КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6916/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

03 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Здраво" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Здраво" звернулося з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.02.2016 року №0000321402, №0000311402, №0078130303.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні, 03 жовтня 2016 року, представником позивача було заявлено клопотання про залишення апеляційної скарги без розгляду, у зв'язку з несплатою відповідачем судового збору.

Колегія суддів, розглянувши означене клопотання зазначає, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року було задоволено клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про залишення апеляційної скарги без розгляду.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 27.11.2015 р. по 25.12.2015 р. на підставі письмового наказу №1278 від 12.11.2015 р., виданого Головним управлінням ДФС у м. Києві, відповідно до п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 та ст. 77, 82 ПК України відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Здраво" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р.

За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки №8/26-15-13-02-02/34603398 від 18.01.2016, в якому зазначено про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема:

- пп. 14.1.27, п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.5, ст. 138, пп. 139.1.1, пп, 139.1.9, п. 139.1 ст. 139, п.144.1, п.144.3, ст. 144, пп.153.1.3 п.153.1 ст. 153 Податкового кодексу України, ТОВ "Здраво" занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за 2013 рік в сумі 2 474 025 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2014 рік в сумі 10 181 333 грн.;

- п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст .14, п.п. "е" 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.4 п. 168.1, ст. 168, п. "а" 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження сум податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік в розмірі 83 223 грн.;

- пп. "б" п. 176.2 ст. 176 розділу ІV та пп. 49.18.2 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України та п. "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020 та затверджений МФУ наказ від 21.01.2014 року №49 щодо подання не у повному обсязі та з недостовірними відомостями податкової звітності пор суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податків, суми утриманого з них податку за І, ІІ кв. 2013 року.

На підставі складеного акту перевірки, 18.01.2016 року Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 03.02.2016 року:

- №0000321402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 305 031 грн., з яких за основним платежем - 244 025 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 61 006 грн.;

- №0000311402, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 181 333 грн.;

- №0078130303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 104 029, 15 грн.;

- №0079130303 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510 грн.

З податковим повідомленням-рішенням №0079130303 позивач погоджується та не оскаржує його.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДФС України було залишене без змін прийняті Головним управлінням ДФС у м. Києві податкові повідомлення-рішення №0000321402, №0000311402, №0078130303 від 03.02.2016 р., а скарга позивача - без задоволення.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) "витрати" - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4. ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.138.5 ст. 138 ПК України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)

В матеріалах справи містяться копії подорожніх листів та звіти по фактично поставленим паливно-мастильних матеріалів за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

Таким чином, відповідач помилково дійшов висновку, що позивачем зазначені адміністративні витрати не підтверджено документально, оскільки перевіряючим органом не враховано усіх подорожніх листів та не складено акт в порядку ст.85 Податкового кодексу України.

Таким чином, ТОВ "Здраво" правомірно віднесено до витрат витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування у розмірі 1 845 264, 39 грн., оскільки їх було використано у господарській діяльності.

Згідно з пп.138.3.2. п.138.3 ст.138 ПК не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування: вартість гудвілу; витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів. Термін "невиробничі основні засоби" означає основні засоби, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

Також згідно з п. 144.1. ст. 144 ПК амортизації підлягають:

- витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;

- витрати на самостійне виготовлення (створення) основних засобів, нематеріальних активів, вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні (створенні) основних засобів та нематеріальних активів;

- витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року;

- витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;

- капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання (створення) об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу;

- сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу;

- вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів,

- вартість основних засобів, безоплатно отриманих або виготовлених чи споруджених за рахунок коштів бюджету або кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України чи під гарантії Кабінету Міністрів України, у разі виконання зобов'язань за гарантією Кабінетом Міністрів України,

- вартість безоплатно отриманих для експлуатації підприємствами залізничного транспорту загального користування основних засобів транспортної інфраструктури, що перебували на балансі інших підприємств;

- вартість основних засобів, визначена на рівні звичайної ціни, отриманих в концесію відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності".

Нормами п.144.3 статті 144 ПК встановлено, що не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів; витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування; витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів; вартість гудвілу; витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.

Термін "невиробничі основні засоби" означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

Відповідно пп.139.1.1. п. 139.1 ст. 139 ПК не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є:

- організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

- придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї;

- фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

Враховуючи, вище наведене, відповідач безпідставно дійшов до висновку, що позивач використовував автомобілі, які знаходяться у фінансовому лізингу у власних цілях торгових представників.

В матеріалах справи містяться копії подорожніх листів за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.146.2 ст. 146 Податкового кодексу України амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

Нормами статті 144 Податкового кодексу України встановлено, що витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.

Термін "невиробничі основні засоби" означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

Згідно з п. 29 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року №92 нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивного визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу починається з дати, що настає за датою, на яку об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

З аналізу вище наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що амортизація нараховується щомісячно.

Також, суд не погоджується з доводами відповідача щодо використання автомобілів у власних цілях торгових представників ТОВ "Здраво", оскільки даний факт не вбачається з подорожніх листів позивача за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, іншого суду не доведено.

За правилами пп. "е" 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Згідно п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

За приписами п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Пп. 14.1.108 п. 14.1. ст. 14 ПК встановлено, що маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги)

Згідно з статтею 1 Закону України "Про рекламу" реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Відповідно до абзацу третього статті 26 Закону України "Про лікарські засоби" інформація про лікарські засоби (у тому числі препарати, що не зареєстровані або перебувають на стадії розроблення чи впровадження у виробництво) включає назву, характеристику, лікувальні властивості, можливу побічну дію і публікується у виданнях, призначених для медичних та фармацевтичних працівників, а також у матеріалах, що розповсюджуються на спеціалізованих семінарах, конференціях, симпозіумах з медичної тематики.

Тобто, надання маркетингових послуг позивачем є несумісним з рекламою лікарських засобів.

Враховуючи наведене, суд не погоджується з доводами відповідача, оскільки візити працівників ТОВ "Здраво" до лікарів та аптек несли лише інформаційно-ознайомчий характер, а не рекламою лікарських засобів

З огляду на наведене, податкові-повідомлення рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 03.02.2016 року №0000321402, №0000311402 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо заниження позивачем сум податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік, суд зазначає наступне.

25.11.2013 року між ПАТ "Гостиничный комплекс "Ялта-Интурист", як виконавцем, та ТОВ "Здраво", як замовником, укладено договір №1500/02, предметом якого є надання замовнику послуг для проведення на базі готельного комплексу "Ялта-Интурист", м. Ялта, заходу з 10 по 15 січня 2014 року, в межах правомочності виконавця.

На виконання умов договору №1500/02 між сторонами підписано акти надання послуг №ГК-0000265 та №ГК-0000267.

З акту перевірки вбачається, що позивачем, за наданні послуги відповідно до зазначеного договору, сплачено 462 893, 60 грн.

Також ТОВ "Здраво" надано список учасників науково-практичної конференції "Сучасні препарати в практиці сімейних лікарів" у м. Ялта з 11.01.2014 по 14.01.2014, згідно якого на конференції перебувало 189 сімейних лікарів.

Згідно з пп. 165.1.39 п. 169.1 статті 169 Податкового кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається вартість дарунків (а також призів переможцям та призерам спортивних змагань), якщо їх вартість не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, за винятком грошових виплат у будь-якій сумі.

Відповідно до частини другої статті 178 Цивільного кодексу України дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" установлено з 1 січня 2014 року мінімальну заробітну плату в розмірі 1 218 грн.

З урахуванням наведеного вартість дарунку, що не оподатковується становить 609 грн.

Листом від 19.01.2016 р. N 925/6/99-99-17-03-03-15 Державної фіскальної служби України встановлено, що у разі якщо вартість подарунка перевищує вказаний розмір, то сума такого перевищення оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставками 15 (20) відс. як додаткове благо з урахуванням підвищуючого коефіцієнта, передбаченого п. 164.5 Кодексу, та відображається у податковому розрахунку ф. N 1ДФ за ознакою доходу "126".

Нормами п. 164.5. ст. 164 Податкового кодексу України встановлено, що під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Враховуючи наведене, сума отриманого доходу становить 2 449, 17 грн. на одну особу (462 893,60 грн. : 189 осіб).

Так, як вартість дарунку, що не оподатковується становить 609, 40 грн., то сума по податку на доходи фізичних осіб за кожного сімейного лікаря становить 324,66 грн. (2 449,17-609,40) х 1,17647(коефіцієнт для ставки податку 15%) х 15%).

Отже, позивачу необхідно сплатити податок на доходи фізичних осіб у розмірі 61 360, 74 грн. (324,66х189).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про скасування податкового-повідомлення рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 03.02.2016 року №0078130303 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Здраво" грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 27 200,73 грн.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Водночас, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року було задоволено клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, а тому колегія суддів відповідно до приписів ЗУ «Про судовий збір» дійшла висновку про необхідність стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 8273, 71 грн. (п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»).

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2016 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду (р/р №31211206781007, отримувач - УДКСУ у Печерському районі, код отримувача - 38004897, МФО - 820019) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 8273, 71 грн. (вісім тисяч двісті сімдесят три гривні 71 копійка).

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.