П О С Т А Н О В А

Іменем України

26.08.2016 м.Львів

Франківський районний суд м. Львова

у складі:

головуючого Ванівського Ю.М.

при секретарі Школьніковій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування розпорядження, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування розпорядження. Свої вимоги обґрунтовує тим, що районна адміністрація без відома позивача, прийняла оскаржуване розпорядження, чим порушила права позивача, як співвласників будинку, так і співвласників прибудинкової території. Вважає, що відповідач у встановленому порядку відповідач не дослідив усі обставини справи, не з’ясував які саме роботи були виконані та ким саме, порушено процедуру прийняття розпорядження, а відтак таке підлягає скасуванню.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, якою позов підтримав, просив вимоги задовольнити в повному обсязі та проводити розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе на підставі ст. 128 КАС України провести розгляд справи за відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів.

З'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, має право звернутися до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Протоколу від 20.03.1952 року №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.1, 4 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Паво приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Судом встановлено, що Франківською районною адміністрацією Львівської міської радою прийнято розпорядження від 09.04.2015р. за №146 «Про знесення самочинно здійсненої прибудови до квартири №2 на вул. Л.Жемчужніковій 17». Однією з підстав прийняття даного розпорядження була постанова адміністративної комісії при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради від 09.04.2015 року №146, на підставі якої позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 51 грн. за самовільно здійснену прибудову до квартири та порушення ст. 150 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова адміністративної комісії при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради від 09.04.2015 року №146 скасована постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2016р. по справі №876/2517/16.

Відповідно до ст. 150 КУпАП, порушення правил користування жилими приміщеннями, санітарного утримання місць загального користування, сходових кліток, ліфтів, під'їздів, придомових територій, порушення правил експлуатації жилих будинків, жилих приміщень та інженерного обладнання, безгосподарне їх утримання, а також самовільне переобладнання та перепланування жилих будинків і жилих приміщень, використання їх не за призначенням, псування жилих будинків, жилих приміщень, їх обладнання та об'єктів благоустрою - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч.1 ст. 218 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 45, 46, 92, 99, 103 1 - 104 1, статтею 136 (за вчинення порушень на автомобільному транспорті), статтями 138, 141, 142, 149 - 152, розглядають адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад .

Відповідно до ч. 1 ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад (статті 103 1, 103 2, 104, частина перша статті 106 1, статті 106 2, 149 - 152).

Протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 150 КУпАП, на підставі якого позивачка піддана адміністративній відповідальності, складений майстром ЛКП «Сонячне», а підписаний як майстром, так і директором ЛКП «Сонячне», який протоколу не складав, на місці не був присутній та про обставини правопорушення безпосередньо не знає.

Суб'єкт владних повноважень не надав доказів наявності повноважень у майстра ЛКП на складення протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема, відповідного дозволу виконавчого комітету міської ради, а при умові підпису протоколу іншою особою колегією суддів ставиться під сумнів його юридична значимість, що тягне за собою неправомірність прийнятої за протоколом постанови про застосування адміністративного стягнення.

Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення №3 від 18.03.2015 року, самовільно здійснила прибудову до квартири розміром 3,7х4,0мІ. В протоколі не зазначено про самовільне переобладнання та перепланування житлових приміщень як необхідних умов об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 150 КУпАП.

Крім того, відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, прийшов до висновку про самовільну прибудову до квартири. Однак, такий його висновок суперечить протоколу №3 від 18.03.2015 року, згідно якого така прибудова здійснена до квартири №2 за тією ж адресою. З наявної в справі довідки ЛКП «Сонячне» видно, що в будинку відсутня, адреса, вказана у протоколі, оскільки будинок складається з чотирьох квартир. Суд першої інстанції на вказані обставини належної уваги не звернув.

Приписами ч. ч. 8, 9 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що Сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відповідно до приписів ст.ст. 65, 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Згідно зі ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням доводів позивача, та того, що відповідачем не надано доказів, які б спростовували доводи позивача, суд дійшов висновку про неправомірність дій Франківської районної адміністрації Львівської міської ради щодо відмови у присвоєнні новозбудованому об’єкту нової поштової адреси.

На підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 11, 17, 94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов задоволити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 09.04.2015р. за №146 «Про знесення самочинно здійсненої прибудови до квартири №2 на вул. Л.Жемчужніковій, 17».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10-ти днів після його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ванівський Ю.М.