ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2016 р.

м.Одеса

Справа № 2а-7650/09/1570

Категорія: 8.1

Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Вербицької Н.В., Джабурія О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів», державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» до державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

23.04.2009р. державне підприємство «Чорноморсько - Азовське виробничо - експлуатаційне Управління морських шляхів» звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.03.2009 року №№0006022350/0; 0005992350/0; 0005802350/0; 0005842350/0; 0005832350; 0006042350/0; 0006032350/0; 0006012350/0; 0006002350/0; 0003931701/0; 0005822350/0; 0005812350/0; 0005792350/0; 0005782350/0.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2016р. позов задоволений частково; скасовані податкові повідомлення-рішення №0005782350/0 від 17 березня 2009 року в частині нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 347343,58грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 264019грн.; №0005832350 від 17 березня 2009 року в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій (пені) в розмірі 8241239,78грн.; №0005842350/0 від 17 березня 2009 року в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3060грн.; в інший частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких вважають, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права. Позивач просить постанову суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позову та повністю задовольнити позовні вимоги, а відповідач просить скасувати судове рішення в частині задоволення позову та повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно із п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання, належним чином повідомлені про розгляд справи, не прибули сторони, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що державне підприємство «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» зареєстровано 16.09.1993 року виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області та перебуває на обліку в ДПІ у м. Іллічівську.

Державною податковою адміністрацією в Одеській області ДПА України в період з 04.02.2009 року по 24.02.2009 року проведена позапланова виїзна перевірка ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року, за результатами якої складений акт перевірки №27/23-80/01125637 від 03 березня 2009 року. /т.1 а.с.24-74/

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п.4.1.1., 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9., п.5.3., п.п.5.4.6 п.5.4., п.п.5.5.1 п.5.5. ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2005-2007 роки в розмірі 1674821грн. та самостійного визначення податковим органом суми від'ємного значення за 2008 рік в розмірі 14459499грн.; п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження позивачем податкових зобов'язань в 2005-2007 роках в розмірі 919758грн. та самостійного визначення податковим органом податкових зобов'язань на суму 280844грн. за 2008 рік; ст. 1, 3, 4, 8, 9, 16-17 п.п. а), б) п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до нарахування позивачу податку в розмірі 2087,75грн.; ст.15, 18 Декрету КМУ «Про місцеві податки та збори», п.24 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.15 Закону України «Про систему оподаткування», що призвело до нарахування позивачу комунального податку за 2008 рік в розмірі 1128,8грн.; п.23 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування», ч.8 ст.57 Закону України «Про радіочастотний ресурс України», що призвело до нарахування позивачу суми збору за користування радіочастотним ресурсом України за 2008 рік в розмірі 198,16грн.; ст.30 Кодексу України «Про надра», «Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин», що призвело до визначення позивачу податкових зобов'язань із сплати за користування надрами за 2008 рік в розмірі 80891грн.; п.12 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування», «Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету та його справляння», що призвело до визначення позивачу податкових зобов'язань із збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету за 2008 рік в розмірі 10327,71грн.; ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

На підставі виявлених порушень, ДПІ у м. Іллічівську Одеської області 17.03.2009р. винесено податкове повідомлення-рішення №0005822350/0 та №0006042350/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання зі збору за геологорозвідувальні роботи в розмірі 13444,49грн. (за основним платежем - 10327,71грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3116,78грн.) та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 510грн.; №0005782350/0 та №0006012350/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2127919грн. (за основним платежем - 1200602грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 927317грн.) та в розмірі 1530грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями); №0005812350/0 та №0006022350/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з плати за використання радіочастотного ресурсу в розмірі 1728грн. (за основним платежем - 198грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1530грн.) та в розмірі 1530грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями); №0005792350/0 та №0006002350/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з комунального податку в розмірі 1473,47грн. (за основним платежем - 1128,6грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 344,87грн.) та 510грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями); №0006032350/0 та №0005802350/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання за користування надрами континентального шельфу в розмірі 105299грн. (за основним платежем - 80891грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 24408грн.) та в розмірі 510грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями); №0003931701/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 6263,25грн. (за основним платежем - 2087,75грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4175,5грн.); №0005992350/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 510грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями); №0005842350/0 про нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 3570грн.; №0005832350 про нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті в розмірі 9067248,78 грн. /т.1 а.с.9-22/

Позивач не погодився з правомірністю зазначених податкових повідомлень-рішень та звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Протягом 2007-2008 років діяв договір оренди нерухомого майна б/н від 02.08.2000р. укладений між ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» та ЗАТ «Наталка-Маркет», за яким позивачем надано в оренду ЗАТ «Наталка-Маркет» нежитлове приміщення загальною площею 1219,4кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. І.Рабіна, 7а, з метою організації здійснення торгівлі продовольчими товарами (крім товарів підакцизної групи). Згідно акту оцінки вартість переданого в оренду майна складає 540905грн., термін дії договору закінчується 02.08.2025 року, зміна умов договору можлива за згодою сторін, одноособова зміна умов договору не допускається.

Листом Регіонального відділення Фонду Державного майна України в Одеській області №1/3466 погоджена передача в оренду державного майна та розрахунок орендної плати за зазначеним договором.

В подальшому, сторонами договору оренди укладена додаткова угода №1, за якою розмір орендної плати складає 49488,84грн. за рік.

Податковий орган вважає, що наявність оцінки ринкової вартості майна станом на 20.08.2007 року в розмірі 8003525грн., встановлення КРУ в Одеській області (акт перевірки №05-13/22 від 18.01.2009 року) використання приміщення не за цільовим призначенням, а під склад, - є підставою для збільшення орендної ставки з 8% до 12%, тому позивач повинен був переукласти договір оренди і збільшити ЗАТ «Наталка-Маркет» розмір орендної плати. Таким чином, позивач в порушення норм законодавства, недоотримав від ЗАТ "Наталка-Маркет" 2084061,43грн., що призвело до невключення позивачем до складу валового доходу грошових коштів в розмірі 1736718грн. від надання в оренду нерухомого майна та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 347343,54грн.

Разом з тим, відповідно до ст. 11, 21, 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» оцінка об'єкта оренди здійснюється за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін, розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в випадках, встановлених законодавчими актами України.

За невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Позивач неодноразово звертався в 2006, 2007, 2009, 2010 роках з листами до ЗАТ "Наталка-Маркет" про переукладення договору оренди, в тому числі після проведення перевірок КРУ в Одеській області, якими встановлена невідповідність договору оренди від 02.08.2000 року вимогам законодавства, проте орендар не погоджувався на внесення змін до договору.

За результатами розгляду позову ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» до ЗАТ «Наталка-Маркет», за участю третіх осіб - регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, КРУ в Одеській області про внесення змін до умов договору оренди б/н від 02.08.2000 року щодо збільшення розміру орендної плати, рішенням господарського суду Одеської області від 15.12.2010р. (набрало законної сили), позовні вимоги підприємства залишені без задоволення з підстав неможливості зміни умов договору без згоди орендаря, відсутності істотного порушення умов договору, шкоди та невідповідність запропонованих позивачем умов договору приписам Постанови Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 року, якою затверджена «Методика розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна» та Постанови Кабінету Міністрів України №316 від 25.03.2009 року «Про деякі питання оплати оренди державного майна».

Отже, ЗАТ «Наталка-Маркет» не погоджувалося на внесення змін до умов договору оренди щодо збільшення розміру орендної плати, позов про зміну умов договору в судовому порядку розглянутий не на користь позивача та судами встановлена неправомірність вимог позивача про переукладення договору оренди, а тому у позивача відсутні правові підстави односторонньої зміни умов договору щодо збільшення орендної плати.

Таким чином, податковим органом неправомірно нараховані позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 347343,54грн. та штрафні санкції у відповідності до положень п. п. 17.1.2, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в розмірі 264019грн.

18.10.2006 року між позивачем та ДП "УСТЬДУНАЙВОДШЛЯХ" укладена тайм-чартерна угода №ВЧ094400 про надання в тайм-чартер землесосу "Арбатський" на 24 місяця. 27.20.2006 року між сторонами договору підписаний акт прийому-передачі судна та протягом 2006-2007 років позивачем виписані ДП "УСТЬДУНАЙВОДШЛЯХ" податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 575000грн.

Враховуючи положення п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо операцій платника податку, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість та п. 5.3 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України №166 від 30.05.1997 року щодо порядку заповнення в декларації розділу І «Податкові зобов'язання» (які діяли на час виникнення спірних правовідносин) позивач мав в податкових деклараціях з податку на додану вартість визначити податкові зобов'язання по операціям з ДП "УСТЬДУНАЙВОДШЛЯХ" на суму 575000грн. у відповідних періодах виникнення цих зобов'язань, проте таких зобов'язань позивач не декларував, подав податковій на цю суму уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із самостійним виявленням помилок за період листопад 2006 року - жовтень 2007 року в жовтні 2008 року.

При цьому, податковим органом вищезазначені уточнюючи розрахунки не були прийняті як податкова звітність з підстав їх неналежного заповнення, про що 18.12.2008 року позивач отримав лист від ДПІ у м. Іллічівську №23397. /т.2 а.с.52-77/

Відповідно до п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) податковий орган має право не визнати податкову звітність як податкову декларацію, в разі її неналежного заповнення та звернутися до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію, а платник податків має право надати нову декларацію із сплатою штрафу або оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Оскільки позивач отримав лист про неприйняття податкової звітності, дії та рішення податкового органу з неприйняття податкової звітності не оскаржив, нової податкової звітності не надав, у відповідача були наявні підстави для самостійного визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 575000грн. та нарахування штрафних санкцій у відповідності до положень п.п.17.1.2, 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». /т.2 а.с.170/

24.01.2006 року між позивачем та ТОВ «МИКМОРСПЕЦБУД» укладена тайм-чартерна угода №ВЧ094400 про надання в тайм-чартер земснаряду «Ріон», який переданий фрахтувальнику 05.02.2006 року та за цією угодою позивачу надійшли грошові кошти. Проте податкові зобов'язання з податку на додану вартість позивачем не нараховані.

Відповідно до п.п.3.2.14 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг агентування і фрахтування морського торговельного флоту судновими агентами.

Однак, позивач в договорі тайм-чартер №ВЧ093500 від 26.01.2006 року не виступає судновим агентом, а є судновласником, який фактично здає рухоме майно в оренду іншому суб'єкту господарювання, який є резидентом та отримав послуги з оренди на території України.

Таким чином, позивач неправомірно не нарахував податкові зобов'язання з податку на додану вартість по операціям з ТОВ "МИКМОРСПЕЦБУД", а тому у податкового органу були наявні підстави для самостійного визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 164060грн. та нарахування штрафних санкцій у відповідності до положень п. п. 17.1.2, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». /т.2 а.с.170/

В вересні-жовтні 2008 року позивачем подавалися до податкового органу декларації з податку на додану вартість за період січень-вересень 2008 року на суму 114198грн., які не були прийняті податковим органом як податкова звітність з підстав їх неналежного оформлення, про що 18.12.2008 року позивач отримав лист від ДПІ у м. Іллічівську №23397. /т.1 а.с.291-322/

При цьому, позивач не скористався правом, передбаченим п. п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо оскарження таких дій та рішення податкового органу, нової податкової звітності не подав, а тому у відповідача були наявні підстави для самостійного визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 114198грн. та нарахування штрафних санкцій у відповідності до положень п. п. 17.1.1, 17.1.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». /т.2 а.с.170/

Позивач визнав правомірність нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період січень-вересень 2008 року /т.1 а.с.289-290/, однак не погоджується з сумою податкових зобов'язань, оскільки вважає, що відповідач мав врахувати наявність податкового кредиту в розмірі 2065 грн. за цей період.

Однак, враховуючи неприйняття податкової звітності, відсутні підстави вважати податковий кредит задекларованим позивачем, що не дає можливості податковому органу враховувати його у зменшення податкових зобов'язань.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про скасування податкового повідомлення рішення №0005782350/0 від 17 березня 2009 року в частині нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основних платежем в розмірі 347343,54 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 264019 грн.

Разом з тим, враховуючи неподання позивачем податкової звітності з податку на додану вартість за січень-вересень 2008 року, з підстав зазначених вище, правомірним є нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням №0006012350/0 від 17 березня 2009 року в розмірі 1530грн. за неподання податкової звітності за цей період у відповідності до п. п. 17.1.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

При цьому, з 01.01.2008 року до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» внесені зміни, які передбачають збільшення терміну для зарахування валютної виручки до 180 днів та обмежений розмір нарахування пені до суми неодержаної виручки (вартості недопоставлених товарів).

Судом першої інстанції встановлено, та з матеріалів справи вбачається, що позивачем 20.12.1995 року укладена тайм-чартерна угода №MU000200 з "Cоnsоrcio de Gestion del Puerto de Quequen" (Аргентина) щодо судна "Перекопський" з фрахтовою ставкою 5970 доларів США (з 01.12.2004 року - 6060 доларів США), початок фрахту - 25.12.1995 року.

Крім того, 15.12.2005 року між позивачем та "Cоnsоrcio de Gestion del Puerto de Quequen" (Аргентина) укладений контракт на здійснення землечерпальних робіт за допомогою судна "Перекопський" з оплатою позивачу грошових коштів в розмірі 3300000 доларів США (36 місяців по 91667 доларів США).

Матеріалами справи підтверджується порушення позивачем ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки валютна виручка несвоєчасно зараховувалася на рахунок позивача та на час проведення перевірки наявна дебіторська заборгованість.

Позивач фактично погоджувався з наявним порушенням, однак посилався протягом всього розгляду справи на різні підстави для скасування пені по операціям з "Cоnsоrcio de Gestion del Puerto de Quequen" (Аргентина), зокрема, допущену арифметичну помилку податковим органом при розрахунку пені по рахунку ТСН27/06 на 292,51 доларів США (1477,18 грн.), однак, помилки в розрахунку не має та пеня розрахована вірно, по рахунку ТСН36/06 податковим органом враховані зауваження позивача та в податковому повідомленні-рішенні №0005832350 від 17 березня 2009 року сума пені зазначена з врахуванням періоду нарахування пені по 30.09.2008 року, а не по 24.02.2009 року, оскільки перевірка проводилася за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року, по рахунку ТСН27/06 на суму 380000 доларів США позивач зазначав, що ці кошти не стосуються надання послуг, а стосуються переходу земснаряду з ділянки днопоглиблювальних робіт на базу технічного обслуговування. При цьому, угода від 14.10.2005 року є доповненням до тайм-чартерної угоди від 20.12.1995 року, тому посилання позивача на відмінність дебіторської заборгованості визначеної податковим органом не підтверджується матеріалами справи та не доведена позивачем.

Відповідно до ст. 238, 239 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, зокрема, адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із положеннями Преамбули та ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування та штрафні санкції за цим Законом накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства, за винятком штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Нарахування пені за порушення у вигляді ненадходження валютної виручки передбачено Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а не спеціальним законом з питань оподаткування

Таким чином, спірні правовідносини не містять у собі ознак складу податкових правовідносин, оскільки вони не стосуються відносин, що існують при визначенні державою видів податків, їх введення, справляння, проведення контролю і притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства.

Враховуючи викладене, є підстави для застосування до правовідносин, пов'язаних з нарахуванням пені позивачу за податковим повідомленням-рішенням №0005832350 від 17 березня 2009 року положень ст. 250 Господарського кодексу України щодо річного терміну застосування штрафних санкцій з дня вчинення порушень, оскільки з дня виявлення порушень (проведення перевірки) до винесення податкового повідомлення-рішення шестимісячний термін не минув.

Оскільки ненадходження валютної виручки є триваючим порушенням до моменту її надходження або з 01.01.2008 року (зміни до законодавства) до моменту досягнення розміру пені суми неодержаної виручки та податкове повідомлення-рішення №0005832350 винесено 17 березня 2009 року, тому пеня може бути нарахована тільки за період з 16.03.2008 року по кінцеву дату періоду перевірки, тобто, по 30.09.2008 року.

З розрахунку пені по операціям з "Cоnsоrcio de Gestion del Puerto de Quequen" (Аргентина) вбачається, що по всім періодам нарахування пені, крім нарахування пені за кожен день неотримання валютної виручки в розмірі 10574,32 доларів США по рахунку ТСН 36/06 від 15.09.2006 року та в розмірі 91667 доларів США по рахунку від 24.01.2007 року, термін застосування адміністративного-господарських санкцій сплинув, що є підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Разом з тим, до позивача правомірно застосовано пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки за кожний день прострочення оплати щодо суми неотриманої виручки в розмірі 10574,32 доларів США в період з 16.03.2008 року по 30.09.2008 року (199 днів) та в розмірі 91667 доларів США в період з 16.03.2008 року по 23.03.2008 року (8 днів), що складає 31879,99 грн. та 11110,04 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про скасування по операціям з "Cоnsоrcio de Gestion del Puerto de Quequen" (Аргентина) податкового повідомлення-рішення №0005832350 від 17 березня 2009 року в частині нарахування пені в розмірі 4103642,17грн.

03.05.2004 року між позивачем та компанією "ECOHIDROTECHNIKA LLC" укладена тайм-чартерна угода щодо судна "Херсонес" із ставкою орендної плати 7200 доларів США, початок фрахту - 31.03.2005 року, однак розрахунки в іноземній валюті по актам виконаних робіт по цій угоді не здійснювалися, що призвело до ненадходження валютної виручки на рахунки позивача в розмірі 613119,52 доларів США та, як наслідок порушення позивачем вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що тягне застосування пені в розмірі 0,3 відсотка за кожен день прострочення надходження валютної виручки.

При цьому, наявна необхідність застосування до нарахованої відповідачем пені положень ст.250 Господарського кодексу України, оскільки пеня нарахована позивачу за період 2006-2007 років, що підтверджується розрахунком (Додаток В).

Отже, податкове повідомлення-рішення №0005832350 від 17 березня 2009 року підлягає скасуванню в частині нарахування пені в розмірі 3096253,58грн.

17.01.2007 року між позивачем (власником судна) та "New Adventures Limited" (фрахтівником) укладений стандартний чартер на судно "Херсонес" з орендною платою згідно із додатком - 1414 доларів США на день, передача судна відбулася 01.02.2007 року.

Позивачем виставлялися "New Adventures Limited" інвойси на оплату фрахту з січня 2007 року по липень 2007 року, проте, за інвойсами №150507-КНЕ від 15.05.2007 року, №150607-КНЕ від 15.06.2007 року, №160707-КНЕ від 16.07.2007 року, кожний на суму 42420 доларів США за місяць, тобто - 1414 доларів США на день, розрахунки своєчасно не здійснені, валютна виручка на рахунки позивача не надійшла, що є порушенням вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та тягне застосування пені в розмірі 0,3 відсотка за кожен день прострочення надходження валютної виручки.

Враховуючи можливість нарахування адміністративно-господарської санкції протягом року з дня вчинення порушення, пеня по операціям з "New Adventures Limited" має бути розрахована за період з 16.03.2008 року по 12.07.2008 року по інвойсу №150507-КНЕ від 15.05.2007 року на суму 42420 доларів США, тобто за 119 днів ненадходження валютної виручки в розмірі 76476,90грн., за період з 16.03.2008 року по 12.08.2008 року по інвойсу №150607-КНЕ від 15.06.2007 року на суму 42420 доларів США, тобто за 150 днів ненадходження валютної виручки в розмірі 96399,45грн., за період з 16.03.2008 року по 13.09.2008 року по інвойсу №160707-КНЕ від 16.07.2007 року на суму 42420 доларів США, тобто за 182 дні ненадходження валютної виручки в розмірі 116964,67грн., а тому загальна сума пені має складати 289841,02грн., що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення №0005832350 від 17 березня 2009 року в частині нарахування пені в розмірі 352821,98грн.

17.01.2007 між позивачем (власником судна) та "Oceanic Marketing Inc" (фрахтівником) року укладений стандартний чартер на судно "Gogland" з орендною платою згідно із додатком - 1500 доларів США на день, передача судна відбулася 22.02.2007 року.

Позивачем виставлялися "Oceanic Marketing Inc" інвойси на оплату фрахту з січня 2007 року по липень 2007 року, проте за інвойсами №7 від 18.04.2007 року, №150507-GOG від 15.05.2007 року, №150607-GOG від 15.06.2007 року, №160707-GOG від 16.07.2007 року, кожний на суму 45000 доларів США розрахунки своєчасно не здійснені, валютна виручка на рахунки позивача не надійшла, що є порушенням вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та тягне застосування пені в розмірі 0,3 відсотка за кожен день прострочення надходження валютної виручки.

Разом з цим, оскільки адміністративно-господарські санкції можуть бути нараховані тільки за рік з дня вчинення порушення, тому пеня по операціям з "Oceanic Marketing Inc" має бути розрахована за період з 16.03.2008 року по 15.06.2008 року по інвойсу №7 від 18.04.2007 року на суму 45000 доларів США, тобто 92 дні ненадходження валютної виручки в розмірі 62721 грн., за період з 16.03.2008 року по 12.07.2008 року по інвойсу №150507-GOG від 15.05.2007 року на суму 45000 доларів США, тобто за 119 днів ненадходження валютної виручки в розмірі 81128,25 грн. за період з 16.03.2008 року по 12.08.2008 року по інвойсу №150607-GOG від 15.06.2007 року на суму 45000 доларів США, тобто за 150 днів ненадходження валютної виручки в розмірі 102262,50 грн., за період з 16.03.2008 року по 13.09.2008 року по інвойсу №160707-GOG від 16.07.2007 року на суму 45000 доларів США, тобто за 182 дні ненадходження валютної виручки в розмірі 124078,50 грн., а тому загальна сума пені має складати 370190,25 грн., що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення №0005832350 від 17 березня 2009 року в частині нарахування пені в розмірі 538809,75грн.

17.01.2007 року між позивачем (власником судна) та "SKYBLUE CORPORATION" (фрахтівником) укладений стандартний чартер на судно "Перекопський" з орендною платою згідно із додатком - 600 доларів США на день.

Позивачем виставлялися "SKYBLUE CORPORATION" інвойси на оплату фрахту з квітня 2007 року по липень 2007 року, проте, за інвойсами №150507-PER від 15.05.2007 року, №150607- PER від 15.06.2007 року, №160707- PER від 16.07.2007 року, кожний на суму 18000 доларів США, розрахунки своєчасно не здійснені, валютна виручка на рахунки позивача не надійшла, що є порушенням вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та тягне застосування пені в розмірі 0,3 відсотка за кожен день прострочення надходження валютної виручки.

Разом з цим, оскільки адміністративно-господарські санкції можуть бути нараховані тільки за рік з дня вчинення порушення, тому пеня по операціям з "SKYBLUE CORPORATION" має бути розрахована за період з 16.03.2008 року по 12.07.2008 року по інвойсу №150507- PER від 15.05.2007 року на суму 18000 доларів США, тобто за 119 днів ненадходження валютної виручки в розмірі 32451,30 грн., за період з 16.03.2008 року по 12.08.2008 року по інвойсу №150607- PER від 15.06.2007 року на суму 18000 доларів США, тобто за 150 днів ненадходження валютної виручки в розмірі 40905 грн., за період з 16.03.2008 року по 13.09.2008 року по інвойсу №160707- PER від 16.07.2007 року на суму 18000 доларів США, тобто за 182 дні ненадходження валютної виручки в розмірі 49631,40 грн., загальною сумою пені в розмірі 122987,70грн., що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення №0005832350 від 17 березня 2009 року в частині нарахування пені в розмірі 149712,30грн.

Отже , суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, про скасування податкового повідомлення-рішення №0005832350 від 17 березня 2009 року в частині нарахування пені за порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті в розмірі 8241239,78грн.

Відповідно до ч.1 ст.9, ч.2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

За несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції, невиконання резидентом вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна накладаються штрафи у сумах, що встановлюються Національним банком України.

Санкції застосовуються Національним банком України та за його визначенням підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладання стягнень проводиться у судовому порядку.

Згідно із п. 2.7, 3.1 «Положення про валютний контроль», затвердженого постановою Правління НБУ №49 від 08.02.2006 року невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою відповідальність: - порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період; - порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, санкції, передбачені п. 2 ст. 16 Декрету застосовуються Національним банком до банків, інших фінансових установ та національного оператора поштового зв'язку, державною податковою службою - до інших резидентів і нерезидентів України.

З матеріалів справи вбачається, що в Деклараціях про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.01.2006 року, 01.04.2006 року, 01.07.2006 року, 01.10.2006 року, 01.01.2007 року, 01.042007 року, 01.07.07 року, 01.10.2007 року, 01.01.08 року встановлені розбіжності даних, що відображені позивачем та даними, що встановлені за результатами перевірки п. 5 Розділу «Майно та товари за кордоном», а також позивачем несвоєчасно здійснено декларування валютних цінностей станом на 01.04.2008 року (декларація подана 01.08.2008 року) та не здійснено декларування станом на 01.07.2008 року та 01.10.2008 року.

Однак, оскільки податкове повідомлення-рішення №0005842350/0 винесено 17.03.2009 р., поза межами строку передбаченого ст.250 Господарського кодексу України для застосування адміністративно-господарських санкцій, тому зазначене податкове повідомлення в частині порушення порядку декларуванні валютних цінностей та іншого майна підлягає скасуванню на суму 3060грн. (340 грн. х 9 = 3060 грн.).

В зв'язку з тим, що станом на 01.04.2008 року, 01.07.2008 року, 01.10.2008 року, річний термін з дня вчинення порушень не минув, тому податковим органом правомірно застосовані до позивача штрафні санкції в розмірі 510грн. (170грн. х 3 = 510грн.).

Відповідно до ст.14 Закону України «Про систему оподаткування» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), а тому до спірних правовідносин положення ст. 250 Господарського кодексу України не застосовуються.

Нормативи збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету та порядок його справляння передбачені «Порядком встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету та його справляння», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №115 від 29 січня 1999 року та «Інструкцією про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету», затвердженою Наказом Комітету України з питань геології та використання надр, Державної податкової адміністрації України №105/309 від 23.06.1999 року.

Перевіркою встановлено неподання позивачем за 1, 2, 3 квартал 2008 року розрахунків збору за геологорозвідувальні роботи, що є підставою для застосування штрафних санкцій у відповідності до п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в розмірі 510грн. (170грн. х 3) та податковим органом за результатами перевірки самостійно визначені податкові зобов'язання за цим збором в сумі 10327,71грн. (в 1 кварталі - 184,63 грн., в 2 кварталі - 10143,08 грн., в 3 кварталі - 0 грн.), що є підставою для застосування до позивача штрафних санкцій у відповідності до п. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до ст.14 Закону України «Про систему оподаткування» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) збір за використання радіочастотного ресурсу відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), а тому до спірних правовідносин положення ст. 250 Господарського кодексу України не застосовуються.

Відповідно до положень ст. 57 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) користування радіочастотним ресурсом в Україні здійснюється на платній основі. Користувач радіочастотного ресурсу України щомісяця подає до органу податкової служби податкові декларації.

Разом з тим, позивач з січня по вересень 2008 року звітність про збір за користування радіочастотним ресурсом в Україні не подавав, що стало підставою для застосування штрафних санкцій у відповідності до п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в розмірі 1530грн. (170 грн. х 9) та податковим органом за результатами перевірки самостійно визначені податкові зобов'язання за цим збором в сумі 198,16грн., що є підставою для застосування до позивача штрафних санкцій у відповідності до п.17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в мінімальному розмірі за кожен місяць визначення зобов'язань.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) комунальний податок відноситься до місцевих податків, а тому до спірних правовідносин положення ст.250 Господарського кодексу України не застосовуються.

Комунальний податок справляється у відповідності до Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори», однак позивачем за 1, 2, 3 квартал 2008 року звітність по комунальному податку не надавалася, що стало підставою правомірного застосування до нього штрафних санкцій у відповідності до п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в розмірі 510грн. (170грн. х 3 = 510грн.) та податковим органом за результатами перевірки самостійно визначені податкові зобов'язання за цим податком в сумі 1128,60 грн., що є підставою для застосування до позивача штрафних санкцій у відповідності до п. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які застосовані до позивача в розмірі 344,87грн.

Плата за користування надрами справляється у відповідності до положень Кодексу України «Про надра», «Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №264 від 26 березня 2008 року, «Інструкції про порядок обчислення і справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин», проте позивачем звітність за 1, 2, 3 квартал 2008 року за цим збором не подана, податкові зобов'язання не нараховані та не сплачені, що стало належною підставою для застосування до позивача штрафних санкцій у відповідності до п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в розмірі 510грн. (170грн. х 3 = 510грн.) та нарахування податковим органом податкових зобов'язань з цього збору в розмірі 80892 грн., застосування штрафних санкцій у відповідності до п.17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Крім того, оскільки позивачем податкові декларації з податку на прибуток за 1 квартал, 1 півріччя та 9 місяців 2008 року до податкового органу не подавалися, це є підставою для застосування до нього штрафних санкцій у відповідності до п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в розмірі 510грн. (170грн. х 3 = 510грн.), а тому податковим органом правомірно винесено податкове повідомлення-рішення №0005992350/0.

Відповідно до п.п."г" п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) до складу оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо у вигляді суми грошового відшкодування будь-яких витрат платника податку.

Позивачем здійснювалося відшкодування вартості пального на відрядження працівників для власних автомобілів на підставі наказів про відрядження в розмірі 10130,81грн., проте оприбуткування та списання по бухгалтерському обліку закупленого та використаного палива позивачем не проводилося, договори оренди на власні транспортні засоби працівників не складалися, а тому таке відшкодування є додатковим благом, яке оподатковується, що стало належною підставою для донарахування податку з доходів фізичних осіб позивачу в розмірі 1409,57 грн.

Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) незалежна професійна діяльність - діяльність, в тому числі, приватних нотаріусів, за умови, якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності, які прирівнюються до найманої особи та у відповідності до п. 1.15 ст. 1, п. п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. п. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 зазначеного Закону доходи від здійснення такої діяльності підлягають оподаткуванню.

Однак, позивачем не нарахований податок на доходи фізичних осіб в розмірі 223,08грн. при сплаті грошових коштів приватним нотаріусам за вчинення нотаріальних дій на суму 1487,20грн.

Відповідно до п.п.4.2.10 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) до складу оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди.

При цьому, позивачем перераховано на особистий рахунок працівника грошові кошти в розмірі 3596,40 грн. за мировою угодою від 10.01.2007 року (добові - 562,40 грн., 1500 грн. - моральна шкода, 1534 грн. матеріальна шкода), однак податок на доходи фізичних осіб позивачем не утриманий та не сплачений в розмірі 455,10грн.

Враховуючи правомірність нарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, нарахування штрафних санкцій за це порушення у відповідності до ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» також є правомірним, тому податкове повідомлення-рішення №0003931701/0 від 17 березня 2009 року скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а тому не припиняються заходи, які спрямовані на їх забезпечення.

Оскільки мораторій на задоволення вимог кредиторів введений при порушенні провадження у справі про банкрутство позивача ухвалою Господарського суду Одеської області 23 січня 2008 року, дія мораторію на виконання зобов'язань нарахованих податковим органом за спірними податковими повідомленнями-рішеннями не розповсюджується.

Відповідно до викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 197, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів», державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий : А.В. Крусян

Суддя : Н.В. Вербицька

Суддя : О.В. Джабурія