ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2016

Справа №910/13054/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» Кашути Д.Є.

до Національного банку України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 8463118 грн. та визнання права власності на майно

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача: Палажченко О.О. (дов. №5-Ф від 25.01.2016); Куликов Ю.Ю. (дов. № 5-Ф від 25.01.2016);

від відповідача: Сапальов В.В. (дов. №18-0009/59340 від 15.07.2016);

від третьої особи: Костюченко І.В. (дов. від 04.08.3016 № 27-33560/16/16);

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» Кашути Д.Є. звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Національного банку України про:

- скасування нарахованої та стягнутої Національним банком України з позивача пені у розмірі 5475205 грн. 48 коп.;

- стягнення з відповідача на користь позивача у справі отриманого купонного доходу у розмірі 3240583 грн. 00 коп.;

- стягнення з відповідача на користь позивача у справі отриманого доходу від погашення цінних паперів у розмірі 860800 грн. 00 коп.;

- визнання за позивачем права власності на цінні папери - державні облігації України UA4000173280 у кількості 20302 штук номінальною вартістю номінальною вартістю 20302000 грн. 00 коп.; державні облігації України UA4000186928 у кількості 4304 штук номінальною вартістю номінальною вартістю 3012800 грн. 00 коп.;

- стягнення з відповідача процентів за користування купонним доходом та коштами, отриманими від погашення цінних паперів, в сумі 70047 грн. 96 коп.;

- стягнення відповідача інфляційних нарахувань в сумі 4291687 грн. 17 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем встановленою постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/18784/15 неправомірністю постанови Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 407/БТ про переведення у власність відповідача належних позивачеві цінних паперів. Посилаючись на наявність судового рішення про визнання незаконною та скасування постанови Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 407/БТ, позивач заявив вимогу про скасування необґрунтованого, на його думку, нарахування відповідачем пені у розмірі 5475205 грн. 48 коп., а також стягнення на підставі ст. 22 Цивільного кодексу України збитків у вигляді неотриманих позивачем доходів - купонного доходу за цінними паперами, суми погашень цінних паперів за час розпорядження відповідачем вказаними цінними паперами; про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних на підставі положень ст. 325 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2016 порушено провадження у справі №910/13054/16, залучено до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, розгляд справи призначено на 04.08.2016.

01.08.2016 в процесі судового розгляду справи по суті позивачем подано письмову заяву від 28.07.2016 № 2401 про зменшення позовних вимог із позовними вимогами про:

- скасування нарахованої та стягнутої Національним банком України з позивача пені у розмірі 5475205 грн. 48 коп.;

- стягнення з відповідача на користь позивача у справі отриманого купонного доходу у розмірі 3240583 грн. 00 коп.;

- стягнення з відповідача на користь позивача у справі отриманого доходу від погашення цінних паперів у розмірі 860800 грн. 00 коп.;

- визнання за позивачем права власності на цінні папери - державні облігації України UA4000173280 у кількості 20302 штук номінальною вартістю 20302000 грн. 00 коп.; державні облігації України UA4000186928 у кількості 4304 штук номінальною вартістю 3012800 грн. 00 коп.;

- стягнення з відповідача процентів за користування купонним доходом та коштами, отриманими від погашення цінних паперів, в сумі 70047 грн. 96 коп.;

- стягнення відповідача інфляційних нарахувань в сумі 190304 грн. 17 коп.

Заяву позивача про зменшення позовних вимог прийнято господарським судом до розгляду. У справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

04.08.2016 відповідачем подано клопотання про об'єднання в одне провадження справ господарського суду міста Києва №910/12532/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» Кашути Д.Є. до Національного банку України про стягнення 1 620 259 879,55 грн. та зобов'язання вчинити дії, №910/13704/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» Кашути Д.Є. до Національного банку України про стягнення 646 218 613,99 грн., №910/13057/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» Кашути Д.Є. до Національного банку України про стягнення 668 950 187,71 грн., №910/12226/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» Кашути Д.Є. до Національного банку України про стягнення 74 906 358,36 грн., визнання права власності та зобов'язання вчинити дії та №910/12230/за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» Кашути Д.Є. до Національного банку України про стягнення 8463 118,13 грн. та визнання права власності на цінні папери.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 у даній справі у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

В судовому засіданні 04.08.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 30.08.2016.

30.08.2016 відповідачем подане клопотання про продовження строку вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване необхідністю надання більш тривалого часу для мирного врегулювання спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 строк розгляду справи продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 23.09.2016.

16.09.2016 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб суду надані письмові пояснення, відповідно до яких Фонд погодився із позовними вимогами та просив їх задовольнити у повному обсязі з викладених у поясненнях підстав.

В судове засідання 23.09.2016 прибули повноважні представники сторін у справі.

Письмовим відзивом від 23.09.2016 на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що односторонній правочин щодо звернення стягнення на предмет застави (державні облігації) у судовому порядку недійсним визнано не було, що виключає можливість задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані докази, вислухавши присутніх в судових засіданнях представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини.

Між ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» як Позичальником та Національним банком України як Кредитором укладено низку кредитних договорів та договорів застави державних облігацій України, у тому числі Кредитний договір від 06.11.2014 № 247/11-14/КТ (далі за текстом - кредитний договір).

Відповідно до умов пункту 1.1 кредитного договору Кредитор надав Позичальнику кредит в сумі 22500000 грн. 00 коп. на строк з 06.11.2014 по 26.12.2014 з оплатою 19,85% річних.

У забезпечення зобов'язань позивача за кредитним договором 06.11.2014 між позивачем та відповідачем укладено договір застави Державних облігацій України № 247/11-14/ДОУ (далі за текстом - договір застави), відповідно до умов пункту 1.2 якого позивач з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором передав у заставу відповідачеві державні облігації України у бездокументарній формі загальною вартістю 23638546 грн. 88 коп., а саме державні облігації України UA4000173280 у кількості 20302 штук номінальною вартістю 1000 грн. за одну штуку балансовою вартістю 1028 грн. 19 коп. за одну штуку загальною вартістю 20302000 грн. 00 коп. із датою погашення 15.08.2018; державні облігації України UA4000186928 у кількості 4304 штук номінальною вартістю 1000 грн. 00 коп. за одну штуку, балансовою вартістю 775 грн. 22 коп., загальною номінальною вартістю 3012800 грн. 00 коп. із строком погашення 30.09.2019.

Право власності позивача на зазначені вище цінні папери станом на дату укладення договору застави підтверджено Біржовими звітами - витягами з Переліку біржових контрактів, укладених на Фондовій біржі ПФТС.

На виконання умов пункту 2.1.1 кредитного договору відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача суму кредитних коштів та одночасно заблокував у депозитарії цінних паперів відповідача цінні папери, визначені у договорі застави, які були надані під забезпечення кредиту.

Відповідно до умов пункту 2.2.4 кредитного договору відповідач має право забезпечити наступного робочого дня за днем неповернення коштів позивачем віднести заборгованість на рахунки з обліку простроченої заборгованості та прострочених нарахованих доходів, а також нарахувати з наступного календарного дня, що настає за днем порушення позичальником будь-якого зобов'язання за кредитним договором, пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення виконання зобов'язання.

Згідно із п. 2.2.11 кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором відповідач має право стягнути штраф у розмірі 30000 грн. 00 коп.

01.12.2014 сторонами у справі укладено Договір № 1 про внесення змін до кредитного договору, яким змінено строк погашення відсотків за користування кредитом за листопад 2014 року на 26.12.2014.

Відповідно до п. 2 Постанови Правління Національного банку України від 09.10.2014 № 655 «Про заходи зміни умов користування кредитами та операціями репо» в редакції, що діяла з 10.10.2014 стягнення пені, нарахованої за несвоєчасну сплату процентів та штрафі, накладених за порушення умов відповідних кредитних договорів, не здійснюється.

Відповідно до п. 1.4. розділу VI Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 259 від 30.04.2009, Національний банк має право з дня виникнення простроченої заборгованості банку здійснювати списання коштів з кореспондентського рахунку банку та його філій, які працюють у СЕП за окремими кореспондентськими рахунками (далі - кореспондентський рахунок). Якщо немає (недостатньо) коштів на кореспондентському рахунку банку, то Національний банк уживає заходів щодо задоволення в повному обсязі своїх вимог за операціями з регулювання ліквідності відповідно до укладених договорів і вимог законодавства України, у тому числі шляхом продажу предмета застави (операції) та/або переведення його за справедливою вартістю у свою власність.

Листами вих. № 358 від 21.11.2014, № 395 від 16.12.2014, № 404 від 22.12.2014 позивач звертався до Національно банку України щодо внесення змін до кредитного договору та щодо незастосування штрафних санкцій та інших заходів впливу за простроченою заборгованістю, яка утворилася за позивачем на той момент.

Відповіді на вказані листи відповідач позивачеві не надав, натомість постановою Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 407/БТ у власність відповідача було переведено предмет застави (державні облігації України: UA4000173280 у кількості 20302 штук номінальною вартістю 1000 грн. за одну штуку балансовою вартістю 1028 грн. 19 коп. за одну штуку загальною вартістю 20302000 грн. 00 коп. із датою погашення 15.08.2018; UA4000186928 у кількості 4304 штук номінальною вартістю 1000 грн. 00 коп. за одну штуку, балансовою вартістю 775 грн. 22 коп., загальною номінальною вартістю 3012800 грн. 00 коп. із строком погашення 30.09.2019).

Крім того, відповідачем нараховано позивачеві пеню за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором у розмірі 5475205 грн. 48 коп.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 у справі № 826/18784/15, що набрала законної сили, постанова Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 407/БТ визнана незаконною та скасована.

У позовній заяві позивач послався на те, що за час користування належними позивачеві цінними паперами відповідач неправомірно отримав купонний дохід, а саме облігації UA4000173280: 19.08.2015 - 1446517 грн. 50 коп., 17.02.2016 - 1446517 грн. 50 коп.; облігації UA4000186928: 05.10.2015 - 183996 грн. 00 коп., 04.04.2016 - 163552 грн. 00 коп., а всього 3240583 грн. 80 коп.

Вказаний купонний дохід позивач просить стягнути з відповідача на підставі положень ст. 22 Цивільного кодексу України. На підставі вказаної норми позивач також просить стягнути з відповідача суми погашень вартості цінних паперів, які є предметом застави, а саме облігації UA4000186928: 05.10.2015 - 430000 грн. 00 коп., 04.04.2016 - 430400 грн. 00 коп., а всього 860800 грн. 00 коп. Посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних за користування купонним доходом та коштами, отриманими від погашення цінних паперів, в сумі 70047 грн. 96 коп., інфляційних нарахувань в сумі 190304 грн. 17 коп. відповідно до наданих позивачем розрахунків.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи учасників судового процесу та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що сторонами у справі укладено зазначений вище кредитний договір, а на забезпечення зобов'язань позивача у справі за кредитним договором - договір застави державних облігацій України, відповідно до умов пункту 1.2 якого позивач з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором передав у заставу відповідачеві державні облігації України у бездокументарній формі у бездокументарній формі загальною вартістю 23638546 грн. 88 коп., а саме державні облігації України UA4000173280 у кількості 20302 штук номінальною вартістю 1000 грн. за одну штуку балансовою вартістю 1028 грн. 19 коп. за одну штуку загальною вартістю 20302000 грн. 00 коп. із датою погашення 15.08.2018; державні облігації України UA4000186928 у кількості 4304 штук номінальною вартістю 1000 грн. 00 коп. за одну штуку, балансовою вартістю 775 грн. 22 коп., загальною номінальною вартістю 3012800 грн. 00 коп. із строком погашення 30.09.2019.

Факт укладення вказаних договорів, відповідність їх вимогам закону та факт виконання відповідачем у справі своїх зобов'язань за кредитним договором сторонами у справі не оспорюються.

Відповідно до ст. ст. 71, 73 Закону України «Про Національний банк України» - Національний банк має право набути право власності на предмет застави з метою покриття заборгованості, дане право здійснюється у разі, якщо це передбачено угодою.

Відповідно до п. 1.4. розділу VI Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 259 від 30.04.2009 Національний банк має право з дня виникнення простроченої заборгованості банку здійснювати списання коштів з кореспондентського рахунку банку та його філій, які працюють у СЕП за окремими кореспондентськими рахунками (далі - кореспондентський рахунок). Якщо немає (недостатньо) коштів на кореспондентському рахунку банку, то Національний банк уживає заходів щодо задоволення в повному обсязі своїх вимог за операціями з регулювання ліквідності відповідно до укладених договорів і вимог законодавства України, у тому числі шляхом продажу предмета застави (операції) та/або переведення його за справедливою вартістю у свою власність.

При цьому врахуванню підлягає постанова Правління Національного банку України від 09.10.2014 № 655 «Про заходи зміни умов користування кредитами та операціями репо» в редакції, що діяла з 10.10.2014, відповідно до п. 2 якої стягнення пені, нарахованої за несвоєчасну сплату процентів та штрафі, накладених за порушення умов відповідних кредитних договорів, не здійснюється.

Крім того, відповідно до п. 3 Постанови Правління Національного банку України № 363 від 09.06.2015 штрафні санкції за невиконання умов договору під час розгляду Національним банком України клопотання та документів про зміну умов кредитного договору та/або договору репо не нараховуються, а нараховані підлягають списанню.

Судом встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 407/БТ у власність відповідача було переведено предмет застави за зазначеним вище договором застави, а також нараховано позивачеві пеню за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором у розмірі 21283375 грн. 93 коп.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 у справі № 826/18784/15, що набрала законної сили, постанова Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 407/БТ визнана незаконною та скасована.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до пункту 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Таким чином, для господарського суду під час розгляду справи № 910/12230/16 є преюдиційними обставини, встановлені у резолютивній частині (абзаці четвертому) постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 у справі № 826/18784/15 щодо визнання незаконною та скасування постанови Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 407/БТ.

Разом з тим у мотивувальній частині вказаної постанови апеляційного адміністративного суду міститься висновок про те, що розпорядження Національного банку № 40-04/30-др/БТ від 23.06.2015 у відповідності до п. 49 Положення про депозитарну та клірингову діяльність Національного банку України», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 387 від 25.09.2013, не має ознак правочину відповідно до Цивільного кодексу України, оскільки воно було видане на виконання умов укладених кредитних договорів та договорів застави, а тому підстави для прийняття рішення про нікчемність правочину відсутні. При цьому суд зазначив, що оскільки суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування Постанови Національного банку України № 407/БТ від 23.06.2015, якою здійснене переведення державних облігації UА 4000180582, UА 4000186159, зазначені облігації підлягають поверненню Національним Банком України - ПАТ«Комерційний банк «Фінансова Ініціатива».

Зазначені висновки мотивувальної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду містять правову оцінку фактичних обставин справи № 826/18784/15, а тому не є преюдиціальними у розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків.

У відповідності з приписами ч.1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди) - є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Спір між сторонами у даній справі виник стосовно наявності або відсутності обов'язку відповідача відшкодувати позивачу збитки внаслідок неправомірного переходу права власності на предмет застави - державні облігації України UA4000180582 та UA4000181275.

Згідно з приписами частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються господарські санкції, однією з яких є відшкодування збитків. Підставою господарсько - правової відповідальності учасника господарських правовідносин є скоєне ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин повинен відшкодувати спричинені ним збитки суб'єкту, права чи законні інтереси якого були порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата чи пошкодження її майна, а також неотримання доходів, які управнена сторона отримала б при належному виконанні зобов'язання іншою стороною.

Враховуючи характер правовідносин сторін у справі (права та обов'язки за кредитним договором та договором застави), суд доходить висновку про вірне визначення позивачем отриманих відповідачем під час дії постанови Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 407/БТ доходів як збитків саме в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України та ст.ст. 217, 224 Господарського кодексу України.

Розмір та строки отримання купонного доходу та погашення цінних паперів встановлені постановою Міністерства фінансів України від 21.05.2014 № 139 «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість», що підтверджено розміщеною на сайті Міністерства фінансів України http://www.minfin.gov.ua/ інформацією щодо умов випуску облігацій внутрішніх державних позик, що знаходяться в обігу станом на 03.12.2015.

Доводи позивача у частині розміру купонного доходу від державних облігацій України, що є предметом договору застави, та щодо розміру погашення цінних паперів, підтверджені наведеною вище інформацією та відповідачем у справі не спростовані.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача у справі отриманого відповідачем за час дії незаконної постанови Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 407/БТ купонного доходу (облігації UA4000173280: 19.08.2015 - 1446517 грн. 50 коп., 17.02.2016 - 1446517 грн. 50 коп.; облігації UA4000186928: 05.10.2015 - 183996 грн. 00 коп., 04.04.2016 - 163552 грн. 00 коп.) у загальному розмірі 3240583 грн. 80 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача на те, що односторонній правочин щодо звернення стягнення на предмет застави (державні облігації) у судовому порядку недійсним визнано не було, що виключає можливість задоволення позовних вимог.

Так, окремий передбачений Цивільним кодексом України правочин щодо передачі права власності на предмет застави від позивача відповідачеві відсутній, факту існування такого правочину відповідачем у справі не доведено. За таких обставин посилання відповідача на наявність такого правочину є неспроможним.

Постанова ж Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 407/БТ за своєю правовою природою є актом органу державного управління.

Так, відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України є особливим центральним органом державного управління, а, отже, наділений державно-владними повноваженнями, правові акти, що їм видаються, можна визначити як волевиявлення НБУ у визначеній формі в межах встановленої законодавством України компетенції в області регулювання грошово-кредитних відносин шляхом встановлення правових норм, конкретної практики їх реалізації чи індивідуальних приписів.

Постанова Правління Національного банку України є саме нормативним актом вказаного державного органу, а не правочином у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, тому скасування такого нормативного акта є самостійною підставою для відшкодування спричинених його прийняттям збитків.

Як зазначено вище, відповідно до п. 1.4. розділу VI Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 259 від 30.04.2009, Національний банк має продажу предмета застави (операції) та/або переведення його за справедливою вартістю у свою власність.

Як свідчать матеріали справи та її фактичні обставини, скасованою постановою Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 407/БТ відбувся саме перехід до відповідача права власності на цінні папери у бездокументарній формі - спірні державні облігації України, що є предметом договору застави.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням вказаного вище є обґрунтованою вимога позивача у даній справі про визнання за ним права власності на цінні папери - державні облігації України UA4000173280 у кількості 20302 штук номінальною вартістю 20302000 грн. 00 коп.; державні облігації України UA4000186928 у кількості 4304 штук номінальною вартістю 3012800 грн. 00 коп., оскільки доведеним є факт порушення такого права власності відповідачем у справі.

Позивач також заявив вимогу про скасування необґрунтованого, на його думку, нарахування відповідачем пені у розмірі 21283375 грн. 93 коп.

Згідно статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Одним з елементів позову є предмет позову. Предмет позову - це матеріально правова вимога, заявлена позивачем у суд до відповідача відносно усунення допущеного відповідачем порушення права позивача.

Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим, ніж зазначено в цій статті, способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, якими способами захисту цивільних прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України також визначено, якими способами захисту прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача, а саме: визнання наявності або відсутності права; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер. Проте захист таких інтересів повинний вчинюватись у спосіб, передбачений законодавством, у тому числі процесуальним.

Заявлена позивачем вимога про скасування нарахованої та стягнутої відповідачем пені у розмірі 5475205 грн. 48 коп. не відповідає встановленим ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України способам захисту порушеного права (не відповідає жодному способу захисту прав та інтересів, яким здійснюється усунення порушення права позивача), що є підставою для відмови у її задоволенні.

Є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, й позовні вимоги про стягнення 3% річних за користування купонним доходом та коштами, отриманими від погашення цінних паперів, в сумі 70047 грн. 96 коп., інфляційних нарахувань в сумі 190304 грн. 17 коп., нарахованих та заявлених до стягнення позивачем з посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки вказана норма регулює зобов'язальні відносини і не розповсюджується на вимоги щодо стягнення збитків.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Національного банку України, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, код 00032106, на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» Кашути Д.Є., м. Київ, вул. Щорса, буд. 7/9, код 33299878, отриманий купонний дохід у розмірі 3240583 грн. 00 коп., отриманий дохід від погашення цінних паперів у розмірі 860800 грн. 00 коп.

3. Визнати за Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» право власності на цінні папери - державні облігації України UA4000173280 у кількості 20302 штук загальною номінальною вартістю 20302000 грн. 00 коп.; державні облігації України UA4000186928 у кількості 4304 штук загальною номінальною вартістю 3012800 грн. 00 коп.

4. В решті позову відмовити за необгрунтованістю.

В судовому засіданні 23.09.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 29.09.2016.

Суддя В.О. Демидов