РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Здоровиці О.В.,

при секретарі Сисенко Ю.В.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про усунення перешкод в користуванні грошовими коштами шляхом розблокування карткового рахунку,-

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі-ПАТ КБ «Приватбанк») про усунення перешкод в користуванні грошовими коштами шляхом розблокування карткового рахунку. В обґрунтування позову зазначала, що в червні 2013 року між нею та відповідачем був укладений договір карткового рахунку. На цій підставі їй був відкритий картковий рахунок в ПАТ КБ «ПриватБанк» та видана картка № 5168755410783266, однак з незрозумілих їй причин з 26 червня 2015 року зазначений рахунок було заблоковано. На її неодноразові звернення та запитання щодо причин блокування карткового рахунку, чіткої та зрозумілої відповіді від працівників банку вона не отримала. В лютому місяці 2016 року вона отримала лист відповідача, в якому банк, посилаючись на норми законів «Про банки і банківську діяльність» та «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» пропонував їй надати документи, що підтверджують подоження грошових коштів, які надійшли на її рахунок за період з 01.01.2015 року по 26.06.2015 року. Вважає вказану вимогу банку незаконною. Посилаючись на викладене, позивач просив зобов'язати відповідача усунути перешкоди для використання коштів на картковому рахунку № 5168755410783266, відкритого на її ім'я шляхом розблокування карткового рахунку.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі і просив задовольнити їх. Зазначила, що вона дійсно є підприємцем, але заблокований картрахунок вона не використовувала з метою своєї підприємницької діяльності.

Представник відповідача позов не визнав і суду пояснив, що 13.09.2011 року між банком та позивачем був укладений договір приєднання про надання банківських послуг. Відповідно до укладеного договору позивачеві для користування картрахунком була емітована та видана банківська картка за № 4149437709782476 зі строком дії до 31.05.2015 року і за № 5168755410783266 зі строком дії до 30.06.2018 року. Банком, на підставі аналізу руху грошових коштів (виписки по карті позивача), було призупинено здійснення операцій з використання платіжної картки, держателем якої є позивач, у зв»язку з тим, що банк прийшов до висновку, що позивач використовує платіжну картку як засіб допуску до відкритого на його ім’я рахунку з порушенням умов договору, а саме: для отримання грошових коштів та здійснення їх переказу в рамках функціонування фінансової піраміди «Меркурій». Зазначив, що утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем забороняється в силу п.7 ч.3 ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів». Пунктом 7.7 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003 року передбачено, що забороняється використовувати поточні рахунки фізичних осіб для проведення операцій, пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності. В ході аналізу фінансової діяльності позивача банком було встановлено його причетність до участі в фінансовій піраміді «Меркурій» шляхом використання платіжної картки, як доступу до відкритого в банку рахунку, для здійснення операцій по прийманню грошових коштів від інших осіб та їх перерахуванню з метою одержання прибутку, що є ознаками підприємницької діяльності. В даному випадку банк скористався своїм правом призупинити розрахунки за карткою до усунення зазначеного порушення. На запитання головуючого представник банку пояснив, що до спеціально уповноваженого органу з приводу зупинення фінансових операцій за рахунком позивача не звертався, а лише повідомили про даний випадок поліцію. Крім того, представник банку не зміг пояснити з яких підстав було зроблено висновок, що товариство «Меркурій» є фінансовою пірамідою, займається незаконною діяльністю і використовується позивачем для легалізації коштів.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з такого.

Судом встановлено, що 13.09.2011 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір приєднання про надання банківських послуг. Відповідно до укладеного договору позивачеві для користування картрахунком була емітована та видана банківська картка за № 4149437709782476 зі строком дії до 31.05.2015 року і за № 5168755410783266 зі строком дії до 30.06.2018 року.

Станом на 26.06.2015 року на рахунку № 5168755410783266 знаходяться кошти в сумі 19718,62 грн. (а.с.122-142).

Однак розпоряджатися коштами на власному банківському рахунку ОСОБА_1 з 26.06.2015 року по теперішній час не може, так як банком заблоковано вказаний картрахунок.

Факт блокування картрахунку позивача № 5168755410783266, в судовому засіданні представник відповідача не оспорював.

Дізнавшись про блокування рахунку, позивач неодноразово звертався до відповідача із питань заблокування її рахунку, з метою з»ясувати причину блокування рахунку та його розблокування, але зрозумілої, конкретної відповіді на її запитання так і не отримала. Вказане підтверджується наданими позивачем роздруківками розмов в Чат – оnline Приват24 за період з 16.07.2015 року по 18.02.2016 року (а.с.64-94.

В лютому місяці 2016 року на адресу позивача від відповідача надійшов лист від 05.02.2016 року за № 20.1.0.0.0/7-20150904/3776 на її письмове звернення від 04.09.2015 року(а.с32). У даному листі відповідач, посилаючись на норми ст.64 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ч.ч.1,2,7 ст.9 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», роз»яснював ОСОБА_1 про те, що банк має право витребувати у клієнта інформацію, необхідну для його ідентифікації, верифікації, а у разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації про клієнта має право провести поглиблену перевірку клієнта. В цьому ж листі відповідачем запропоновано ОСОБА_1 надати документи, що підтверджують походження грошових коштів, які надійшли на його рахунок № 5168*******3266 за період з 01.01.2015 року по 26.06.2015 року. І в той же час у даному листі зазначено, що у зв»язку з ненадходженням до банку вищевказаних документів підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 відсутні.

Суд вважає, що доводи позивача щодо незаконності дій відповідача щодо блокування його рахунку є обґрунтованими виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 526, ст.1066, ст.1074 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1,3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та інші, непередбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаним злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Тобто випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Відповідно до п.12 розд.6 Положення про порядок емісії електронних платежів засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 5 листопада 2014 року №705, емiтент має право прийняти рiшення про зупинення здiйснення операцiй з використанням певного електронного платiжного засобу, а також про вилучення електронного платiжного засобу за наявностi обставин, що можуть свiдчити про незаконне використання електронного платiжного засобу та/або його реквiзитiв, значно збiльшеного ризику неспроможностi платника виконати своє зобов'язання щодо сплати кредиту та процентiв за ним, в iнших випадках, установлених договором. Зупинення або припинення права користувача використовувати електронний платiжний засiб не припиняє зобов'язань користувача й емiтента, що виникли до часу зупинення або припинення зазначеного права.

Емiтент зобов'язаний iнформувати користувача про зупинення права використовувати електронний платiжний засiб та причини такого зупинення в спосiб, установлений договором, у разi можливостi перед тим, як право використовувати електронний платiжний засiб буде зупинено, i негайно пiсля цього, якщо надання такої iнформацiї не скомпрометує об'єктивно виправданих заходiв з безпеки або якщо це не заборонено законодавством України.

Емiтент має право поновити право користувача використовувати електронний платiжний засiб або надати новий пiсля усунення причини зупинення права використовувати електронний платiжний засiб.

В своїх поясненнях та письмових запереченнях представник відповідача зазначає, що відповідно до п.1.1.3.2.3. Умов та правил банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», у разі порушення власником або довіреною особою вимог чинного законодавства України та/або умов Договору та\або у разі виникнення овердрафта Банк має право призупинити розрахунки за карткою (заблокувати картку) та\або визнати картку недійсною до моменту усунення зазначених порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових зобов»язань у цілому або у визначеній Банком частці у разі невиконання власником та\або довіреною особою власника своїх боргових зобов»язань та інших зобов»язань за Договором.

Також в запереченнях зазначено, що п.1.1.2.1.4 Умов та правил банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк» передбачений обов»язок клієнта не використовувати картрахунки (для карток, емітованих на мі2я клієнта – фізичної особи) для операцій, пов»язаних з підприємницькою діяльністю.

Але, до вказаних доводів суд відноситься критично, так як представником відповідача не надані суду належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність в Умовах та правилах банківських послуг, які діяли на момент укладення позивачем договору про приєднання, вказаних пунктів.

Суд зазначає, що в ході судового розгляду позивачем було заявлено клопотання про витребування у відповідача належним чином завірену копію повного договору карткового рахунку. Вказане клопотання судом було задоволено 15.07.2016 року і на адресу відповідача був направлений відповідний запит щодо надання повного тексту договору, який складається з заяви, умов надання банківських послуг, правил користування платіжною карткою, тарифів.

Відповідач, вказаний запит суду, не виконав і повний текст договору, що був укладений між банком та ОСОБА_1 від 13.09.2011 року суду не надав.

Так, відповідач разом з письмовими запереченнями надав суду, як він зазначив, витяг з Умов і правил надання банківських послуг(а.с.115-121), які ніби то діяли на момент укладення договору з ОСОБА_1, тобто станом на 13.09.2011 року.

Позивач в судовому засіданні зазначила, що у неї є сумніви щодо дійсності вищевказаних документів (витягу з договору) і вона сумнівається, що саме цей зміст є змістом Умов і правил надання банківських послуг, які діяли на момент укладення нею договору з банком. Вказувала на те, що ці документи взагалі не містять назви, дати, її підпис на вказаних документах відсутній, що свідчить про те, що з вказаними документами вона ознайомлена не була (а.с190-193).

Що стосується наданого суду відповідачем витягу з Умов і правил надання банківських послуг(а.с.115-121) суд зазначає таке.

Визнати належним та допустимим доказом цей документ суд не може, бо вказаний витяг з Умов і правил надання банківських послуг(а.с.115-121) взагалі не можна вважати документом, так як він складається з окремих аркушів А4, які завірені печаткою банку та підписом, але з»ясувати прізвище особи та її посаду, що посвідчувала вказані аркуші не можливо, бо ці дані на вказаних документах відсутні. Крім того, вказані аркуші А 4, на яких міститься текст (на який посилається представник відповідача), з якого вбачається, що це права та обов»язки клієнта та права і обов»язки банку (п.1.1.2 – п.1.1.3.2.36) взагалі не мають назви, тобто не можливо з»ясувати текст якого документу пропонується суду і чи дійсно це є витяг з Умов і правил надання банківських послуг, які діяли на момент укладення договору з ОСОБА_1, тобто станом на 13.09.2011 року . Також слід зазначити, що вказані аркуші не прошиті та не пронумеровані, що ставить під сумнів їх походження з одного документу.

Що стосується доводів представника відповідача про те, що ОСОБА_1 здійснювала незаконну діяльність пов‘язану з отриманням прибутку від фінансової піраміди, то з цього приводу слід зазначити наступне.

Нормами, на які посилається відповідач, в обґрунтування своїх дій щодо зупинення проведення фінансових операцій по картрахунку позивача (блокування карткового рахунку) передбачено, що банк зобов'язаний ідентифікувати та верифікувати клієнта відповідно до вимог законодавства України (ст.64 ЗУ «Про банки та банківську діяльність»).

Згідно з ч.7 ст.9 «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб’єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов’язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, а також для виконання таким суб’єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

З метою встановлення кінцевого бенефіціарного власника (контролера) суб’єкт первинного фінансового моніторингу витребовує у клієнта - юридичної особи інформацію та/або документи, що підтверджують наявність структури власності такого клієнта.

Реквізити банку, в якому відкрито рахунок клієнту, номер поточного рахунка, місце проживання або місце перебування фізичної особи - резидента України (місце проживання або місце тимчасового перебування фізичної особи - нерезидента в Україні), відомості про виконавчий орган, а також інша інформація, необхідна для вивчення клієнта, встановлюються суб’єктом первинного фінансового моніторингу на підставі офіційних документів та/або інформації, одержаної від клієнта (представника клієнта) та засвідченої ним, а також з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою).

За ч.1 ст.10 цього ж Закону суб’єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Тобто з метою ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта банк має право витребувати у клієнта необхідну інформацію. Ненадання такої інформації є підставою для відмови в проведенні фінансової операції.

Ідентифікуючою інформацією є інформація про прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові, дату народження, номер (та за наявності - серію) паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів), дату видачі та орган, що його видав, громадянство, тощо.

Верифікація клієнта полягає у встановлення (підтвердження) суб’єктом первинного фінансового моніторингу відповідності особи клієнта (представника клієнта) у його присутності отриманим від нього ідентифікаційним даним (ст.1 Закону).

Вивчення клієнта – це процес отримання суб’єктом первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та/або в процесі обслуговування клієнта інформації щодо фінансового стану клієнта та змісту його діяльності; проведення оцінки фінансового стану клієнта; визначення належності клієнта або особи, яка діє від його імені, до національних або іноземних публічних діячів, діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях, або пов’язаних з ними осіб; з’ясування місця його проживання або місця перебування чи місця тимчасового перебування в Україні (усіх даних щодо адреси місця проживання (перебування): назва країни, регіону (області), району, міста (села, селища), вулиці (провулку), номера будівлі (корпусу), номера квартири) (ст.5 Закону)

Разом із тим, відповідач витребував у позивача інформацію щодо походження грошових коштів, які надійшли на його рахунок за період з 01.01.2015 року по 26.06.2015 року. Така інформація не є ідентифікуючою, такою що направлена на верифікацію клієнта, його вивчення.

Відтак, вказані в листі від 05.02.2016 року за № 20.1.0.0.0/7-20150904/3776 доводи відповідача є непереконливими.

Крім того, згідно зі ст. 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» суб’єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов’язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб’єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб’єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно).

Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п’яти робочих днів, про що зобов’язаний негайно повідомити суб’єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Матеріали справи не містять доказів про те, що відповідачем було виконано вимоги закону щодо звернення до відповідного органу в порядку, встановленому ст.17 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму»

Звернення ПАТ КБ «ПриватБанк» до Соборного відділення поліції Дніпропетровського відділу ГУНП України в Дніпропетровській області щодо виявлення діючої фінансової піраміди «Меркурій»(а.с.146), незаконність операцій по картковому рахунку позивача не підтверджує.

Також, відповідачем відповідно до вимог ст. 58 - 60 ЦПК України не надано доказів, що операції по картковому рахунку позивача пов’язані з функціонуванням фінансової піраміди «Меркурій» або легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Тому, посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на те, що ОСОБА_1 здійснювала незаконну діяльність пов‘язану з отриманням прибутку від фінансової піраміди є припущенням.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що картка позивача була заблокована незаконно і тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про усунення перешкод в користуванні грошовими коштами шляхом розблокування карткового рахунку – задовольнити.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» усунути перешкоди для використання коштів на картковому рахунку № 5168755410783266 відкритого на ім'я ОСОБА_1 шляхом розблокування вказаного карткового рахунку.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 551,00 (п’ятсот п’ятдесят одна гривня 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 05 жовтня 2016 року. З повним текстом рішення сторони можуть бути ознайомлені 11 жовтня 2016 року.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя О.В. Здоровиця