КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2016 р. Справа№ 910/2417/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін

від позивача: Недотоп М.М. - представник за дов. №57 від 30.08.2016 року;

від відповідача: Коновалов О.С. - представник за дов. б/н від 14.01.2016 року,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року

у справі № 910/2417/16 (суддя: Селівон А.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014"

про зобов'язання повернути кошти в сумі 341 698,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" (далі - відповідач) про зобов'язання повернути кошти в сумі 341 698,63 грн, а також стягнення судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3747,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку із проведенням перевірки договору про внесення змін від 29.04.2015 року до договору про депозитний вклад "Стандартний" №DU1236/2014-1 строком на 12 місяців+1день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 26.06.2014 року було виявлено, що вказаний договір є нікчемним з підстав п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки внаслідок незастосування перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою банк відмовився від власних майнових вимог, що потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів у розмірі 341 698,63 грн, у зв'язку із чим позивач просить відповідача повернути вищевказані кошти.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року у справі № 910/2417/16 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Так, скаржник вказав, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що внаслідок укладання договору про внесення змін до депозитного договору сторонами було виключено з п. 3.7 договору депозиту положення про застосування пониженої відсоткової ставки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича було прийнято до провадження.

Розгляд справи неодноразово відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу про автоматичні зміни складу колегії суддів від 13.07.2016 року, у зв'язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. у відпустці, визначено новий склад суду, головуючий суддя: Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 року прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича на справі №910/2417/16 у вищевказаному складі колегії суддів.

У судовому засіданні 13.09.2016 року представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу та судовому засіданні 13.09.2016 року представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року по справі №910/2417/16 залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

26.06.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВГФ" (вкладник) був укладений договір банківського вкладу "Стандартний" №DU1236/2014-1 строком на 12 місяців +1 день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) (далі - договір ), відповідно до умов якого вкладник передає, а банк приймає на депозитний рахунок №26156099516002 в ПАТ "Банк національний кредит" МФО 320702 кошти в сумі 2 000 000,00 грн в національній валюті на умовах цього договору.

Розділами 3 - 5 депозитного договору сторонами узгоджені порядок повернення депозиту та розрахунок процентів, права та обов'язки сторін, їх відповідальність тощо.

Відповідно до п. 7.6. договору цей договір набуває чинності з дати його підписання повноваженими представниками сторін і скріплення їх підписів печатками сторін та діє до моменту повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Вказаний договір підписано представниками сторін та засвідчено печатками банку та вкладника.

Так, укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором банківського вкладу (депозиту), який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно ст. 1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно підпункту 7.1.1. п.7.1. ст.7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. (п/п. 7.1.4. п. 7.1. ст.7 цього Закону).

Правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні, поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, ініціативній групі з проведення всеукраїнського референдуму регулюються Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 року за №1172/8493 (далі - Інструкція).

За п. 1.5. Інструкції умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору (п.1.8 Інструкції).

Згідно п. 2.4 договору грошові кошти на депозитний рахунок перераховуються з поточного рахунку вкладника. Поточний рахунок може бути відкритий як в установі банку, де розміщується депозит, так і в будь-якій іншій установі банку, або в іншому банку.

Як свідчать матеріали справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору відповідачем перераховано кошти в сумі 2000000,00 грн на депозитний рахунок №26156099516002 в ПАТ "Банк національний кредит".

Пунктом 2.2 договору визначено, що депозит розміщується на строк з 26.06.2014 року по 27.06.2015 року включно.

Факт отримання та розмір перерахованих на депозитний рахунок ПАТ "Банк національний кредит" грошових коштів сторонами не заперечувався.

При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції 27.06.2014 року між ПАТ "Банк Національний кредит" (заставодержатель) та ТОВ "ВГФ 2014" (заставодавець) було укладено договір застави майнових прав №04-1277/1-1 (далі - договір застави), за умовами якого заставодавець у якості забезпечення виконання всіх своїх зобов'язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1- 85ю/2013/2-1 від 01.06.2013 року передає заставодержателю в заставу майнові права на отримання грошових коштів в сумі 2 000 000,00 грн, включаючи сам вклад в сумі 2000 000,00 грн та нараховані проценти в розмірі 22,00% на нього, що випливають з договору про депозитний вклад «Стандартний" № DU1236/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) (в національній валюті) від 26.06.2014 року.

Згідно п. 4.1. договору застави було визначено, що цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання Заставодавцем прийнятих за Основним договором зобов'язань.

Вказаний договір підписано представниками заставодержателя та заставодавця, засвідчено печатками юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1061 Цивільного кодексу України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Відповідно до п. 2.3 договору банк сплачує вкладнику процентну ставку за користування депозитом у розмірі 22,00% річних.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що внесення/повернення грошових коштів на депозитний рахунок підтверджується випискою з депозитного рахунку, засвідченою штампом банка та підписом уповноваженого працівника банка. У виписці зазначається: найменування банка, найменування вкладника, номер депозитного рахунку, кошти, зараховані/списані на/з депозитного рахунку, залишок коштів на депозитному рахунку, а також дата зарахування та списання коштів з депозитного рахунку.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до п. 3.7 договору вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів шляхом подання заяви про дострокове розірвання договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику.

Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання дії договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладнику №26005099516001 в Банку. У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, сторонами було укладено договір про внесення змін №1 від 27.06.2014 року до договору, яким пункт 3.7 договору було викладено в наступній редакції: "вкладник має право після припинення дії договору застави майнових прав №04-1277/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014 року, звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику.

Після припинення дії договору застави майнових прав №04-1277/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014 року банк повертає суму депозиту та нарахованих відсотків протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладника № 260050995199516001/980 відкритий у ПАТ "Банк Національний Кредит", МФО 320702".

Крім того, 26.02.2015 року між ТОВ "ВГФ 2014" та ПАТ "Банк Національний Кредит" було укладено договір про розірвання договору застави майнових прав №04-1277/1-1, укладеного 27.06.2014 року, згідно п. 2 якого з моменту набрання чинності цим договором права та обов'язки сторін за договором застави припиняються, отже укладений в забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором договір застави майнових прав № 0404-1277/1-1 від 26.02.2015 року є відповідно припиненим, а ТОВ "ВГФ 2014" як вкладник в силу договору про внесення змін набув право дострокового розірвання договору про депозитний вклад.

20.04.2015 року відповідач звернувся до банку із заявою про дострокове розірвання депозитного договору, в зв'язку з чим 28.08.15 року банком були перераховані вкладнику грошові кошти в сумі 2367 671,23 грн, з яких 2 000 000,00 грн депозиту та 367671,23 грн. нарахованих відсотків, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2015 року сторонами було укладено договір про внесення змін до договору про депозитний вклад "Стандартний" №DU1236/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів), яким абзац третій п. 3.7 договору викладено в новій редакції, а саме: "у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 22,00% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

Згідно п. 7 договору про внесення змін даний договір є невід'ємною частиною договору депозиту.

За приписами п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що НБУ зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі:

1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним;

2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами НБУ;

3) невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами;

4) одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Згідно ч. 1 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання НБУ банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією ФГВФО. Так, НБУ має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо: 1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію; 2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 87 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ліквідація банку з ініціативи Національного банку України здійснюється відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається такими, що настав.

Ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та розпорядження майном банку, складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України.

При цьому процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідація банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом.

Зокрема, приписами статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Згідно ч. 1 ст. 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

У відповідності до ч. 4 вказаної статті Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 05.06.2015 року № 358 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.06.2015 року прийнято рішення №114 "Про запровадження тимчасової адміністрації", відповідно до якого в ПАТ "Банк Національний кредит" з 08.06.2015 року була запроваджена тимчасова адміністрація строком з 08.06.2015 року по 07.09.2015 року включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Національний Кредит" начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Онищука Д.В.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 126 від 03.07.2015 року здійснено заміну уповноваженої особи Фонду на провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків департаменту запровадження процедури тимчасової адміністрації Паламарчука В.В. з 03.07.2015 року.

Постановою Правління Національного Банку України № 563 від 28.08.2015 року відкликана банківська ліцензія та розпочата процедура ліквідації ПАТ "Банк Національний кредит" з 31.08.2015 року.

Відповідно до Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №159 від 28.08.2015 року та на виконання Постанови НБУ № 563 від 28.08.2015 року припинено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Національний Кредит" з 31.08.2015 року, розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Національний Кредит" та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Національний Кредит", визначені статтями 37 та 38, частинами 1 та 2 статті 48 Закону Паламарчуку Віталію Віталійовичу.

Оголошення про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації ПАТ "Банк Національний Кредит" було опубліковано в газеті "Голос України" № 162 (6166) від 03.09.2015 року.

Частинами 1, 2, 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Уповноважена особа Фонду:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, в тому числі, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п. 2 ч. 3 ст. 38 вказаного Закону).

Так, за результатами здійсненої перевірки договору про внесення змін до депозитного договору №DU1236/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 26.06.14 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк національний кредит" на адресу відповідача було направлено повідомлення №04-08/3371 від 22.12.2015 року щодо встановлення факту нікчемності правочину від 29.04.2015 року про внесення змін до договору, у зв'язку з чим виявлено, що вказаний договір є нікчемним з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України у зв'язку із незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою банк відмовився від власних майнових вимог, що потягло за собою необґрунтовану виплату грошових коштів відповідачу, а також банк звертався до ТОВ "ВГФ 2014" з проханням протягом 3 днів з дати отримання вказаного повідомлення повернути грошові кошти у розмірі 341 698,63 грн як такі, що були сплачені на виконання нікчемного правочину.

Факт направлення вказаної вимоги ТОВ "ВГФ 2014" 22.12.2015 року підтверджується копіями опису у цінний лист №0101906071259 та фіскального чеку №5218 від 22.12.2015 року (а.с. 22).

Оскільки вказана вимога про повернення грошових коштів в сумі 341 698,63 грн, яка була визначена позивачем як різниця між сумою процентів за ставкою при поверненні вкладу в кінці строку депозиту та сумою процентів за ставкою при достроковому розірванні депозитного договору, була залишена ТОВ "ВГФ 2014" без відповіді та задоволення, а вказана сума на рахунок банку не повернута, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ст.ст. 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов) (ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до п.7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Пори цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного депозитного договору та договорів про внесення змін до нього на час їх підписання та в процесі виконання з боку сторін були відсутні.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, уклавши договір про внесення змін до депозитного договору від 29.04.2015 року сторони добровільно на власний розсуд змінили пункт 3.7 такого договору, яким було встановлено нарахування та сплата процентів у випадку розірвання договору з ініціативи вкладника у розмірі 22,00 процентів річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку та встановили, що у разі припинення дії договору застави майнових прав, вкладник має право ініціювати дострокове розірвання депозитного договору, при цьому банк не здійснює перерахунок процентної ставки і повертає вкладнику всю суму депозиту та нарахованих процентів.

Так, внесенням сторонами змін до договору на підставі договору про внесення змін від 29.04.15 року положення про можливість застосування зниженої відсоткової ставки були виключені за погодженням сторін із умов договору, а саме сторонами було врегульовано право вкладника на дострокове розірвання депозитного договору та на момент виплати вкладнику депозитних коштів діяла редакція, в якій положення про можливість застосування зниженої відсоткової ставки за погодженням сторін вже були виключені.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що в договорі про внесення змін до депозитного договору від 26.06.2014 року сторони визначили викласти весь пункт 3.7 депозитного договору в іншій редакції, а не його частину на що акцентує увагу скаржник.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України, зокрема від 31.05.2016 року за №910/1335/16.

З огляду на вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що внаслідок укладання договору про внесення змін до депозитного договору сторонами було виключено з п. 3.7 договору депозиту положення про застосування пониженої відсоткової ставки.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського міста Києва від 13.04.2016 року у справі №910/2417/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року у справі №910/2417/16- залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2417/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

С.А. Гончаров