Справа № 425/2948/16-к

Провадження № 11-сс/782/216/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«27» вересня 2016 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

Головуючого судді: ОСОБА_1

суддів : ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря : ОСОБА_4

за участю прокурора: ОСОБА_5

захисника : ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Рубіжанського міського суду Луганської області від 21.09.2016 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, який проходить військову службу з контрактом у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 на посаді такелажника евакуаційного відділення ремонтного взводу польова пошта В НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,-

в с т а н о в и л а :

21.09.2016 року до Рубіжанського міського суду Луганської області надійшло клопотання органів досудового розслідування про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.402, ч.3 ст.405 КК України.

В клопотанні про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту зазначено, що 15 березня 2016 року громадянин України ОСОБА_7 відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», призваний на військову службу за контрактом до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 від 27 квітня 2016 року № 118 ОСОБА_7 включений до списків особового складу частини, поставлений на всі види забезпечення та зарахований в розпорядження командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 від 29 квітня 2016 року № 120 ОСОБА_7 призначений на посаду такелажника евакуаційного відділення ремонтного взводу військової частини - польова пошта НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України». ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303/2014, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 1126-VII, в Україні 17 березня 2014 року розпочався особливий період.

Згідно із положеннями ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» матрос ОСОБА_7 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом, в умовах особливого періоду.

Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком для громадян України; ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Будучи військовослужбовцем військової частини - польова пошта В НОМЕР_2 , матрос ОСОБА_7 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 13, 16, 30, 31, 35-38, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, ст.ст. З, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів начальників), беззастережно, неухильно, точно та у встановлений строк виконувати їх накази, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки, додержуватися вимог військових статутів, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, бути взірцем належної поведінки, виконуючи службові обов`язки не вживати алкогольних напоїв.

Поряд з цим, у військовій частині - польова пошта НОМЕР_1 на посаді головного сержанта ремонтного взводу проходить військову службу за контрактом старший солдат ОСОБА_8 , який відповідно до ст.ст. 29-31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України являється безпосереднім начальником матроса ОСОБА_7 .

Положеннями ст.ст.28-31,35, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання, підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою, начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців, найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником, військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ, який може бути в усній чи письмовій формі.

Разом з тим, матрос ОСОБА_9 , діючи в порушення вище зазначених вимог, вчинив військовий злочин проти встановленого порядку несення військової служби, за наступних обставин:

03 липня 2016 року близько 11 год. 00 хв., військовослужбовець військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , матрос ОСОБА_9 , перебуваючи у приміщенні розміщення особового складу ремонтного взводу вказаної часини у АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, в умовах особливого періоду відкрито перед іншим військовослужбовцем відмовився виконувати наказ свого безпосереднього командира (начальника), старшого солдата ОСОБА_10 , щодо участі у спортивних заходах військової частини -польова пошта НОМЕР_1 , визначених розпорядком дня вказаної військової частини, та наказ щодо виконання інженерно-господарських робіт по забезпеченню благоустрою на території військової частини - польова пошта НОМЕР_1 (викопування ями для сміття), після проведення вищезазначених спортивних заходів.

Таким чином, матрос ОСОБА_9 , будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за контрактом під час особливого періоду на посаді такелажника евакуаційного відділення ремонтного взводу військової частини -польова пошта НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом без поважних причин в порушення вимог ст.ст. 9, 11, 13, 16, 30, 31, 35-38, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, ст.ст.З,4,6 Дисциплінарною статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, 03 липня 2016 року близько 11 год. 00 хв., перебуваючи у приміщенні розміщення особового складу ремонтного взводу вказаної частини у АДРЕСА_2 , в умовах особливого періоду відкрито перед іншим військовослужбовцем відмовився виконувати наказ свого безпосереднього командира (начальника), старшого солдата ОСОБА_10 , щодо участі у спортивних заходах військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , визначених розпорядком дня вказаної військової частини, та наказ щодо виконання інженерно-господарських робіт по забезпеченню благоустрою на території військової частини - польова пошта НОМЕР_1 (викопування ями для сміття), після проведення вищезазначених спортивних заходів.

Він же, 03 липня 2016 року близько 11 год. 00 хв., перебуваючи у приміщенні розміщення особового складу ремонтного взводу вказаної частини у АДРЕСА_2 , після отримання наказу від безпосереднього командира (начальника) старшого солдата ОСОБА_11 щодо участі у спортивних заходах військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , визначених розпорядком дня вказаної військової частини, та наказ щодо виконання інженерно-господарських робіт по забезпеченню благоустрою на території військової частини - польова пошта НОМЕР_3 , відкрито у присутності іншого військовослужбовця відмовився виконувати вказані накази, після чого, будучи обуреним такою поведінкою ОСОБА_10 , діючи з прямим умислом, наніс останньому не менше одного удару в голову, спричинивши, відповідно до висновку експерта № 157 від 20 липня 2016 року, струс головного мозку, забійну рану ротової поверхні лівої щоки, забій м`яких тканин тім`яної ділянки, які належать до легких тілесних ушкоджень, а також фізичний біль, моральних страждань та принижень перед іншими військовослужбовцями.

08.07.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст 402, ч 3 ст.405 КК України.

20.09.2016 року у відповідності до ст.ст.276-279 КПК України слідчим військової прокуратури Луганського гарнізону ОСОБА_12 було повідомлено про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.402, ч.3 ст.405 КК України.

Ухвалою слідчого судді Рубіжанського міського суду Луганської області від 21.09.2016 року клопотання слідчого першого відділу військової прокуратури Луганського гарнізону старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_12 задоволено, обрано стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів, з розміщенням його в ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_3 . Заборонено ОСОБА_7 цілодобово залишати територію ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Задовольнивши клопотання, слідчий суддя у своїй ухвалі зазначив, що стороною обвинувачення доведено наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст 402, ч 3 ст 405 КК України.

Також в ухвалі слідчого судді зазначено, що ОСОБА_7 вину не визнав та пояснив, що кримінальних правопорушень не скоював. Досліджені судом матеріали щодо особи підозрюваного свідчать, що ОСОБА_7 зареєстрований у м. Дніпро, на даний час проходить військову службу за контрактом, раніше не засуджувався, але притягувався до адміністративної відповідальності за ст.172-20 ч.1, ст.172-11 ч.1 КУпАП., що свідчить про неякісну поведінку підозрюваного, та йому пред`явлено підозру в скоєні тяжких злочинів.

Таким чином, слідчий суддя прийшов висновку, що підозрюваному ОСОБА_7 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, вважає ухвалу слідчого судді необгрунтованою у зв`язку з порушенням норм КПК України, а саме посилається на:

- необгрунтованість підозри у вчинені ОСОБА_7 злочину та наявності ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ст. 177 КПК України;

- посилання слідчим суддею у своїй ухвалі на невизнання ОСОБА_7 своє вини у скоєному злочину, що є грубим порушенням ст.18 КПК України;

- ОСОБА_7 був незаконно затриманий і позбавлений права на захист;

- Відсутність в матеріалах справи журналу судового засідання або технічного аудиозапису судового засідання.

При цьому апелянт вважає доцільним застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Тому захисник просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Рубіжанського міського суду Луганської області від 21.09.2016 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_7 .

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення захисника, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та уточнив свої вимоги, просив скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання слідчого, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.

Як зазначено у положеннях ст.ст.177,178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

При цьому слідчий суддя, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного тощо.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду клопотання та ухвалення судового рішення не дотримано зазначених вимог закону, оскільки в судовому рішенні не зазначено, чим підтверджується обгрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.402, ч.3 ст.405 КК України, та які саме ризики суд визнав доведеними.

Як свідчать матеріали судового провадження, обгрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.402, ч.3 ст.405 КК України, підтверджується наявними у матеріалах клопотання доказами, а саме: заявою та показами потерпілого ОСОБА_13 , висновком судово-медичної експертизи, іншими матеріалами, дослідженими апеляційним судом (а.с.7-8, 9-15, 16, 17, 18-19, 20, 21, 22-23, 24, 25-27).

При цьому, апеляційний суд вважає, що існують реальні, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, ризики спроб підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, та що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, не забезпечить належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Такі висновки апеляційного суду ґрунтуються на тому, що підозрюваний ОСОБА_7 продовжує перебувати на посаді такелажника евакуаційного відділення ремонтного взводу військової частини польова пошта НОМЕР_1 та проходить військову службу за контрактом в лавах Збройних Сил України, що сприяє для можливості впливу на потерпілого та свідків, які також являються військовослужбовцями. Крім того, наявними в матеріалах справи копії судових рішень про притягнення ОСОБА_7 до адмінвідповідальності за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-11 та ч.1 ст.172-20 КУпАП (а.с.29,30) свідчать про схильність підозрюваного до вчинення протиправних дій.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги захисника стосовно допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального законодавства при ухваленні судового рішення, але вважає безпідставними доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи захисника про невиконання судом вимог закону щодо технічної фіксації судового засідання, оскільки хід судового розгляду фіксувався веденням журналу судового засідання (а.с.33), а відповідно до ч.1 ст.107 КПК України рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду питань слідчим суддею є обов`язковим лише за клопотанням учасників процесуальної дії. Як вбачається з пояснень захисника під час апеляційного розгляду такого клопотання а ні він, а ні прокурор в суді першої інстанції не заявляли.

Відповідно до положень ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити ухвалу без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а рішення слідчого судді скасуванню, з постановленням нової ухвали.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Рубіжанського міського суду Луганської області від 21.09.2016 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого першого відділу військової прокуратури Луганського гарнізону старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_12 та обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів, з розміщенням його в ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_3 .

Заборонити ОСОБА_7 цілодобово залишати територію ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Строк дії ухвали апеляційного суду з 21 вересня 2016 року по 19 листопада 2016 року, включно.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

_________________ ___________ _______________

/ ОСОБА_2 / / ОСОБА_1 / / ОСОБА_3 /