Провадження № 2/346/1328/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 р.

м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого-судді Калинюка О.П.

з участю: секретаря Томин О.А.

представників позивача ОСОБА_1,

адвоката Семчука М.М.

представників відповідача Ружицького В.М., Рубцової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Коломийський бетон» про визнання цивільно-правових відносин між фізичною особою і роботодавцем трудовими відносинами, -

В С Т А Н О В И В:

в обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що її чоловік ОСОБА_6 з 03.06.2014 року працював у відповідача на посаді водія.

ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 22 год. ОСОБА_6, керуючи автомобілем марки «VOLVO» н.з. «НОМЕР_1», з причепом н.з. «НОМЕР_2», які належать відповідачу, загинув під час дорожньо-транспортної пригоди в с.Яблуниця Яремчанської міськради Івано-Франківської області на автодорозі державного значення «Мукачеве-Львів».

Позивач вважає, що її чоловік на час його смерті перебував з відповідачем саме в трудових відносинах, оскільки він працював за трудовим договором на вказаній посаді з 12.09.2007 року, а з 01.09.2011 року за ОСОБА_6 вже був закріплений вказаний автомобіль.

Однак, 03.06.2014 року керівництво відповідача, приймаючи ОСОБА_6 на роботу на ту ж посаду і на той же автомобіль, оформило таке прийняття цивільно-правовим договором, хоча фактично останній має ознаки трудового. Це підтвердила в ході розслідування вказаного нещасного випадку Територіальна державна інспекція з питань праці в Івано-Франківській області, якою зроблено висновок про те, що вказаний цивільно-правовий договір має ознаки трудового, а керівництвом ТзОВ «Коломийський бетон» на порушення вимог ст.24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) не оформлено трудовий договір у письмовій формі шляхом видання наказу про зарахування ОСОБА_6 на роботу.

Позивач просить врахувати визначення трудового договору, наведене в ст. 21 КЗпП України, і те, що предметом договору цивільно-правового характеру є конкретний вид послуги (роботи) та її кінцевий результат, що має кількісну і якісну визначеність ( а не трудова функція, процес праці та її організація). Обсяг виконуваної роботи визначається у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, та можуть бути відображені в акті їх приймання.

У вищевказаному цивільно-правовому договорі від 03.06.2014 року, укладеному між ТзОВ «Коломийський бетон» як замовником та ОСОБА_6 як виконавцем, зазначено, що виконавець бере на себе зобов'язання виконувати роботи з вантажних перевезень. Отже, в цьому договорі обсяг виконуваної роботи визначається у вигляді професії, спеціальності, кваліфікації чи посади, визначеної відповідно до класифікатора професій. Посада водія передбачена штатним розписом відповідача, на цій посаді і на цьому автомобілі ОСОБА_6 працював тривалий час і раніше за трудовим договором. Крім того, цивільно-правовий договір є строковим, в договорі зазначаються обсяг робіт чи послуг, термін, на протязі якого вони мають бути виконані, розмір оплати за їх виконання. Однак, в зазначеному цивільно-правовому договорі від 03.06.2014 року не вказано терміну, тобто фактично він є безстроковим, не зазначено обсягу робіт, який має бути виконаний, і в який термін, а також не зазначена оплата за виконання робіт чи послуг. Таким чином, позивач вважає, що в зазначеному договорі від 03.06.2014 року відсутні істотні умови цивільно-правового договору, що підтверджує вищевказаний висновок інспекції з питань праці про те, що даний договір має ознаки трудового.

Крім того, в акті виконаних робіт №55 від 31.07. 2014 року не зазначено про те, який саме обсяг робіт виконано, в який термін, і за що саме нараховано оплату, в зв'язку з чим цей акт носить формальний характер, а вказаний розмір оплати фактично є заробітною платою працівника (водія) ТзОВ «Коломийський бетон» ОСОБА_6

Слід взяти до уваги і те, що відповідно до вимог ст.29 КЗпП України при прийнятті на роботу ОСОБА_6 було відведено робоче місце, згідно з наказом директора ТзОВ «Коломийський бетон» №8 від 16.05.2014 року проведено інструктажі на робочому місці з дотримання законодавстваохорону праці, техніки безпеки, пожежної та електробезпеки, що підтверджено протоколом №2 засідання комісії по перевірці знань з питань охорони праці від 12.06.2014 року, витягами з журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці та журналу реєстрації інструктажів із вказаних питань на робочому місці, забезпечено необхідні умови праці. Зокрема, згідно з наказом директора ТОВ «Коломийський бетон» №10 від 05.06.2014 р. «Про закріплення водіїв за транспортними засобами» за водієм ОСОБА_6 закріплено вищевказані автомобіль марки «VOLVO» та напівпричіп, що підтверджує, що ОСОБА_6 являвся працівником відповідача, мав робоче місце, яке знаходилося в підрозділі вказаного підприємства (автотранспортному цеху), підпорядковувався директору даного підприємства, виконував його накази і розпорядження, підлягав внутрішньому трудовому розпорядку, дотримувався графіку робочого часу, що не є характерним для цивільно-правових відносин, адже при таких відносинах підрядник не підпорядковується керівнику підприємства, на нього не розповсюджуються накази керівника підприємства, підрядник не має робочого місця, не є членом трудового колективу цеху чи іншого підрозділу, техніка передається йому згідно з актом прийому - передачі на визначений термін і для виконання визначеного обсягу робіт, процес організації трудової діяльності залишається за межами контролю керівника підприємства. Метою такого договору є отримання певного матеріального результату. Підрядчик, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

В той час наказом ТзОВ «Коломийський бетон» №11 від 25.07.2014 року ОСОБА_6 відряджено до м.Мукачеве Закарпатської області з 25.07.2014 року, а наказом №18 від 29.08.2014 року його відряджено до вказаного міста з 01.09.2014 року. Відповідачем 25.07.2014 року та 29.08.2014 року ОСОБА_6 видані посвідчення про відрядження відповідно за №11 та №18, у яких проставлені відмітки про вибуття у відрядження, прибуття в пункти призначень, вибуття з них і прибуття до місця постійної роботи. Крім того, відповідачем оформлялися і видавалися ОСОБА_6 подорожні листи вантажного автомобіля.

Вищевказане підтверджує, що ОСОБА_6 сам не організовував свою роботу, а підпорядковувався наказам директора відповідача і у визначений в наказах директора, посвідченнях про відрядження та подорожніх листах час вибував у відрядження для виконання дорученого директором завдання. Крім того, накази про відрядження не можуть видаватися стосовно особи, яка не є в штаті підприємства, тобто не є працівником даного підприємства.

Визнання цивільно-правових відносин трудовими має для позивача юридичне значення, оскільки із встановленням такого факту законодавство пов'язує призначення страхових виплат у разі настання нещасного випадку на виробництві. Так, відповідно до положень ст.14, п.6 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", позивач вважає, що вона може мати право на одноразову допомогу у зв'язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_6 внаслідок нещасного випадку на виробництві. Однак, через оформлення керівництвом відповідача прийняття ОСОБА_6 цивільно-правовим договором позивач не може звернутися за призначенням та виплатою цієї допомоги, чим порушені її права.

Тому позивач з врахуванням зменшення 03.10.2016 року позовних вимог просить визнати цивільно-правові відносини, які виникли між ОСОБА_6 та відповідачем на підставі цивільно-правового договору від 03.06.2014 року, трудовими відносинами в період з 28.08.2014 року до моменту настання ІНФОРМАЦІЯ_1 смертельного нещасного випадку зі ОСОБА_6, оскільки до 27.08.2014 року ОСОБА_6 перебував в трудових відносинах з іншим роботодавцем. Також позивач просить присудити з відповідача на її користь понесені судові витрати.

В судовому засіданні її представники позовні вимоги підтримали з підстав, вказаних в позовній заяві. Щодо нижчевказаного рішення Івано-Франківського міського суду від 15.02.2016 року, то адвокат Семчук М.М. пояснив, що в тій справі ОСОБА_5 брала участь лише як третя особа без самостійних вимог, в зв'язку з чим не подавала відповідні докази. Тому вказане рішення не може мати преюдиційного значення для вирішення даної справи.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили та пояснили, що відносини між ОСОБА_6 та ТзОВ «Коломийський бетон» зумовлені волевиявленням їх сторін щодо умов, яких досягнуто на підставі цивільного законодавства з дотриманням принципів добровільності та рівності. Стосовно висновку Територіальної державної інспекції з питань праці в Івано-Франківській області, то в даному випадку обсяг виконуваної роботи не може бути визначеним у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню. У даному договорі вказівки на професію немає та чітко зазначено, що виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги з вантажних перевезень. Цивільно-правовий договір від 03.06.2014 року є фактично договором про надання послуг з вантажних перевезень, до якого повинні застосовуватись норми глави 63 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), адже КЗпП України не передбачений такий вид трудового договору як договір про надання послуг.

Як вбачається зі штатного розпису, введеного з 01.04.2011 року, який діяв на момент укладення вказаного цивільно-правового договору і діє на даний час, посада водія у штатному розписі ТзОВ «Коломийський бетон» станом на 03.06.2014 року не була вакантною, оскільки всі вакансії водіїв автотранспортних засобів були зайняті, що підтверджується відповідною довідкою та копією вказаного штатного розпису. Тому укладення трудового договору станом на 03.06.2014 року не було можливим. Крім того, ОСОБА_6 в період надання послуг з вантажних перевезень за вказаним цивільно - правовим договором працював за трудовим договором на іншій роботі.

Відповідно до укладеного між сторонами цивільно-правового договору ОСОБА_6 зобов'язувався за обумовлену сторонами винагороду виконувати для відповідача індивідуально визначену роботу - надання послуг з вантажних перевезень. На ОСОБА_6 не було покладено обов'язку дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства та не передбачено відповідальності за порушення трудової дисципліни, посада водія вищевказаного автомобіля не включена до штатного розпису підприємства, для ОСОБА_6 жодних пільг, компенсацій та гарантій, встановлених трудовим законодавством, в договорі не передбачено, відсутня регламентація процесу праці, тривалості робочого часу, обов'язку вказаного підприємства забезпечувати виконавців матеріально-технічною базою. Результати роботи ОСОБА_6 фіксувались в актах приймання виконаних робіт, на підставі яких йому проводилась оплата виконаної роботи з відрахуванням обов'язкових платежів та зборів, що характерні для цивільно-правових угод. Крім того, заява про прийняття ОСОБА_6 на роботу від 03.06.2014 року не реєструвалась, щодо нього не видавався наказ про прийняття на роботу, запису в трудовій книжці немає, не існує розпорядження про надання відпустки ОСОБА_6, для нього не встановлювалися графік роботи та посадові обов'язки.

Представники відповідача звертають увагу на те, що в силу ст.905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Відсутність конкретної істотної умови не може ставити під сумнів весь договір. Оплата виконавцеві здійснювалась за домовленістю сторін в тому розмірі, який було обумовлено при оформленні акту прийняття робіт по договору за фактично виконану роботу.

Цивільно-правовим договором можуть окреслюватися правовідносини як підряду, так і надання послуг, усе залежить від умов конкретного правочину, передусім, того, на який результат очікують сторони: отримання певних регулярних чи періодичних дій (послуги) або ж на один остаточний результат матеріального характеру чи зафіксований на фізичному носії (підряд). У даному випадку йде мова про надання послуг з вантажного перевезення, здійснення яких було регулярним. Регулярність надання послуг не може свідчити про наявність стабільних трудових відносин.

Представники відповідача не погоджуються з твердженнями сторони позивача про те , що оплата за актом виконаних робіт №55 є зарплатою працівника ТОВ «Коломийський бетон», оскільки виплати ОСОБА_6 за виконану роботу здійснювалися один раз на місяць на відміну від виплати заробітної плати, яка здійснюється двічі місяць відповідно до ст.ст. 24, 115 КЗпП України. Громадянину, який працює за цивільно-правовим договором, також може бути визначене місце роботи, і ця обставина не може ставити під сумнів наявність саме цивільно-правових відносин, оскільки виконавець для надання послуг використовував транспортний засіб, що належить підприємству.

В акті зазначено, що ОСОБА_6 здав виконану роботу по договору від 01.03.2014 року, однак, зазначення вказаної дати є опискою, оскільки цивільно-правовий договір був укладений 03.06.2014 року, і жодних відрахувань обов'язкових платежів і зборів по даному акту 01.03 2014 року не проводилось.

Щодо наказів про відрядження та посвідчень про відрядження №11 від 25.07.2014 року та №18 від 29.08.2014 року, подорожнього листа вантажного автомобіля від 25.07.2014 року, сторінок з журналу щозмінного передрейсового та післярейсвового технічного стану, наказу №10 «Про закріплення водіїв за транспортними засобами», протоколу №2 від 12.06.2014 року, сторінок з журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці, то наказом Міністерства фінансів України від 21.06.2011 року №738 скасовано форму посвідчення про відрядження. Це свідчить про недійсність відрядних листів і додатково підтверджує, що виконавець виконував завдання замовника, що були пов'язані із здійсненням виїздів за межі району шляхом керування належним відповідачу транспортним засобом, що перебуває у його розпорядженні. Відповідач як суб'єкт господарювання вправі на власний розсуд організовувати виконання статутних завдань. Закріплення за виконавцем ОСОБА_6 зазначеного автомобіля з причепом після укладення цивільно-правової угоди від 03.06.2014 року, який був закріплений за ним протягом його перебування з відповідачем у трудових відносинах, не є підставою розглядати це як факт, що доказує наявність трудових відносин між цими сторонами. Оскільки виконавець використовував для надання послуг належний підприємству транспортний засіб, то наказ про його закріплення за ОСОБА_6 був виданий суто в інформативних цілях підприємства.

Представники відповідача, посилаючись на п.9 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, п.2.2. Правил дорожнього руху України, вказують, що не заслуговують на увагу твердження сторони позивача, що техніка, котра належить підприємству, передається особі згідно з актом прийому-передачі на визначений термін і для виконання визначеного обсягу робіт.

Оскільки вищевказаний автомобіль використовувався для вирішення виробничих питань (пов'язаних з функціонуванням підприємства), а не для особистих потреб, то підприємство слід вважати автомобільним перевізником відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» та необхідно дотримуватись вимог, що стосуються перевізників.

Представник відповідача зазначає, що відповідно до статті 45 Закону України «Про дорожній рух» медичний огляд проводиться з метою визначення здатності водіїв до безпечного керування транспортними засобами. Проведення медичних оглядів водіїв визначає Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, відповідно до п.1.4 якого щозмінному передрейсовому та післярейсовому медичним оглядам підлягають водії транспортних засобів підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб-підприємців, що здійснюють перевезення пасажирів. Передрейсовий та післярейсовий медичний огляд не стосуються водіїв, які використовують транспортний засіб в особистих потребах. Оскільки ОСОБА_6 використовував автомобіль, що належить відповідачу, то на нього поширювались вищевказані правові норми щодо обов'язкового проходження медичних оглядів .

Відповідно до ч.5 п. 15 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві обставинами, за яких нещасний випадок визнається пов'язаним з виробництвом, має місце тоді, коли проїзд на роботу чи з роботи відбувався на транспортному засобі, що належить підприємству, або іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем відповідно до укладеного договору.

Транспортний засіб не надавався ОСОБА_6 за трудовим договором, договір між підприємством, яке є власником автомобіля, та ОСОБА_6, в якому визначені умови експлуатації цього автомобіля, відсутній. Якщо автомобіль, що належить підприємству, використовується виконавцем за цивільно-правовим договором у виробничих потребах підприємства, то вимоги до ОСОБА_6, який був ^{допущений до керування автомобілем, аналогічні вимогам, що висуваються до водіїв (медичний огляд, інструктаж з охорони праці та безпеки руху, навчання та перевірка знань з питань охорони праці, передрейсовий медичний огляд тощо).}

^{Сторона відповідача також не погоджується із твердженням сторони позивача про те, що ОСОБА_6 приходив та йшов з роботи у визначений час. Як вбачається з табельного обліку за червень-вересень 2014 року, в поіменному списку працівників ОСОБА_6 не значиться, а відтак контролю за явкою на роботу, використанням робочого часу протягом дня ОСОБА_6, з боку відповідача не було.}

^{Крім того, представниками позивача не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що цивільно-правові відносини незрозумілим чином трансформувалися в трудові у період 28.08.2014 року до ІНФОРМАЦІЯ_1.}

^{Виникнення відносин між ОСОБА_6 та відповідачем зумовлене волевиявленням обох сторін. Якщо в період з 03.06.2014 року по 27.08.2014 року волевиявлення сторін було спрямоване на виникнення відносин цивільно-правового характеру, то в період з 27.08.2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 волевиявлення сторін за тим самим цивільно-правовим договором від 03.06.2014 року жодним чином змінитися могло.}

^{. Представник відповідача зазначає, що доказів недійсності спірного цивільно-правового договору позивачем не надано, договір не ставився під сумнів і не суперечить законодавству. Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, в невизнанні цивільного права, яке полягає в запереченні наявності у особи такого суб'єктивного права. Передчасне уявлення позивача про неможливість реалізації її права відповідно до п. 6 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування» за відсутності при цьому доказів порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для звернення до суду з позовом про визнання цивільно-правових відносин трудовими.}

^{Так, у доданих до матеріалів справи документах немає жодного доказу, який би підтверджував факт звернення позивача до відповідних органів щодо призначення виплати одноразової допомоги і що їй відмовлено в реалізації даного права. Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.}

^{При дослідженні судом трудової книжки ОСОБА_6 встановлено, що останнього прийнято на роботу за трудовим договором іншим роботодавцем з грудня 2012 року, а звільнено - 27.08.2014 року. При складенні висновку Територіальній державній інспекції з питань праці в Івано-Франківській області не був відомий той факт, що ОСОБА_6 станом на момент укладення цивільно-правового договору вже перебував у трудових відносинах, і ця обставина могла вплинути на зміст висновку інспекції.}

^{Поданою заявою про зменшення позовних вимог представник позивача фактично визнав, що в період з 03.06.2014 року по 27.08.2014 року відносини між ОСОБА_6 та відповідачем носили цивільно-правовий характер. Тому якщо цивільно-правовий договір від 03.06.2014 року був укладений в період перебування ОСОБА_6 у трудових відносинах з іншим роботодавцем, то це свідчить про неможливість виникнення трудових відносин з відповідачем ні станом на 03.06.2014 року, ні в майбутньому.}

^{Отже, ставити вимогу про визнання цивільно -правових відносин трудовими з 27.08. по ІНФОРМАЦІЯ_1 є нелогічним, оскільки наявні цивільно-правові відносини не могли раптом набути характеру трудових в період після звільнення 27.08.2014 року ОСОБА_6 з роботи у іншого роботодавця до настання нещасного випадку ІНФОРМАЦІЯ_1. Сторона відповідача також просить взяти до уваги, що нижчевказаним рішенням Івано-Франківського міського суду від 15.02.2016 року встановлено, що укладений 03.06.2014 року між ОСОБА_6 та ТзОВ «Коломийський бетон» договір є саме цивільно-правовим, а не трудовим.}

^{Враховуючи все наведене, представники відповідача просять в задоволенні позову відмовити.}

^{Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, приходить до наступних висновків.}

^{Згідно із цивільно-правовим договором від 03.06.2014 року, укладеним між ТОВ «Коломийський бетон» як замовником та ОСОБА_6 як виконавцем, виконавець взяв на себе зобов'язання виконувати роботи по вантажних перевезеннях. В п.1.1 вказаного договору зазначено, що виконавець виконує роботи на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатностві та витратами, зумовленими народженням та похованням ( а.с. 18).}

^{В судовому засіданні 03.10.2016 року представник позивача ОСОБА_1 подала письмове клопотання про зменшення позовних вимог в частині визнання цивільно-правових відносин, які виникли між ОСОБА_6 та відповідачем на підставі цивільно-правового договору від 03.06.2014 року, трудовими відносинами в період з 28.08.2014 року до моменту настання ІНФОРМАЦІЯ_1 нещасного випадку зі ОСОБА_6 (а.с. 74).}

^{Згідно із протоколом № засідання комісії по перевірці знань з питань охорони праці від 12.06.2014 року на підставі наказу № 8 від 16.05.2014 року перевірено знання в обсязі виробничої Інструкції з питань охорони праці, техніки безпеки, пожежної та електробезпеки, в тому числі водія ОСОБА_6 ( а.с. 11).}

^{Наказом №10 ТзОВ «Коломийський бетон» від 05.06.2014 року «Про закріплення водіїв за транспортними засобами» з метою забезпечення технічного стану автомобіля за ОСОБА_6 закріплено автомобіль марки «VOLVO F 12», номерний знак «НОМЕР_1», з напівпричіпом бортовим, номерний знак «НОМЕР_2» (а.с. 19).}

^{Наказами відповідача №11 від 25.07.2014 року та №18 від 29.08.2014 року ОСОБА_6 відряджено в м.Мукачево Закарпатської області відповідно для перевезення залізобетону з 25.07.2014 року та з 01.09.2014 року (а.с. 20, 21).}

^{25.07. та 29.08.2014 року ОСОБА_6 видано посвідчення про відрядження відповідно за №11 та №18, в яких проставлені відмітки про вибуття у відрядження, прибуття в пункти призначень, вибуття з них і прибуття до ТОВ «Коломийський бетон» (а.с. 22-24).}

^{25.07.2014 року ОСОБА_6 видано подорожній лист вищевказаного вантажного автомобіля по маршруту «Коломия-Мукачево» (а.с.25).}

^{Відповідно до номерів запису 28, 29 в трудовій книжці ОСОБА_6, дата заповнення якої 02.08.1974 року, останній 01.09.2011 року переведений водієм на автомашину «VOLVO F 12» в ТОВ «Коломийський бетон» ( наказ №23-к від 01.09.2011 року) та звільнений з роботи 20.12.2011 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України ( за угодою сторін ( наказ №95-к від 05.12.2011 року ( а.с. 32)).}

^{Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3, виданим 06.09.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Коломиї реєстраційної служби Коломийського міськрайонного управління юстиції в Івано-Франківській області, чоловік позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис №425 (а.с.7).}

^{Відповідно до свідоцтва про шлюб від 11.11.2008 року позивач на час смерті ОСОБА_6 була його дружиною (а.с.10).}

^{Відповідно до вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.}

^{Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів швільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.}

^{Відповідно ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.}

^{Згідно зі ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.}

^{Відповідно до п.1.4 Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів щозмінному передрейсовому та післярейсовому медичним оглядам підлягають водії транспортних засобів підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб-підприємців, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів.}

^{Згідно з ч.5 п. 15 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011року №1232, обставинами, за яких нещасний випадок визнають пов'язаним з виробництвом, є коли проїзд на роботу чи з роботи на транспортному засіб, що належить підприємству або іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем відповідно до укладеного договору.}

^{Згідно із п. 2.2. Правил дорожнього руху України власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.}

^{Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.}

^{Згідно із роз'ясненнями Мінпраці та соціальної політики України від 11.03.2002 року №06/2-4/452 та від 26.12.2003 №067/1-4/2008 основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою укладання договору підряду є отримання певного матеріального результату. Тобто, за договором підряду процес праці не регламентується: працівник не зараховується до штату, не видається наказ про його прийняття на роботу, не вноситься запис до трудової книжки і на нього не поширюється дія внутрішнього трудового розпорядку. Цивільно-правовий договір завжди оформляється письмово, з вказівкою конкретної роботи, завдання, замовлення.}

^{Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України ( далі - КЗпП України) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченої законодавством про працю.}

^{Згідно зі штатним розписом, введеним з 01.04.2011 року, та довідкою від 14.09.2016 року посада водія у ТзОВ «Коломийський бетон» станом на 03.06.2014 року не була вакантною (а.с.66, 67).}

^{Як вбачається з табельного обліку за червень-вересень 2014 року в поіменному списку працівників ТзОВ «Коломийський бетон» ОСОБА_6 не значиться, а відтак контролю за явкою на роботу, використанням робочого часу протягом дня ОСОБА_6, з боку відповідача не було (а.с. 68-71).}

^{Відповідно до правил ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.}

^{Згідно з правилами ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.}

^{15.02.2016 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області ухвалене рішення в цивільній справі № 344/1589/15-ц за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Коломийському районі Івано-Франківської області до управління Держпраці в Івано-Франківській області, третя особа: ОСОБА_5, яким визнано недійсними та скасовано акт №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом Н-1 від 11.11.2014 року, та акт спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 11.11.2014 року. Вказане рішення набрало законної сили 08.04.2016 року.}

^{Цим рішенням встановлено, що відповідно до змісту договору від 03.06.2014 року ОСОБА_6 та ТзОВ «Коломийський бетон» домовились саме з підстав та в порядку, що визначені цивільним, а не трудовим законодавством, про виконання ОСОБА_6 робіт на замовлення ТзОВ «Коломийський бетон»; на вказані відносини не поширювались правила трудового розпорядку, ОСОБА_6 не подавав заяв ТзОВ «Коломийський бетон» про прийняття його на роботу; відповідний наказ про прийняття на роботу не приймався; запис в трудову книжку не здійснювався, трудова книжка не перебувала на підприємстві; облік робочого часу відповідно до законодавства не здійснювався, він не отримував заробітну плату, а отримував винагороду відповідно до обсягу виконаних робіт, який визначався на підставі актів виконаних робіт. Суду не надано жодного доказу на доведення обставини перебування ОСОБА_6 в штаті працівників ТзОВ «Коломийський бетон», допуску його до виконання саме трудових обов`язків, а не виконання цивільно-правових зобов`язань.}

^{Суд вважає, що вказані обставини, встановлені наведеним судовим рішенням, яке набрало законної сили, мають саме преюдиційне значення для вирішення даної справи, оскільки в ньому надана юридична оцінка вищевказаному цивільно-правовому договору.}

^{Крім того, як вбачається з нової трудової книжки ОСОБА_6 , розпочатої 04.12.2012 року, він з 04.12.2012 року до 27.08.2014 року працював на посаді водія автотранспортних засобів у фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 на підставі трудового договору (а.с.75, 76).}

^{Отже, ні позивачем, ні її представниками вимог ч.1 ст.60 ЦПК України не виконано і не надано жодних доказів того, що саме в період з 28.08. по ІНФОРМАЦІЯ_1 цивільно-правові відносини між сторонами вищевказаного цивільно-правового договору від 03.06.2014 року стали раптом трудовими, адже стороною позивача навіть не зазначено які саме обставини зумовили таку різку зміну характеру відносин, який сторони між собою погодили на момент укладення вказаного договору, і що перешкоджало сторонам укласти саме трудовий договір. Твердження сторони позивача про те, що вказані відносини слід визнати трудовими лише за вказаний період, оскільки по 27.08.2014 року ОСОБА_6 перебував в трудових відносинах з іншим роботодавцем, суд не вважає такими, що заслуговують на увагу, адже факт припинення 27.08.2014 року трудових відносин між ОСОБА_6 та вказаною фізичною особою-підприємцем жодним чином не міг автоматично змінити характер відносин, які вже існували з 03.06.2014 року між ОСОБА_6 та відповідачем.}

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з зв'язку з їх безпідставністю.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, то відповідно до правил ч.1 ст.88 ЦПК України понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі наведеного, ст.ст. 627, 905, 993 ЦК України, керуючись ст.ст. 213-215, 294, 88 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

в задоволенні позову відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Коломийський бетон» про визнання цивільно-правових відносин, які виникли між ОСОБА_6 та товариством з обмеженою відповідальністю «Коломийський бетон» на підставі цивільно-правового договору від 03.06.2014 року, трудовими відносинами в період з 28.08.2014 року до моменту настання ІНФОРМАЦІЯ_1 нещасного випадку зі ОСОБА_6 відмовити в зв'язку з безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 17 жовтня 2016 року.

Суддя Калинюк О. П.