ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2016 року м. Київ К/9991/47541/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Олексієнко М.М., Пасічник С.С.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової служби України та Державної податкової служби в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.03.2012р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2012р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Державної податкової служби в Житомирській області про стягнення страхового відшкодування, -

в с т а н о в и л а:

10 березня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог а.с. 33) про стягнення страхової суми в розмірі 62013,60 грн та 10000 грн моральної шкоди.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.11.2010р., яка змінена постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011р., позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.11.2011р. рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.03.2012р., яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2012р., позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність ДПА у Житомирській області та ДПА України щодо невжиття заходів по виплаті позивачу страхового відшкодування та зобов'язано ДПС України нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, що відповідає сумі страхового відшкодування, визначеній відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про міліцію» і постанов Кабінету Міністрів України №59 від 29.06.1991р. та №488 від 19.08.1992р.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодились відповідачі, подали касаційну скаргу, в якій посилаються на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просять скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 26 Закону України «Про державну податкову службу», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України «Про міліцію».

Згідно частин 1, 2 статті 23 Закону України «Про міліцію», в редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин у квітні 2005 року, працівник міліції підлягає обов'язковому державному страхуванню на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку він займає, за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також коштів, що надходять на підставі договорів від міністерств, відомств, підприємств, установ і організацій.

Порядок та умови страхування працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Станом на час звільнення позивача зі служби діяло Положення про порядок і умови державного особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України (затв. постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.06.1991р. №59).

Зазначене Положення втратило чинність згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007р. №707, якою затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції (в редакції постанови від 22.04.2009р. №386).

З метою врегулювання правового механізму завершення страхових виплат за страховими випадками, що настали до 01.01.2007р., Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №593 від 17.06.2009р. «Про деякі питання завершення виплати страхових сум за страховими випадками, які сталися до 01.01.2007р.».

В ході розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом голови ДПА у Житомирській області від 30.12.2004р. №321-о позивача звільнено у відставку на підставі пункту 65 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 04.01.2005р. (а.с. 39)

Згідно довідки МСЕК серії ЖИА № 010782 від 30.03.2005р. позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням пов'язаним із проходженням служби в органах внутрішніх прав. (а.с. 11 - 14)

На підставі встановленого захворювання, позивачем до НАСК «Оранта» 05.04.2005р. подано заяву та документи щодо виплати страхової суми. (а.с. 65)

Документи на виплату позивачу страхової суми оформлені ДПА у Житомирській області у травні 2006 року, проте їх передача до НАСК «Оранта» припинена з 06.04.2006р. у зв'язку із відсутністю коштів.

20.06.2008р. ДПА України уклало договір з ЗАТ «СК «Брокбізнес» про закупівлю послуг з обов'язкового соціального страхування (страхування службових і посадових осіб податкової міліції та страхування посадових осіб органів ДПС України), про що позивача повідомлено листом ДПА у Житомирській області 22.09.2008р. (а.с. 23; договір - а.с. 42)

Документи на виплату позивачу страхової суми були надіслані відповідачем до Житомирської філії СК «Брокбізнес» 28.11.2008р. (а.с. 66)

Листом голови правління ЗАТ «СК «Брокбізнес» від 03.03.2009р. позивачу відмовлено у здійсненні виплати страхових сум, оскільки позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували те, що страховий випадок настав під час виконання службових обов'язків саме в органах держаної податкової служби. (а.с. 67)

Крім того, рішенням апеляційного суду Житомирської області від 21.01.2009р., яке залишено без змін ухвалою Верховного Суду України від 22.09.2010р., скасовано рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18.11.2008р. і відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Національної страхової компанії «Оранта» про стягнення страхової суми.

При цьому суд виходив з того, що договір про страхування укладено з ЗАТ «Страхова компанія «Брокбізнес», який до участі у справі залучений не був.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що виплата спірного страхового відшкодування повинне вирішуватись відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007р. №707 і виплату передбаченої цією постановою грошової допомоги слід здійснити за рахунок Державної податкової служби України.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи касаційної скарги є безпідставними і висновки судів не спростовують, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено право позивача на отримання страхового відшкодування, в порушення вимог закону станом на час розгляду справи таке відшкодування позивачу не виплачено, в силу статті 26 Закону України «Про державну податкову службу», статей 20 - 23 Закону України «Про міліцію», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007р. №707 обов'язок завершити виплату страхової суми та одноразової грошової допомоги, що повинні бути нараховані до 01.01.2007р. лежить на Державній податковій адміністрації України, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позовних вимог.

Крім того, «обов'язкове особисте державне страхування» та «одноразова грошова допомога» є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 10.03.2015р. у справі №21-563а14.

Посилання відповідачів в обґрунтування касаційної скарги на недотримання позивачем передбаченого статтею 99 КАС України строку звернення до суду також є безпідставним, оскільки такий пропущений позивачем з поважних причин і був пов'язаний з розглядом іншої справи та зміною умов страхування осіб начальницького та рядового складу органів податкової міліції.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державної податкової служби України та Державної податкової служби в Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.03.2012р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2012р. у даній справі - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Головуючий : О.П. Стародуб

Судді : М.М. Олексієнко

С.С. Пасічник