ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016 року Справа № 876/2518/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Кухтея Р.В.,Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги заступника прокурора Львівської області, ОСОБА_1 на постанову Галицького районного суду м. Львова від 02 березня 2016 року по справі за позовом заступника прокурора Львівської області до виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

заступник прокурора Львівської області звернувся з адміністративним позовом до виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування пункту 1.15 додатку 1 до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №442 від 06.07.2007 року «Про порядок проведення переобладнання горищ на мансардні поверхи або надбудов у житлових будинках на території міста Львова з метою ремонту дахів та розширення житлового фонду», згідно якого, при здійсненні підготовки, погодження документів для оформлення дозволів на проведення переобладнання горищ на мансардні поверхи або надбудов у житлових будинках з метою ремонту дахів та збільшення житлової площі будинків на території м. Львова, у випадку аварійного стану даху, а також при здійсненні надбудов у житлових будинках з плоскими покрівлями згода мешканців будинку не вимагається.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що зазначений п.1.15 «Положення про порядок підготовки, погодження документів для оформлення дозволів на проведення переобладнання горищ на мансардні поверхи або надбудов у житлових будинках з метою ремонту дахів та збільшення житлової площі будинків на території м. Львова», затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №442 від 06.07.2007 року суперечить вимогам Законів України «Про приватизацію державного житлового фонду», «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», а також рішенню Конституційного Суду України від 02.03.2004 року №4-рп/2004 у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків, та порушує права співвласників багатоквартирного житлового будинку, оскільки використання допоміжних приміщень будинку можливе лише за згодою всіх співвласників.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 02 березня 2016 року відмовлено в задоволенні позовних вимог. Суд виходив з того, що з аналізу рішень Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02.03.2004 року, № 46-у/2004 від 12.05.2004 року, № 14-рп/2011 від 09.11.2011 року, ст. 357 ЦК України, слід оцінювати чи цільове призначення приміщення є для експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, що є визначальним критерієм для віднесення приміщення до допоміжного.

Приймаючи оскаржуване рішення та зазначаючи про випадки аварійного стану даху виконавчий орган місцевого самоврядування визначав простір приміщення горища, конструкції якого перебувають у аварійному, непридатному технічному стані та котре планується у зв’язку із цим під реконструкцію, як самостійний об’єкт цивільних прав з огляду на сукупність вказаних індивідуалізуючих ознак. Подібне визначено як Національним стандартом № 2 «Оцінка нерухомого майна» затвердженого постановою КМУ від 28.10.2014 року № 1442, ДБН В2.2-15-2005, затверджений Державним комітетом України з будівництва і архітектури від 18.05.2005 року № 80 (додаток Б), ст. 1 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», додаток Б ДБН В.2.-15-2005.

У випадку, якщо спірне горище відноситься до аварійного, не придатного, до нормальної експлуатації, простір між поверхнею покриття(даху), зовнішніми стінами і перекриттям верхнього поверху (горище) не може забезпечувати експлуатацію будинку та побутове обслуговування мешканців, даний простір не може бути віднесений до категорії допоміжних приміщень. Відтак, застосування ст. ст.. 1, 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та рішення КСУ від 02.03.2004 року № 4-рп/2004 на спірні правовідносини не поширюється. Вказана позиція не суперечить практиці ВАС та ВСУ (№6-166 ухв. від 05.02.2016 року).

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, сторона позивача та третя особа ОСОБА_7 подали апеляційні скарги, з яких із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи просять його скасувати та задоволити позовні вимоги.

Покликання третьої особи – ОСОБА_1 маються на те, що ніхто не може бути протиправно позбавлений власності, а подібне рішення порушує її це право. Набуття права власності лише за фактом реконструкції та вкладення особою коштів не є підставою для користування приміщення горища і набуття права власності на нього. Подібне рішення порушує п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» рішення КСУ від 02.03.2004 року ( справа № 1-2/2004). Не враховано, що усі співвласники квартир у будинку є співвласниками горища. Залишено без уваги рішення Європейського Суду «Серявін та інші проти України».

Покликання сторони позивача маються на те, що виходячи з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», рішення КСУ від 09.11.2011 року, ст. 382 ч. 2 ЦКУ, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Порядок здійснення права спільної сумісної власності встановлений зокрема в ст. 369 ЦКУ та розпорядження майном, що є у спільній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Проте судом першої інстанції не наведено жодної норми де б вказувалось протилежне. Покликання суду на ч.4 ст. 357 ЦКУ стосується права спільної часткової власності. Залишено без уваги рішення Європейського Суду «Серявін та інші проти України».

Є безпідставним покликання суду на ДБН так як не ставиться правовий режим власності в залежність від дотримання архітектурно-будівельних норм. Не є доведеним подібність правовідносин на які покликається відповідач в судовому рішенні ВСУ від 05.02.2016 року.

Не є аргументовані доводи суду щодо не доведення позивачем «порушення оскаржуваним актом норм закону, охоронюваних законом прав, свобод і інтересів жодних осіб чи інтересів держави», позаяк відповідачем було відхилено протест, що є актом реагування на порушення вимог закону з боку останнього.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце зокрема неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 06.07.2007року виконавчим комітетом Львівської міської ради, прийнято рішення №442 «Про порядок проведення переобладнання горищ на мансардні поверхи або надбудов у житлових будинках на території м. Львова з метою ремонту дахів та розширення житлового фонду». Підпунктом 1.1 зазначеного рішення затверджено «Положення про порядок підготовки, погодження документів для оформлення дозволів на проведення переобладнання горищ на мансардні поверхи або надбудов у житлових будинках з метою ремонту дахів та збільшення житлової площі будинків на території м. Львова (додаток 1)». Вказаним Положенням встановлено порядок підготовки юридичними і фізичними особами документів та оформлення дозволів на проектування, переобладнання горищ і надбудови житлових будинків на мансардні поверхи у м. Львові незалежно від форми власності, основні поняття і терміни (мансарда - горищне приміщення, розміщене у габаритах даху будинку, яке використовують як житло, так і для господарських потреб та яке забезпечене зовнішніми утепленими огороджуючими конструкціями; мансардний поверх; мезонін - житлова надбудова над частиною житлового будинку, яка поєднана архітектурно і конструктивно з дахом будинку; надбудова; замовник балансоутримувач; об’єкт реконструкції; інвестор; майнова вартість площі горища; дольова участь у ремонті житлового фонду міста).

Із підпункту 1.15 Положення слідує, що при проведенні реконструкції горищ під мансардні поверхи або надбудов, «у випадку аварійного стану даху, а також при здійсненні надбудов у житлових будинках з плоскими покрівлями згода мешканців будинку не вимагається».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.11.2011 року, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» необхідно розуміти так, що власники квартир дво - або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

З врахуванням вищенаведеного рішенням КСУ від 09.11.2011 року та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» на допоміжні приміщення в силу прямої вказівки закону поширюється правовий режим майна, що перебуває у спільній сумісній власності.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», колегія суддів фактично приходить до висновку, що здійснення права спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку передбачає згоду співвласників. Відтак, безпідставним також є посилання суду першої інстанції на ч. 4 ст. 357 ЦК України, оскільки така регулює відносини, пов'язані зі здійсненням права спільної часткової власності.

Крім того, особливу увагу колегія суддів звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 10.02.2010 «Серявін та інші проти України».

Де зазначається про встановлення факту порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції в зв'язку з тим, що, по-перше, інвестиційний договір (по справі) становив втручання у право заявників, передбачене вказаним положенням, та його укладення без попередньої згоди співвласників будинку або попереднього вирішення цього питання в суді було здійснено не у відповідності з законом та, по-друге, не було чіткої законодавчої підстави для припинення права заявників на частку спірного горища будинку.

Зокрема, Європейський Суд з прав людини прямо зазначив, що навіть якщо припустити, враховуючи посилання суду на статтю 119 Цивільного кодексу України 1963 року, що мансардний поверх - як частина будинку, побудована без участі заявників, не належить до спільної власності, залишається незрозумілим, на яких законодавчих підставах було припинено майнові права заявників на горище.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відтак, з огляду на наведенні нормативно правові акти, рішення Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України», рішення КСУ колегія суддів вважає, що при приватизації, реконструкції горища має бути згода співвласників, тому прийняте оспорюване рішення виконавчого комітету п.1.15 суперечить ст. 10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» .

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг являються суттєвими і складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198 п.3 ч.1, 202, 205, 207, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги заступника прокурора Львівської області, ОСОБА_1 задоволити.

Скасувати постанову Галицького районного суду м. Львова від 02 березня 2016 року по справі № 1304/8585/12 та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги заступника прокурора Львівської області до виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи -ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення - задоволити.

Визнати незаконним та скасувати пункт 1.15 додатку 1 до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №442 від 06.07.2007 року «Про порядок проведення переобладнання горищ на мансардні поверхи або надбудов у житлових будинках на території міста Львова з метою ремонту дахів та розширення житлового фонду»

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

судді Р.В. Кухтей

ОСОБА_8

Повний текст виготовлено 30.09.2016 року