КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2016 р. Справа№ 910/20907/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Алданової С.О.

Зубець Л.П.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Сажієнко І.О., дов. № 303/25-3273 від 01.08.2016р.

Мехреньгіна А.Б., дов. № 303/25-529 від 08.02.2016р.

від відповідачів: не з'явились

від ВДВС: Гусєва О.О., дов. б/н від 12.08.8016р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 16.08.2016 року

у справі № 910/20907/15 (суддя Шкурдова Л.М.)

за скаргою Київського квартирно-експлуатаційного управління

на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві сторони по справі: позивач Київське квартирно-експлуатаційного управління

відповідачі 1) Закрите акціонерне товариство "Науково-виробниче

підприємство "Артур"

2) товариство з обмеженою відповідальністю "Трініті-

плюс"

про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Київське квартирно-експлуатаційне управління звернулось до Господарського суду м. Києва зі скаргою на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві у виконавчому провадженні № 49992074 (вх.06-291/10830/16 від 26.07.2016).

В поданій скарзі скаржник просить суд визнати незаконними дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві в частині складення Акту державного виконавця про передачу майна представнику ТОВ "Трініті-плюс" від 14.07.2016 та примусового входу до нежитлових приміщень військового нерухомого майна; визнати незаконними дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві в частині винесення Вимоги державного виконавця від 07.07.2016 № 3339/7 (в рамках ВП № 49992074); визнати незаконним та скасувати Акт державного виконавця про передачу майна представнику ТОВ "Трініті-плюс" від 14.07.2016 (ВП № 49992074 ); визнати незаконною та скасувати вимогу державного виконавця від 07.07.2016 № 3339/7 (в рамках ВП № 49992074).

Подана скарга мотивована тим, що державним виконавцем під час виконання рішення суду неправомірно змінено зберігача майна з представника Київського квартирно- експлуатаційного управління на представника ТОВ "ТРІНІТІ-ПЛЮС", оскільки рішення суду виконано здійсненням опису та арешту майна 24.03.2016 та передачею майна на зберігання представнику Київського квартирно-експлуатаційного управління. Скаржник вказує на неправомірність винесення вимоги від 07.07.2016 року щодо доступу до приміщення позивача з метою передачі описаного майна іншому зберігачу, та неправомірність здійснення державним виконавцем примусового входу до приміщення позивача за відсутності позивача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.08.2016р.у справі № 910/20907/15 в задоволенні скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління (вх.06-291/10830/16 від 26.07.2016) відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, Київське квартирно-експлуатаційне управління звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 16.08.2016р.у справі № 910/20907/15 за результатами розгляду скаргу Київського КЕУ (вх.06-291/10830/16 від 26.07.2016) на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги скарги.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 16.09.2016 р. апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління у справі № 910/20907/16 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Алданова С.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 910/20907/16 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Алданова С.О., Зубець Л.П. апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 04.10.2016 р.

Представники апелянта підтримали доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 16.08.2016р.у справі № 910/20907/15 скасувати та прийняти нове рішення, якою вимоги скарги на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві задовольнити.

Представник ВДВС у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідачів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та ВДВС, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2015 року у справі №910/20907/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.15 року, позов задоволено повністю. Розірвано Договір оренди № 152/2002/ГоловКЕУ нерухомого військового майна, розташованого в Київському гарнізоні за адресою: м. Київ, вул. Московська, 45/1 будинок № 33 в/м 59, укладений між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням (01015, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд.38, код ЄДРПОУ 22991617) та Закритим акціонерним товариством "Науково-виробничим підприємством "Артур" (03115, м. Київ, вул. Петрицького, будинок 10/1, ЄДРПОУ 24568863); зобов'язано Закрите акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Артур" (03115, м. Київ, вул. Петрицького, будинок 10/1, ЄДРПОУ 24568863) звільнити нерухоме військове майно-нежитлові приміщення загальною площею 1 136,78 кв. м., 7-го поверху будинку№33 в/м 59 по вулиці Московській, 45/1 в місті Києві. Виселено товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ-ПЛЮС" (04205, м. Київ, проспект Оболонський, будинок 23-А, ЄДРПОУ 32594099) з нерухомого військового майна - нежитлових приміщень загальною площею 1 136,78 кв. м., 7-го поверху будинку № 33 в/м 59 по вулиці Московській, 45/1 в місті Києві.

11.01.2016 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2015 року у справі №910/20907/15 видано накази.

02.02.2016 року державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було винесено постанову про відкриття виконавчою провадження № 49992074 з виконання наказу № 910/20907/15 від 11.01.2016 про виселення ТОВ "ТРІНІТІ-ПЛЮС" з нерухомого військового майна - нежитлових приміщень загальною площею 1 136.78 кв. м. 7-го поверху будинку № 33 в/м 59 по вулиці Московській, 45/1 в місті Києві.

24.03.2016 державним виконавцем було складено Акт опису й арешту майна серії № 49992074, згідно якого описано майно, що знаходилось в приміщенні Київського квартирно-експлуатаційного управління та передано його на відповідальне зберігання Київському квартирно-експлуатаційному управлінню.

02.07.2016 року державним виконавцем було винесено постанову про зміну зберігача майна, згідно якої було змінено відповідальну особу зберігання майна - представника Київського квартирно-експлуатаційного управління та призначено відповідальною особою зберігання майна зазначеного в акті опису та арешту майна від 24.03.2016 на представника ТОВ "ТРІНІТІ-ПЛЮС".

Державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві направлено позивачу вимогу від 07.07.2016 року №3339/7 щодо надання доступу 14.07.2016 року о 10 год. до приміщення, в зв'язку з необхідністю передачі описаного згідно акту опису та арешту майна від 24.03.2016 іншому зберігачу, призначеному державним виконавцем на підставі постанови про зміну зберігача майна від 02.07.2016 року; повідомлено про обов'язкову присутність представника Київського квартирно-експлуатаційного управління.

14.07.2016 року Державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві здійснено примусовий вхід в нежитлове приміщення 7-го поверху будинку№33 в/м 59 по вулиці Московській, 45/1 в місті Києві, вчинено дії щодо передачі описаного згідно акту опису та арешту майна від 24.03.2016 майна на зберігання представнику ТОВ "ТРІНІТІ-ПЛЮС", про що складено Акт державного виконавця від 14.07.2016 року.

Згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів. Накази господарських судів є виконавчими документами.

Статтею 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11 закону ), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12 закону).

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Як зазначалось вище, 11.01.2016 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2015 року у справі №910/20907/15 видано наказ про виселення товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ-ПЛЮС" з нерухомого військового майна - нежитлових приміщень загальною площею 1 136,78 кв. м., 7-го поверху будинку № 33 в/м 59 по вулиці Московській, 45/1 в місті Києві.

Згідно ч.1 ст. 78 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець перевіряє стан виконання рішення про виселення боржника на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання боржником рішення самостійно державний виконавець виконує його примусово.

В зв'язку з тим, що рішення суду в добровільному порядку виконано не було, 24.03.2016 державним виконавцем було складено Акт опису й арешту майна серії № 49992074, згідно якого описано майно, що знаходилось в приміщенні Київського квартирно-експлуатаційного управління та передано його на відповідальне зберігання Київському квартирно-експлуатаційному управлінню.

Згідно ч.4, 5, 6 ст. 78 Закону України " Про виконавче провадження" виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі. Виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням поліцейських з обов'язковим описом майна державним виконавцем. Один примірник акта опису майна вручається під розписку боржнику. За необхідності державний виконавець в установленому законом порядку забезпечує зберігання майна боржника з покладенням пов'язаних з цим витрат на боржника. У разі якщо виконання рішення здійснюється за відсутності осіб, які підлягають виселенню, державний виконавець зобов'язаний провести опис майна. Описане майно передається для відповідального зберігання особі, визначеній державним виконавцем.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження та пояснень учасників процесу, фактично приміщення позивача (стягувача) від майна, описаного згідно акту опису та арешту майна від 24.03.2016 не звільнено; таке майно наразі перебуває в приміщенні позивача.

Станом на час розгляду даної скарги рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2015 року у справі №910/20907/15 не виконано.

Відповідно до ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу. Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення або зменшення цінності внаслідок користування. У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім'ї, він одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої визначається угодою між зберігачем та державним виконавцем.

Відповідно до ч.7 ст. 78 Закону України "Про виконавче провадження" передане для зберігання майно боржника видається йому державним виконавцем на підставі акта після відшкодування боржником витрат, пов'язаних із зберіганням такого майна. У разі якщо боржник відмовляється відшкодувати витрати, пов'язані із зберіганням майна, вони компенсуються за рахунок реалізації частини майна боржника.

Згідно ч.8 ст. 78 Закону України " Про виконавче провадження" зберігання майна здійснюється протягом не більше двох місяців. Після закінчення двомісячного строку невитребуване майно реалізується в порядку, визначеному цим Законом. Отримані від реалізації кошти, за вирахуванням понесених витрат, перераховуються боржнику. У разі якщо майно не було реалізовано, розпорядження ним здійснюється в порядку, встановленому для розпорядження безхазяйним майном. Про виконання рішення про виселення боржника державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні.

За змістом ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" державному виконавцю надано право щодо визначення особи, якій може бути передано на зберігання описане майно, зокрема такою особою може бути й боржник. Також державний виконавець не позбавлений права на свій розсуд змінити зберігача майна.

Обґрунтовуючи свою скаргу, скаржник посилається на те, фактично рішення суду було виконано шляхом складення державним виконавцем акту опису та арешту майна від 24.03.2016 та передачею такого майна на зберігання позивачу (стягувачу), в зв'язку з чим подальша зміна зберігача є неправомірною судом не береться до уваги, оскільки виконання рішення про виселення полягає у фактичному звільненні приміщення від особи, що виселяється, та її майна, що станом на час розгляду судом даної скарги державним виконавцем не виконано. Також державним виконавцем не складено акт про виконання рішення суду про виселення боржника у відповідності до вимог ч.8 ст. 78 Закону України " Про виконавче провадження".

Також апелянт зазначає, що державним виконавцем неправомірно винесено вимогу від 07.07.2016 року, згідно якої останній зобов'язував позивача надати доступ до приміщення з метою передачі майна на зберігання іншій особі, а також на те, що вхід до приміщення було здійснено за відсутності позивача, дане твердження не приймається до уваги, оскільки позивач був належним чином повідомлений про необхідність забезпечення присутності свого представника під час здійснення входу до приміщення, що вбачається з отриманої 13.07.2016 року позивачем вимоги державного виконавця від 07.07.2016 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні зазначеної скарги, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2015 року у справі №910/20907/15 на час розгляду справи судом не виконано, в той же час, скаржник не оскаржує саме бездіяльність державного виконавця, що полягає у нездійсненні в повному обсязі передбачених ст.78 Закону України "Про виконавче провадження" заходів спрямованих на виселення боржника з приміщення позивача, а визначення зберігача майна є правом державного виконавця.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду м. Києва від 16.08.2016р.у справі № 910/20907/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоздоббуд" залишити без задоволення, а ухвала Господарського суду м. Києва від 16.08.2016р.у справі № 910/20907/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/20907/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді С.О. Алданова

Л.П. Зубець