ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16 тел. 235-24-26

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"26" вересня 2016 р. Справа № 911/2308/16

за позовом підприємства споживчої кооперації “Миронівський ринок” Київської регіональної спілки споживчої кооперації, м. Миронівка Київської області

до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Миронівка Київської області

про внесення змін до договору.

Суддя О.В. Конюх

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, уповноважена, довіреність від 23.09.2016р. №490;

ОСОБА_3, уповноважена, довіреність від 10.08.2016р. №380;

від відповідача: ОСОБА_1, особисто;

ОСОБА_4, адвокат, договір про надання правової допомоги від 30.08.2016р.;

ОСОБА_5, уповноважений, довіреність від 16.09.2016р. №930

СУТЬ СПОРУ:

позивач – підприємство споживчої кооперації “Миронівський ринок” Київської регіональної спілки споживчої кооперації, м. Миронівка, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 15.07.2016р. № 336 до відповідача – фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Миронівка, в якому просить суд внести зміни в пункти 1.1, 4.1 та 4.2 укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_6 №246 від 02.01.2014р. про надання місця для торгівлі на “Миронівському ринку” Київської регіонспоживспілки з дати отримання відповідачем пропозиції про внесення змін у договір, виклавши зазначені пункти 1.1, 4.1 та 4.2 в запропонованій позивачем редакції, а саме:

“п. 1.1. Підприємство надає, а Підприємець отримує торгове місце №209 загальною площею 30.50 кв.м. на промисловому ринку за адресою м. Миронівка, вул. 40-річчя Перемоги, 25 (далі за текстом – «торгове місце»). На торговому місці розміщується металевий контейнер Підприємця, який є його власністю.

п. 4.1. Плата за торгове місце за 1 кв.м. торгівельної площі складає 54 (п’ятдесят чотири) грн. на місяць, а всього до сплати: одна тисяча шістсот сорок сім грн. 00 коп. (1647,00 грн.) за місяць.

В разі, якщо підприємець займає площу більшу, ніж вказано у договорі, а саме додатково встановлені столи та інше обладнання для здійснення підприємницької діяльності, оплата здійснюється додатково згідно діючих тарифів послуг – 4,00 грн. за 1 кв.м. в день торгівлі, крім вивіски зразків товару на дверях контейнера та до 50 см. викладки товару на рівні дверей контейнера.

п. 4.2. Плата за надання торгового місця розраховується на підставі тарифів на платні види послуг, затверджених Київською регіональною спілкою споживчої кооперації. Розмір плати за надання торгового місця може змінюватися у разі змін податкового законодавства, амортизаційних відрахувань, розміру плати за землю, розміру мінімальної заробітної плати, підвищення тарифів комунальних послуг (електроенергія, водопостачання та водовідведення, вивезення твердих побутових відходів) та коригується з урахуванням індексу інфляції. Зміни в договір вносяться додатковою угодою, укладеною сторонами”.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є унітарним підприємством Київської регіональної спілки споживчої кооперації, управління яким здійснюється правлінням та радою Київської регіональної спілки споживчої кооперації (далі по тексту Київська регіоспоживспілка). Розпорядженням правління Київської регіонспоживспілки №117 від 01.09.2015р. було затверджено нові тарифи на платні послуги Миронівського ринку. Укладаючи договір, сторони виходили з чинних тарифів та не могли передбачити та усунути таку обставину, як затвердження нових тарифів правлінням Київської регіонспоживспілки. За таких обставин, позивач твердить, що внесення змін до укладеного договору в даному випадку підпадає під правове регулювання ст. 652 ЦК України (зміна договору у разі істотної зміни обставин). Оскільки відповідач не погоджується на внесення змін до договору щодо встановлення нової плати за торгове місце у відповідності до нових затверджених тарифів за згодою сторін, позивач просить суд внести зміни до укладеного договору на підставі ст. 652 ЦК України (у зв’язку із істотною зміною обставин). Також позивач твердить, що при підписанні договору було допущено помилку в номері торгового місця (зазначено №210, а фактично підприємець користується №209), у зв’язку з чим одночасно позивач просить внести зміни до номера наданого відповідачу торгового місця, з метою приведення договору у відповідність до фактичних обставин.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.07.2016р. позовну заяву підприємства споживчої кооперації “Миронівський ринок” Київської регіонспоживспілки прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/2308/16 та призначено розгляд справи в засіданні господарського суду на 06.09.2016р.

30.08.2016р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позов та клопотання в порядку ст. 38 ГПК України про витребування доказів.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує та просить суд в позові відмовити. Заперечення мотивовані тим, що у спірній додатковій угоді, якою позивач пропонував відповідачу внести вищенаведені зміни, відсутня істотна умова, а саме – строк договору. Крім того, відповідно до ст. 652 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу позову, внесення судом змін до договору допускається лише у виняткових випадках, а позивач не навів жодних аргументів, які б дозволили твердити про винятковість ситуації, що склалася. Також відповідач твердить, що ініціатором зміни тарифів та прийняття Розпорядження правління Київської регіонспоживспілки №117 від 01.09.2015р. був саме позивач, який листом від 20.08.2015р. №59 звернувся із відповідною пропозицією до Київської регіонспоживспілки , а відтак, такі зміни для позивача були передбачувані. Затвердження нових тарифів не є істотною зміною обставин в розумінні ст. 652 ЦК України, оскільки позивач і на момент укладення договору був обізнаний з механізмом встановлення цін та тарифів на послуги ринку Регіонспоживспілкою, а відтак, не був позбавлений права та можливості передбачити такі зміни у ОСОБА_6. Також відповідач твердить про невідповідність нових тарифів вимогам чинних нормативних документів, зокрема “Положення про визначення розміру тарифів на платні послуги ринків споживчої кооперації” затвердженого Постановою зборів Ради Укоопспілки від 12.11.2008р., їх економічну необґрунтованість. Так відповідач твердить, що вказані тарифи були розраховані позивачем та запропоновані на затвердження на підставі неправдивих вихідних даних (невірної загальної площі торгівельних місць тощо), без врахування того, що торгові місця не обладнані ні електропостачанням, ні водопостачанням та водовідведенням, хоча зростанням цін на ці послуги позивач обґрунтовує необхідність підвищення ціни.

05.09.2016р. від позивача надійшло додаткове обґрунтування позовних вимог від 01.09.2016р. №4/4, відповідно до якого позивач твердить про те, що тарифи на платні послуги ринку, затверджені Київською регіонспоживспілкою, не оскаржені, не скасовані, мають законну силу, відтак підлягають застосуванню у правовідносинах сторін і є підставою для внесення змін до договору.

Зміни у запропонованій редакції у відповідності до вимог ст. 188 ГК України належним чином були вручені відповідачу і отримані особисто 21.05.2016р. у відповідь на пропозицію від відповідача 24.05.2016р. було отримано лист, з проханням надати відповідну калькуляцію та план території ринку, яка відповідачу була надана під розпис із супровідним листом від 04.06.2016р. №284. 29.06.2016р. відповідач письмово відмовився від укладення додаткової угоди, запропонувавши власну калькуляцію платних послуг ринку.

Позивач посилається на ст. 12 Закону України “Про споживчу кооперацію” та ст. 24 Закону України “Про кооперацію”, відповідно до яких споживчі товариства, їх підприємства самостійно або на договірних засадах встановлюють ціни і тарифи за надані послуги, виходячи з попиту та пропозицій, за винятком послуг, на які передбачено державне регулювання цін і тарифів. Позивач додатково посилається на Правила торгівлі на ринках, затверджені спільним наказом Мінекономіки, Міністерства внутрішніх справ, ДПА та Держспоживстандартом України від 26.02.2002р. № 57/188/84/105, відповідно щодо обов’язку адміністрації ринку утримувати торгівельні місця в належному стані, та щодо встановлення тарифів адміністрацією відповідно до чинного законодавства. Позивач також посилається на наведення прикладу розрахунку плати за утримання торговельного місця та його складових у Постанові зборів Укоопспілки від 12.11.2008р. За таких обставин, позивач твердить, що формування плати за торговельне місце на ринку виключно на договірних засадах суперечить наведеним нормам, оскільки така плата належить до тарифів, які встановлюються адміністрацією ринку та є однаковими для всіх користувачів платних послуг.

Ухвалою від 06.06.2016р. судом залишено без задоволення клопотання відповідача про витребування доказів з мотивів, наведених в ухвалі, зокрема у зв’язку з тим, що копія листа від 20.08.2015р. №59, яку відповідач просив витребувати у позивача, була подана представниками позивача в судовому засіданні, а решта документів виходять за межі предмету позову у справі, не мають відношення до предмету доказування та їх дослідження не є обов’язковим та необхідним. Цією ж ухвалою розгляд справи було відкладено на 20.09.2016р.

В судовому засіданні 20.09.2016р. розпочато розгляд справи по суті та в порядку частини третьої ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 26.09.2016р. до 12 год. 20 хв. у зв’язку із необхідністю витребування у позивача затверджених тарифів на платні види послуг ринку, які були чинними станом на дату укладання договору від 02.01.2014р. з відповідачем, а також повного тексту Статуту позивача, про що присутні представники обох сторін були повідомлені особисто під розпис.

23.09.2016р. позивачем були подані до суду витребувані документи, зокрема копія розпорядження правління Київської регіонспоживспілки від 02.04.2011р. № 98 “Про затвердження тарифів на платні послуги”.

В судовому засіданні 26.09.2016р. продовжено розгляд справи по суті. Представниками надано додаткові пояснення по суті позову. Відповідач заперечував також проти позовних вимог в частині внесення змін до номера торгового місця, мотивуючи тим, що не отримав від позивача плану ринку, відповідно не мав змоги пересвідчитись, що запропонований номер відповідає дійсності. Представникам позивача відповідачу був наданий для огляду план ринку, однак відповідач наполягав на своїй попередній позиції, із внесенням змін до договору не погоджувався та просив суд відмовити позивачу в позові повністю.

Розглянувши позов підприємства споживчої кооперації “Миронівський ринок” Київської регіональної спілки споживчої кооперації, м. Миронівка (далі по тексту – Миронівський ринок), до відповідача – фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Миронівка (далі по тексту ФОП ОСОБА_1А.), вислухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

02.01.2014р. між Миронівським ринком (підприємство) та ФОП ОСОБА_1 (підприємець) укладено Договір №246 про надання місця для торгівлі на “Миронівському ринку” Київської регіоспоживспілки (далі – Договір), відповідно до умов якого:

- підприємство надає, а підприємець отримує торгове місце під №210 загальною площею 30,50 кв.м. на промисловому ринку, на якому розміщується металевий контейнер підприємця, який є його власністю (пункт 1.1), строком з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. (пункт 3.1 ОСОБА_6);

- якщо жодна із сторін в термін одного місяця до закінчення дії даного договору не заявить про намір його розірвати, даний договір продовжується на той самий строк на тих самих умовах (пункт 3.2);

- плата за 1 кв.м. торгівельної площі складає 46 грн. на місяць, а всього до сплати 1403,00 грн. на місяць. В разі, якщо підприємець займає площу більшу, ніж вказана у договорі, а саме додатково встановлені столи та інше обладнання для здійснення підприємницької діяльності, оплата здійснюється додатково згідно діючих тарифів послуг – 3,00 грн. за 1 кв.м. в день торгівлі, крім вивіски зразків товару на дверях контейнера та до 50 см викладки товару на рівні дверей контейнера (пункт 4.1 ОСОБА_6);

- плата за надання торгового місця розраховується згідно калькуляції (пункт 4.2 ОСОБА_6);

- підприємець має право знайомитись із тарифами на надання торгового місця в оренду та послуг ринку, отримувати від підприємства засвідчені копії таких тарифів та їх розрахунків; на переважне право на продовження дії договору при належному виконанні його умов або на укладення нового договору (пункт 6.1 ОСОБА_6);

- всі зміни чи доповнення до даного договору мають бути викладені у формі додаткової угоди до нього, підписаної сторонами (або їх представниками) у кожному окремому випадку (пункт 9.3 ОСОБА_6).

Суду не подано доказів звернення жодної із сторін до іншої сторони у передбачений пунктом 3.2 місячний строк до закінчення терміну договору (тобто протягом грудня 2014р.) із заявою про його розірвання, відповідно договір є продовженим на той самий строк (тобто до 31.12.2016р.) на тих самих умовах.

Відповідно до частин 1, 2, та 3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до частини 2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

Відповідно до ст. 189 ГК України, суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Згідно до визначення частини 1 ст. 190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. За таких обставин, ціна досліджуваного договору не відноситься до державних регульованих цін, належить до вільних цін, які визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін (ст. 190 ГК України).

Укладаючи зазначений договір, позивач виходив з ціни оренди торгового місця, яка була встановлена розпорядженням правління Київської регіонспоживспілки від 02.04.2011р. №98, згідно додатку до якого з 02.04.2011р. плата за надання та утримання одного торгового місця для розміщення, цілодобового зберігання та продажу товарів з палаток та контейнерів на промринку Миронівського ринку встановлювалась 46,00 грн. за 1 кв.м. за місяць (копія розпорядження з додатком додана до матеріалів справи).

Суд звертає увагу на те, що згідно власного Статуту, Миронівський ринок є унітарним підприємством Київської регіоспоживспілки і знаходиться у її безпосередньому підпорядкуванні (пункт 1.1 Статуту), управління підприємством здійснюється правлінням та Радою Київської регіонспожиспілки, рішення яких є обов’язковими для виконання підприємством (пункти 4.1, 4.2, 5.7 Статуту). Підприємство розробляє проекти своєї структури, штатного розкладу, системи оплати праці, тарифи на платні послуги та подає їх на затвердження правлінню Київської регіоспоживспілки (пункт 3.4 Статуту).

Судом встановлено, що в ОСОБА_6 зазначений механізм формування ціни у відповідності до обов'язкових розпоряджень Київської регіонспоживспілки не відображений, натомість зазначено, що плата за надання торгового місця розраховується згідно калькуляції (пункт 4.1).

Разом із тим, Миронівський ринок є самостійною юридичною особою, яка наділена власною праводієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді, і не відповідає по зобов’язаннях Київської регіоспоживспілки, як і Київська регіонспоживспілка не відповідає по зобов’язанням Миронівського ринку (пункти 1.2, 1.3, 1.5 Статуту).

Згідно положень ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

В розумінні частини 1 ст. 55 ГК України як позивач, так і відповідач є суб’єктами господарювання, жоден з яких не має щодо іншого контролюючих або владних повноважень. Укладення досліджуваного договору не є обов’язковим для жодної з його сторін, позаяк він не належить до переліку, визначеному частиною 3 ст. 179 ГК України.

Позивач посилається на ст.12 Закону України “Про споживчу кооперацію” та ст. 24 Закону України “Про кооперацію”, відповідно до яких споживачі товариства, спілки та їхні підприємства самостійно або на договірних засадах встановлюють ціни і тарифи за надані послуги, виходячи з попиту та пропозицій, за винятком послуг, на які передбачено державне регулювання цін і тарифів.

Вищенаведені норми закону визначають право споживчих товариств, спілок та їхніх підприємств самостійно визначати ціні та тарифи на свої послуги, що відповідає таким принципам господарювання (ст. 6 ГК України) як: свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

За таких обставин, хоча тарифи на платні послуги ринку відповідно до Статуту Миронівського ринку визначаються органом його управління – правлінням або радою Київської регіонспоживспілки шляхом обов’язкових для Миронівського ринку розпоряджень, ціна в досліджуваному договорі є вільною, такою, що встановлюється за згодою сторін (ст. 632 ЦК України, ст. 190 ГК України), а розпорядження правління Київської регіонспоживспілки не є актом, обов’язковим для виконання відповідачем.

Майново-господарські зобов'язання між сторонами виникли та регулюються вищенаведеним господарським договором від 02.01.2014р. №205 і по суті є господарсько-договірними зобов'язаннями, що ґрунтуються на принципах вільного волевиявлення, та свободи підприємницької діяльності, а укладення, зміна та розірвання досліджуваного договору здійснюється за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ст. 179 ГК України).

20.08.2015р. позивач у відповідності до пункту 3.4 власного Статуту звернувся до заступника голови правління Київської регіонспоживспілки з листом №59, в якому просив затвердити зміни до тарифів на платні послуги, які надаються ринком за кожен день торгівлі з 01.09.2015р. (копія листа залучена до матеріалів справи). Розпорядженням правління Київської регіонспоживспілки від 01.09.2015р. №117 затверджено тарифи на платні послуги за кожен день торгівлі, які надає Миронівський ринок з 01.09.2015р., а саме додатком до вказаного розпорядження встановлена плата за надання та утримання одного торгового місця для розміщення, цілодобового зберігання та продажу товарів з палаток та контейнерів на промринку (за 1 кв.м. площі) в сумі 54,00 грн. (копія розпорядження з додатком залучена до матеріалів справи).

Згідно до ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється (в даному випадку – проста письмова форма). Пунктом 9.3 ОСОБА_6 визначено, що всі зміни чи доповнення до даного договору мають бути викладені у формі додаткової угоди до нього, підписаної сторонами (або їх представниками) у кожному окремому випадку.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 21.05.2016р. № 253, у якому довів до відома відповідача зміну затверджених тарифів на платні послуги ринку, а також ту обставину, що при проведенні інвентаризації торгових місць було встановлено, що номер торгового місця, наданого у користування відповідачу, не відповідає номеру, зазначеному у договорі, повідомив про необхідність внесення змін до договору та надав для підписання відповідний проект додаткової угоди (копії листа, додаткової угоди, оригінали опису вкладення в лист та фіскального чеку “Укрпошти” від 27.05.2016р. долучені до матеріалів справи).

У відповідь на зазначений лист, відповідач листом без номера та дати (копія листа з додатком, вхідний номер Миронівського ринку №8 від 29.06.2016р., залучена до матеріалів справи) відмовився погоджувати збільшення плати за торгове місце та підписувати запропоновану додаткову угоду, натомість запропонував внести зміни у договір виходчи з розрахунку 17,00 грн. за 1 кв.м. торгівельної площі. Також відповідач запропонував для узгодження розташування торгового місця та його площі надати йому акт інвентаризації торгових місць та план території промислового ринку.

Судом встановлено, що сторонами у належній формі не було досягнуто згоди щодо внесення змін до укладеного між ними договору від 02.01.2014р. №205.

За таких обставин, позивач, в порядку частини 4 ст. 188 ГК України, відповідно до якої у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, звернувся до господарського суду Київської області з позовом, в якому просить суд внести зміни в пункти 1.1, 4.1 та 4.2 ОСОБА_6 в редакції запропонованої позивачем додаткової угоди, з дати отримання відповідачем пропозиції про внесення змін у договір, а саме з 21.05.2016р.

Зазначена вимога задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як встановлено судом, досліджувані відносини сторін по суті є господарсько-договірними зобов'язаннями, що ґрунтуються на принципах вільного волевиявлення та свободи підприємницької діяльності, а укладення, зміна та розірвання досліджуваного договору здійснюється за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ст. 179 ГК України).

Відповідно до частини 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Інше досліджуваним договором не встановлено. Добровільної згоди на зміну умов договору сторонами в належній формі не досягнуто.

Позивач твердить, що даний випадок зміни договору без згоди сторін передбачений не договором, а законом, а саме статтею 652 ЦК України, відповідно до частини 2 якої якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Зазначене посилання позивача є хибним та судом відхиляється.

Загальні принципи господарювання (ст. 6 ГК України) виходять із свободи підприємницької діяльності та заборони незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини. Частиною другою статті 14 Цивільного кодексу України встановлено, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до частин 2, 4 ст. 652 ЦК України зміна договору судом у зв’язку із істотною зміною обставин можлива лише у виняткових випадках, та при настанні одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Механізм встановлення тарифів на платні послуги ринку розпорядженнями правління Київської регіонспоживспілки існував на момент укладення договору, на час розгляду справи не змінився, позивач про зазначений механізм був обізнаний, а відтак не був позбавлений права та можливості передбачити відповідні умови в договорі під час його укладання. Затвердження нових тарифів на платні послуги ринку правлінням Київської регіонспоживспілки було здійснено за поданням позивача, а відтак зміна умов зумовлена причинами, що залежали від волі позивача. Позивачем не наведено жодних аргументів та доказів на їх підтвердження, які б надали змогу суду оцінити ситуацію, що склалася, як виняткову, таку, що потребує обгрунтованого втручання суду у господарську діяльність сторін.

Зміна номеру торгового місця у договорі не впливає на зміст відносин сторін, оскільки фактичне розташування та площа торгового місця, яке за договором використовує позивач (предмет договору) від виправлення номера торгового місця в договорі, не змінюється.

Вищеперераховане виключає можливість застосування до досліджуваних відносин сторін ст. 652 ЦК України та зміни судом договору, укладеного на основі вільного волевиявлення, у зв’язку з істотною зміною обставин, як в частині виправлення номеру торгового місця, так і в частині зміни ціни договору, а відтак позов підприємства споживчої кооперації “Миронівський ринок” Київської регіональної спілки споживчої кооперації не належить до задоволення. Додатково суд звертає увагу сторін на те, що вимога позивача до суду внести зміни у договір з дати отримання відповідачем пропозиції про внесення змін у договір, а саме з 21.05.2016р., також не грунтується на нормах закону, оскільки відповідно до частини 3 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюються або припиняються з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 1, 22, 33, 34, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові підприємству споживчої кооперації “Миронівський ринок” Київської регіональної спілки споживчої кооперації відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 13.10.2016р.

Суддя О.В. Конюх