимоги задовольнити.

Обидві сторони посилаються на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

Зазначене судове рішення двічі переглядалося в апеляційному та касаційному порядку.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.07.2016 року рішення апеляційного суду Житомирської області від 09.12.2015 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_2, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині /закриття провадження в частині вимог ТзОВ «ЛАА Транс» до ПрАТ «СК «Дніпроінмед» та вирішення вимог ТзОВ «ЛАА Транс» до ОСОБА_3П./ рішення апеляційного суду залишено без змін.

З огляду на наведене, предметом апеляційного розгляду залишилась апеляційна скарга представника ОСОБА_3 – ОСОБА_8.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.01.2013 року близько 15 год в напрямку м. Києва на 113 км.+163м. автодороги Київ-Ковель-Яготин сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля марки Chevrolet Lacetti, днз АС1550ВЕ, під керуванням ОСОБА_3, автомобіля марки ВАЗ-210994, днз АІ2690ВМ, під керуванням ОСОБА_2 і автомобіля марки Mersedes-Benz-1844, днз ВВ4065АВ, з напівпричепом, днз ВВ1832ХХ, під керуванням ОСОБА_9, що належать ТзОВ «ЛАА ТРАНС».

Внаслідок дорожньої-транспортної пригоди пасажир автомобіля ВАЗ-210994 ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження тяжкого ступеня важкості в момент їх спричинення, а водій ОСОБА_2, пасажир ОСОБА_4 та малолітня ОСОБА_5 - легкі тілесні ушкодження.

Автомобілю марки ВАЗ-210994 д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2Г було заподіяно механічні пошкодження.

Вироком Малинського районного суду Житомирської області від 17.02.2014 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та засуджено до п’яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки, обвинувачену звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки /т.2 а.с.4-7/. Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Житомирської області від 06.05.2014 року зазначений вирок у цій частині залишено без змін /т.2 а.с.8-11/.

Із матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована в ПрАТ „Страхова компанія „Дніпроінмед» згідно Полісу №АВ/6260599, строк дії договору /полісу/ з 19.07.2012 року по 18.07.2013 року. За умовами полісу страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю - 100 тис. грн., за шкоду заподіяну майну - 50 тис. грн., розмір франшизи 500грн. /т.1 а.с.13,80, т.3 а.с.138/.

Згідно звіту № 197 автотоварознавчого дослідження транспортного засобу від 01.02.2013 року, вартість матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля ВАЗ 210994, днз АІ2690ВМ склала 40284,72 грн./ т. 1 а.с.17 /.

Частково задовольняючи позовні вимоги позивачів, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальна і моральна шкода спричинена останнім внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 і саме на неї покладається обов’язок по відшкодуванню шкоди, оскільки вона не повідомила страхову компанію про дорожньо-транспортну пригоду.

Повністю погодитись із такими висновками місцевого суду неможливо, мотивуючи таким.

Частиною 1 ст.1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з частиною першою статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ст.6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи /п.22.1 ст.22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»/ .

У разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов’язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов’язок, він має підтвердити це документально /п. 33.1; п.33.1.4 ст.33 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»/ .

Факт повідомлення ОСОБА_3 ПрАТ „Страхова компанія „Дніпроінмед» про настання страхового випадку доводиться показами свідка ОСОБА_10, який пояснив, що 06.01.2013 року надавав мобільний телефон своїй сестрі ОСОБА_3, яка в його присутності на місці пригоди повідомила страхову компанію про ДТП. 08.01.2013 року він відвіз ОСОБА_3 в м.Київ до страхової компанії, але в приміщення не заходив. Сестра повідомила йому, що подала заяву і деякі документи, але потрібно ще довезти документи.

Вказані пояснення об’єктивно підтверджуються Деталізацією по локальним і роумінговим дзвінкам абонента №972578618 за 06.01.2013 року, відповідно до якої 06.01.2013 року о 20.04.44 год. з названого номеру здійснено дзвінок на номер НОМЕР_2. Номер НОМЕР_2 відповідає тому, що вказаний у полісі №АВ/6260599 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що був укладений між ОСОБА_3 та ПрАТ „Страхова компанія „Дніпроінмед» (т.3 а.с.132-133, 138, т.1 а.с.13,80). Належність номера 972578618 саме ОСОБА_10 підтверджується замовленням про надання послуг стільникового мобільного зв’язку «Київстар» (т.3 а.с.153-157).

Окрім наведеного, як вбачається із матеріалів справи, страховий випадок зафіксований правоохоронними органами, винна особа ОСОБА_3 притягнута до кримінальної відповідальності, потерпілі ОСОБА_2, ТОВ «ЛАА ТРАНС» звернулись до ПрАТ „Страхова компанія „Дніпроінмед» із заявою про виплату страхового відшкодування, а страхова компанія у рамках кримінального провадження письмово спілкувалась із потерпілими щодо можливості отримання страхового відшкодування після набрання вироком законної сили (т.1 а.с.246-248).

Наведені докази переконливо свідчать про належне повідомлення страхової компанії щодо настання даного страхового випадку, а відтак і можливості останньої прийняти рішення про виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору. Невизнання цих обставин ПрАТ „Страхова компанія „Дніпроінмед» колегія суддів розцінює як намагання уникнути виконання зобов’язань згідно укладеного договору страхування. В свою чергу страхувальник позбавлений можливості надати докази письмового звернення до страхової компанії у вигляді відповідної заяви, оскільки остання зберігається у страховика і саме він не надає її до суду.

Крім того, як роз’яснено у п.19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року, у разі настання страхового випадку страховик зобов’язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись окремо у кожному випадку. Зокрема, несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку саме по собі не може бути підставою для відмови від виплати страхового відшкодування, а лише у тому випадку, коли воно позбавляє страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могло вплинути на його обов’язок виплатити страхове відшкодування.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивачів до ПрАТ „Страхова компанія „Дніпроінмед».

Вирішуючи питання щодо відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність такої шкоди, проте припустився помилки при обчисленні її розміру та особи, на яку покладається такий обов’язок, із врахуванням змісту позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_7

В ухвалі суду касаційної інстанції зазначено, що апеляційний суд не встановив суму, визначену у ст.30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, та безпідставно стягнув зі страхової компанії ринкову вартість знищеного у результаті ДТП автомобіля.

Дійсно, відповідно до ст.30 згаданого Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені

згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи

висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем

або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його

власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу

до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на

евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається зі звіту №197 від 01.02.2013 року вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу ВАЗ 21099 д.н. НОМЕР_3 внаслідок ДТП складає 40284,72 грн., що дорівнює ринковій вартості автомобіля на момент ДТП. При цьому оцінювач зазначив, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу перевищує його ринкову вартість до ДТП.

Разом з тим колегія суддів критично оцінює даний висновок, оскільки він суперечить дослідницькій частині цього ж висновку, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача ОСОБА_2 складає 33296,78 грн., в той час як вартість автомобіля до моменту ДТП – 40284,72 грн.

Виходячи із наведеного, та відповідно до положень ст..30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» даний автомобіль не є фізично знищеним, а відтак норми вказаного закону не підлягають до застосування у даних правовідносинах і відшкодуванню на користь ОСОБА_2 зі страхової компанії підлягає 26137,42 грн. матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля / 33296,78 грн.-20% ПДВ-500 грн. франшизи=26137,42 грн./. Розмір франшизи у розмірі 500 грн. не покривається страховим полісом і стягується із винної особи.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення зі страхової компанії 1000 грн. витрат по проведенню оцінки, 349,97 грн. затрат на пальне для доставки оцінювача, 2757,04 грн. витрат на пальне, пов’язаних з прибуттям до органу досудового розслідування, то суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні даних вимог за безпідставністю.

Згідно із ч.24.1 ст.24 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв’язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов’язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров’я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров’я.

Відповідно до наданих ОСОБА_7 доказів нею було придбано лікарських засобів та матеріалів на загальну суму 51496,17 грн. /із врахуванням наданих покупцю знижок/ (т.1 а.с.105-177). В добровільному порядку ОСОБА_3 було відшкодовано 35000 грн. на лікування потерпілої ОСОБА_7, що підтверджується відповідними розписками і не заперечується сторонами. Враховуючи наведене, а також зміст позовних вимог ОСОБА_7, яка просила стягнути зі страхової компанії 29758,52 грн. понесених нею витрат на лікування, колегія суддів вважає, що до відшкодування підлягає 16496,17 грн. /51496,17 грн.-35000 грн.=16496,17 грн./.

В частині вирішення вимог позивачів ОСОБА_7 до ПрАТ „Страхова компанія „Дніпроінмед» про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів виходить із наступного.

Станом на 06.01.2013 року, тобто на момент настання страхового випадку, статтею 26-1 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачалось, що страховиком відшкодовується потерпілому – фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров’я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров’ю.

ОСОБА_11 доповнено статтею 26-1 згідно із Законом №5090-VI (5090-17) від 05.07.2012 ).

Разом з тим, відповідно до п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень норми цього Закону не застосовуються до договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладених до набрання чинності цим Законом.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована в ПрАТ „Страхова компанія „Дніпроінмед» 18.07.2012 року згідно Полісу №АВ/6260599 (т.1 а.с.80), тому питання відшкодування моральної шкоди регулюється попередніми нормами, а саме п.22.3 ст.22 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до яких потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1,2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України, При цьому страховик відшкодовує не більше, ніж 5 відсотків ліміту, визначеному у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеному судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно п.9.3 ст.9 названого Закону розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю потерпілих , становить 100000 грн. на одного потерпілого.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз’яснено у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. зі змінами і доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог, залежно від характеру заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин.

Відповідно до матеріалів справи позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_4, неповнолітня ОСОБА_5, в інтересах якої пред’явив позов ОСОБА_2, під час дорожньо-транспортної пригоди отримали легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_7 - тілесні ушкодження тяжкого ступеня важкості в момент їх спричинення.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про заподіяння потерпілим у ДТП моральної шкоди внаслідок спричинення шкоди здоров’ю в таких розмірах: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - по 6000 грн. кожному, а ОСОБА_7 – 65000 грн., а тому зі страхової компанії підлягає до відшкодування в межах заявлених позовних вимог по 5000 грн. на користь кожного потерпілого, а з винної особи ОСОБА_3 - решта суми.

Крім того ОСОБА_2 заподіяна моральна шкода внаслідок пошкодження його майна – автомобіля, яку суд оцінює у 1000 грн., та яка підлягає стягненню з винної особи.

Вирішуючи заяву ПрАТ „Страхова компанія „Дніпроінмед» про поворот виконання рішення суду, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.380 ЦПК України питання про поворот виконання вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов’язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Апеляційного суду Житомирської області від 09.12.2015 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди скасовано, зокрема, в частині стягнення з ПрАТ „Страхова компанія „Дніпроінмед» на користь:

ОСОБА_2 40284,72 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди;

ОСОБА_7 25506,81 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди;

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_5 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди;

ОСОБА_4 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішення в означеній частині виконано відповідачем, що підтверджується письмовими доказами (т.4 а.с.123-130).

Оскільки після скасування судом касаційної інстанції рішення Апеляційного суду Житомирської області від 09.12.2015 року, даним судовим рішенням позовні вимоги позивачів задовольняються частково, на останніх покладається обов’язок щодо повернення безпідставно стягнутого зі страхової компанії за скасованим рішенням, а саме:

з ОСОБА_2 - 14147,30 грн. /40284,72 – 26137,42/

з ОСОБА_7 - 9010,64 грн. /25506,81-16496,17/.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 09 лютого 2015 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовів.

Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» на користь:

ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 26137 грн. 42 коп. та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди;

ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 16496,17 грн. та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди;

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_5 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди;

ОСОБА_4 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В решті вимог до ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь:

ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 500 грн. та 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди;

ОСОБА_4 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди;

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_5 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди;

ОСОБА_7 60000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В решті вимог до ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» на користь держави 1400,74 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1218 грн. судового збору.

Заяву ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» про поворот виконання рішення суду задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_2 повернути ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» 14147,30 грн.

Зобов’язати ОСОБА_7 повернути ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» 9010,64 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : Судді :