ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 жовтня 2016 року

справа № 804/1075/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,

суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,

секретар судового засідання: Федосєєва Ю.В.,

за участю представника позивача Беззубкіна С.М. та представника відповідача Кульбаки С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Комунального підприємства «Мар`янівське» с. Мар'янівське Новомосковського району Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі № 804/1075/16 за позовом Комунального підприємства «Мар`янівське» до Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування КП «Марянівське» збитків у розмірі 1033425,1 грн. заподіяних внаслідок самовільного користування підземними водами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем вжиті всі необхідні заходи для отримання дозволу на водокористування. Вказує, що зупинення постачання води призвело б до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру та шкідливого впливу на здоров'я людей. Також зазначає, що дії відповідача є неправомірними, оскільки при розрахунку збитків заподіяних державі, останній використовував Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 389 від 20.07.2009 року, яка не підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість нарахування позивачу збитків у розмірі 1033425,1 грн., заподіяних державі внаслідок самовільного використання підземних вод.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

КП «Мар`янівське» 10.05.2002 року зареєстровано Новомосковською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області.

В період з 20.07.2011 року до 26.07.2011 року на підставі листа від 11.07.2011 року № 12468 Новомосковського міського відділу ГУМВС України в Дніпропетровській області, наказу від 18.07.2011 року, № 969-П Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області, ст. 20 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, яке затверджено Наказом Мінприроди від 19.12.06 № 548 посадовими особами відповідача проведено цільову позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України в частині спеціального водокористування КП «Мар`янівське», за результатами якої складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України. (а.с. 9-10)

За висновками вказаного Акту позивач використовував підземні водні горизонти без дозволу на спеціальне водокористування протягом періоду з початку 2009 року по кінець червня 2011 року. На підставі Акту перевірки відповідач здійснив розрахунок збитків завданих державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів за період з початку 2009 року по кінець 2011 року в розмірі 1033425,1 грн, який викладений в додатках № 1 та № 2 до акту перевірки. (а.с. 11-12).

01.08.2011 року відповідачем сформовано та направлено позивачу претензію № 18-11/11 від 01.08.2011 року про відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті самовільного користування підземною водою зі свердловини (без дозволу на спеціальне водокористування) на загальну суму 1033425,1 грн. (а.с. 13).

Вважаючи протиправним нарахування йому розміру збитків, заподіяних державі, позивач звернувся до суду.

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 року № 1264-ХІІ державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 454/2011, Державна екологічна інспекція України (далі - Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України.

Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контрою) у сфері навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та природних ресурсів України.

Відповідно до п. 4.2 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що затверджене наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 року № 429 відповідно до статті 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", пункту 7 Положення про Державну екологічну інспекцію України від 13.04.2011 № 454, та постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 995 "Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції" держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, у тому числі, здійснює державний нагляд (контроль) за додержання територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезедентами вимог чинного природоохоронного законодавства.

Нормами п. 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України (далі - ВК України) встановлено, що водокористувачі зобов'язані, зокрема, здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно із ч. 1 ст. 110 ВК України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

За змістом статті 111 ВК України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Під час реалізації своїх повноважень Держекоінспекція керується, зокрема, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V).

Відповідно до статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

У відповідності до приписів ч. 7 ст. 7 Закону № 877-V на підставі акта, який складно за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушення, виявлених під час здійснення заходу.

Відповідно до пп. 12 п. 6 Положення про Державну екологічну інспекцію України від 13.04.2011 року № 454/2011 Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред'являти претензії.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Таким чином, при розгляді справ щодо визнання протиправними дій суб'єктів владних повноважень суди в порядку адміністративного судочинства перевіряють підстави, повноваження та спосіб здійснення контролюючим органом перевірки, в тому числі і щодо права на здійснення розрахунку збитків завданих державі.

За таких обставин, враховуючи вказані вище правові норми та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач під час проведення цільової перевірки та здійснення розрахунку збитків, завданих позивачем державі, діяв відповідно до делегованих йому державою повноважень, у межах своєї компетенції та у спосіб, встановлений законами України.

У судовому засіданні представник позивача пояснив суду апеляційної інстанції, що протиправні дії відповідача щодо здійснення розрахунку полягають саме у неправильному застосуванні Методики № 389 та як наслідок неправомірному нарахуванні збитків у розмірі 1033425,1 грн, заподіяних державі внаслідок самовільного використання підземних вод.

З огляду на вказане колегія суддів зауважує, що розрахунок розміру відшкодування збитків не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке встановлює відповідальність суб'єкта господарювання, та відповідно не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС України, а тому його правильність не може бути предметом спору, оскільки як зазначалося вище, адміністративний суд при оскарженні дій щодо складання такого розрахунку повинен перевірити наявність чи відсутність повноважень контролюючого органу щодо проведення перевірки та здійснення вказаного розрахунку.

Вказані висновки підтверджуються тим, що розрахунки заподіяних збитків викладаються відповідачем не в окремому рішенні, яке може бути предметом оскарження, а у додатках до акту перевірки, тобто є частиною останнього і самі по собі не несуть для позивача якихось негативних наслідків. Нараховані збитки можуть бути стягнуті з позивача лише шляхом пред'явлення до нього відповідного позову.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що фактично розрахунок є носієм доказової інформації про розмір завданих збитків, а тому перевірка його правильності повинна здійснюватись при вирішенні спору про стягнення сум збитків, в основу яких покладені вказані розрахунки.

Таким чином, суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, проте помилково вдався до аналізу правильності самого розрахунку збитків, заподіяних позивачем державі, що не може бути предметом спору при перевірці правомірності дій контролюючого органу щодо здійснення такого розрахунку.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є, зокрема, правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити в частині порядку стягнення судових витрат.

Повний текст виготовлено 17 жовтня 2016 року.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Мар`янівське» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі № 804/1075/16 змінити в частині обґрунтування висновків суду.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.Ю. Чумак

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: І.В. Юрко