ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2016 Справа № 908/1922/16

Суддя господарського суду Запорізької області Сушко Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захист ЛТД» (юридична адреса – 69104 м. Запоріжжя, вул. Малиновського, б. 26-а кв. 95; поштова адреса – 69057 м. Запоріжжя, вул. А. Матросова, б. 8-а кв. 13)

до відповідача ОСОБА_1 митниці Державної фіскальної служби України (адреса – 69041 м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, б. 12)

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 Держаної казначейської служби України у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області (код ЄДРПОУ 38025423, вул. Штурмова, буд. 9, м. Запоріжжя, 69096)

про стягнення збитків

За участю уповноважених представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність № 02/16-3261 від 09.02.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність б/н від 16.05.2016р.;

від третьої особи: ОСОБА_5, довіреність № 01-10.1/131-1573 від 29.08.2016р.;

Суть спору:

21.07.2016р. до господарського суду Запорізької області звернувся Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Захист ЛТД” з позовом до Міністерства доходів і зборів України ОСОБА_1 митниця Міністерства доходів і зборів та Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області про стягнення збитків у розмірі 141260,53 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.07.2016р. порушено провадження у справі № 908/1922/16, справі присвоєно номер провадження 14/81/16, судове засідання призначено на 10.08.2016р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.08.2016р. на підставі ст. 24 ГПК України було замінено неналежного Відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області на належного Відповідача - ОСОБА_2 Держаної казначейської служби України у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області та відкладено розгляд справи на 06.09.2016р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.09.2016р. виключено зі складу Відповідачів та залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 Держаної казначейської служби України у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області. Розгляд справи відкладено до 04.10.2016р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.10.2016р. розгляд справи відкладено до 11.10.2016р.

В судовому засіданні 11.10.2016р. справу розглянуто, на підставі ст.ст. 82-85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про час складання повного рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 10.10.2014р. ТОВ «Захист ЛТД» була заявлена, в електронному вигляді, митна декларація з наданням документів, необхідних для митного оформлення. На підтвердження митної вартості товару Позивачем було надано митному органу пакет документів, передбачений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Посадовою особою Міністерства доходів і зборів України ОСОБА_1 митниці Міністерства доходів і зборів було прийнято до митного оформлення митну декларацію ІМ 40 №112050000/2014/022609 на товари, що надійшли на адресу ТОВ «Захист ЛТД» згідно зовнішньоекономічного контракту. Під час декларування вказаних товарів у порядку, встановленому Митним кодексом України, Позивачем була заявлена митна вартість товарів, визначена ним самостійно.

За результатом додаткового опрацювання та аналізу наданих Позивачем документів органом доходів і зборів відмовлено у митному оформленні товару за заявленою митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 13.10.2014р. №112050000/2014/000383/2 за резервним методом визначення митної вартості товарів, внаслідок чого вартість ОСОБА_6 була суттєво збільшена до економічно необґрунтовано рівня. За таких умов, подальше розмитнення та реалізація ОСОБА_6 за встановленими Відповідачем цінами, завдало б значних збитків Позивачу.

Рішенням ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 13.01.2015 р. по справі №808/8717/14, залишеного без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 28.07.2015р. та ухвалою Вищого адміністративного суду від 03.03.2016р. рішення Міністерства доходів і зборів ОСОБА_1 митниці Міністерства доходів і зборів про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000383/2 від 13.10.2014р. визнано незаконним та скасовано.

Враховуючи економічну недоцільність подальшого розмитнення та реалізації ОСОБА_6, а також те, що кожного дня збільшувались збитки за послуги ПАТ «ЗАЗ» щодо митного супроводження товарів (зберігання ОСОБА_6 на складі тимчасового зберігання під митним контролем), Позивачем ОСОБА_6 було повернуто продавцю Компанії «ВSafe (FZC) LLС».

Позивач вважає, що незаконним рішенням Відповідача про коригування заявленої митної вартості було завдано прямі матеріальні збитки, які полягають у наступному: надані та оплачені послуги з транспортно-експедиторського обслуговування щодо доставки ОСОБА_6 Позивачу, для розмитнення ОСОБА_6 виконані та оплачені роботи з сертифікації продукції, роботи з санітарно-епідеміологічної експертизи продукції, з надання висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікаційні роботи та надання рішень щодо питань сертифікації метрології, виконані та оплачені роботи з митного супроводження товарів, роботи з надання послуг консультування з питань комерційної діяльності та підготовки документів для розмитнення, надані та оплачені послуги з транспортно-експедиторського обслуговування щодо повернення ОСОБА_6 Продавцю.

Вищезазначені витрати на загальну суму 141 260,53 грн. фактично понесені Позивачем саме внаслідок незаконного рішення Відповідача про коригування заявленої митної вартості, чим було завдано прямі матеріальні збитки.

З урахуванням зазначених обставин, Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 митниці Державної фіскальної служби України на користь ТОВ «Захист ЛТД» 141 260,53 грн. збитків, а також покласти на Відповідача судові витрати.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, що надійшов на адресу суду 10.08.2016р. В обґрунтування заперечень посилається на те, що не всі із перерахованим послуг були необхідними для здійснення митного оформлення товару, а здійсненні витрати в даному випадку не є обґрунтованим та доцільним.

За умовами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною

Відповідно до ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання, отже, зазначені вище витрати позивача є основою для формування ціни ввезеного ним товару та могли бути компенсовані йому в складі ціни продажу товару у випадку випуску його у вільний обіг та подальшої реалізації.

Отже, витрати позивача на оплату послуг з перевезення, сертифікації, санітарно-епідеміологічної експертизи, консультування могли бути компенсовані позивачеві лише у разі продажу товару, а тому належить встановити причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями і рішеннями відповідача і неможливістю реалізувати товар позивачем

Після винесення Рішення про коригування митної вартості від 13.10.2014 року № 112050000/2014/000383/2, контролюючим органом було складено картку відмови у прийнятті митної декларації ,митному оформленні випуску чи пропуску товарів № 112050000/2014/00637 від 13.10.2014 року, де було вказано, яким чином товар міг бути випущений у вільний обіг.

Водночас, щодо безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача 1 та втратами позивача, слід зазначити, що згідно з ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним собою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Гарантії забезпечення виконання зобов'язань перед органами доходів і зборів визначено Розділом X Митного кодексу України.

Декларант повинен усвідомлювати можливі наслідки свого вибору, в тому числі понесення втрат, пов'язаних з тим, що стосовно товару не буде здійснено митне оформлення та товар не буде випущено у вільний обіг з різних причин (в тому числі у зв'язку з певною тривалістю часу судового оскарження дій та рішень митного органу).

Відтак, у зв’язку з наявністю передбаченої Митним кодексом України і роз’ясненої позивачеві можливості здійснити випуск ввезеного товару у вільний обіг з використанням механізму, передбаченого ч. 7 ст. 55 та Розділу Х Митного кодексу України, протиправні рішення і дії відповідача не перебувають в безумовному причинно-наслідковому зв’язку з майновими втратами позивача, що складаються з оплати на перевезення та витрат на оплату сертифікаційних, санітарно-епідеміологічних послуг і досліджень, оскільки об’єктивно позивач не був позбавлений можливості запобігти цим витратам.

Необґрунтованими є доводи позивача, що у нього не було коштів для сплати нарахованих митницею платежів, виходячи з відкоригованої митної вартості товару, оскільки відсутність грошових коштів не звільняє суб’єктів підприємництва ані від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання, ані від оплати обов’язкових платежів.

За викладених обставин просить відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Захист ЛТД».

04.10.2016р. від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі її представника.

За клопотанням представників Сторін особи розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників Сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

01.08.2013р. між ТОВ «Захист ЛТД» та Компанією «ВSafe (FZC) LLС» укладено Контракт на продаж товарів №1, «Засоби індивідуального захисту»: взуття робоче на підошві з подвійного поліуретану, з верхом із натуральної шкіри, носову частину якого закрито захисним металевим підноском» (країна виробництва – Китай), «Засоби індивідуального захисту рук: печатки з повним покриттям з нітрилу» (країна виробництва – Пакистан).

На виконання умов контракту, згідно з договором № 28-08-14 від 28.08.2014р., укладеного між ТОВ «Захист ЛТД» та ТОВ «ОСОБА_7 ЛТД», надано послуги з транспортно-експедиторського обслуговування щодо доставки ОСОБА_6 ТОВ «Захист ЛТД» у м. Запоріжжя. Виконання зазначених послуг підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1742 від 15.10.2014р. Згідно рахунку на оплату №1726 від 07 жовтня 2014р. за надані послуги було сплачено 58430,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №122 від 7.10.2014 р., платіжним дорученням №3244 від 16.10.2014р.

Для розмитнення ОСОБА_6 Позивачем було виконано наступні роботи. Згідно з договором №108-С від 04.07.2014р., укладеного між Державним підприємством «Криворізький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» і ТОВ «Захист ЛТД», проведено роботи з сертифікації продукції, що підтверджується актом здачі-приймання робіт-надання послуг) № СП22904. Згідно рахунку на оплату по замовленню № СП22904 від 28 липня 2014р. за виконані роботи сплачено 3128,83 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2969 від 30.07.2014р.

Відповідно до договору про надання консультативних послуг щодо отримання рішень, висновків, декларацій та зелених переліків 18/13 від 04.03.2013р., укладеного між ТОВ «Захист ЛТД» та ТОВ «Фаертек», проведено роботи з санітарно-епідеміологічної експертизи продукції, з надання висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікаційні роботи та надання рішень щодо питань сертифікації метрології, що підтверджується актом здачі-приймання робіт №145/14 від 01.10.2014р., актом здачі-приймання робіт №147/14 від 13.10.2014р, актом здачі-приймання робіт №94/14 від 04.08.2014р. Згідно рахунку-фактурі № 145 від 30.09.2014р. за виконані роботи сплачено 1980 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3657 від 08.04.2015р. Згідно рахунку-фактурі №94 від 31.01.2014р. за виконані роботи сплачено 1980 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2992 від 04.08.2014р. Згідно рахунку-фактурі №147 від 01.10.2014р. за виконані роботи сплачено 3650 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3226 від 13.10.2014р.

Згідно договору №41/646/11 від 06.04.2012р. з додатками, укладеного між ТОВ «Захист ЛТД» та ПАТ «ЗАЗ», проведено роботи з митного супроводження товарів, що підтверджується актом виконаних робіт (послуг) № 46832 від 15.10.2014р., актом виконаних робіт (послуг) №47326 від 15.12.2014р., актом виконаних робіт (послуг) №47503 від 31.01.2015р. Згідно рахунку на оплату №46832 від 15.10.2014 р. сплачено 1608 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3293 від 06.11.2014р. Згідно рахунку на оплату №47326 від 15.12.2014 р. було сплачено 18770,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3498 від 04.02.2015р. Згідно рахунку на оплату №47503 від 31.01.2015р. сплачено 14212,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3743 від 1505.2015р., платіжним дорученням №54 від 22.06.2015р., платіжним дорученням № 198 від 9.10.2015р., платіжним дорученням №421 від 29.12.2015р.

Проведено роботи з надання послуг консультування з питань комерційної діяльності га підготовки документів, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (послуг) №41 від 20.10.2014р. та актом здачі-прийняття робіт (послуг) №3 від 20.04.2015 р. між ФОП ОСОБА_8 з однієї сторони та ТОВ «Захист ЛТД» з іншої. Згідно рахунку №41 від 20.10.2014р. сплачено 1350 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3274 від 29.10.2014р. Згідно рахунку №3 від 20.04.2015р. сплачено 1800 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3687 від 20.04.2015 р.

За приписами ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено постановою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 13.01.2015р. по справі №808/8717/14, Позивачем подана до контролюючого органу митна декларація від 10.10.2014р. Разом з ВМД позивачем наданий пакет необхідних документів відповідно до статті 53 МК України.

На підтвердження митної вартості товару позивачем надано митному органу пакет документів, а саме: декларація митної вартості; документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості: зовнішньоекономічний контракт; специфікація №2; Інвойс; Packing List; довідка про собівартість, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; технічна довідка; СМR; довідка про транспортно-експедиційні витрати; екологічна декларація; прайс-лист від продавця; копія митної декларації країни відправлення.

Відповідачем прийнято до митного оформлення митну декларацію №112050000/2014/022609 на товари «Засоби індивідуального захисту: взуття робоче на підошві з подвійного поліуретанів, з верхом з натуральної шкіри, носову частину якого закрито захисним металевим під носкам», (країна виробництва - Китай), «Засоби індивідуального захисту рук: перчатки з повним покриттям з нітрилу» (країна виробництва - Пакистан).

Після розгляду та перевірки документів відповідачем направлено електронне повідомлення про витребування додаткових документів, з посиланням на статтю 53 МК України. В повідомленні йшлося про те, що згідно вимог статті 53 МК України митний орган дійшов висновку, що документи, які надано до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. В зв'язку з чим контролюючим органом були витребувані додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: договір із третіми особами; докази здійснення платежів; рахунки на сплату комісійних, посередницьких послуг; виписки з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договори покупця; каталоги, специфікації виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару; інші документи за бажанням декларанта.

У зв'язку з тим, що в повідомленні інспектором не було обґрунтовано належним чином надання витребуваних документів, позивач направив в електронному вигляді заперечення, однак відповідач відмовився приймати ці заперечення в такому розгорнутому вигляді, зазначивши, що в електронному повідомленні необхідно зазначити лише про відмову надавати додаткові документи.

За результатами додаткового опрацювання та аналізу наданих позивачем документів, контролюючим органом відмовлено у митному оформленні товару за заявленою митною вартістю та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 13.10.2014 №112050000/2014/000383/2 за резервним методом визначення митної вартості товарів.

Зазначеною постановою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 13.01.2015р. по справі №808/8717/14, визнано протиправним та скасовано рішення ОСОБА_1 митниці Міністерства доходів і зборів про коригування митної вартості товарів про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000383/2 від 13.10.2014р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015р. постанову ОСОБА_1 окружного адміністративного суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.03.2016р. постанову ОСОБА_1 окружного адміністративного суду та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду залишено без змін.

У зв’язку з економічною недоцільністю подальшого розмитнення та реалізації товару, Позивачем товар повернуто Компанії «ВSafe (FZC) LLС», що підтверджується листами №02/15-2204 від 03.02.2015р. та №712_30 від 03.02.2015р.

Відповідно до договору №317 від 07.02.2013р., укладеного між ТОВ «Захист ЛТД» та ФОП ОСОБА_9 надано послуги з транспортно-експедиторського обслуговування щодо повернення ОСОБА_6 Компанії «ВSafe (FZC) LLС» (м. Алмати, Казахстан). Зазначені послуги надані на підставі заявки № 1013 від 03.02.2015р., що підтверджується актом виконаних робіт (послуг) від 25.02.2015р. Згідно рахунку-фактурі №1013 від 10.02.2015р. сплачено 34350 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3540 від 17.02.2015р., платіжним дорученням №3578 від 27.02.2015р., платіжним дорученням №3596 від 05.03.2015р., платіжним дорученням №3664 від 09.04.2015р., платіжним дорученням №3685 від 20.04.2015р.

Позивач вважає, що незаконним рішенням Відповідача про коригування заявленої митної вартості було завдано прямі матеріальні збитки, які полягають у наступному: надані та оплачені послуги з транспортно-експедиторського обслуговування щодо доставки ОСОБА_6 Позивачу, для розмитнення ОСОБА_6 виконані та оплачені роботи з сертифікації продукції, роботи з санітарно-епідеміологічної експертизи продукції, з надання висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікаційні роботи та надання рішень щодо питань сертифікації метрології, виконані та оплачені роботи з митного супроводження товарів, роботи з надання послуг консультування з питань комерційної діяльності та підготовки документів для розмитнення, надані та оплачені послуги з транспортно-експедиторського обслуговування щодо повернення ОСОБА_6 Продавцю.

На думку Позивача, вищезазначені витрати на загальну суму 141 260,53 грн. фактично понесені Позивачем саме внаслідок незаконного рішення Відповідача про коригування заявленої митної вартості, чим було завдано прямі матеріальні збитки.

Відповідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Згідно з ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 56 Конституція України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди. Під майновою шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого. У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1155 ЦК завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку органу Державної митної служби України) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Причому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Таким чином, предметом доказування у даній справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) відповідача 1, виникнення шкоди та причинний зв'язок між її неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяння шкоди позивачу. Неправомірність дій (бездіяльності) Відповідача має підтверджуватись належними доказами.

Суд відзначає, що за умовами даного делікту відповідальність органу державної влади настає у випадку незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності, шкідливого результату такої поведінки (шкода), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 Митного кодексу України).

Згідно зі статтею 52 вказаного Кодексу, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 1 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо причинно-наслідкового зв’язку між неправомірними діями відповідача та втратами позивача суд бере до уваги, що відповідно до ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Таким чином, декларант має право вільно, на свій розсуд, обрати варіант дій: 1) або погодитись з відкоригованою митним органом митною вартістю та подати документи для митного оформлення товарів за відкоригованою митною вартістю; 2) або прийняти рішення про надання відповідної гарантії для випуску товарів у вільний обіг та сплатити митні платежі згідно з митною вартістю товарів, визначеною самим декларантом. Приймаючи рішення, декларант повинен усвідомлювати можливі наслідки свого вибору, в тому числі понесених витрат. Згідно з ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, одним із принципів якої є здійснення її на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Тобто, протиправне рішення відповідача не перебуває у причинно-наслідковому зв’язку з майновими втратами позивача, і розмір цих втрат не доведений.

Таким чином суд приходить до висновку, що Відповідач не був позбавлений можливості випуску товарів у вільний обіг шляхом надання гарантій у відповідності до приписів ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України.

З огляду на викладене, грошові кошти у розмірі 141 260,53 грн., сплачені Позивачем, не вважаються судом вимушеними витратами, які позивач здійснив для відновлення свого порушеного права.

Відтак, заявлені до стягнення грошові кошти у розмірі 141 260,53 грн., не можна розцінювати як збитки у розумінні статей 611, 623 Цивільного кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру, а відтак в задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, Сторонами надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Захист ЛТД» до ОСОБА_1 митниці Державної фіскальної служби України про стягнення збитків не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України господарський суд Запорізької області, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Захист ЛТД» до ОСОБА_1 митниці Державної фіскальної служби України, третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 Держаної казначейської служби України у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області про стягнення збитків відмовити.

Повне рішення складено 17.10.2016р.

Суддя Л.М. Сушко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.