ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 вересня 2016 року 14:17 № 826/12686/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Грабовському В.А., розглянувши адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа

Вієнна Іншуранс Груп"

до Офісу великих платників податків ДФС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

№0000564302, №0000574302, №0000594303

за участю представників сторін:

від позивача: Шевчук Наталья Володимирівна

від відповідача: Піддубко Євгеній Дмитрович

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20.09.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Позивач , в особі Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (надалі - Відповідач змінено назву на Офіс великих платників податків ДФС), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників: № 0000564302 від « 08» червня 2016 року, форма «Д» про донарахування за податковим зобов'язанням 12019217,68 грн., 8956405,17 грн. за штрафними санкціями, 3352668,37 грн. пеня; № 0000574302 від « 08» червня 2016 року, форма «Д» про донарахування за податковим зобов'язанням 601 433,96 грн., 447063,61 грн. за штрафними санкціями, 139 065,73 грн. пеня; № 0000594303 від « 08» червня 2016 року, форма «Р» про донарахування за податковим зобов'язанням 5954338,73 грн., та 1488584,68 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Контролюючим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник Позивача позов підтримав у повному обсязі та наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

Представник Відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву, які аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Співробітниками Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платникі проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (код ЄДРПОУ 24175269), з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р., та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р.

За результатами перевірки складено акт від 23.05.2016 р. за №689/28-10-43-20/24175269 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлені наступні порушення: пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу, невірно визначено фінансовий результат до оподаткування у частині врахування при його розрахунку винагород на користь ФОП за послугами, що фактично не підтверджені первинними документами, що призвело до його заниження на суму 39867680,13 грн.; п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 із врахуванням вимог пп.141.11 п.141.1 ст.141 Податкового кодексу у частині заниження податку на прибуток від діяльності іншої, ніж страхова на загальну суму 5954641,58 грн. у результаті невірного визначення фінансового результату до оподаткування; п.п. 164.2.19 (пп.164.2.20) п. 164.2 ст.164, з урахуванням вимог плі. 162.1.1 п. 162.1 ст.162, ст.168, ст.176 Податкового кодексу, Страховою компанією не нараховано, не утримано та не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 89296,21 грн.; абз. «б» п. 176.2 ст.176 з урахуванням пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу, в перевіряємому періоді ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» подано не у повному обсязі, з відображенням недостовірних відомостей або з помилками податкові розрахунки про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податків; п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст.164 з урахуванням п.п.165.1.36 п.165.1 ст.165, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, п.177.6 ст.177 Податкового кодексу у частині не нарахування, не утримання та не сплати податку на доходи фізичних осіб із виплат на користь фізичних осіб - підприємців винагород на загальну суму 63150857,40 грн. за агентськими договорами (доручення), що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 11 930 594,16 грн.; п.16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» з урахуванням п.п.164.2.20 п. 164.2 ст.164, ст.168, ст.176 Податкового кодексу у частині не нарахування, не утримання та не сплати військового збору із сум, виплачених клієнтам Страхової компанії, нормативних витрат на ведення справ, при достроковому припинення дії договорів страхування, на загальну суму 9269,49 грн.; п.16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» з урахуванням п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст.164, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, п.177.6 ст.177 Податкового кодексу у частині не нарахування, не утримання та не сплати військового збору з інших доходів сплачених на користь фізичних осіб - підприємців у загальному розмірі 39 867 680,13 грн. за 2015 рік, що призвело до заниження військового збору 598015,20 грн.; п.1 ч.І ст.6, п.1 ч.1 ст.7 та ч.5 ст.8 Закону № 2464 занижено нарахування єдиного внеску (у розмірі 36,8%) з лютого 2013 року по жовтень 2013 року та серпні 2014 року на загальну суму 3848,64 грн. Порушення виправлено самостійно в листопаді 2013 року та січні 2015 року на загальну суму 3848,64 грн., в т.ч. по періодах: листопаді 2013 року на суму 3 841,92 грн. та січні 2015 року на суму 6,72 грн.; п. 1 ч. 2 ст.6, п.1 ч.1 ст. 7 та ч.7 ст.8 Закону №2464 занижено утримання єдиного внеску (у розмірі 3,6%) з лютого 2013 року по жовтень 2013 року та серпні 2014 року на загальну суму 376,50 грн. Порушення виправлено самостійно в листопаді 2013 року та січні 2015 року на загальну суму 376,50 грн.; п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч. 1 ст.7 та ч.5 ст.8 Закону №2464 нарахування єдиного внеску (у розмірі 34,7%) з квітня 2011 року по липень 2012 року на загальну суму 52515,18 грн.; п.1 ч.2 ст.6, ч.8 ст.8 Закону №2464 занижено утримання єдиного внеску (у розмірі 2,6%) з квітня 2011 року по липень 2012 року на загальну суму 3934,86 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки Позивачем подано до Контролюючого органу заперечення на Акт перевірки, за результатом розгляду заперечень Контролюючим органом 03.06.2016 р. надано Відповідь на заперечення №12448/10/28-10-43-3-21, в яких зазначено, що висновки в Акті перевірки відповідають нормам законодавства (надалі - Відповідь на заперечення №12448/10/28-10-43-3-21).

Крім того, у Відповіді на заперечення №12448/10/28-10-43-3-21 зазначено наступне: « 1. пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу, невірно визначено фінансовий результат до оподаткування у частині врахування при його розрахунку винагород на користь ФОП за послугами, що фактично не підтверджені первинними документами, що призвело до його заниження на суму 39865997,63 грн.; 2. п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 із врахуванням вимог пп. 141.1.1 п. 141.1 ст.141 Податкового кодексу у частині заниження податку на прибуток від діяльності іншої, ніж страхова на загальну суму 5954338,73 грн. у результаті невірного визначення фінансового результату до оподаткування; 5. п.п.164.2.20 п.164.2 ст.164 з урахуванням п.п.165.1.36 п.165.1 ст.165, п.п.168.1.1 п. 168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, п. 177.6 ст.177 Податкового кодексу у частині не нарахування, не утримання та не сплати податку на доходи фізичних осіб із виплат на користь фізичних осіб - підприємців винагород на загальну суму 63 147 197,30 грн. за агентськими договорами (доручення), що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 11 929 921,47 грн.; 7. п.161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» з урахуванням п.п. 164.2.20 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, п.177.6 ст.177 Податкового кодексу у частині не нарахування, не утримання та не сплати військового збору з інших доходів сплачених на користь фізичних осіб - підприємців у загальному розмірі 39865997,63 грн. за 2015 рік, що призвело до заниження військового збору 597989,96 грн.».

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000564302 від « 08» червня 2016 року, форма «Д» про донарахування за податковим зобов'язанням 12019217,68 грн., 8956405,17 грн. за штрафними санкціями, 3352668,37 грн. пеня; № 0000574302 від « 08» червня 2016 року, форма «Д» про донарахування за податковим зобов'язанням 601433,96 грн., 447063,61 грн. за штрафними санкціями, 139065,73 грн. пеня; № 0000594303 від « 08» червня 2016 року, форма «Р» про донарахування за податковим зобов'язанням 5954338,73 грн., та 1488584,68 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з спірними податковими повідомленнями-рішеннями Позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України, за результатом розгляду скарги Державною фіскальною службою України 05.08.2016 р. прийнято рішення №16980/6/99-99-11-02-01-15, яким скасовано податкове повідомлення-рішення МГУ ДФС - Центрального офісу з обслуговування ВП від 08.06.2016 р. №0005944303 в частині застосованої штрафної санкції в сумі 1488584,68 грн. та в частині донарахувань по операціях за період 2015 року, щодо яких контролюючим органом підтверджено здійснення оплати скаржником, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишає без змін та залишено без змін податкові повідомлення-рішення МГУ ДФС - Центрального офісу з обслуговування ВП від 08.06.2016 №0000564302 про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, №0000574302 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору.

Суд звертає увагу, що на час прийняття рішення по даній справі Контролюючим органом у відповідності до вимог ст. 60 Податкового кодексу України не прийнято нового податкового повідомлення-рішення на підставі рішення Державної фіскальної служби України від 05.08.2016 р. №16980/6/99-99-11-02-01-15, а тому Суд вважає, що податкове повідомлення-рішення МГУ ДФС - Центрального офісу з обслуговування ВПП ДФС від 08.06.2016 р. №0005944303 є невідкликаним.

Позивач вважає дії Відповідача необґрунтованими, висновки Акту перевірки безпідставними, незаконними та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та фактичним обставинам справи та податкові повідомлення-рішення неправомірними, а тому звернувся до Суду із відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтуваність позовних вимог, виходячи з наступного.

В обґрунтування правомірності прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень Відповідач зазначає, що Позивач не надав до перевірки первинних документів, що підтверджують фактичне надання вказаними у Акті перевірці фізичними особами-підприємцями послуг у частині укладання договорів страхування від імені та за рахунок Позивача, винагороди що перераховані за такі послуги не стосуються фактичної діяльності Позивача та не можуть бути враховані при визначенні фінансового результату до оподаткування, що визначається відповідно до стандартів фінансової звітності, відповідно не нарахував, не утримав та не сплатив податок на доходи фізичних осіб із виплати на користь фізичних осіб-підприємців винагород та не сплатив військовий збір; Позивач невірно визначив фінансовий результат до оподаткування, що призвело до заниження податку на прибуток від діяльності іншої, ніж страхова; Позивач не включив виплачені Страхувальникам суми нормативних витрат на ведення справи до складу їх оподаткованого доходу, не утримав податок за ставкою визначеними Податкового кодексу та не сплатив військовий збір.

Відповідно до пп. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається дохід фізичної особи-підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до ПКУ.

Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковувані згідно із главою 1 розділу XIV ПКУ (п. 297.1 ст. 297 ПК України).

У відповідно до п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПК України), зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Водночас пп. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПК України.

Якщо фізичною особою-підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності, податковий агент подає до державної фіскальної служби за місцем реєстрації податковий розрахунок за формою N 1-ДФ де зазначає суму нарахованого і виплаченого доходу (пп. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, ст. 177 та 178 ПК України) з ознакою доходу "157", тому податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не утримує і не сплачує, оскільки відповідно до норм ПКУ фізична особа - підприємець здійснює оподаткування такого доходу самостійно.

Вищезазначені норми Податкового кодексу України, було роз'яснено Відповідачем у Листі від 21.03.2016 р. №6809/10/26-15-13-01-12.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач при встановлені ділових відносин з страховим агентом (фізичною особою-підприємцем), на виконання вимог чинного законодавства України, перевіряє та отримує документи, що підтверджують реєстрацію в якості суб'єкта підприємницької діяльності та документи, що підтверджують реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності в якості платника єдиного податку, укладає договори доручення та при виплаті винагороди за надані послуги (виконані роботи), по даним операціям не являється податковим агентом.

Позивач з метою уникнення порушення вимог чинного законодавства України на дату виплати винагороди в рамках укладених договорів з фізичним особам -підприємцями, перевіряє відомості про них в реєстрі платників єдиного податку. Дотримуючись усіх вимог Податкового кодексу України, виплачені винагороди на користь Фізичним особам-підприємцям за надані послуги, що підтвердженні первинними документами згідно умов договорів доручення, включаються у витрати Товариства та відображаються в складі фінансового результату Товариства.

Так, Позивачем на дотримання вимог Податкового кодексу України, щоквартально за місцем реєстрації юридичної особи, подається податковий розрахунок за формою N 1-ДФ, де зазначається сума нарахованого і виплаченого доходу фізичній особі-підприємцю з ознакою доходу "157" та копії податкового розрахунку 1-ДФ, подається за місцем реєстрації юридичної особи, як окремих платників податків. Згідно Податкового кодексу України, Позивач по даним операціям не являється податковим агентом, тому податок на доходи фізичних осіб та військовий збір Позивачем не утримується і не сплачується, оскільки відповідно до норм ПКУ фізична особа-підприємець здійснює оподаткування такого доходу самостійно.

У відповідності до п. 29 ч.1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» посередницькі послуги на ринках фінансових послуг - діяльність юридичних осіб чи фізичних осіб - підприємців, якщо інше не передбачено законом, що включає консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу з підготовки, укладення та виконання (супроводження) договорів про надання фінансових послуг, інші послуги, визначені законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про страхування» страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Частиною 7 ст. 15 Закону України «Про страхування» встановлено що, страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Статтею 1000 Цивільного кодексу України, передбачено, що договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Твердження Відповідача, що фізичні особи-підприємці, фактично не виконували робіт та не надавали послуг передбачених умовами договорів, у частині укладання договорів страхування фізичною особою - підприємцем (особисто на підставі довіреності та/або за участю як посередника) від імені страховика з потенційними клієнтами є хибним, спростовується матеріалами справи нормами чинного законодавства.

Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1996 №1523 «Про порядок провадження діяльності страховими посередниками», агентська діяльність - діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов'язаної з укладанням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладання договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат.

В той же час, Відповідачем на підставі вище зазначеного посилання на законодавство, зроблено хибний висновок, що відповідно до умов договорів доручення, укладеними між Товариством та суб'єктами підприємницької діяльності, вбачається, що останні зобов'язані надавати, зокрема, послуги з укладанням договорів (полісів, сертифікатів) страхування від імені Страховика та /або сприяти в укладанні договорів (полісів, сертифікатів) страхування, тобто відображати зазначену інформацію в укладених договорах (полісах, сертифікатах) страхування між страховиком та Страхувальником.

Суд звертає увагу, що вищезазначене твердження Відповідача суперечить дійсності та не відповідає умовам договору доручення.

Договором доручення не передбачено, що в разі залучення потенційного споживача страхових послуг, шляхом консультування, роз'яснення умов страхування Повіреного, є обов'язок Повіреного відображати інформацію, що договір укладено за сприянням повіреного. В договорах страхування (полісах) Повірений лише виключно при підписанні договору страхування повинен зазначити «Від імені ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» відповідно до Договору доручення № _____від_____.

Пункт 2.2.5 Договору доручення, визначає обов'язок Товариства за необхідності забезпечувати участь свого представника у виконанні дій, що пов'язані з предметом цього Договору.

Крім того, договір доручення це-цивільно-правовий договір, а не трудовий договір. Згідно укладених договорів доручення з фізичними особами-підприємцями Повірений отримує винагороду лише виключно за виконані роботи та надані послуги, що оформлюється актами виконаних робіт.

Фізичні особи-підприємці (Повірені) згідно перевірених вибірковою перевіркою договорів страхування, здійснювали пошук потенційних страхувальників, роз'яснювали умови страхування, здійснювали підготовку до укладання договорів страхування в рамках виконання вимог статті 18 Закону України «Про страхування».

Відповідно до пункту 17.4 статті 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлюється у порядку, визначеному Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

У відповідності до рішення Загальних зборів повних членів МТСБУ від 07.12.2010 затверджено Інструкцію щодо заповнення бланку страхового сертифікату «Зелена картка» та бланку полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена Картка», форма якого затверджена розпорядженням Держфінпослуг від 01.07.2010 р. № 529, згідно якої, на договорах міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності «Зелена Картка» в розділі підпис страховика, проставляється факсиміле підпису керівника страхової компанії, від імені якої укладений договір міжнародного страхування типографським способом. Тому, не можливо внесення змін, шляхом приписання, реквізитів договору доручення в затвердженні типові договори, уповноваженими органами.

Відповідно до Порядку оформлення договорів міжнародного страхування «Зелена Картка» у зв'язку із веденням в експлуатацію інформаційної підсистеми «Green Card online» ЦБД МТСБУ, затвердженого протоколом Загальних Зборів повних членів МТСБУ№123/2014 від 06.02.2014 р., (надалі-порядок) страховий сертифікат «Зелена карта» та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автострахування «Зелена картка» видається страхувальнику виключно після внесення в ЦБД МТСБУ відомостей про укладення відповідного договору міжнародного страхування.

Крім того, Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затверджено кваліфікаційні вимоги до страхових агентів, необхідних для здійснення посередницької діяльності власників наземних транспортних засобів. Всі посередники, які здійснюють реалізацію Полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, проходять навчання у позивача та зареєстровані в ЦБД МТСБУ.

З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що встановлені вибірковою перевіркою фізичні особи-підприємці, відповідають кваліфікаційним вимогам, зареєстровані в ЦБД МТСБУ та здійснюють оформлення договорів (полісів) страхування у встановленому чинному законодавством порядку.

Висновок Відповідача, що для підтвердження факту надання послуг Повіреним, останньому необхідно проконсультувати, залучити потенційного страхувальника, здійснити дії по укладанню договору, підписати договір та підготувати пакет на виплату страхового відшкодування, тобто виконати всі обов'язки та здійснити Всі діє передбачені, договором, тоді у Позивача виникає обов'язок здійснити оплату за договором доручення - є хибним, та спростовується як Постановою КМУ від 18.12.1996 р. №1523 так і договором доручення (типовим).

Предметом договорів доручення, укладених між Позивачем та Повіреними, є: рекламувати, пропонувати страхові послуги Довірителя; проводити консультаційну та роз'яснювальну роботу серед потенційних споживачів страхових послуг, проводити ідентифікацію, верифікацію та вивчення клієнтів до укладення договору страхування у відповідності до вимог законодавства, проводити роботу, пов'язану з укладанням договорів страхування (полісів); підписувати договори страхування (поліси) в межах повноважень, наданих договором, виконувати роботу по підготовці пакету документів, пов'язану із здійснення страхових виплат та страхових відшкодувань, а довіритель зобов'язаний сплатити Повіреному винагороду за вчинення ним вказаних вище дій.

Тобто, при виконанні будь-якої дії, яку здійснить Повірений у відповідності до умов договору доручення у Позивача виникає обов'язок виплати винагороди на умовах передбачених договором доручення.

У відповідності умов договорів доручення, виплата винагороди Повіреному здійснюється на підставі зведеного звіту, який складається у відповідності до Постанови Кабінету міністрів України від 18.12.1996 р. №1523 «Про порядок провадження діяльності страховими посередниками та передбачений в договорі доручення» та Актів виконаних робіт.

Статтею 18 Закону України «Про страхування» встановлено, що для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування.

При укладені договорів Обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на транспортні засоби, які підлягають Обов'язковому технічному контролю, обов'язково необхідно отримати протокол технічного стану транспортного засобу. Тобто, при підписані договору Позивачем, Фізична особа- підприємець (Повірений), здійснює ряд заходів по залученню, потенційного страхувальника, роз'яснення умов страхування, отримання документів, які передують при підписанні договорів страхуванні.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При досліджені Судом зведених звітів, які надано Позивачем, встановлено, що Звіт складений Повіреним про те, що за період виконувались дії з укладення договорів страхування, де зазначено Серія та номер договору страхування, Страхувальника, що підтверджує, що дії по укладання договорів страхування виконані та надані Повіреним. При дослідженні акту виконаних робіт, судом встановлено, що Повіреним виконані дії з укладених договорів страхування та Позивачем отримані за ними страхові послуги, що підтверджено Сторонами.

У наданих Позивачем доказах, що не спростовує і Відповідач дані вимоги при складанні актів виконаних робіт, як того вимагає чинне законодавство України - дотриманні. При перевірці Позивачем надано Відповідачу всі акти виконаних робіт, що підтверджують реальність надання послуг Повіреним та здійснення сторонами господарських операцій.

В своїх висновках, Відповідачем не доведено, що відомості, які містяться в наданих позивачем первинних документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів, як в доказ своїх пояснень, Позивачем при адміністративному оскарженні було надано копій ( щодекадних зведених звітів) документів, що договори страхування укладені за сприянням фізичної особи -підприємця (Повіреного).

У даному випадку Позивач, підтвердив первинними документами, фактичне надання послуг, виконання робіт фізичними особами-підприємцями, тому у Позивача відсутні підстави для нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб за отриманою винагородою за договорами доручення, оскільки це не інших дохід фізичних осіб, ніж від провадження підприємницької діяльності такими фізичними особами- підприємцями.

Суд звертає увагу, що укладання договорів між Позивачем та фізичною особою-підприємцем не суперечили вимогам законодавства, під час розгляду справи Відповідачем не надано суду доказів розірвання договорів або визнання їх нечинними.

Крім того, Суд звертає увагу, що на Контролюючий орган не покладено обов'язок щодо здійснення контролю при укладанні та виконанні даних договорів.

В частині щодо повернення Позивачем Страхувальникам невикористаних страхових платежів без вирахування нормативних витрат на ведення справи, Суд зазначає наступне.

Відповідачем, встановлено порушення п.п. 164.2.19 (п.п. 164.2.20)п.164.2 ст.164, у урахуванням вимог п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162, ст.168, ст.176 Податкового кодексу, страховою компанією не нараховано, не утримано та не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 89296,21 грн.

Встановлено порушення п.16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» з урахуванням п.п. 164.2.20 п.164.2 ст.164, ст.168, ст176 Податкового кодексу у частині не нарахування, не утримання та не сплати військового збору з із сум, виплачених клієнтам Товариства, нормативних витрат на ведення справи при достроковому припиненні дії договорів страхування на загальну суму 9269,49 грн.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про страхування» Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору

Згідно зі ст.10 Закону України «Про страхування» страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування. Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.

Статтею 28 Закону України «Про страхування» визначено порядок та наслідки припинення договорів страхування. Розмір витрат на ведення справи визначається при розрахунку страхового тарифу і є складовою частиною страхового платежу.

Відповідно до пункту 6 статті 997 Цивільного кодексу України, якщо страхувальник або страховик відмовились від договору страхування, договір припиняється.

При припиненні договорів страхування з підстав, визначених законодавством, не передбачено обов'язку чи зобов'язання утримувати зі сплачених страхових платежів, які підлягають поверненню, витрати на ведення справи. За таких обставин сума витрат на ведення справи, яка вирахувана зі страхових платежів, що підлягають поверненню, для страховика є самостійним доходом, що не пов'язаний з наданням послуг зі страхування, оскільки цивільно-правові відносини щодо захисту майнових інтересів страхувальника припинені.

При укладені договору страхування, страхувальник зобов'язаний сплатити страховий платіж, при достроковому припиненні дії договору Товариство повертає, страховий платіж, як частину не використаного страхового платежу без вирахування нормативних витрат на ведення справи.

Тобто, повернення частини раніше сплаченого страхового платежу Страхувальником, не є доходом фізичних осіб страхувальників, а є частина не використаного платежу за договором страхування, який припинив дію.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Контролюючим органом не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників: № 0000564302 від « 08» червня 2016 року, форма «Д» про донарахування за податковим зобов'язанням 12019217,68 грн., 8956405,17 грн. за штрафними санкціями, 3352668,37 грн. пеня; № 0000574302 від « 08» червня 2016 року, форма «Д» про донарахування за податковим зобов'язанням 601 433,96 грн., 447 063,61 грн. за штрафними санкціями, 139065,73 грн. пеня; № 0000594303 від « 08» червня 2016 року, форма «Р» про донарахування за податковим зобов'язанням 5954338,73 грн., та 1488584,68 грн. за штрафними санкціями.

3. Стягнути з Офісу великих платників податків ДФС за рахунок державних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" судові витрати в сумі 473430,89 грн.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук