ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 р.

Справа № 876/4848/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого -судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р. М., Улицького В. З.

за участю секретаря Богдан А.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 7 червня 2016 року по справі №607/4182/16 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Тернополі про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення ,

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2016 року позивач звернувся з адміністративним позовом до суду, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серія ПС2 № 963602 від 6 квітня 2016 року, винесеною поліцейським роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Тернополі рядовим поліції Баб’яком П.О., про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП.

Позов мотивує тим, що дана постанова прийнята з порушеннями норм законодавства, зокрема доказів вчинення ним адміністративного правопорушення немає, при прийнятті зазначеної постанови йому не було роз'яснено права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 286 КУпАП, а також положення статей 287-289, 307, 308 КУпАП. У заяві про уточнення позовних вимог позивач зазначає, що рухався вулицею Качали і по ходу його руху знаку 3.34 «Зупинку заборонено» не було, а тому і порушити він його не міг.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 7 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач. У поданій апеляційній скарзі покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції було невірно вказано про те, що жодна із сторін не заперечує проти факту зупинки позивача в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» , оскільки позивач в судовому засіданні наголошував, що не знав і не міг знати про існування такого знаку у вказаному місці. Апелянт зазначає, що встановлений знак на відрізку дороги по вул. Шевченка, 7 в м. Тернополі не відповідає вимогам, зазначеним в п. 8.2-1 Правил дорожнього руху України, де зазначено, що дорожні знаки розміщується таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена. Даний знак, на думку апелянта, також не відповідає вимогам розділу 10.5.30 Національного стандарту України ДСТУ 4100-2002, де зазначено, що у населених пунктах дорожні знаки 3.34-3.37 повинні застосовуватись з табличками 7.2.2 - 7.2.6,7.4.1 - 7.4.7,7.5.1 - 7.5.6,7.18. Апелянт посилається на положення статті 6 Конвенції «Про дорожні знаки і сигнали» від 8 листопада 1968 року, де зазначено, що будь-який знак, встановлений на боці дороги, що відповідає напрямку руху, повинен бути повторений над проїжджою частиною або на протилежному боці дороги, якщо місцеві умови такі, що цей знак може бути вчасно не помічений водіями транспортних засобів, для яких він призначений».

Сторони явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, хоч і були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності без здійснення звукозапису.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою в справі про адміністративне правопорушення серія ПС2 № 963602 від 6 квітня 2016 року, винесеною поліцейським роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Тернополі рядовим поліції Баб’яком П.О., позивача було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 255 грн за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП - порушення вимог дорожніх знаків.

У даній постанові зазначено, що позивач, керуючи автомобілем MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1, 6 квітня 2016 року, о 10 год. 35 хв., в м. Тернополі по вул. бульвар Тараса Шевченка здійснив зупинку в зоні дії знаку 3.34 «Зупинка заборонена»,чим порушив пункт 8.4 (в) ПДР.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками,тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно з пунктом 3.34 розділу 33 («Дорожні знаки») ПДР у зоні дії знака «Зупинка заборонена» забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Відповідно до змісту розділу 33 зона дії знаку 3.34 поширюється - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.

Статтею 278 КУпАП передбачено, що посадова особа при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушенняорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів відеофіксації, наданих представником відповідача, зрозуміло, що факту вчинення правопорушення позивач не заперечував, а його автомобіль був розташований досить близько до знаку 3.34; про те, що прибув на місце події з тієї сторони, з якої не проглядається зазначений дорожній знак, не вказував. Фотоматеріалами,наданими представником відповідача, підтверджується факт того, що рух вулицею Качали у м. Тернополі обмежується дорожнім знаком «Рух заборонено», таким чином дорожній знак 3.34 «Зупинка заборонена» не потребував дублювання по даному напрямку руху.

Щодо нероз'яснення позивачу прав, передбачених статтею 63 Конституції України та статтею 286 КУпАП, а також положень статей 287-289, 307, 308 КУпАП, суд першої інстанції дійшов висновку, що даний факт не звільняє позивача від відповідальності за вчинений адміністративний проступок.

Проаналізувавши наведені законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає за необхідне зазначити, що факт здійснення позивачем зупинки в зоні дії заборонного знака 3.34 «Зупинку заборонено» підтверджується відеозаписом, переглянутим у судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції, що є доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, а відтак правомірності прийнятої постанови в справі про адміністративне правопорушення серія ПС2 № 963602 від 6 квітня 2016 року.

Щодо посилання апелянта на те, що знак 3.34 «Зупинку заборонено» по вул. бульвар Тараса Шевченка 7 не відповідає вимогам розділу 10.5.30 Національного стандарту України ДСТУ 4100-2002, де зазначено, що у населених пунктах дорожні знаки 3.34-3.37 повинні застосовуватись з табличками 7.2.2 - 7.2.6,7.4.1 - 7.4.7,7.5.1 - 7.5.6,7.18, суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянт у даному випадку посилається на ДСТУ 4100:2002, що втратив чинність. Виходячи із змісту положень чинного ДСТУ 4100:2014, вимоги обов'язкового застосування додаткових табличок разом зі знаком 3.34 у населених пунктах немає. Згідно з пунктом 10.5.30 ДСТУ 4100:2014 знаки 3.34-3.37 застосовують без табличок 7.2.2-7.2.4, якщо зону їх дії поширюють до видимого з місця встановлення цих знаків перехрестя чи кінця населеного пункту. З матеріалів справи, зокрема наданих суду фотоматеріалів, зрозуміло, що перехрестя з вулицею Камінною добре проглядається з місця встановлення знаку 3.34 « Зупинку заборонено» по вул. Бульвар Тараса Шевченка,7.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що твердження апелянта спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме фото- та відеоматеріалами, оскаржувана постанова в справі про адміністративне правопорушення є правомірною та не підлягає скасуванню.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 7 червня 2016 року по справі №607/4182/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Гулид Р. М.

Улицький В. З.

Повний текст ухвали складено 7 жовтня 2016 року