№ пров. 2/697/585/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 року

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Русакова Г.С.

з участю секретаря с/з ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Каневі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Канівська державна нотаріальна контора про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування до законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Канівський міськрайонний суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Канівська державна нотаріальна контора про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування до законом. У позові позивач вказав, що 18 серпня 2014 року помер його батько – ОСОБА_4. Після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді нерухомого майна - однокімнатної квартири №57, яка знаходиться в м. Канів, по вул. Героїв Дніпра, 1 яка була ним придбана внаслідок укладення договору міни від 08 січня 2009 року. Він, як спадкоємець за законом, в шестимісячний строк з моменту відкриття спадщини подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини. 19 квітня 2016 року він подав до Канівської державної нотаріальної контори заяву щодо видачі йому свідоцтва про право на спадщину за законом, але у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вище вказану квартиру йому було відмовлено. Свою відмову нотаріуса мотивував тим, що в квартирі, яка належала померлому ОСОБА_4 зареєстрована його колишня дружина – ОСОБА_3. Із поданих документів вбачалося, що вказана квартира була придбана в період зареєстрованого шлюбу і ОСОБА_3, на думку нотаріуса, має право на 1/2 частину вищевказаного майна згідно ст. 70 СК України. Оскільки він просив видати свідоцтво на право на спадщину за законом на цілу квартиру, а не на її частку, 19 квітня 2016 року Постановою Канівської державної нотаріальної контори йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Саме тому позивач змушений звернутися до суду з відповідним позовом. Просить визнати за ним право власності на квартиру №57, в будинку №1, що розташований по вул. Героїв Дніпра, в м. Каневі, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого 18 серпня 2014 року.

Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5,який діє на підставі договору про надання правової допомоги №19-07/2016від 19.07.2016 року (а.с.40-42) в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просять позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, через оголошення в пресі. Повідомлення про причину неявки в засідання відповідачів до суду не надійшло, а тому суд вважає за можливе відповідно до п.4 ст. 169 ЦПК України провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що представники позивача не заперечують проти такого вирішення справи.

Представник третьої особи – Канівської державної нотаріальної контори – ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, просить розгляд справи проводити за наявними в справі матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши думку позивача та його представника, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:

Згідно із ст.ст.1216,1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб(спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 ЦК України.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, зокрема:

- з свідоцтва про смерть серії І-СР № 242609 від 19.08.2014р. (а.с.8), що ОСОБА_4 померла 18.08.2014 року в м.Канів Черкаської області;

- з свідоцтва про народження серії І-СР № 197677 від 03.10.2014 року (а.с.9), що батьками позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є батько ОСОБА_4 та мати ОСОБА_7;

- з постанови Канівської державної нотаріальної контори про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.04.2016 року (а.с.10), що позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру №57, в будинку №1, що розташований по вул. Героїв Дніпра, в м. Каневі Черкаської області йому було відмовлено, у зв’язку з тим, що із поданих документів вбачалося, що вказана квартира була придбана в період зареєстрованого шлюбу. ОСОБА_3, на думку нотаріуса, має право на 1/2 частину вищевказаного майна згідно ст. 70 СК України. Заява від останньої про відмову від 1/2 частки права власності вказаного майна в нотаріальну контору не надходила;

- згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії 1-СР №062937 від 16 грудня 2011 року (а.с.14), що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано 16 грудня 2011 року, про що в Книзі реєстрації розірвання шлюбу зроблено відповідний актовий запис за №52.

З матеріалів справи вбачається, що спадкове майно – квартира АДРЕСА_1, була придбана померлим ОСОБА_4 внаслідок укладення договору міни іншої квартири - №205, в будинку №8 по вул. 206 Дивізії в м. Каневі, яка належала батьку позивача - ОСОБА_4 та його брату ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності у рівних частках внаслідок безоплатної приватизації відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» (а.с.15, 21-23, 33-35).

На момент приватизації квартири АДРЕСА_2, дружина померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_3 у квартирі №205 не була зареєстрована та не проживала в ній. Як за тимчасово відсутньою, право на житло за нею не зберігалося. Заява про передачу квартири у приватну власність відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» подавалася також за підписами ОСОБА_4 та його брата - ОСОБА_8 (а.с.19,20).

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» до членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло. (Частина друга пункту статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3981-XII ( 3981-12 ) від 22.02.94).

Законом України N 2913-VI від 11 січня 2011 року статтю 61 Сімейного кодексу України доповнено частиною п'ятою такого змісту: «5. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації».

Законом України №4766-VI від 17 травня 2012 року «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка» частину першу статті 57 (особиста приватна власність дружини, чоловіка) доповнено пунктом 4 такого змісту: «4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду». Частину п’яту статті 61 виключено.

З вищенаведеного аналізу норм сімейного права вбачається, що якщо квартира була приватизована під час шлюбу в період з 08.02.2011 року (на підставі Закону N 2913-VI від 11.01.2011 року) по 13.06.2012 року (на підставі Закону N 4766-VI від 17.05.2012 року), то така квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо майно було набуто в порядку приватизації раніше чи пізніше вказаного періоду часу, то така приватизована квартира є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Оскільки квартира АДРЕСА_3 була приватизована батьком позивача у грудні 2008 році, то вона являється особистим майном спадкодавця.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Отже, з викладеного вбачається, що квартира №57 в будинку №1, що розташований по вул.. Героїв Дніпра, в м. Каневі, була придбана внаслідок відчуження особистого майна подружжя – квартири АДРЕСА_3, шляхом укладення договору міни, а тому і квартира №57 в будинку №1, що розташований по вул.. Героїв Дніпра в м. Каневі Черкаської області являється особистим майном батька позивача, в розумінні п.3 ч.1 ст. 57 СК України.

Крім цього, судом у судовому засіданні встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що заява від відповідача ОСОБА_3 про відмову від частки права власності спадкового майна в нотаріальну контору не поступала (а.с.10).

З огляду на викладене та з урахуванням зібраних у справі доказів суд дійшов висновку про можливість задоволення позову та визнання за позивачем права власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на квартиру №57, в будинку №1, що розташований по вул. Героїв Дніпра, в м. Каневі Черкаської області.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і право чинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов’язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або право чинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень», №1952-1У від 01.07.2004 року передбачено, що обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, в тому числі й право власності на нерухоме майно.

Відповідно до абз.3 ч.2 ст.331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Оцінюючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем надано належні докази на підтвердження заявлених позовних вимог, і його доводи знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.10, 61, 212-215, 224-226, 294 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 328, 392, 1220, 1261, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 57, 61 СК України, ст.ст. 3, 5, 8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Канівська державна нотаріальна контора про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування до законом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на квартиру №57, в будинку №1, що розташований по вул. Героїв Дніпра, в м. Каневі, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого 18 серпня 2014 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий / підпис/ ОСОБА_9

З оригіналом згідно: оригінал зберігається при матеріалах справи № 697/1567/16-ц

Головуючий Г . С . ОСОБА_9