ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2016 року Справа № 904/5045/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Подобєд І.М., Дмитренко Г.К.

при секретарі судового засідання: Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №3316-К-Н-О від 05.07.2016 р., представник;

представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК", м. Дніпро на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2016 року у справі № 904/5045/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Супер Техніка Сервіс"-СТС ЛТД", м. Київ

до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК", м. Дніпро

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СУПЕР ТЕХНІКА СЕРВІС" - СТС ЛТД до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" про зобов’язання виконати умови договору банківського обслуговування від 26.02.2014 року.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням Відповідачем вимог діючого законодавства та умов договору, а саме – невиконанням платіжних доручень.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2016 року (головуючий суддя Соловйова А.Є.) позов задоволено. Зобов’язано Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" здійснити списання 100,00 грн. з рахунку виробничо-сервісного товариства з обмеженою відповідальністю "СУПЕР ТЕХНІКА СЕРВІС" - СТС ЛТД" , відкритому в публічному акціонерному товаристві комерційний банк "ПРИВАТБАНК" за обслуговування рахунку за вересень 2015 року згідно договору банківського рахунку від 26.02.2014, згідно платіжного доручення №488 від 20.04.2016.

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" здійснити перерахування залишку на рахунку виробничо-сервісного товариства з обмеженою відповідальністю "СУПЕР ТЕХНІКА СЕРВІС" - СТС ЛТД", відкритому публічному акціонерному товаристві комерційний банк "ПРИВАТБАНК" №26002050233903 в сумі 93 146,05 грн. на рахунок, зазначений у платіжному дорученні №489 від 20.04.2016.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на користь виробничо-сервісного товариства з обмеженою відповідальністю "СУПЕР ТЕХНІКА СЕРВІС" - СТС ЛТД" 2 756,00 грн. - судового збору.

Рішення мотивовано тим, що Відповідачем не надав доказів повідомлення Позивача про причини зупинення видаткових операцій по рахунку №26002050233903, відкритому ВС ТОВ “Супер Техніка Сервіс” - СТС ЛТД” у ПАТ КБ “ПриватБанк” та ухиляється від своїх обов'язків щодо обслуговування відкритого Позивачу рахунку.

Не погодившись з зазначеним рішенням Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Супер Техніка Сервіс"-СТС ЛТД" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення ухвалено без присутності представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" чим не дотримано прав відповідача, передбачених ст. 22 ГПК України, оскільки при винесенні рішення судом було порушено засади рівності та змагальності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Скаржник зазначив, що на підставі положень статті 64 Закону України “Про банки та банківську діяльність” банк має право витребувати інформацію, яка стосується ідентифікації клієнта, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, здійснення поглибленої перевірки клієнта в органах державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб. А також здійснювати заходи щодо збору такої інформації з інших джерел.

Скаржником було призупинено здійснення операцій з поточного рахунку позивача на підставі аналізу руху коштів та висновків, що позивач використовує рахунок як засіб доступу до відкритого на його ім’я рахунку з порушенням умов договору між сторонами. А саме – для отримання грошових коштів та здійснення їх переказу в рамках функціонування протиправної системи переведення в готівку грошей.

Банк скористався своїм правом та, призупинивши операції за поточним рахунком позивача, неодноразово витребовував інформацію щодо його діяльності.

Ненадання позивачем витребуваних документів унеможливило проведення банком аналізу фінансових операцій та діяльності позивача.

Позивачем не надано вичерпної інформації на запити банку, зокрема щодо нецільового поповнення рахунку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Супер Техніка Сервіс"-СТС ЛТД відзив на апеляційну скаргу не надало.

В судовому засіданні 28.09.2016 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

26.02.2014 року публічним акціонерним товариством комерційний банк “ПРИВАТБАНК” було відкрито товариству з обмеженою відповідальністю “СУПЕР ТЕХНІКА СЕРВІС” - СТС ЛТД” рахунок №26002050233903, валюта українська гривня, що підтверджується довідкою Відповідача вих. №08.7.0.0.0/1503251449053 від 25.03.2015 року.

Умови і правила надання банківських послуг розміщені на сайті ПАТ КБ “ПриватБанк” https://privatbank.ua/ru/trems/, де можна ознайомитися з умовами Публічного договору про надання банківських послуг ПАТ КБ “ПриватБанк”.

На сайті зазначено, що документи, розміщені на цьому сайті - це публічна оферта, що містить умови і правила надання послуг банком і його партнерами, до якої приєднується клієнт, підписуючи заяву у відділенні банку.

Згідно з п. 1.1.1.10 Публічного договору, банківський рахунок клієнта - це поточний рахунок, який автоматично відкривається кожному клієнту ПриватБанку, який пройшов процедуру ідентифікації.

Пунктом 1.1.1.37 Публічного договору встановлено, що ідентифікація - це встановлення особи клієнта на підставі оригіналів або належним чином завірених копій документів при його зверненні до банку для здійснення банківських операцій або одержання інформації про рахунки клієнта в порядку, передбаченому Договором і чинним законодавством.

Відповідно до п.3.4.1.4 Публічного договору банк відкриває клієнту “Поточний рахунок” - рахунок, який відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до Договору на умовах Публічного договору та вимог законодавства України.

Пунктом 3.4.1.6 Публічного договору визначено, що рахунок відкривається клієнту тільки після подання заяви та всіх необхідних документів, передбачених чинним законодавством.

26.02.2014 року Відповідачем на умовах Публічного договору було відкрито Позивачу рахунок №26002050233903, що підтверджується довідкою №08.7.0.0.0/1503251449053 від 25.03.2015р.

Згідно п.3.8.1.2.1 Публічного договору, для керування рахунками банк надає клієнту можливість зареєструватися у системі дистанційного обслуговування Приват24 для бізнесу. Умови такого обслуговував визначаються угодою про використання Системи дистанційного обслуговування Приват24 для бізнесу.

Відповідно до п.3.8.1.2.2 Публічного договору, ця Угода набуває чинності з моменту реєстрації клієнта в Системі діє протягом одного року. Якщо протягом одного місяця до закінчення терміну дії цієї Угоди жодна із Сторін не виступила з ініціативою про припинення його дії, Угода продовжує діяти на тих же умовах і на протязі такого ж терміну.

Пунктом 3.8.2.3.1.4 Публічного договору встановлений обов'язок банку виконувати належним чином доручення клієнта, які міститься в дистанційному розпорядженні, відправленому Банку.

Позивач в позовній заяві стверджує, що 09 вересня 2015 року з невідомих підстав Відповідач порушив умови Публічного договору, заблокував Позивачу доступ до Системи дистанційного обслуговування Приват24, чим заблокував можливість надавати Відповідачу розпорядження щодо здійснення платіжних операцій.

05 жовтня 2015 року Позивачем було направлено Відповідачу лист №1/05.10.15 (вх.№378364 від 05.10.2015), в якому зазначив, що з клієнтської лінії 3700 було з'ясовано, що рахунок №26002050233903 є заблокованим та просив повідомити про підстави блокування рахунку.

При цьому, залишок коштів на заблокованому рахунку №26002050233903 складає 93 249,05 грн., які є власністю Позивача, але якими в результаті дій Відповідача, він не має можливості користуватися.

07 грудня 2015 року Позивач звернувся до Відповідача із листом-нагадуванням №7/07.12.15 (вх.№466748 від 07.12.2015) про розгляд листа №1/05.10.15 від 05.10.2015.

22 грудня 2015 року Позивач через свого адвоката втретє звернувся до Відповідача із запитом про надання інформації (вх.№492446 від 22.12.2015) щодо підстав, з яких Позивач позбавлений можливості розпоряджатися коштами, які перебувають на рахунку №26002050233903.

11 січня 2016 року Відповідач звернувся до Позивача з листом №Г.26.0.0.0/01-02-16, в якому, посилаючись на статтю 63 Закону України “Про банки і банківську діяльність” просив надати інформацію та копії документів, що підтверджують отримання на рахунок №26002050233903 грошових коштів за період з 07.08.2015 по 07.09.2015.

05 лютого 2016 року Позивач супровідним листом 05/02-1 надав Відповідачу пояснення та належним чином засвідчені копії всіх документів, які запитувались.

23 січня 2016 року Відповідач надав лист-відповідь №20.1.0.077-20151207/4787 на лист-нагадування №7/07.12.15 від 07.12.2015, в якому, посилаючись на норми Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” повідомив, що виступаючи суб'єктом первинного фінансового моніторингу, банк має право здійснити перевірку походження грошових коштів, а тому Позивачу необхідно надати документи, що підтверджують походження грошових коштів, які надійшли на рахунок Позивача №26002050233903 за період з 01.01.2015 по 07.09.2015.

18 лютого 2016 року Відповідач знову звернувся до Позивача із листом №Г.26.0.0.0/02-10-016, в якому просив надати додаткові пояснення.

Листом №16/02-22 від 24.02.2016 Позивач надав розгорнуті пояснення на лист Відповідача №Г.26.0.0.0/02-10-016 та надав додаткові копії документів.

13 квітня 2016 року Позивач направив Відповідачу черговий лист №16/04-17 (вх.№183389 від 13.04.2016), до якого долучив копію листа Державної служби Фінансового моніторингу України №1190/0440-04-4 від 17.03.2016 та вимагав негайно повідомити про підстави обмеження здійснення видаткових операцій по рахунку №26002050233903.

На час розгляду справи Відповідач не надав доказів повідомлення Позивача про причини зупинення видаткових операцій по рахунку №26002050233903, відкритому ВС ТОВ “Супер Техніка Сервіс” - СТС ЛТД” у ПАТ КБ “ПриватБанк” та ухиляється від своїх обов'язків щодо обслуговування відкритого Позивачу рахунку.

18 квітня 2016 року, намагаючись вкотре скористатися Системою дистанційного обслуговування Приват24 для бізнесу, Позивач з'ясував, що рахунок №26002050233903 призупинено на підставі рішення суду, а за більш детальною інформацією необхідно звернутися до он-лайн чату.

В той же час, Відповідачем не надано доказів наявності будь-якого рішення суду про зупинення, блокування чи іншої заборони використання рахунку №26002050233903 відносно Позивача.

Згідно пункту 1.1.3.1.3 Публічного договору банк зобов'язаний виконувати доручення Клієнта щодо списання з картрахунків суми грошових коштів в розмірі здійснених клієнтом або його довіреними особами операцій відповідно до правил Міжнародних платіжних систем, а також вартість послуг, визначену Тарифами банку, при настанні термінів платежу.

Пунктом 3.8.2.3.1.4 Публічного договору встановлений обов'язок банку виконувати належним чином доручення клієнта, які міститься в дистанційному розпорядженні, відправленому Банку.

20 квітня 2016 року Позивач звернувся до Відповідача з листом №16/04-24 від 20.04.2016 (вх.№195720 від 21.04.2016), в якому просив здійснити списання 100,00 грн. з рахунку №26002050233903 за обслуговування рахунку за вересень 2015р. згідно договору банківського рахунку від 26.02.2014, згідно платіжного доручення №488 від 20.04.2016 та здійснити перерахування залишку на рахунку №26002050233903 в сумі 93 146,05 грн. на рахунок зазначений у платіжному доручені №489 від 20.04.2016. Платіжні доручення були додані до вищезазначеного листа.

Проте докази виконання Відповідачем платіжного доручення №488 від 20.04.2016 та платіжного доручення №489 від 20.04.2016 в матеріалах справи відсутні, фінансові операції по рахунку не проводяться.

Мотиви , з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Відповідно до стаття 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Стаття 1067 Цивільного кодексу України визначає, що банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Згідно статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

В статті 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” №2346-III від 05.04.2001р. (із змінами та доповненнями) передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Пунктом 1.7 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Національного банку України №492 від 12.11.2003р. (Зареєстрований: Мін'юст України, 17.12.2003 за № 1172/8493) (далі – Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків) передбачено, що банк може відмовити клієнту в обслуговуванні рахунку у випадках, передбачених законодавством України і договором.

Стаття 64 Закону України “Про банки та банківську систему” №2121-III від 07.12.2000р. (із змінами та доповненнями) встановлює, що банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Стаття 10 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” №1702-VII від 14.10.2014р. (із змінами та доповненнями) визначає випадки, коли банк як суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний та коли має право відмовитись від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції.

Так, банк має право відмовитися:

- від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу;

- від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

У випадках, передбачених цією частиною статті, суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про проведення операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про осіб, які мають або мали намір встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції.

Суб’єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення фінансових операцій (обслуговування) у разі, коли клієнт на запит суб’єкта первинного фінансового моніторингу щодо уточнення інформації про клієнта не подав відповідну інформацію (офіційні документи та/або належним чином засвідчені їх копії).

Відповідно до статті 10 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов'язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб'єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно).

Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. У такому разі суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум.

У разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки:

- ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов'язаний негайно скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб'єкту первинного фінансового моніторингу;

- є мотивовані підозри, - спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб'єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції). Строк зупинення відповідних фінансових (фінансової) операцій (операції) продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів.

Суб 'єкт первинного фінансового моніторингу поновлює проведення фінансових операцій:

- третього робочого дня з дня зупинення фінансової операції у разі неотримання суб'єктом первинного фінансового моніторингу протягом строку, передбаченого частиною першою цієї статті, рішення спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій);

- наступного робочого дня після дня отримання суб'єктом первинного фінансового моніторингу протягом строку, зазначеного в рішенні спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) відповідно до частини другої цієї статті або про зупинення видаткової фінансової операції відповідно до частини третьої цієї статті, повідомлення про скасування спеціально уповноваженим органом такого рішення, але не пізніше 31 робочого дня з дня зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій);

- наступного робочого дня після дати закінчення строку зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції), зазначеної у рішенні спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій);

- наступного робочого дня після дня отримання суб'єктом первинного фінансового моніторингу доручення спеціально уповноваженого органу відповідно до частини п'ятої статті 23 цього Закону про поновлення фінансових операцій, зупинених на виконання відповідного запиту уповноваженого органу іноземної держави.

Суб'єкт первинного фінансового моніторингу повідомляє клієнту у разі його звернення про зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо строк її (їх) зупинення перевищив сім робочих днів.

Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб'єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій - п'ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають.

Відповідно до підпункту 2 пункту 81 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Національного банку України №417 від 26.06.2015р. (далі – Положення про фінансовий моніторинг) банк зобов'язаний забезпечувати внесення до реєстру фінансових операцій інформації про фінансові операції у проведенні яких відмовлено - протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови.

Пунктом 86 вказаного Положення встановлено, якщо банк відмовляє клієнту в проведенні фінансової операції у випадках, установлених Законом, Законом про банки, то до реєстру фінансових операцій уносяться дані, пов'язані з такою фінансовою операцією та наявні на час прийняття відповідного рішення, з обов'язковим зазначенням у полі “Коментарі” підстав для відмови.

Згідно підпункту 5 пункту 90 Положення про фінансовий моніторинг відповідальний працівник банку забезпечує в строки, визначені Законом, надання спеціально уповноваженому органу інформації відмову банком у випадках, передбачених статтею 10 Закону, статтею 64 Закону про банки, від встановлення (підтримання) ділових (договірних) відносин та/або проведення фінансової операції.

Відповідно до пункту 92 Положення про фінансовий моніторинг надання банком спеціально уповноваженому органу інформації про відмову від встановлення (підтримання) ділових (договірних) відносин у випадках, передбачених статтею 10 Закону, статтею 64 Закону про банки, інформації про свої підозри щодо діяльності осіб або їх активи, якщо є підстави вважати, що вони пов'язані із злочином, визначеним Кримінальним кодексом України, здійснюється шляхом надсилання листа/файла-листа із зазначенням підстав відмови та наявної інформації щодо клієнта.

Пунктом 95 вищезгаданого Положення передбачено, що спеціально уповноважений орган після отримання файла-повідомлення від банку розшифровує цей файл за допомогою АРМ-НБУ, перевіряє електронні цифрові підписи, здійснює контроль за правильністю заповнення всіх реквізитів файла-повідомлення та повнотою наданих даних. За результатами такого контролю файла-повідомлення спеціально уповноважений орган до кінця наступного робочого дня, у якому він отримав такий файл, формує та надсилає на адресу банку файл-повідомлення про взяття (відмову від взяття) на облік інформації про фінансову(і) операцію(ї).

Загальний строк зупинення проведення фінансової операції у випадках, передбачених статтею 17 Закону, не може перевищувати 30 робочих днів (п. 115 Положення).

Банк поновлює проведення фінансових операцій:

1) на третій робочий день із дня зупинення фінансової операції в разі неотримання протягом строку, передбаченого частиною першою статті 17 Закону, рішення спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення фінансової(их) операції(ій);

2) наступного робочого дня після дати закінчення строку зупинення відповідної(их) фінансової(их) операції(ій), зазначеної(их) у рішенні спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення відповідної(их) фінансової(их) операції(ій) (видаткових фінансових операцій).

Банк поновлює проведення відповідної(их) фінансової(их) операції(ій) наступного робочого дня після дня отримання:

- файла-рішення / рішення на паперовому носії про скасування спеціально уповноваженим органом рішення про подальше зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або про зупинення видаткової фінансової операції, отриманого протягом строку, зазначеного в цьому рішенні, але не пізніше 31 робочого дня з дня зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій);

- файла-рішення / рішення на паперовому носії про поновлення фінансових операцій, зупинених на виконання відповідного запиту уповноваженого органу іноземної держави (п. 119 Положення).

Оскільки відповідно до п. 1 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу це Положення розроблене відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон про банки), "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон), то максимальні строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб'єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом не можуть перевищувати 31 робочого дня з дня зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), незалежно від того, на підставі якого саме Закону ці фінансові операції було зупинено.

Оскільки загальний строк зупинення проведення фінансової операції не може перевищувати 30 робочих днів та строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб'єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом є остаточними та продовженню не підлягають, то доводи апеляційної скарги про невиконання Відповідачем платіжних доручень №488 від 20.04.2016 року та №489 від 20.04.2016 року через ненадання вичерпної інформації на запити банку, зокрема щодо нецільового поповнення рахунку, є безпідставними, так як на час звернення позивачем із позовом сплив максимальний строк зупинення проведення фінансової операції.

Відповідно до пункту 2.10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004р. (зареєстрований: Мін'юст України, 29.03.2004 за №377/8976) (із змінами та доповненнями) (далі – Інструкція про безготівкові розрахунки) клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування.

Згідно пункту 22.7 статті 22 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” №2346-III від 05.04.2001р. (із змінами та доповненнями) у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення.

Пунктами 2.15-2.17 Інструкції про безготівкові розрахунки визначений порядок повернення банком своїм клієнтам оформлених ними розрахункових документів та супровідних документів.

Так, банк, повертаючи розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку).

Банк має право відмовитися від виконання платіжного доручення, якщо клієнт не надав документи і відомості, що потрібні для з'ясування суті діяльності, фінансового стану, або умисно подав неправдиві відомості про себе. Банк повертає клієнту платіжне доручення без виконання і на зворотному боці платіжного доручення проставляє напис про причину його повернення (із зазначенням дати повернення та посиланням на статтю 64 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та на пункт 2.16 Інструкції про безготівкові розрахунки), який засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку.

Банк має право відмовитися від виконання платіжного доручення, якщо операція, яку проводить клієнт, підлягає фінансовому моніторингу відповідно до Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму”. Банк повертає клієнту платіжне доручення без виконання і на зворотному боці платіжного доручення проставляє напис про причину його повернення (із зазначенням дати повернення та посиланням на абзац другий частини першої статті 10 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму” і на пункт 2.17 Інструкції про безготівкові розрахунки), який засвідчується підписами відповідального виконавця, відповідального працівника, який приймає рішення щодо віднесення операції клієнта до операцій, які підлягають фінансовому моніторингу, та відбитком штампа банку.

Таким чином, наведені вище положення чинного законодавства встановлюють підстави, порядок та механізм реалізації банком права на відмову від проведення фінансової операції.

Відповідно до матеріалів справи банк не повертав позивачу платіжні доручення №488 від 20.04.2016 року та №489 від 20.04.2016 року із відміткою на зворотному боці платіжного доручення напису про причину його повернення (із зазначенням дати повернення та посиланням на абзац другий частини першої статті 10 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму” і на пункт 2.17 Інструкції про безготівкові розрахунки або з посиланням на статтю 64 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та на пункт 2.16 Інструкції про безготівкові розрахунки), який засвідчується підписами відповідального виконавця, відповідального працівника, який приймає рішення щодо віднесення операції клієнта до операцій, які підлягають фінансовому моніторингу, та відбитком штампа банку.

Відсутні докази внесення банком до реєстру фінансових операцій інформації про фінансову операцію у проведенні якої відмовлено (виконання платіжного доручення №5 від 08.06.2016р. на суму 70141грн.54коп.), докази взяття або відмову від взяття на облік інформації про вказану фінансову операцію спеціально уповноваженим органом. Банком не надано доказів встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Більш того, відповідачем взагалі не надано доказів повідомлення Банком спеціально уповноважений орган в установленому законодавством порядку про відмову у виконанні платіжних доручень №488 від 20.04.2016 року та №489 від 20.04.2016 року.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні та відповідачем не доведені належні мотиви для відмови від виконання платіжних доручень №488 від 20.04.2016 року та №489 від 20.04.2016 року як на підставі норм Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму”, так і на підставі Закону України “Про банки та банківську діяльність”.

Оскільки відповідачем взагалі не надано доказів повідомлення Банком спеціально уповноважений орган в установленому законодавством порядку про відмову у виконанні платіжних доручень №488 від 20.04.2016 року та №489 від 20.04.2016 року, то, на думку колегії суддів, відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про виклик у судове засідання представників Національного Банку України та Державної служби фінансового моніторингу України для дачі пояснень по суті спору, через ненадання відповідачем доказів про обізнаність даних установ про невиконання Банком вищезазначених платіжних доручень, а також через відсутність доказів прийняття посадовим особами даних органів будь-яких рішень щодо зупинення фінансових операцій з виконання конкретних платіжних доручень.

Відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Банком не надано доказів того, що платіжне доручення №5 від 08.06.2016р. не було виконане внаслідок прийнятих спеціально уповноваженим органом рішень про зупинення (подальше зупинення, продовження зупинення) відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції), зупинення чи поновлення проведення або забезпечення моніторингу фінансової операції позивача. Наявність рішення суду, що обмежує право розпоряджання рахунком позивача, також не доведена.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідач, утримуючи кошти позивача, шляхом невиконання платіжного доручення без достатніх правових підстав, порушує гарантоване Конституцією право власності позивача.

З огляду на викладене, господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Супер Техніка Сервіс"-СТС ЛТД" до Приватного акціонерного товариства “Приватбанк” про зобов’язання відповідача виконати платіжні доручення №488 від 20.04.2016 року та №489 від 20.04.2016 року шляхом списання 100,00 грн. з рахунку позивача за обслуговування рахунку за вересень 2015 року згідно договору банківського рахунку від 26.02.2014 року та шляхом перерахування залишку на рахунку позивача № 26002050233903 в сумі 93 146,05 грн. на рахунок, зазначений у платіжному дорученні № 489 від 20.04.2016 року.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що у зв’язку з проведенням судового засідання за відсутності відповідача не дотримано прав останнього, передбачених ст. 22 ГПК України, порушено засади рівності та змагальності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81^{1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.}

^{Так, згідно витягом з ЄДРПОУ станом на 21.06.2016 року адресою відповідача є: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50 (а.с. 52). Відповідачу двічі було направлено судові повістки за вказаною адресою, які отримано відповідачем 23.06.2016 року та 11.07.2016 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями №4930001558040, №4930001880243., які повернулися на адресу господарського суду з відміткою про вручення судової повістки уповноваженому представнику відповідача (а.с. 57, 62).}

^{Відповідно до вимог ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.}

^{В свою чергу, ніщо не заважало відповідачеві скористатися передбаченим ст.ст.22,28 Господарського процесуального кодексу України правом та надати суду письмові заперечення, докази, тощо, або направити для участі у судовому засіданні представника, оскільки законодавцем кількість представників, що можуть представляти інтереси сторін, не обмежено.}

^{У зв’язку з чим колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про те, що при винесенні рішення судом його було позбавлено можливості реалізації своїх процесуальних прав, було порушено засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.}

^{Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку статті 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.}

^{З огляду на обґрунтованість рішення господарського суду, відповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування рішення є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.}

^{Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.}

^{На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд}

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК", м. Дніпро - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2016 року у справі № 904/5045/16 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 30.09.2016 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд

Суддя Г.К. Дмитренко