Справа № 733/1178/16-ц Провадження № 22-ц/795/1780/2016 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Овчарик В. М. Доповідач - Губар В. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2016 року м.Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіГубар В.С.,суддів:Висоцької Н.В., Позігуна М.І.при секретарі:Халимон Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ічнянського районного суду Чернігівської області від 15 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про поновлення на роботі,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 15 серпня 2016 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про поновлення на роботі закрито.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що ОСОБА_1 не перебував на державних політичних посадах, не проходив військову чи альтернативну (невійськову) службу, не був на іншій державній службі, не був працівником органів місцевого самоврядування та не мав рангу державного службовця.

ОСОБА_1 наголошує, що працював простим робітником у військовій частині за трудовим договором, виконував роботу вантажника, яка не відноситься до публічної служби.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу військова частина НОМЕР_1 зазначає, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Учасники судового розгляду до апеляційного суду не з`явились, про час і місце розгляду справи належним чином сповіщені.

Військова частина НОМЕР_1 надіслала клопотання про розгляд справи без її участі у судовому засіданні у зв`язку з відсутністю коштів на компенсацію витрат на відрядження.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб,які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розглядц справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції послався на п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України та виходив з того, що спір між ОСОБА_1 та військовою частиною про поновлення на роботі має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач працював у військовій частині НОМЕР_1 , тобто перебував на публічній службі. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Перевіряючи доводи скарги, апеляційним судом встановлено наступне.

В серпні 2016 року ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 та просив поновити строк звернення до суду та поновити його на роботі на посаді такелажника цеха ремонту та складання боєприпасів 3 розряду військової частини НОМЕР_1 з 01 квітня 2015 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», вирішуючи питання про визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, суди повинні враховувати, що КАС України встановлює такі правила відмежування адміністративної юрисдикції від інших видів юрисдикції:

- понятійно-функціональне, тобто визначення адміністративної справи, що наведене у пункті 1 частини першої статті 3 КАС України;

- визначення видів публічних правовідносин (управлінські правовідносини та правовідносини, пов`язані з публічним формуванням суб`єкта владних повноважень), зазначених у частині першій статті 17 КАС України;

- встановлення переліку публічно-правових спорів, що підпадають під юрисдикцію адміністративних судів (частина друга статті 17 КАС України);

- встановлення переліку публічно-правових справ, що не належать до предмета адміністративної юрисдикції (частина третя статті 17 КАС України).

Публічною службою відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України є діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Отже, невід`ємним критерієм розмежування справи, що розглядається за правилами цивільного судочинства від справи, що розглядається за правилами адміністративного провадження є характер спірних правовідносин та підстави, з яких заявлено позов.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Сторонами у цивільному процесі можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ч.2 ст.30 ЦПК України), у адміністративній справі - громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень (ч.2 ст.50 КАС України).

Апеляційним судом встановлено, що згідно наказу № 250 від 22.12.2014 р. ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до військової частини НОМЕР_1 на посаду такелажника цеха ремонту та складання боєприпасів 3 розряду, а згідно наказу № 66 від 31.03.2015 року - звільнений з роботи на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача та заявою про звільнення (а.с.4,5).

В апеляційному суді зазначені обставини ніхто не спростовував і не заперечував.

Відповідачем не надано доказів суду першої інстанції і не доведено апеляційному суду, що, працюючи такелажником, ОСОБА_1 перебував на військовій службі і не доведено належність цієї посади такелажника до публічної служби. Під час роботи у військовій частині НОМЕР_1 позивачеві не присвоювались відповідно до чинного законодавства спеціальні звання, трудові відносини з ним регулювалися законодавством про працю.

В матеріалах справи відсутні належні і допустимі документальні докази, які б достовірно підтвердили, що упродовж роботи ОСОБА_1 на посаді такелажника у військовій частині НОМЕР_1 на нього поширювались положення Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Відтак, позивач та відповідач перебували у трудових правовідносинах, які не були перебуванням на військовій службі і не пов`язані з публічній службою, а отже спір між сторонами щодо поновлення позивача на роботі підлягає розглядові за правилами цивільного судочинства відповідно до положень ст. 15 ЦПК України.

Та обставина, що відповідачем у трудовому спорі є суб`єкт владних повноважень не змінює підсудності спору, оскільки позивач під час роботи на посаді такелажника цеху ремонту та складання боєприпасів 3 розряду військової частини НОМЕР_1 не мав статусу особи, яка перебувала на публічній службі, і саме ця обставина є основною підставою для визначення підсудності справи.

З огляду на викладене, ухвала Ічнянського районного суду Чернігівської області від 15 серпня 2016 року про закриття провадження по цій справі, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ічнянського районного суду Чернігівської області від 15 серпня 2016 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:Судді: