Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська

Справа № 209/2061/16-ц

Провадження № 2/209/1122/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Лобарчук О.О.

при секретарі Бойко Н.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Креді ОСОБА_1" до Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про звільнення майна з-під арешту для задоволення вимог заставодержателя ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зняти арешт, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 48153511 від 16.07.2015 року, винесеною державним виконавцем Дніпровського відділу Державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції ОСОБА_4 на все рухоме майно боржника ОСОБА_2 в частині арешту автомобіля марки ОСОБА_5 Крузер д/н НОМЕР_1, 2011 року випуску, який належить на праві власності ОСОБА_2

В обґрунтування позову вказали, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 05.03.2015 року у справі № 209/974/15-ц, провадження № 2/209/832/15 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя та визнання права власності в порядку забезпечення позову, з-поміж іншого, накладений арешт на автомобіль ОСОБА_5 Крузер (Toyota Land Cruizer) державний номер НОМЕР_1.

Означений автомобіль придбаний ОСОБА_2 за грошові кошти, отримані третьою особоюі за кредитним договором № 2/1032003 укладеним між Публічним акціонерним товариством «КРЕДІ ОСОБА_1» та позичальником - ОСОБА_2 05 жовтня 2001 року , що вбачається з п. 1.1.1. Договору.

Купівля транспортного засобу здійснена відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу, укладеному між Позичальником та Алмаз МОТОР Лтд (Дніпропетровськ).

На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між позивачем та третьою особою ОСОБА_2 - 05.10.2011 року був укладений договір застави z2/1032003, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстровано за № 2874.

Згідно до умов цього договору в заставу передається транспортний засіб марки ОСОБА_5 Крузер (Toyota Land Cruizer), державний номер НОМЕР_2, номер шасі (кузова, рами) VIN-- JTMCV05J704059085, JTMCV05J704059085, рік випуску 2011 (п. 2.1. Договору застави).

Заставна вартість предмету застави 730 554,00 грн.

Право застави виникає у заставодержателя в момент укладення договору застави та його нотаріального посвідчення ( п. 2.1. Договору застави). Пріоритет права Заставодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок застави відносно вимог інших осіб, виникає з моменту державної реєстрації обтяження в Державному реєстрі обтяжень в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Розділом 5 Договору застави передбачене звернення стягнення на предмет застави, порядок реалізації предмету застави:

В разі невиконання чи неналежного виконання Заставодавцем зобов’язань, передбачені кредитним договором та цим договором, заставодержатель має право задовольнити за рахунок Предмету застави свої вимоги у розмірі, визначеному Кредитним договором та цим Договором в повному обсязі, що визначається на момент задоволення, включаючи відшкодування суми кредиту, процентів за кредитом, щомісячної комісії, пені, штрафу, збитків, завданих простроченням виконання зобов’язань, витрат, пов’язаних із зверненням стягнення та його реалізацію (нотаріальні послуги, виконавчий збір, тощо) (п. 5. 1. Договору застави).

Згідно вимог ст. 1 закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченою заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Статтями 17 та 18 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодавець зберігає, право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом або договорог, Наступні застави вже заставленого майна допускаються в разі, якщо інше не передбачено законом і попереднім договором застави.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу «За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення».

В зв’язку з невиконанням зобов’язань за кредитним договором, у ОСОБА_7 станом на 27.04.2016р. існує заборгованість у сумі 241 297, 11 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом у сумі 216 232,01 грн., заборгованість з процентів за користування кредитом 11 186, 24 грн., нарахованих відсотків за період з 01.04.2016р. по 26.04.2016р. 2 304, 11 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту 11 574, 75 грн.

У провадженні Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська слухалась цивільна справа № 209/573/16-ц за позовною заявою ПАТ «Креді ОСОБА_1» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2/1032003 від 05.10.2011 року.

23.05.2016 року по вищезазначеній справі № 209/573/16-ц Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська винесено заочне рішення, яким позовні вимоги банку задоволені в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_7 221 523,80 грн., а також судовий збір у розмірі 3322,86 грн.

Відповідно до п. 2.7 Договору застави № z2/1032003 від 05.10.2011 року у випадку невиконання Заставодавцем будь-яких зобов’язань по кредитному договору, Заставодержатель має право звернути стягнення на Предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса або в інший спосіб, передбачений чинним законодавством України, зокрема, реалізувати Предмет застави через третіх осіб за власним розсудом через комісійні магазини, біржі тощо.

01.03.2016 року Заставодавець звернувся до Банку з листом про добровільну передачу Предмета застави Кредитору у власність з метою погашення заборгованості за кредитним договором.

Доводимо до відома суду, що на дату подання цієї позовної заяви, загальна сума заборгованості ОСОБА_7 перед ПАТ «Креді ОСОБА_1» складає 256 183, 79 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості здійсненим станом на 27.05.2016 року.

Крім того, відповідно до п. 3.3.3 Договору застави № г2/1032003 від 05.10.2011 року Заставодержатель має право вимагати від третіх осіб припинення посягань на Предмет застави, яке загрожує його втратою або пошкодженням.

Також, п. 3.3.6 Договору застави № z2/1032003 від 05.10.2011 року Заставодержатель має право обирати порядок звернення стягнення на Предмет застави згідно з Законом України «Про заставу» та Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Згідно ст.ст. 589, 590, 592 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк, у разі часткового виконання боржником зобов’язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі. Заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави.

Таким чином, ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_1» як заставодержатель має першочергове право на реалізацію предмета застави в разі порушення основного зобов'язання відповідно до умов договору застави провести реалізацію предмета застави в рахунок погашення заборгованості за кредитними зобов’язаннями відповідача.

Від так існування арешту на заставне майно, порушує права позивача, як заставодержателя відносно реалізації предмета застави при наявності фактів невиконання кредитних зобов’язань.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на заставне майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз’яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Даних дій державним виконавцем проведено не було, що суттєво порушує вимоги Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 7 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що спори які виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно вирішується судом.

Порушення права позивача на першочергове задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави

Відповідно до ст. ст. 1, 3, 15 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом; в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (Заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами; застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду; заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо; застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (Заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що пріоритет - це переважне право обтяжувана відносно права іншої особи на те ж саме рухоме майно; вищий пріоритет - переважний пріоритет одного обтяжувана відносно пріоритету іншого обтяжувана на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж рухомого майна; нижчий пріоритет - пріоритет одного обтяжувана, який підпорядковується пріоритету іншого обтяжувана, на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того— ж рухомого майна.

Згідно статті 4 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження поділяються на публічні та приватні; публічним є обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно до закону або рішення суду; приватні обтяження можуть бути забезпечувальними та іншими договірними.

Згідно статті 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження рухомого майна реєструється в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом; на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом; задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

У статті 14 вказаного Закону встановлено, що пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом; обтяжувані, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог.

Відповідно до приписів статті 37 вказаного Закону публічне обтяження набирає чинності з моменту його реєстрації в Державному реєстрі.

Згідно статті 39 вказаного Закону, пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації; зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, які були зареєстровані раніше моменту реєстрації публічного обтяження, а також обтяженнями, які мають вищий пріоритет згідно з правилами, встановленими розділом ІІІ_ цього Закону.

Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає засади державної реєстрації прав, відповідно до якої державна реєстрація прав є обов'язковою, інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прар— (ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, договорів, укладених у порядку, встановленому законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою. Державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; рішень судів, що набрали законної сили; ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 28-2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний виконавець під час примусового виконання рішень відповідно до закону — користується інформацією з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва та обтяження таких прав. Державний виконавець під час примусового виконання рішень відповідно до закону подає до органу державної реєстрації прав заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій або електронній формі.

Враховуючи наведені норми діючого законодавства України, на підставі зазначеного вище договору застави, ПАТ «»КРЕПІ ОСОБА_1» як заставодержатель має переважне право перед іншими кредиторами на задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави.

Однак, як стало відомо заставодержателю, відповідно до Запису 2 ОСОБА_9 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 49670402, виданого 30.05.2016 року о 11:49:25 год., наданого філією м. Києва та Київської обл. ДП «Національні інформаційні системи», за номером запису про обтяження № 15428673 від 16.07.2015 року реєстратором: Дніпропетровська філія державного підприємства «Національні інформаційні системи», зареєстровано обтяження «арешт рухомого майна» на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за ВП 48153511 від 16.07.2015 року, винесеної державним виконавцем Дніпровського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ ОСОБА_4 на об'єкт обтяження: все рухоме майно.

Тобто, на предмет застави - транспортний засіб марки ОСОБА_5 Крузер (Toyota Land Cruizer), державний номер НОМЕР_2, номер шасі (кузова, рами) VIN- JTMCV05J704059085, JTMCV05J704059085, рік випуску 2011 в тому числі.

Таким чином, накладення арешту на зазначене вище рухоме майно, постановою державного виконавця Дніпровського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ ОСОБА_5 в межах виконавчого провадження № 48153511 порушує переважне право ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_1» як заставодержателя на звернення стягнення на предмет обтяження та на задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами Боржника.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі за текстом - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 Закону).

Відповідно до ч. 1, З ст. 54 цього Закону, звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (Заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави), згідно ст. 572 Цивільного кодексу України.

Положення статті 589 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене Заставодавцем і на яке може-^ бути звернене стягнення.

В силу ст. 585 Цивільного кодексу України, право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

Положення статті 593 Цивільного кодексу України, визначають, що право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо Заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ч. 2 ст. 590 Цивільного кодексу України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення^ зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) м; право в разі невиконання боржником (Заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Якщо предметом застави є рухоме майно, заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та заставодержателями застав, які зареєстровані пізніше. Переважне право заставодержателів одного і того ж майна, що зареєстровані в один і той же день, визначається моментом реєстрації застави. Переважне право у задоволенні вимог із заставленого рухомого майна визначається на підставі моменту реєстрації застави та моменту реєстрації змін щодо предмета застави в частині цих змін (ч. 5 ст. 18 Закону України «Про заставу»).

Виходячи із зазначених норм у позивача, як заставодержателя, є пріоритетне право перед іншими кредиторами боржника на задоволення своїх вимог за рахунок іпотечної майна.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Договором застави передбачене звернення стягнення на предмет застави шляхом добровільної передачі Заставодержателю Предмету застави у власність Банку.

Відповідно до ст. 54 Закону звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Крім того, про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, як не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно, або якщо йому стало відомо, що арештоване майно перебуває в заставі, та роз’яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту з заставленого майна.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Суть арешту майна полягає в накладанні заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Вказана заборона поширюється не лише на можливість власника розпорядитись належним йому майном, але й на можливість інших осіб набути таке майно у власність у період дії арешту.

Враховуючи наведені норми діючого законодавства України, ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_1» як заставодержатель має переважне право перед іншими кредиторами на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки та предметів застави.

Згідно ст. 396 Цивільного кодексу України, особа, яка має право на чуже майно, має право на захист цього права.

Таким чином, з наведеного вбачається, що внаслідок арешту заставленого майна позивач не має змоги реалізувати своє право на одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави.

Виходячи із вищевикладеного, вважаємо, що накладення арешту на все рухоме майно ОСОБА_7, в тому числі на заставний автомобіль марки Toyota модель Land Cruiser р/н НОМЕР_1, 2011 року випуску порушують права ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_1» (Заставодержателя) щодо реалізації предмета застави, оскільки виникнення факту невиконання своїх зобов’язань боржником за кредитним договором 2/1032003 від 05 жовтня 2011 року та існування зазначеного арешту унеможливлює проведення дій щодо звернення стягнення та реалізацію заставленого майна, в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Отже, накладення арешту на вказаний автомобіль марки Toyota модель Land Cruiser р/н НОМЕР_1, 2011 року на підставі Постанови виконавчого провадження та оголошення заборони на його відчуження позбавляє ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_1» як кредитора на його пріоритетне право звернення стягнення на предмет застави, тому позивач приходить до висновку, про необхідність звернення до суду щодо зняття арешту з автомобіля марки Toyota модель Land Cruiser р/н НОМЕР_1, 2011 року, що належить ОСОБА_7.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_9; В.П., який діє на підставі довіренності від 26.05.2016 року, просить задовольнити вимоги позивача повністю. Підтримав обставини, викладені в позовній заяві. Додатково пояснив, що за примусовим виконанням рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 23.05.2016 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь "Креді ОСОБА_1 Банку" заборгованості за кредитним договором 221 523,80 грн. до виконавчої служби не зверталися.

Відповідач - Дніпровський відділ ДВС Дніпродзержинського міського управління юстиції- в судове засіданні не з'явилися. Належним чином про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Третя особа- Дементьєв Д.В. в судовому засіданні не заперечує проти задоволення вимог позивача та пояснив, що дійсно ним був взятий у позивача кредит для придбання автомобіля Toyota модель Land Cruiser р/н НОМЕР_1, 2011 року випуску. Дійсно він має заборгованість по кредитному договору і вважає також переважним право саме банку "Креді ОСОБА_1 Банку" реалізувати заставне майно- автомобіль. Пояснив, що йому відомо , що ухвалою суду на все його рухоме і нерухоме майно накладено арешт. З апеляційною скаргою щодо вказаної ухвали він не звертався.

Представник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_10, яка діє на підставі довіренності від 06.07.2016 року , заперечує проти задоволення вимог позивача та надали письмові пояснення, відповідно до яких вказано наступне : третя особа ОСОБА_11 не погоджується з наведеними позовними вимогами Банку, вважаючи позовні вимоги не законними, заперечує проти їх задоволення, виходячи з наступного. Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 27.05.2015 року по справі № 209/974/15-ц задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно належне відповідачу ОСОБА_7. В апеляційному порядку вказана ухвала відповідачем оскаржена не була.

Згідно ч.іст. 152 Цивільного кодексу України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно п. 2 ч.іст. 293 Цивільного кодексу України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення позову;

Згідно ч.3,4 ст. 154 Цивільного кодексу України, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується на судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

16.07.2015 року державним виконавцем Дніпровського ВДВС ДМУЮ ОСОБА_4 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВГІ№ 48153511. якою постановлено відкрити виконавче провадження з виконання ухвали Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська по справі № 209/974/15-ц від 27.05.2015 року про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_7 на праві власності, (копія витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №47441307 від 16.07.2015 р. додається).

17.07.2015 року державним виконавцем Дніпровського ВДВС ДМУЮ ОСОБА_4 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП№ 48153511, якою постановлено закінчити виконавче провадження з фактичним виконання Ухвали №209/974/15-ц виданої 27.05.2015 року Дніпровським районним судом м.Дніпродзержинська про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_7' на праві власності.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 22 липня 2016 року по справі №209/974/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя:

-визнано за ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_3 право приватної власності в цілому на квартиру АДРЕСА_1 (проспект Наддніпрянський) м.Кам’янське (Дніпродзержинськ доперейменування)Д ніпропетровської області загальною площею 254,2 кв.м. житловою площею 150 кв.м., припинивши право власності ОСОБА_7 03.03.1974р.н., рнокпп НОМЕР_4 на У частину квартири АДРЕСА_1 (проспект Наддніпрянський) м. Кам'янське (Дніпродзержинськ до перейменування) Дніпродзержинська Дніпропетровської області; визнано за ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_3 право приватної власності 1/3 частину дачного будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, Орлицька сільська рада, Дніпродзержинське мисливсько-рибальське господарство, будинок № 4 загальною площею 147,5 кв.м. житловою площею 107,1 кв.м. припинивши право спільної сумісної власності на вказане майно; визнано за ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_3 право приватної на транспортний засіб MAZDA СХ7, 2009 року випуску, колір ТЕМНО-ЧЕРВОНИЙ, днз АЕ4499ЕВ, припинивши право спільної сумісної власності на вказане майно; визнано за ОСОБА_11 Вячеславівною ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_3 право приватної на причіп ПВ01, 2009 року випуску, колір сірий, днз АЕ7260ХР, припинивши право спільної сумісної власності на вказане майно, стягнуто з ОСОБА_7 03.03.1974р.н.. рнокпп НОМЕР_4 га користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_3, половину вартості відчуженого судна моделі «Lund», бортовий реєстраційний номер - ДН1-1584-К у розмірі 187 449 грн.; стягнуто з ОСОБА_7 03.03.1974р.н., рнокпп НОМЕР_4 на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_3, 1 933 264,81 грн. доходів від підприємницької діяльності;

- залишено у спільній частковій власності ОСОБА_7 03.03.1974р.н., рнокпп НОМЕР_4 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_3 з визнанням права власності на 14 частину за кожним мисливських нарізних карабінів «Zbroyar Z- 15» кал. 223 Rem, №КІ-000823, 2014 року випуску; «Blazer R-93» кал. 300 Win №9/204846, 2011 року випуску; змінного стволу до карабіну «Blazer R-93» кал. 22 Lr №9/219131; мисливських гладкоствольних рушниць «Mossberg» 12 кал. №544690; «Beretta» 12 кал. №45825-В; «Browning» 12 кал. №03883;

- визнано за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_4, право приватної власності на будинок культури № 1 «А» по вулиці Українській с. Щерби ні вка Царичанського району Дніпропетровської області припинивши право спільної сумісної власності на вказане майно; право приватної власності на: TOYOTA LAND CRUISER, 2011р. випуску, колір сірий, днз АЕ9889ЕМ; ММ3 555, 1984 р.в., світло синій, днз АЕ1198АМ; трактор колісний модель Т150К номерний знак 32775АА; трактор колісний модель МТ382 номерний знак 32776АА; судно типу - «Казанка-5М», туристичний моточовен, зареєстроване 07.08.2006р., порядковий запис в Судновій книзі 115 (серія та номер книги - ДНІ 060). бортовий реєстраційний номер - ДНІ-0172-К, 1980 року побудови, двигун моделі - SUZUKI, припинивши право спільної сумісної власності на вказане майно; стягнуто з ОСОБА_7 03.03.1974р.н.. рнокпп НОМЕР_4 на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_3, 3 654,00 грн. сплаченого судового збору, 2 400,00 грн. витрат на оплату послуг експертів.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 30 серпня 2016 року по справі №209/974/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя, заяву представника відповідача ОСОБА_12 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя - залишено без задоволення.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 10 грудня 2015 року, яке набрало законної сили 26.04.2016 року, розірвано шлюб між ОСОБА_11 до ОСОБА_7.

Отже, ОСОБА_7 має всі законні підстави для подальшого розпорядження транспортним засобом TOYOTA LAND CRUISER, 2011р. випуску, колір сірий, днз АЕ9889ЕМ на власний розсуд без згоди ОСОБА_3, у тому числі вирішення питань з Банком, зняття з нього арешту в порядку передбаченому статтею 154 ЦПК України.

Щодо норм матеріального права на які позивач посилався у позові вважаємо звернути увагу Суду на наступне:

05.10.2011 року між позивачем ПАТ “КРЕДІ ОСОБА_13” (Заставодержатель) та ОСОБА_2 (Заставодавець) укладено Договір застави транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER. 2011р. випуску, колір сірий, днз АЕ9889ЕМ, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим № 2874.

Відповідно п.1 ст.54 Закону України “Про виконавче провадження”, звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Стаття 17 Закону України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік виконавчих документів за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою.

Так, відповідно п.1,2 ч.І ст. 17 Закону України “Про виконавче провадження”, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами. і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово- промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно п.1,2 ст.57 Закону України “Про виконавче провадження”, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно дол п.1,2,3,4,5 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає,що майно, на яке накладено арешт, належить їй , а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Позовна заява та додані до неї докази не підтверджують факт наявності у позивача виконавчого документу, виданого Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська та відкритого виконавчого провадження з його примусового виконання на момент пред"явлення цього позову.

Просить відмовити в задоволнні позовних вимог.

Суд, заслухав представника позивача, третю особу - ОСОБА_2, представника третьої особи- Чупілка ю.С., дослідив письмові матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню по наступним підставам.

Відповідно до кредитного договору № 2/1032003 , укладеним між Публічним акціонерним товариством «КРЕДІ ОСОБА_1» та позичальником - ОСОБА_2 05 жовтня 2001 року , ( п. 1.1.1. Договору) ОСОБА_2 отримав грошові кошти в сумі 474 758 грн. на придбання транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER, для особистих потреб .(а.с. 8-15)

Купівля транспортного засобу здійснена відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу, укладеному між Позичальником та Алмаз МОТОР Лтд (Дніпропетровськ).

На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між позивачем та третьою особою 1 - 05.10.2011 року був укладений договір застави z2/1032003, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстровано за № 2874.

Згідно до умов цього договору в заставу передається транспортний засіб марки ОСОБА_5 Крузер (Toyota Land Cruizer), державний номер НОМЕР_2, номер шасі (кузова, рами) VIN-- JTMCV05J704059085, JTMCV05J704059085, рік випуску 2011 (п. 2.1. Договору застави).Заставна вартість предмету застави 730 554,00 грн.(а.с.16-23)

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 27.05.2015 року по справі № 209/974/15-ц задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно належне відповідачу ОСОБА_7. В апеляційному порядку вказана ухвала відповідачем оскаржена не була.

16.07.2016 року державним виконавцем Дніпровського ВДВС ДМУЮ ОСОБА_4 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВГІ№ 48153511, якою постановлено відкрити виконавче провадження з виконання ухвали Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська по справі № 209/974/15-ц від 27.05.2015 року про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 на праві власності, (копія витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 47441307 від 16.07.2015 р. додається).(а.с.69)

17.07.2016 року державним виконавцем Дніпровського ВДВС ДМУЮ ОСОБА_4 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП№ 48153511, якою постановлено закінчити виконавче провадження з фактичним виконання Ухвали №209/974/15-ц виданої 27.05.2015 року Дніпровським районним судом м.Дніпродзержинська про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 на праві власності.(а.с.69)

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 22 липня 2016 року по справі №209/974/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя:

-визнано за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_3 право приватної власності в цілому на квартиру АДРЕСА_1 (проспект Наддніпрянський) м.Кам’янське (Дніпродзержинськ доперейменування)Д ніпропетровської області загальною площею 254,2 кв.м. житловою площею 150 кв.м., припинивши право власності ОСОБА_2 03.03.1974р.н., рнокпп НОМЕР_4 на У частину квартири АДРЕСА_1 (проспект Наддніпрянський) м. Кам'янське (Дніпродзержинськ до перейменування) Дніпродзержинська Дніпропетровської області; визнано за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_3 право приватної власності 1/3 частину дачного будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, Орлицька сільська рада, Дніпродзержинське мисливсько-рибальське господарство, будинок № 4 загальною площею 147,5 кв.м. житловою площею 107,1 кв.м. припинивши право спільної сумісної власності на вказане майно; визнано за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_3 право приватної на транспортний засіб MAZDA СХ7, 2009 року випуску, колір ТЕМНО-ЧЕРВОНИЙ, днз АЕ4499ЕВ, припинивши право спільної сумісної власності на вказане майно; визнано за ОСОБА_3 Вячеславівною ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_3 право приватної на причіп ПВ01, 2009 року випуску, колір сірий, днз АЕ7260ХР, припинивши право спільної сумісної власності на вказане майно, стягнуто з ОСОБА_2 03.03.1974р.н.. рнокпп НОМЕР_4 га користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_3, половину вартості відчуженого судна моделі «Lund», бортовий реєстраційний номер - ДН1-1584-К у розмірі 187 449 грн.; стягнуто з ОСОБА_7 03.03.1974р.н., рнокпп НОМЕР_4 на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_3, 1 933 264,81 грн. доходів від підприємницької діяльності;

- залишено у спільній частковій власності ОСОБА_2 03.03.1974р.н., рнокпп НОМЕР_4 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_3 з визнанням права власності на 14 частину за кожним мисливських нарізних карабінів «Zbroyar Z- 15» кал. 223 Rem, №КІ-000823, 2014 року випуску; «Blazer R-93» кал. 300 Win №9/204846, 2011 року випуску; змінного стволу до карабіну «Blazer R-93» кал. 22 Lr №9/219131; мисливських гладкоствольних рушниць «Mossberg» 12 кал. №544690; «Beretta» 12 кал. №45825-В; «Browning» 12 кал. №03883;

- визнано за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_4, право приватної власності на будинок культури № 1 «А» по вулиці Українській с. Щерби ні вка Царичанського району Дніпропетровської області припинивши право спільної сумісної власності на вказане майно; право приватної власності на: TOYOTA LAND CRUISER, 2011р. випуску, колір сірий, днз АЕ9889ЕМ; ММ3 555, 1984 р.в., світло синій, днз АЕ1198АМ; трактор колісний модель Т150К номерний знак 32775АА; трактор колісний модель МТ382 номерний знак 32776АА; судно типу - «Казанка-5М», туристичний моточовен, зареєстроване 07.08.2006р., порядковий запис в Судновій книзі 115 (серія та номер книги - ДНІ 060). бортовий реєстраційний номер - ДНІ-0172-К, 1980 року побудови, двигун моделі - SUZUKI, припинивши право спільної сумісної власності на вказане майно; стягнуто з ОСОБА_2 03.03.1974р.н.. рнокпп НОМЕР_4 на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_3, 3 654,00 грн. сплаченого судового збору, 2 400,00 грн. витрат на оплату послуг експертів.(а.с.55-59)

В позовній заяві позивач посилається на норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , при цьому предметом спору є зняття арешту з автомобіля : TOYOTA LAND CRUISER, 2011р. випуску, колір сірий, днз АЕ9889ЕМ , який є рухомим майном.

Крім того, позивач посилається у позовній заяві на вимоги Закону України «Про виконавче провадження», а саме - ст. 54, відповідно до якої вказано, що звернення стягнення на заставне майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз’яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Даних дій державним виконавцем проведено не було, що суттєво порушує вимоги Закону України «Про виконавче провадження». Пунктом 7 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що спори які виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно вирішується судом.

Однак, при цьому, як пояснив представник позивача з примусовим виконанням рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 боргу за кредитним договором до виконавчої служби, не зверталися, виконавче провадження не відкривалося за заявою стягувача.

Третя особа - ОСОБА_2 ухвалу Дніпровського районного суду від 27.05.2015 року по справі № 209/974/15-ц , відповідно до якої задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно належне відповідачу ОСОБА_7, в апеляційному порядку не оскаржував.

Суд вважає, що позивачем в даному випадку необґрунтовані позовні вимоги, посилання на норми Закону України "Про виконавче провадження" безпідставні, оскільки виконавче провадження не відкривалося, а тому і відсутні підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Повний текст рішення викладено 26 вересня 2016 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17,57,60 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 6,10,11,60,209,212-215 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Креді ОСОБА_1" до Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про звільнення майна з-під арешту для задоволення вимог заставодержателя - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.О. Лобарчук