УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/720/16-ц Головуючий у 1-й інст. Помогаєв А. В.

Категорія 48 Доповідач Худяков А. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Худякова А.М.,

суддів: Косигіної Л.М.,

Григорусь Н.Й.,

при секретарі судового засідання Гайдамащук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 липня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу фіктивним

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що з ОСОБА_2 він познайомився за допомогою соціальних мереж і спілкувався нетривалий час. Відповідач проживала в м.Києві, скаржилась на відсутність постійної роботи та висловлювала бажання переїхати до іншого міста. Після того, як позивач вирішив укласти фіктивний шлюб, він запросив відповідача зустрітись та під час зустрічі запропонував укласти такий шлюб.

Сторони домовились, що зареєструють шлюб у місті Луцьку за місцем проживання позивача, але святкування весілля не будуть організовувати, а батькам запропонують подарувати їм кошти для спільного проживання, які вони домовились поділити так, щоб кожний отримав кошти від своїх батьків. Позивач зобов'язався орендувати для відповідача квартиру в м.Луцьку на період пошуку роботи. При цьому, вони мали періодично зустрічатись для створення у батьків враження про їх спільне сімейне проживання. Згідно домовленості, через рік після укладання шлюбу вони мали його розірвати.

09.01.2015 року сторони зареєстрували шлюб в м.Луцьку.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 не мав на меті створити з ОСОБА_2 сім'ю, позивач за вказаних обставин просив визнати фіктивним укладення зазначеного шлюбу.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 липня 2016 року позов задоволено. Визнано недійсним шлюб між ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який був зареєстрований 09.01.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, актовий запис №11.

Актовий запис №11 від 09.01.2015 року, який вчинений відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області - анулювати.

Свідоцтво про шлюб серії (повторне) НОМЕР_1, яке видано 24.02.2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області - скасувати.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування постановленого по справі рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт посилається на неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, а також порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.213,214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення; якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що обставини укладання шлюбу не відповідають загальновизнаним у суспільстві нормам поведінки осіб, які мають глибокий емоційний зв'язок, бажання створити сім'ю та взяти взаємні зобов'язання, відчувають потребу в створенні міцних родинних зв'язків.

З даним висновком не погоджується колегія суддів, оскільки він зроблений всупереч ст.213,214 ЦПК України без дотримання судом вимог щодо повного з'ясування обставин справи, обґрунтовування рішення належними доказами.

З матеріалів справи вбачається, що 09.01.2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який зареєстрований відділом РАЦС реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції, що підтверджується відповідним свідоцтвом.

Від шлюбу у сторін є син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. В свідоцтві про народження сина батьком записаний ОСОБА_3

Відповідно до ч.1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст.40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства (ч.1). Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя(ч.2). Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю (ч.3).

Реєстрації шлюбу передує певний порядок. Відповідно до ч.2 ст.28 СК України, заява про реєстрацію шлюбу подається чоловіком та жінкою особисто. Так само лише при особистій присутності чоловіка і жінки відбувається реєстрація шлюбу та видається свідоцтво про шлюб(ст.34 СК України).

У п.13. постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що при розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов'язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним.

За рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (ст. 40 СК). Шлюб не може бути визнано недійсним, якщо на момент розгляду справи відпали обставини, які засвідчують відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.

Як вбачається з матеріалів справи, шлюб між сторонами проіснував не тривалий час. ОСОБА_2 особисто ствердила, що уклала шлюб з ОСОБА_3 добровільно, мала намір створити сім'ю і вагітність з позивачем планували заздалегідь.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Укладення фіктивного шлюбу завжди відбувається з певною метою і умисно.

Позивач, який вимагає визнання шлюбу фіктивним повинен довести відсутність наміру створити сім'ю на момент укладення шлюбу, тобто, тягар доказування фіктивності шлюбу лежить на позивачеві.

Проте, вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував зазначених положень закону і роз'яснень Верховного Суду України та не звернув уваги на те, що позивач на виконання вимог ст.10,60 ЦПК України не довів факту відсутності у відповідачки наміру на створення сім'ї, в той час, як відповідачка категорично заявляє про її бажання створити сім'ю з позивачем.

Колегія суддів вважає, що позивач не подав належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції виходить із того, що окреме проживання подружжя та не проведення святкової церемонії укладання шлюбу, а також наявність будь - яких фінансових зобов'язань сторін самі по собі не можуть бути підставою для визнання шлюбу недійсним (фіктивним).

Посилання позивача на припинення сімейних стосунків, та на наявні конфлікти, які виникають між ним та відповідачкою є підставою для розірвання шлюбу, а не для визнання його недійсним.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов допустив неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вважав встановленими обставини за їх недоведеності, його висновки не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову та стягнення з позивача 606 грн.33 коп. понесених судових витрат на користь відповідача відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.303,304,307,309,314-316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 липня 2016 року скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 606 грн.33 коп. понесених судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього ж дня на протязі двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді