печерський районний суд міста києва

Справа № 757/19864/15-ц

Категорія 19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2016 року

Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Васильєвої Н.П.,

при секретарі Норенко А.А.,

за участю представника позивача Громового О.В.,

представника відповідача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Толока» до ОСОБА_4, ОСОБА_3, Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об,єкти нерухомого майна», третьої особи ОСОБА_5 про визнання недійними договорів купівлі-продажу, реєстраційного посвідчення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовною заявою, в якій просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12 лютого 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за яким ОСОБА_4 придбане нежитлове приміщення АДРЕСА_1; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 05 грудня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4,за яким ОСОБА_4 придбане нежитлове приміщення АДРЕСА_1; визнати недійсним реєстраційне посвідчення номер НОМЕР_1 від 02 березня 2009 року про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 Позивач посилався на таке: ТОВ «Видавничий дім «Толока» належить нежитлове приміщення АДРЕСА_1. Зазначене нежитлове приміщення було придбане позивачем у ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 16 листопада 2009 року, а ОСОБА_6 придбала його у ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 25 квітня 2009 року. Право власності позивача на вказане нерухоме майно підтверджується документами: інформацією з державного реєстру речових доказів на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об,єктів нерухомого майна номер 18231931 від 25 лютого 2014 року, листом БТІ від 07 листопада 2012 року номер 41266 /И-2012/, договором купівлі-продажу від 16 листопада 2009 року; витягом з Державного реєстру правочинів номер 7956171 від 16 листопада 2009 року, актом прийому-передачі від 16 листопада 2009 року. 12 вересня 2012 року ухвалою Печерського районного суду міста Києва було відкрито провадження у справі номер 2-2935/12 за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ТОВ «Видавничий дім «Толока» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення та визнання права власності ОСОБА_4 на нього. В обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначала, що договір купівлі-продажу від 25 квітня 2009 року , на підставі якого нежитлове приміщення було придбане ОСОБА_6 у ОСОБА_4 є підробленим , ОСОБА_7 його не укладала, про його укладення не знала, волі на відчуження нежитлового приміщення не виявляла. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08 січня 2013 року справі номер 2-2935/12 залишено без розгляду. 26 жовтня 2012 року ухвалою Печерського районного суду міста Києва було відкрито провадження у справі номер 2-3182/12 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ТОВ «Видавничий дім «Толока» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення за вищевказаною адресою. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2012 року позовну заяву залишено без розгляду. Із зазначених позовних заяв чинний власник нежитлового приміщення ТОВ «ВД «Толока» дізналося про обставини укладення договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення від 12 лютого 2008 року, 05 грудня 2008 року, 25 квітня 2009 року на підставі яких ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заявляли вимоги на дане нежитлове приміщення. Право власності на нежитлове приміщення було набуте ОСОБА_4 на підставі дефектних договорів від 12 лютого 2008 року та 05 грудня 2008 року. Вимоги, які висувались та висуваються ОСОБА_4 до ТОВ «ВД «Толока», засновані на цих договорах. Задоволення таких вимог матиме наслідком позбавлення ТОВ «ВД «Толока» права власності на нежитлове приміщення. В 2008 році між ОСОБА_3 та ВАТ «Комерційний банк «Надра» мав місце судовий спір щодо нежитлового приміщення. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2008 року у справі номер 2-702/1-08 за ВАТ «Комерційний банк «Надра» було визнано право власності на вказане нежитлове приміщення, яке ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25 листопада 2008 року залишено без змін. ОСОБА_3 домовився з ОСОБА_9 про негайний продаж нежитлового приміщення, поки у ОСОБА_3 існувала така можливість. Наявність відповідної домовленості підтверджується розпискою ОСОБА_9 від 04 грудня 2008 року, в якій останній зобов,язується після оформлення відповідних документів сплатити ОСОБА_3 50% вартості нежитлового приміщення за винятком витрат. 05 грудня 2008 року ОСОБА_3ВА. разом із дружиною ОСОБА_10 з,явилися до офісу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 В офісі нотаріус надав ОСОБА_3 для ознайомлення примірник договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, продавцем за яким виступав ОСОБА_3, а покупцем - ОСОБА_4 в особі представника за довіреністю ОСОБА_11 За словами ОСОБА_3 він встиг подивитися лише вступну частину договору, а в той час, коли його дружина написала заяву про те. що не заперечує проти укладення договору. Після цього ОСОБА_5 надав ОСОБА_3 для підпису 5-6 примірників договору, поклавши їх таким чином, що ОСОБА_3 не бачив першої сторінки з датами. При цьому підписів іншої сторони на договорах не було - всі примірники договорів ОСОБА_3 підписував першим, представник ОСОБА_4 ОСОБА_12 була відсутня. Потім ОСОБА_3 розписався в реєстрі вчинення нотаріальних дій. Жодного примірнику договору ОСОБА_3 не отримав, коштів за договором він також на той момент не отримав. Зазначене підтверджується показаннями ОСОБА_3 у кримінальному провадженні номер 12013000000000087, а саме: а.с. 6,7 протоколу додаткового допиту свідка від 13 лютого 2013 року. На момент підписання договору 05 грудня 2008 року ОСОБА_4 була відсутня в офісі нотаріуса ОСОБА_5 та не підписувала ні договір від 05 грудня 2008 року ні договір від 12 лютого 2008 року. Вперше ОСОБА_3 побачив ОСОБА_4 в залі судових засідань Печерського районного суду міста Києва. зазначене підтверджується показаннями нотаріуса ОСОБА_5, показаннями ОСОБА_3 під час допиту у кримінальному провадженні у Печерському районному суді міста Києва. Того ж дня ухвалою судді Верховного Суду України було зупинене виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 9 вересня 2008 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 25 листопада 2008 року. Ухвалу судді Верховного суду України від 05 грудня 2008 року ОСОБА_3 отримав поштою 12 грудня 2008 року тобто станом на 05 грудня 2008 року йому було відомо про існування такої ухвали. Пізніше рішенням Верховного Суду України від 28 січня 2009 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 2е5 листопада 2008 року було скасовано, право власності на вказаний об,єкт нерухомості визнано за ОСОБА_3 Як зазначив ОСОБА_3 у судових засіданнях при розгляді Печерським районним судом міста Києва цивільної справи номер 757/22073/13-ц 12 лютого 2008 року жоден договір купівлі-продажу нежитлового приміщення не укладався. Зазначена дата на договорі від 12 грудня 2008 року з,явилася тому, що 05 грудня 2008 року ОСОБА_3 підписав 5-6 примірників договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення, не читаючи дати на їх перших сторінках. Насправді договір купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений 05 грудня 2008 року. Зазначене підтверджується показаннями ОСОБА_3 у кримінальному провадженні під час його допиту в якості свідка 18 лютого 2013 року. Позивач зазначає, що вказані договори підлягають визнанню недійсними із наступних підстав: Вказані договори є нікчемними, а саме: договору порушують публічний порядок, обидва договори були підписані 05 грудня 2008 року, пізніше на кількох підписаних примірниках договору було проставлено дату 12 лютого 2008 року, а на інших примірниках - 05 грудня 2008 року. Станом на 05 грудня 2008 року право власності на нежитлове приміщення було визнане за ВАТ «КБ «Надра» судовими рішеннями Печерського районного суду міста Києва та Апеляційного суду міста Києва. Ці судові рішення набули законної сили 25 листопада 2008 року. ОСОБА_3 знав про це і уклав договір від 05 грудня 2008 року з таким розрахунком, щоб відчужити нежитлове приміщення, право на яке було визнане судом за ВАТ «КБ «Надра». До державної реєстрації за ВАТ «КБ «Надра» права власності на нього - інакше він втратив би як нежитлове приміщення, так і можливість його відчужувати і отримати за це грошові кошти. Таким чином, у відповідності до ст. 228 ЦК України вказані правочини порушують публічний порядок. Договори від 05 рудня та 12 лютого 2008 року були спрямовані на незаконне відчуження ОСОБА_4 нежитлового приміщення та незаконне заволодіння нежитловим приміщенням. Тому договори від 05 грудня 2008 року та 12 грудня 2008 року порушують публічний порядок, а відтак є нікчемними. Обидва договори були укладені без дотримання встановленої законом вимоги про нотаріальне посвідчення. Договори нотаріально посвідчені 05 грудня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 Вони підписані ОСОБА_3 та начебто представником ОСОБА_4 - за довіреністю ОСОБА_11 Однак ОСОБА_4 не надавала доручення ОСОБА_11 укладати вказані договорі купівлі-продажу, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_11 від 236 вересня 2013 року. Крім того, відповідно до висновку експерта номер 312 від 19 жовтня 2012 року підпис від імені ОСОБА_11 на договорах від 12 лютого 2008 року та 05 грудня 2008 року підроблений - виконаний не ОСОБА_11 , а ймовірно ОСОБА_13 ОСОБА_4 так само була відсутня в офісі приватного нотаріуса ОСОБА_5 з момент підписання договорів від 05 грудня 2008 року та від 12 лютого 2008 року. Відповідно до вимог ст.ст. 6, 43 Закону України «Про нотаріат» не допускається вчинення нотаріальних дій у разі відсутності осіб - її учасників або їх уповноважених представників. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Згідно ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку /квартири/ або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Згідно ч.2 ст.2155 ЦК України недійсним є правочин, як що його недійсність встановлена законом /нікчемний правочин/. У цьому разі визнання такого правочині недійсним судом не вимагається. Тому у випадку недотримання вимог ст. 657 ЦК України щодо нотаріального посвідчення від 12 лютого 2008 року та від 05 грудня 2008 року ці договори є нікчемними згідно ч.1 ст.220 ЦК України. Крім того, вказані договори не відповідають вимогам ст.203 ЦК України. Станом на 05 грудня 2008 року право власності на нежитлове приміщення було визнане за ВАТ «КБ «Надра» судовими рішеннями печерського районного суду міста Києва та Апеляційного суду міста Києва. Ці судові рішення набули чинності 25 листопада 2008 року. Договір від 05 грудня 2008 року було укладено через 10 днів після набуття судовими рішеннями законної сили. У відповідності до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Договір від 05 грудня 2008 року був спрямований на протиправне відчуження нежитлового приміщення всупереч двом судовим рішенням, які набули чинності. Як зазначає ОСОБА_4 у справі номер 757/22073/13-ц «Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч.. 1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Тобто законом чітко передбачено, що додержання сторонами вимог ст.203 ЦК України повинно мати місце саме в момент вчинення правочину, а не у будь-який інший момент. Моментом укладення спірного договору ОСОБА_4 вважає 05 рудня 2008 року. Наведе означає факт від сутності на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору від 05 грудня 2008 року внутрішньої волі та вільного волевиявлення в належній формі ОСОБА_4 на укладення цього договору.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Відповідач ОСОБА_4 до судового засідання не з,явилася, направила заперечення, в яких вважала відсутніми підстави для задоволення позовних вимог. Зазначала, що саме вона у кримінальному провадженні була визнана потерпілою,що вона законно набула права власності на вказане нерухоме майно, що раніш у суді було предметом розгляду позов ОСОБА_3 щодо визнання договорів купівлі-продажу від 12 лютого 2008 року та 05 грудня 2008 року недійними, в задоволенні позовних вимог було відмовлено. Крім того, вона є власником вказаного нерухомого майна, у зв,язку з незаконним відчуженням її майна на користь позивача, вона звернулася до правоохоронних органів, де було порушено кримінальне провадження та її визнано потерпілою. Представник відповідача ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання. Відповідач ОСОБА_3 не заперечував проти задоволення клопотання, вважав позовні вимги підлягаючими задоволенню. Представник КП «БТІ міста Києва», третя особа ОСОБА_5 до судового засідання не з,явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомленні. Про причини неявки суду не повідомили, суд вважає їх неявку до суду без поважних причин.

Суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню за таких підстав: на підставі рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 серпня 2006 року та зареєстроване в Київському бюро технічної інвентаризації 05 лютого 2008 року в реєстровій книзі під номером 167п-32 за реєстровим номером НОМЕР_1 офісне приміщення АДРЕСА_1 належало ОСОБА_3. 12 лютого 2008 року ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_14 купила вказане нерухоме майно, вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 1256. 05 грудня 2008 року аналогічний договір укладено між тими ж сторонами про той самий об,єкт нерухомості, вказаний договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за тим самим реєстровим номером 1256. Позивач оспорює вказані договори на підставі відсутності волевиявлення сторін під час укладання вказаних договорів, крім того, що договори є нікчемними, оскільки підлягали нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Нотаріусом під час посвідчення вказаних договорів порушено вимоги ст.ст.43,44,45 Закону України «Про нотаріат». Законність вказаних договорів у судовому порядку оскаржував ОСОБА_3, де стороною у справі було залучено і позивача ТОВ «ВД «Толока». 20 травня 2015 року Апеляційним судом міста Києва постановлено рішення у справі номер 757/22073/13-ц, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними вказаних договорів купівлі-продажу. Рішення суду надрало чинності. Апеляційним судом було зазначено, що при укладанні договору купівлі-продажу вказаного об,єкту нерухомості ОСОБА_3 підписав договори купівлі-продажу і це було його вільне волевиявлення. Він був власником вказаного нежитлового приміщення та при укладанні договору купівлі-продажу мав право ним розпоряджатися. Ним же був підписаний і акт передачі цього нежитлового приміщення покупцеві. Крім того, ОСОБА_3 зазначив, що всі умови щодо укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення за вищевказаною адресою вів за його усним дорученням ОСОБА_9, якому він довіряв і передав всі документи. Всі істотні умови договору купівлі-продажу, в тому числі і ціна в 400000доларів США були узгоджені. Після укладення договору купівлі-продажу всі документи забрав ОСОБА_9 і не повернув йому ні документів, ні отриманих від продажу приміщення коштів. У відповідності до розписки 04 грудня 2008 року ОСОБА_9 зобов,ячався виплатити ОСОБА_3 50% від загальної вартості проданого об,єкту за мінусом витрат після оформлення відповідних документів. У судовому засіданні представник ОСОБА_4 пояснив. що остання виконала умови договору, сплатила за придбане приміщення кошти і це приміщення було зареєстроване на ї ім.,я. Цим самим ОСОБА_4 підтвердила своє волевиявлення на придбання нежитлового приміщення. З її боку не було вчинено жодних дій щодо введення ОСОБА_3 в оману, а договір не є фіктивним. ОСОБА_4 придбала вказане приміщення для себе і зареєструвала його на своє ім.,я. Надалі вказане нежитлове приміщення було без відома ОСОБА_4 продано ТОВ «Видавничій дім «Толока». У судовому засіданні встановлено, що 25 квітня 2009 року укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_6 купила вказане нерухоме майно за 500тисяч гривень. Вказаний правочин був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в реєстрі номер 382. Як зазначає у судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 та сама відповідач ОСОБА_4 в своїх запереченнях, вона не продавала вказаній особі нежитлове приміщення, не отримувала грошей, не підписувала договір купівлі-продажу. Надалі вказане нежитлове приміщення 16 листопада 2009 року було продане ОСОБА_6 Товариству з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Толока» за 602700,00 гривень. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Несмашною О.С. у реєстрі номером 133. ОСОБА_4 звернулася до суду з позовними вимогами щодо визнання недійсними вказаних договорів та до правоохоронних органів щодо скоєння кримінального правопорушення групою осіб про незаконне заволодіння її приватним майном. У зв,язку з цим було порушено кримінальне провадження номер 12012000000000034, де вона була визнана потерпілою, а ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва в задоволенні скарги ОСОБА_3 про визнання його потерпілим у даному кримінальному провадженні було відмовлено. Ухвалою Солом,янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2013 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 кримінальне провадження було закрито у зв,язку зі спливом строку притягнення до кримінальної відповідальності, що не є реабілітуючими підставами. Крім того, у судовому засіданні встановлено, що 09 вересня 2008 року Печерським районним судом міста Києва за ПАТ КБ «Надра» визнано право власності на офісне приміщення номер АДРЕСА_1. 25 листопада 2008 року Апеляційний суд міста Києва виніс ухвалу, якою апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилив, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2008 року залишив без змін. 05 грудня 2008 року ВСУ ухвалою зупинено виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2008 року. Відповідно до рішення ВСУ від 28 січня 2008 року ОСОБА_3 виконав свої зобов,язання за договором, який є чинним на час розгляду справи, а тому відповідно до ст.ст. 328, 331 ЦК України після ведення будинку в експлуатацію 17 січня 2004 року набув права власності на офісне приміщення. ВСУ своїм рішенням скасував обидва попередні рішення судів та зобов,язав ТОВ «Сантана» передати у власність ОСОБА_3 спірне приміщення, виходячи з того, що ще в 2004 році він набув право власності на вказане нерухоме майно. Таким чином, дане рішення не впливає на момент виникнення права власності на спірне приміщення у ОСОБА_3, а лише підтверджує факт його виникнення у 2004 році. У відповідності до ст.182 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації. На момент укладення спірного договору купівлі-продажу 05 грудня 2008 року за ОСОБА_3 було зареєстроване право власності в державному реєстрі правочинів номер 6807513 від 05 грудня 2008 року витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно номер 18231931 від 25 лютого 2014 року. Як встановлено у судовому засіданні, на час укладання договору купівлі-продажу від 05 грудня 2008 року заборони на відчуження були відсутні. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 підтвердив як в суді першої, так і другої інстанцій про те, що при укладенні договору купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення, яке фактично мало місце 05 грудня 2008 року, він підписав договори купівлі-продажу вказаного нерухомого майна і це було його вільне волевиявлення. Будучи допитаним в якості свідка аналогічні пояснення надав ОСОБА_3 у даному судовому засіданні. Крім того, відповідач ОСОБА_3 підтвердив це і у даному судовому засіданні. Крім того, рішеннями попередніх судів встановлено, що ОСОБА_4 сплатила грошові кошти за спірне майно та таким чином, набула права власності на нього, здійснивши державну реєстрацію. У відповідності до п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України номер 12 від 24 грудня 1999 року публічним порядком є правопорядок держави, як основоположні принципи, що складають основу існуючого в ньому строю. З роз,ясень Пленуму Верховного суду України п.18 постанови номер 9 від 06 листопада 2009 року перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.220 ЦК України. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об,єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об,єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об,єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. У відповідності до вимог ст.228 ЦК України суд має встановити намір сторони порушити публічний порядок при укладанні правочину. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальному провадженні щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. У судовому засіданні не встановлено, що спірний правочин спрямований на відчуження викраденого майна та порушує правовий режим з обігу або обмежених в обігу об,єктів цивільного права. Намір обох сторін при вчиненні вказаного оспорюваного договору купівлі-продажу були націлені на настання реальних наслідків, які вказані в договорі купівлі-продажу. Посилання позивача на ті обставини, що при посвідченні договорів купівлі-продажу нотаріусом не додержано вимог ст.ст.43, 45 Закону України «Про нотаріат» протирічить вимогам ст.220 ЦК України, а саме: законом передбачено визнання правочину нікчемним у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору. Але сторони дотримались нотаріального посвідчення, що підтверджується фактом посвідчення приватним нотаріусом ОСОБА_5 вказаного правочину. Порушення приватним нотаріусом чинного законодавства при посвідченні вказаного правопочину не є підставою для визнання правочину нікчемним, оскільки приватний нотаріус ОСОБА_5 не є стороною правочину.

За таких підстав суд вважає позовні вимоги не доказаними та не підлягаючими задоволенню.

На підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України, керуючись ст.ст. 213-215, 208, 209 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Толока» до ОСОБА_4, ОСОБА_3, Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об,єкти нерухомого майна», третьої особи ОСОБА_5 про визнання недійними договорів купівлі-продажу, реєстраційного посвідчення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів після його проголошення в Апеляційний суд міста Києва через Печерський районний суд міста Києва, особами, що не були присутні при проголошенні рішення - в той же строк з дня отримання ними копії рішення.

Рішення суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набуває чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя