донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.09.2016р. справа №905/1568/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддів

ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3

секретаря

ОСОБА_4

від позивача:

ОСОБА_5, представник за дов. №3 від 12.11.15р. ОСОБА_6, представник за дов. №2 від 01.08.16р. ОСОБА_7, представник за дов. №3 від 01.08.16р.

від відповідача:

ОСОБА_8, представник за дов. б/н від 18.08.16р. ОСОБА_9, представник за дов. б/н від 05.09.16р.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Відділу освіти Волноваської районної державної адміністрації, м.Волноваха, Донецька область

на рішення господарського суду

Донецької області

від

18.05.2016 року

у справі

№ 905/1568/16 ( суддя Бойко І.А.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовбудтранс", с.Свободне, Волноваський район, Донецька область

до відповідача

Відділу освіти Волноваської районної державної адміністрації, м.Волноваха, Донецька область

про

стягнення 1154502,57 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 1477,00 грн., пені у розмірі 16686,42 грн. за договором на постачання теплової енергії № 34 від 15.01.2016р.

ВСТАНОВИВ:

27.04.2016р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовбудтранс" с.Свободне, Волноваській район, Донецька область звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відділу освіти Волноваської районної державної адміністрації, м.Волноваха, Донецька область про стягнення 1 154 502,57 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 1 477,00 грн., пені у розмірі 16 686,42 грн. за договором на постачання теплової енергії № 34 від 15.01.2016р. (т.1. а.с.3-10).

Відповідач позов визнав, що підтверджено його заявою від 16.05.2016р. № 305/01-23 (т.1, а.с.58).

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.05.2016р. у справі № 905/1568/16 позовні вимоги задоволені повністю (а.с.67-68).

Стягнуто з Відділу освіти Волноваської районної державної адміністрації, м.Волноваха, Донецька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовбудтранс" с.Свободне, Волноваській район, Донецька область заборгованість у розмірі 1 154 502,57 грн., 3% річних у розмірі 1477,00 грн., пеню у розмірі 16 686,42 грн., судовий збір у розмірі 19006,16 грн.

Судове рішення мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Ухвалою суду від 07.06.2016р. у даній справі виправлені описки в резолютивній частині рішення від 18.05.2016р. щодо стягнення суми заборгованості у розмірі 1 172 665,99 грн. та суми судового збору у розмірі 17 589,99 грн. (т.1. а.с.70).

Відділ освіти Волноваської районної державної адміністрації звернувся із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального права, просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 18.05.2016р. по справі № 905/1568/16 (а.с.90-95).

Апелянт звертає увагу на те, що за його розрахунками згідно показників приладів обліку теплової енергії заборгованість перед позивачем складає 645 550,35грн. Різниця між сумою, заявленою позивачем та розрахунком відповідача складає 508 952 грн. 22 коп., ця різниця веде до перевитрат бюджетних коштів. Відповідач вказує на те, що він оплачував рахунки за теплопостачання розраховані відповідно опалювальної площі в тих школах, де відсутні прилади обліку теплової енергії.

Наразі, апелянт вказує на те, що позивачем було приховано факт розірвання договору між відділом освіти та ТОВ "Азовбудтранс", що підтверджено Угодою про розірвання договору № 34 від 15.01.2016р. на постачання теплової енергії від 26.02.2016р.

Крім того, 26.02.2016р. між сторонами було складено акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого сальдо на 26.02.2016р. по дебіту і кредиту у обох сторін дорівнював нулю. Таким чином, на думку апелянта, відділ освіти немає заборгованості перед позивачем, при цьому за надані послуги з теплопостачання відділ освіти має розрахуватися, але за тими розрахунками, які були розраховані на підставі показників вузлів обліку теплової енергії згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Відповідач також вважає, що судом безпідставно нараховані 3% річних та пеня, оскільки в даному договорі це не передбачено.

22.08.2016р. через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, який судовою колегією розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи, в якому останній просив у задоволені апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін (т.1, а.с.157-165).

Судовий розгляд відкладався в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України з метою всебічного, повного та об"єктивного розгляду справи.

02.09.2016р. через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення на виконання вимог ухвали суду від 06.09.2016р., які судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи (т.2, а.с.235-244).

05.09.2016р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про залучення витребуваних письмових пояснень на виконання вимог ухвали суду від 06.09.2016р., яке колегією суддів розглянуто, прийнято до уваги та залучено до матеріалів справи (т.2, а.с.102-234).

06.09.2016р. ухвалою Донецького апеляційного господарського суду строк розгляду спору продовжено на п"ятнадцять днів, до 23.09.2016р. за клопотанням відповідача та розгляд справи відкладено до 20.09.2016р.

13.09.2016р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення по справі від позивача, які судовою колегією розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи (т.2, а.с. 1-8).

У зв"язку з перебуванням у відпустці судді Колядко Т.М., склад колегії суддів було змінено відповідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів та визначено наступним чином: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Попков Д.О.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили суд залишити рішення господарського суду Донецької області від 18.05.2016р. по даній справі без змін.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовбудтранс" юридична особа (ідентифікаційний код 35815298), що підтверджено Статутом, Випискою з ЄДРПОУ (а.с.13-22).

Предметом діяльності Товариства є, зокрема, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. Надання послуг із централізованого опалення будинків (п.п. 2.2.4 п.2.1 Статуту).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовбудтранс" має ліцензію на виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, видану Донецькою обласною державною адміністрацією №652 від 19.11.2015р. (т.3, а.с.13).

Відповідач, Відділ освіти Волноваської районної державної адміністрації юридична особа (ідентифікаційний код 02142632), що підтверджено Випискою з ЄДР, Положенням про відділ та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.59-64).

15.01.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Азовбудтранс” (за договором – Постачальник) та Відділом освіти Волноваської райдержадміністрації Донецької області (за договором – Споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії №34 (надалі – Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується надавати послугу код ДК016:2010-35.30.1 пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води (постачання теплової енергії) у період січень – квітень 2016р. Споживачеві, в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати цю послугу за встановленими тарифами в терміни (10 банківських днів), передбачені договором.

Згідно умов п.1.2 Договору, постачання теплової енергії здійснюється тепловими мережами до навчальних закладів Волноваського району Донецької області згідно Додатку №2.

За умов до п.1.3 Договору, розрахункова кількість становить 4677,75 Гкал.

Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію проводиться Постачальником згідно Додатку №3.

Відповідно п.3.1 Договору, сума договору становить 7 368 906,00 грн. (сім мільйонів триста шістдесят вісім тисяч дев’ятсот шість грн. 00 коп.) з ПВД.

Згідно п.3.2 Договору, всі розрахунки за договором здійснюються на підставі платіжних рахунків, виписаних Постачальником і пред’явлених Споживачеві для оплати, за поточний місяць за фактично використану теплову енергію.

Умовами п.4.1 Договору, Постачальник зобов’язується постачати теплову енергію на об’єкти Споживача відповідно до даних проектних або розрахункових теплових навантажень, згідно Додатку №1, завірених печаткою Споживача і перевірених Постачальником, в період січень – квітень 2016р., при максимальному тепловому навантаженні 4677,75 Гкал за вказаний період за об’єктами Споживача.

Облік відпущеної теплової енергії проводиться за приладами обліку, встановленими на тепловому вводу Споживача відповідно до нормативно-правових актів України та наказу №71 від 14.02.2007р. Прилади обліку допускаються і пломбуються у встановленому законодавством порядку, після складання акту про готовність вузла обліку споживання теплової енергії для здачі в промислову експлуатацію (п.5.3 договору).

Відповідальними особами представника Споживача і Постачальника теплової енергії 25 числа кожного місяця проводиться зняття показань за звітний період. Показання теплового лічильника, кількість спожитої теплової енергії та обсяг теплоносія заносяться в спеціальний журнал обліку споживання теплової енергії. Контроль за експлуатацією вузла обліку споживання теплової енергії та порядок ведення журналу обліку здійснюється: - з боку Постачальника - представником Постачальника; з боку Споживача - відповідальною особою, зазначеним в акті прийому вузла обліку теплової енергії в промислову експлуатацію, мають посвідчення і необхідне навчання з техніки безпеки (п.5.4 ).

Відповідно п.6.3 Договору, Споживач несе матеріальну відповідальність перед Постачальником у випадку:

- несплати наданих рахунків за теплову енергію в зазначений термін (протягом 10 банківських днів);

- за самовільне підключення до своїх мереж інших споживачів без дозволу Постачальника.

Згідно п.6.4 Договору, при виконанні договору сторони керуються “Правилами користування тепловою енергією”, затвердженими Постановою Кабінетом Міністрів України №1198 від 03.10.2007р.

За умов п.7.1 Договору, він вступає в силу з моменту підписання та діє до 15.04.2016р., а в частині розрахунків, до повного його виконання. Відповідно до ч.3. ст. 631 Цивільного кодексу України, Сторони домовились, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, тобто з 01.01.2016р.

Означений договір підписаний та засвідчений печатками сторін без заперечень.

Додаток № 1 до договору передбачає розрахунок планової вартості теплової енергії на опалення шкіл по місячно (т.1, а.с.33).

Додаток № 2 до договору № 34 від 15.01.16р.передбачає перелік навчальних закладів Волноваського району (т.1, а.с.34).

Додаток № 3 до зазначеного договору встановлює проведення розрахунків за спожиту теплову енергію (т.1, а.с.35).

З матеріалів справи вбачається та підтверджено сторонами у судовому засіданні, що послуги з опалення об"єктів відповідача були надані позивачем, що підтверджено актами здачі-приймання робіт (надання послуг): №ОУ-0000005, №ОУ-0000008, №ОУ-0000009, №ОУ-0000010 за 2016р. на загальну суму 2 701 781,78 грн. (т.1, а.с.36-40).

На виконання умов зазначеного договору позивачем виставлено Споживачу теплової енергії рахунки-фактури: №СФ-0000005, №СФ-0000010, №СФ-0000013, №СФ-0000014 за 2016р. з відміткою про отримання відповідачем на загальну суму 2 701 781,78грн. (а.с.41-44).

Позивач звернувся до відповідача із претензією щодо оплати вартості послуг з теплопостачання, на яку відповідачем була надана відповідь про відмову в оплаті боргу з посиланням на п.5.3 договору, відповідно до якого облік відпущеної теплової енергії проводиться за приладами обліку (т.1, а.с.45-47).

Позивач наполягає на тому, що відповідач частково не оплатив отримані послуги в строк, встановлений договором, а відтак за ним рахується борг у сумі 1 154 502,57 грн., який він просив суд стягнути з відповідача.

Крім того, посилаючись на п.6.3 договору, позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 16 686,42 грн., а також 3% річних у сумі 1 477,00 грн., за неналежне виконання умов договору в частині оплати отриманих послуг.

За таких обставин позивач звернувся із зазначеним вище позовом до суду.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. № 2633-1У, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою КМУ від 93.10.2007р. № 1198 (надалі - Правила № 1198).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами 15.01.2016р. договір № 34 на постачання теплової енергії є за своєю правовою природою договором про надання послуг, правовідносини за яким регулюються главою 63 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов"язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов"язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючи організації зобов"язані, зокрема, забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів (ст. 25 Закону).

Згідно ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою КМУ від 03.10.2007р. № 1198 визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.

Правила є обов"язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії (п.2 Правил №1198).

Пунктом 20 Правил №1198 встановлено, що облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці.

У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Позивач вказує на те, що розрахунки за спожиту теплову енергію він проводив відповідно до п.1 Додатку 3 до Договору згідно Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.102007р. № 1198 відповідно до теплового навантаження, визначеного в договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря і кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що лічильники теплової енергії були встановлені відповідачем у приміщеннях: Володимирівської ЗОШ 1-Ш степенів №2 (Волноваський район, с.Володимирівка, вул.Радянська, 187). Валер"янівскої ЗОШ 1-Ш ступенів (Волноваський район. с.Валер"янівка, вул.Леніна, 40), Волноваської ЗОШ 1-Ш ступенів № 3 (м.Волноваха, вул.Урицького,8), Кирилівський НВК (Волноваський район, с.Кирилівка, вул.Леніна,5). Єгорівської ЗОШ 1-Ш ступенів (Волноваський район с.Єгорівське, вул.Радянська,45), Дмитрівський ЗОШ 1-Ш ступенів (Волноваський район, с.Дмитрівка, вул.Дзержинського,38), Октябрьска Жовтнева ЗОШ 1-Ш ступенів (Волноваський район, с.Октябрьське Жовтневе, пр.Миру,3), Новоандріївської ЗОШ 1-Ш ступенів (Волноваський район. с.Новоандріївка, вул.Радянська,12), Анадольський НВК (Волноваський район, с.Анадоль, вул.Леніна), а всього у дев"яти з дев"ятнадцяти навчальних закладах, проте зазначені лічильники не були введені в експлуатацію, а тому, на думку позивача, їх показники не можуть бути враховані при розрахунках за постачання теплової енергії.

У судовому засіданні представник позивача зауважив, що сторони в договорі передбачили, що облік відпущеної теплової енергії проводиться за приладами обліку (п.5.3), а проведення розрахунків за спожиту теплову енергію здійснюється відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2016р. № 1198 (Додаток №3 до договору).

Відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі, що підтверджено його заявою від 16.05.2016р. № 305/01-23 (т.1, а.с.58).

Звертаючись з апеляційною скаргою до суду, відповідач надав суду документи, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, з письмовим клопотанням про залучення вказаних документів до суду не звертався.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Враховуючи вищенаведені приписи законодавства, колегія суддів не приймає зазначені документи, оскільки апелянт не довів суду апеляційної інстанції неможливість надання їх суду першої інстанції з причин, що від нього не залежали.

Згідно ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З наданих відповідачем пояснень вбачається, що прилади обліку теплової енергії були встановлені наприкінці грудня 2015 року, що підтверджено копіями актів приймання школами лічильників (т.2, а.с.104, 131-136).

Проте, зазначені акти не можуть бути визнані належними доказами, на основі показань яких визначається обсяг спожитої теплової енергії з наступного.

Згідно розділу 3 Наказу Міністерства палива та енергетики України "Про затвердження Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж" від 14.02.2007р. №71, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 березня 2007р. за № 197/13464, прилад комерційного обліку теплової енергії - засіб вимірювальної техніки, що має нормовані метрологічні характеристики, тип якого внесено до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, або такий, що пройшов державну метрологічну атестацію, на основі показань якого визначається обсяг спожитої теплової енергії, а введення в експлуатацію - подія, що фіксує готовність споруд і устаткування до використання за призначенням, документально оформлена в установленому порядку.

У відповідності до п.п.7.2.31 зазначеного Наказу, допуск до експлуатації вузла обліку теплової енергії у споживача здійснюється представником енергопостачальної організації в присутності представників споживача та метрологічного центру ЦОВМ, про що складається відповідний акт.

Акт складається у трьох примірниках, один з яких одержує представник споживача, другий - представник енергопостачальної організації, а третій - представник метрологічного центру ЦОВМ. Акт допуску до експлуатації вузла обліку теплової енергії у споживача затверджується керівником енергопостачальної організації.

Акти приймання змонтованого вузла обліку теплової енергії відповідача не відповідають вимогам зазначеного Наказу, складені без представників енергопостачальної організації та метрологічного центру ЦОВМ та не затверджені в установленому порядку керівником енергопостачальної організації (т.2, а.с.131-182).

Крім того, з пояснень позивача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу вбачається, що посадові особи Відділу освіти Волноваської районної державної адміністрації, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, уклали з ЧМП "Енергоконтроль" договір підряду на капітальний ремонт теплового вузла у 12-ти учбових закладах Волноваського району та в подальшому перерахували державні кошти за 12 теплових лічильників та виконані роботи з їх установки, при цьому вказані лічильники встановлені не були та в експлуатацію не введені, що призвело до істотної шкоди в інтересах держави. За цих підстав були відкриті кримінальні провадження № 12015050630001975 від 28.12.2015р., розслідування за яким триває та №42016051630000012 від 11.03.2016р. досудове розслідування за яким закінчено, а матеріали направлені до суду (т.1, а.с.167-168).

Також слід звернути увагу на те, що за умовами п.5.4 договору відповідальні особи представника Споживача і Постачальника теплової енергії повинні були 25 числа кожного місяця проводити зняття показань за звітний місяць. Окрім цього, показання теплового лічильника, кількість спожитої теплової енергії та обсяг теплоносія повинні бути заноситися в спеціальний журнал обліку споживання теплової енергії. Відповідний контроль за експлуатацією вузла обліку споживання теплової енергії та порядок введення обліку повинен був здійснюватися з боку Постачальника - представником Постачальника; з боку Споживача - відповідальною особою, зазначеним в акті прийому вузла обліку теплової енергії в промислову експлуатацію, мають посвідчення і необхідне навчання з техніки безпеки.

Надані відповідачем показники теплового лічильника (журнал обліку) по деяким навчальним закладам не можуть бути належними доказами у розумінні ст.34 ГПК України, оскільки не відповідають умовам п.5.4 договору, складені в односторонньому порядку (т.2, а.с.137-179).

Апелянт, зокрема, в апеляційній скарзі вказував на те, що готовий сплачувати заборгованість за надані послуги, але за тими розрахунками, які складені на підставі показників приладів обліку теплової енергії. При цьому, відповідач не заперечував той факт, що оплачував рахунки за теплопостачання, розраховані позивачем відповідно опалювальної площі в тих закладах освіти, де відсутні прилади обліку теплової енергії.

В обґрунтування зазначеного, апелянт послався на невиконання позивачем договору № 378 про передачу об"єкта теплопостачання в оперативне управління від 11.12.2015р., за яким Відділ освіти передав згідно Додатку в оперативне управління нерухоме майно, котельні та теплові мережі загальноосвітніх навчальних закладів Волноваського району Донецької області, які перебували на його балансі, а ТОВ "Азовбудтранс" (Користувач) прийняв в оперативне управління та утримання зазначені об"єкти теплопостачання, з введенням балансового обліку з виробленням і постачанням теплової енергії, за яким позивач неналежним чином виконував прийняті на нього зобов"язання (т.1, а.с.110-111).

Наразі, невиконання умов за даним договором не є предметом розгляду за даною справою.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи даний договір передував укладанню сторонами договору на постачання теплової енергії № 34 від 15.01.2016р., що є предметом розгляду у даній справі.

Додатком до договору № 378 про передачу об"єкта теплопостачання в оперативне управління від 11.12.2015р., був визначений перелік передавальних котелень в оперативне управління, серед яких: котельні Благодатненської ЗОШ I-III ступенів, ОСОБА_8»янівсьої ЗОШ I-III ступенів, Володимирської ЗОШ I-III ступенів №2, Волноваської ЗОШ I-III ступенів №3, Волноваської ЗОШ I-III ступенів №4, Іванівської ЗОШ I-III, Кирилівського НВК, Новотроіцької ЗОШ I-III ступенів №2, Петрівської ЗОШ I-III ступенів, Степнянської ЗОШ I-III ступенів, Златоустовської ЗОШ I-III ступенів, Єгорівської ЗОШ I-III ступенів, Дмитрівської ЗОШ I-III ступенів, Зачатівської ЗОШ I-III ступенів №1, Октябрської ЗОШ I-III ступенів, Краснівської ЗОШ I-III ступенів, Кіровської ЗОШ I-III ступенів, Новоандріївської ЗОШ I-III ступенів, Анадольського НВК.

Згідно ст.63 Закону України «Про освіту» №1060-XII від 23.05.1991р., матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Відповідно до вимог ст. 137 Господарського кодексу України, правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Право оперативного управління – це речове право суб»єкта господарювання, який здійснює некомерційну діяльність, тобто самостійну систематичну господарську діяльність, спрямовану на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку (ч.1 ст.52 ГК). Змістом права оперативного управління є повноваження, володіння, користування і розпорядження майном, закріпленим за суб»єктом господарювання власником (уповноваженим ним органом). Проте реалізація зазначених повноважень здійснюється у межах, встановлених Господарським кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

З пояснень представника відповідача цей договір укладався відповідно до положень Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010р. №2289-VI зі змінами.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про направлення до прокуратури Донецької області повідомлення в порядку ст. 90 ГПК України для перевірки законності договору № 378 про передачу об"єкта теплопостачання в оперативне управління від 11.12.2015р.

Відповідно до п.18 Правил № 1198 прилади комерційного обліку теплової енергії в діючій системі теплопостачання, які використовуються для розрахунків за теплову енергію між теплопостачальною організацією та споживачем, повинна придбати і встановити теплопостачальна організація за умови, що такі витрати передбачені в договорі. Якщо використовуються інші джерела фінансування придбання та встановлення приладів комерційного обліку, то відносини між теплопостачальною організацією та споживачем визначаються окремою угодою відповідно до законодавства.

Зі змісту Договору № 34 на постачання теплової енергії від 15.01.2016р. вбачається, що такі витрати в договорі не передбачені.

З матеріалів справи вбачається, що послуги з опалення об"єктів відповідача були надані позивачем, про що свідчать акти здачі-приймання робіт (надання послуг): №ОУ-0000005, №ОУ-0000008, №ОУ-0000009, №ОУ-0000010 за 2016р. на загальну суму 2 701 781,78 грн. На цю суму були виставлені рахунки №СФ-0000005, №СФ-0000010, №СФ-0000013, №СФ-0000014.

Оплата відповідачем була здійснена частково на суму 1 871 435,79грн. Але, як вбачається зі змісту акту звірки, наданого відповідачем сума у розмірі 398 684,24 грн. була сплачена на підставі Рахунку № СФ-0000004 від 01.02.2016р., який не був заявлений позивачем як несплачений та не розглядався у суді першої інстанції взагалі.

Суд апеляційної інстанції неодноразово зобов"язував позивача надати письмовий розгорнутий розрахунок ціни позову з посилання на умови договору.

У судовому засіданні позивач пояснив, що заборгованість відповідача складає 1 260 429,78 грн., але при подачі позову була вказана суму 1 154 502,57 грн. Ця невідповідність була виявлена в процесі складання акту звірки внаслідок арифметичної помилки позивача з посиланням на рахунок №СФ-0000014 від 09.03.2016р.

Таким чином, колегія суддів вважає, що заявлена до стягнення з відповідача сума боргу у розмірі 1 154 502,57 грн. є такою, що підлягає задоволенню, оскільки сума, на яку були надані послуги за вказаними вище рахунками складає 2 701 781,78 грн.; сума оплати за твердженням сторін 1 871 435,79 грн., при цьому 1 871 435, 79 - 398 684,24 = 1 472 751,55 грн., а відтак 2 701 781,78 - 1 472 751,55 = 1 229 030,23 грн., отже зазначена сума більша, ніж заявлена позивачем, тому задоволена бути не може.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення пені у розмірі 16 686,42 грн. були задоволені судом першої інстанції у повному обсязі з посиланням на п.6.3 договору, стт.ст.216-218 ГК України, ст. 549 ЦК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" від 22.11.1996р. № 543-96.

Колегія суддів не може погодитися із таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Зі змісту п.6.3 договору вбачається, що Споживач несе матеріальну відповідальність перед Постачальником у випадку, зокрема, несплати наданих рахунків за теплову енергію в зазначений термін (протягом 10 банківських днів).

Отже, стягнення пені взагалі не передбачено умовами договору, як і не встановлений її розмір.

Таким чином, колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 16 686,42 грн. з посиланням на п.6.3 договору, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, слід зазначити, що розмір пені за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги визначено Законом України "Про відповідальність суб"єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", що виключає застосування до даних правовідносин приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань".

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Наразі, заявлені позивачем 3% річних за неналежне виконання грошового зобов"язання у сумі 1 477, 00 грн. є обґрунтованими та доведеними. Висновок суду про задоволення позову в цій частині є правильним.

Щодо твердження апелянта про розірвання договору, колегія суддів зазначає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між ними розрахунків за зобов"язаннями, що виникли до розірвання договору, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання цих зобов"язань.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відділу освіти Волноваської районної державної адміністрації, м.Волноваха, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 18.05.2016 року у справі №905/1568/16 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.05.2016 року у справі №905/1568/16 скасувати в частині стягнення пені у розмірі 16686,42 грн.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовбудтранс" с.Свободне, Волноваській район, Донецька область до Відділу освіти Волноваської районної державної адміністрації, м.Волноваха, Донецька область про стягнення 1 154 502,57 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 1477,00 грн., пені у розмірі 16686,42 грн. за договором на постачання теплової енергії № 34 від 15.01.2016р. задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти Волноваської районної державної адміністрації, м.Волноваха, Донецька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовбудтранс" с.Свободне, Волноваській район, Донецька область суму боргу у розмірі 1 154 502,57 грн., 3% річних у розмірі 1477,00 грн., судовий збір за подання позову у сумі 17339,69 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовбудтранс" с.Свободне, Волноваській район, Донецька область на користь Відділу освіти Волноваської районної державної адміністрації, м.Волноваха, Донецька область судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 275, 33 грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

ОСОБА_3

Надр .5 прим:1 –у справу; 1–позивачу; 1 –відповідачу; 1 –ДАГС; 1–ГС Донецької обл.