АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/3839/16 Головуючий у 1-й інстанції: Петров В.В.

Є.У.№ 318/11/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

При секретарі: Бурак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Голови Кам’янсько-Дніпровської районної державної адміністрації, третя особа: служба у справах дітей Кам’янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області, про захист житлових прав малолітньої дитини, визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,

за апеляційною скаргою Голови Кам’янсько-Дніпровської районної державної адміністрації на рішення Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 11 липня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позовом, який в ході розгляду справи неодноразово доповнювала і уточнювала. Зазначала, що у вересні 2015 року звернулася до органів опіки і піклування Кам’янсько-Дніпровської районної державної адміністраціїіз заявою про роз’яснення положень ст. 177 СК України і надання згоди на укладання угоди про дарування житла на користь її неповнолітньої доньки. Посилаючись на те, що до теперішнього часу її заява не розглянута, розпорядження про надання згоди на укладання правочину від імені неповнолітньої дитини не прийнято, просила суд визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати вчинити дії, а саме: прийняти рішення по заяві; зобов'язати відповідача розпорядженням надати дозвіл на реєстрацію договору дарування; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді стосовно необхідності отримання дозволу органу на отримання житла у дар малолітньою дитиною; визнати протиправними дії відповідача щодо спотворення у своєму листі обставин її заяви; визнати протиправними дії відповідача щодо посилання на Закон України «Про основи захисту безпритульних та бездомних»; визнати дії відповідача протиправними відносно того, що він безпідставно вказує на необхідність отримання їх згоди на отримання малолітньою дитиною у дар житла; визнати протиправними дії відповідача щодо спотворення змісту ч. З ст.13 Закону України «Про охорону дитинства»; визнати протиправними дії відповідача стосовно безпідставного витребування у позивача копії документів на житло, яке буде подаровано, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, копію свідоцтв про укладення та розірвання шлюбу між позивачем та батьком дитини, номер облікової картки платника податків зацікавленої особи, нотаріально завірену згоду того батька, що не мешкає разом з малолітньою дитиною.

Рішенням Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 11 липня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області в особі служби у справах дітей Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області щодо відмови прийняти рішення по заяві про надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини

Зобов'язано Кам'янсько-Дніпровську районну державну адміністрацію Запорізької області, в особі служби у справах дітей Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області прийняти рішення по заяві ОСОБА_3 про надання дозволу на вчинення правочинів на отримання в дар житла малолітній дитині, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в строки, передбачені законодавством, в порядку ст.177 Сімейного Кодексу України та розділу 6 Правил опіки та піклування.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, Голова Кам’янсько-Дніпровської районної державної адміністраціїподав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін і третьої особи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За роз'ясненнями п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24.10.2008 року, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що службою у справах дітей порушений порядок прийняття рішення про надання згоди на вчинення правочину від імені неповнолітньої особи, а тому житлові права дитини підлягають захисту у спосіб, обраний її законним представником.

Проте висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на вимогах закону і матеріалах справи, а тому з ними не можна погодитися.

Встановлено, що 7 вересня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до органів опіки і піклування із заявою, в якій просила повідомити її письмово, чи передбачена ст.177 СК України необхідність згоди органу опіки і піклування на отримання її малолітньою дитиною житла, а також надати таку згоду нотаріальному органу (а.с.15).

В цей же день Голова Кам’янсько-Дніпровської районної державної адміністрації надав позивачеві письмову відповідь за вихідним №2352/01-01-23, в якій роз’яснив положення діючого законодавства щодо порядку захисту житлових прав неповнолітніх осіб, зокрема ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», ст.ст.17,18 Закону України «Про охорону дитинства», ст.29 Цивільного кодексу України, ст.177 Сімейного кодексу України. Крім того, в цьому листі міститься витяг із п.66 «Порядку провадження органами опіки і піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р.№ 866, в якому наведений перелік документів, необхідних для вирішення питання щодо вчинення правочину від імені неповнолітньої особи (а.с.3-7).

11 березня 2016 року за участю адвоката ОСОБА_5, який являється батьком ОСОБА_3 і представляє її інтереси на підставі договору про надання правової допомоги, відбулося засідання комісії з питань захисту прав дитини при Кам’янсько-Дніпровській районній державній адміністрації, на якому розглядалася вищевказана заява від 07.09.2015 року. Проте рішення про надання згоди на вчинення правочину не було прийнято, оскільки заявником не був наданий пакет необхідних документів, передбачений Порядком №866 від 24.09.2008р. (а.с.60-61).

Відповідно до ст. 17 СК України орган опіки та піклування надає допомогу особі у здійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов'язків в обсязі та в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом ст.ст. 71, 209, 719 ЦК, ст.177 СК України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати від імені неповнолітньої дитини договори, зокрема договір дарування житла, які підлягають нотаріальному посвідченню.

Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства Юстиції України №296/5 від 22.02.2012 р., передбачено, що правочини за малолітніх вчиняють батьки (усиновлювачі) або опікуни. На вчинення одним із батьків правочинів щодо нерухомого майна малолітньої дитини повинна бути згода другого з батьків, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально. Якщо той із батьків, хто проживає окремо від дитини протягом не менш як шість місяців, не бере участі у вихованні та утриманні дитини або якщо місце його проживання невідоме, правочини, зазначені у цій частині статті, можуть бути вчинені без його згоди. Правочини від імені неповнолітніх можуть бути посвідчені лише за умови, якщо вони вчинені за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника та з дозволу органу опіки та піклування ( п.3-3.6 розділ П глава 1 Порядку).

Відповідно до положень ст. 214 СК України, ч. 1 ст. 11 Закону України від 13 січня 2005 року № 2342-ІV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.

Порядок надання дозволів на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини визначається постановою Кабінету Міністрів України №866 від 24.09.2008, п. 66 якого передбачений перелік документів, необхідних для прийняття органами опіки і піклування відповідного рішення.

Як встановлено судом, позивач відмовилась надати органам опіки і піклування запитувані документи, зокрема правовстановлюючі документи на житло, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, довідку з місця проживання про склад сім’ї та реєстрацію або витяг з домової книги, копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу між батьками дитини, тощо.

Зважаючи на те, що ОСОБА_3, звертаючись до органів опіки і піклування із заявою про надання згоди на вчинення правочину щодо нерухомого майна від імені її малолітньої дитини, відмовилася надати запитувані документи, відповідач у відповідності з вищевказаним Порядком не мав об’єктивної можливості прийняти відповідне рішення.

Доводи позивача про неправомірність вимог органів опіки і піклування щодо надання документів на житло, яке вона має намір прийняти в дар на ім’я неповнолітньої дитини, згоди батька неповнолітньої на вчинення правочину, тощо, являються неспроможними.

За частиною 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи опіки та піклування у своїй діяльності насамперед керуються Конституцією, згідно з положенням якої під охороною держави знаходиться сім’я, дитинство, материнство та батьківство. Тому на виконання цієї функції державою й уповноважено орган опіки та піклування, який від імені держави має пересвідчитися, чи не завдасть шкоди правам та інтересам малолітньої особи правочин, який має намір вчинити її законний представник.

Оскільки предметом правочину являється нерухоме майно, відповідач обгрунтовано вимагає правовстановлюючі документи на це майно, витяг із Єдиного Державного реєстру, тощо, щоб пересвідчитися, що нерухомість відповідає санітарним і технічним вимогам, не перебуває в заставі, під арештом, що внаслідок такого правочину не будуть погіршені житлові права дитини.

Та обставина, що Порядком №866 від 24.09.2008 р. не визначений конкретний перелік документів, необхідних для надання органами опіки і піклування згоди на укладання договору дарування нерухомого майна на користь неповнолітньої особи, не свідчить про неправомірність дій відповідача.

Статтею 10 СК України передбачено, якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону). Якщо до регулювання сімейних відносин неможливо застосувати аналогію закону, вони регулюються відповідно до загальних засад сімейного законодавства (аналогія права).

За вказаних обставин застосування відповідачем при розгляді заяви ОСОБА_3 положень п.66 Порядку №866, яким визначено перелік документів в разі відчуження майна неповнолітньої, відповідає вимогам ст.10 СК України.

Відповідачем правомірно запитувалася і згода батька неповнолітньої дитини на прийняття в дар нерухомості, оскільки за змістом ст.177 СК України управління майном дитини здійснюється обома батьками, а не тільки матір’ю.

Аналіз фактичних обставин справи і зібраних у справі доказів свідчить про те, що при вирішенні заяви ОСОБА_3 відповідач діяв у відповідності з вимогами закону, в межах своєї компетенції і повноважень, а тому висновки суду першої інстанції про неправомірність його дій і обґрунтованість позову являються помилковими і такими, що не ґрунтуються на законі і зібраних у справі доказах.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

За вказаних обставин рішення суду першої інстанцій в оскаржуваній частині на підставі ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового – про відмову у позові.

При подачі апеляційної скарги відповідачем не був сплачений судовий збір, ухвалою судді-доповідача від 19 вересня 2016 року за клопотанням Голови райдержадміністрації відстрочено сплату судового збору до розгляду справи по суті. За ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки ОСОБА_3 як законний представник неповнолітньої від сплати судового збору звільнена, а судове рішення ухвалюється на користь відповідача, судові витрати у цій справі підлягають віднесенню на рахунок держави.

Керуючись ст. ст.307, 309,313,317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Голови Кам’янсько-Дніпровської районної державної адміністрації задовольнити.

Рішення Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 11 липня 2016 року по цій справі в оскаржуваній частині скасувати і ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_6 у задоволенні позову.

Судові витрати у цій справі віднести на рахунок держави.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: