печерський районний суд міста києва

Справа № 757/29210/16-к

У Х В А Л А

Іменем України

13 вересня 2016 року року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2

особи, що звернулась із клопотанням адвоката ОСОБА_3

слідчого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про встановлення процесуальних строків, -

В С Т А Н О В И В :

Адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням, в порядку ст. 114 КПК України, про встановлення процесуальних строків у кримінальному провадженні № 42014000000000805 від 06.08.2014.

Клопотання містить наступні вимоги:

- встановити строк 24 години з моменту проголошення ухвали слідчого судді для прийняття слідчим та/або слідчими слідчої групи в кримінальному провадженні №42014000000000805 рішення про відновлення досудового розслідування;

- зобов`язати слідчого та/або слідчих слідчої групи в кримінальному провадженні №42014000000000805 відновити досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014000000000805, про що внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань протягом 24 годин з моменту проголошення ухвали слідчого судді;

- встановити строк 48 годин з моменту проголошення ухвали слідчого судді для прийняття слідчим та/або слідчими слідчої групи в кримінальному провадженні №42014000000000805 рішення про припинення розшуку ОСОБА_5 ;

- зобов`язати слідчого та/або слідчих слідчої групи в кримінальному провадженні №42014000000000805 припинити розшук ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42014000000000805, про що внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань протягом 48 годин з моменту проголошення ухвали слідчого судді;

- зобов`язати слідчого та/або слідчих слідчої групи в кримінальному провадженні №42014000000000805 повідомити Міністерство внутрішніх справ України про припинення розшуку ОСОБА_5 та вчинити усі інші необхідні дії для виключення його прізвища з бази розшуку МВС України протягом 48 годин з моменту проголошення ухвали слідчого судді;

- зобов`язати прокурора, яким здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням кримінального провадження №42014000000000805 від 14.08.2014 вчинити всі необхідні процесуальні дії та в строк 2 місяці з моменту проголошення ухвали слідчого судді прийняти рішення, передбачене п. 1 ч. 2 ст. 283 КПК України про закриття кримінального провадження відповідно до ч. 1 ст. 284 КПК України.

Під час розгляду вказаного клопотання адвокатом ОСОБА_3 подані письмові пояснення по суті справи.

В обґрунтування доводів свого клопотання, з урахуванням пояснень, адвокат ОСОБА_3 зазначив, що бездіяльність процесуальних осіб сторони обвинувачення полягає у відсутності дій щодо припинення розшуку ОСОБА_5 , оголошеного у розшук без достатніх для того підстав, що вимагає реагування з боку слідчого судді шляхом встановлення процесуальних строків для вчинення дій, пов`язаних із припиненням розшуку ОСОБА_5 та відновленням досудового розслідування у кримінальному провадженні.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав заявлене клопотання, посилаючись на доводи, що містяться в ньому, з урахуванням поданих додатково пояснень, та просив його задовольнити.

Представник Генеральної прокуратури України не визнав вимоги клопотання в частині вимог, пов`язаних із вчиненям дій щодо відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні та припинення розшуку ОСОБА_5 , зазначивши, що його було оголошено в розшук без достатніх підстав. Заперечував проти задоволення клопотання в частині вимог про зобов`язання прокурора прийняти рішення про закриття кримінального провадження, посилаючись на те, що вказана вимога не ґрунтується на нормах Кримінального процесуального кодексу України.

Вислухавши доводи особи, яка звернулася із клопотанням, дослідивши матеріали, надані адвокатом ОСОБА_3 в обґрунтування свого клопотання, заслухавши представника Генеральної прокуратури України та дослідивши надані ним матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42014000000000805, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.08.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368-2 КК України.

29.12.2014 у межах кримінального провадження № 42014000000000805 слідчим в особливо важливих справах п`ятого слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 стосовно ОСОБА_5 було складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368-2 КК України.

16.01.2015 постановою слідчого ОСОБА_5 оголошений у розшук.

Частинами 1, 2 та 6 ст. 28 КПК України передбачено що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки; розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень; розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень; проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження суд; підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 114 КПК України, для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження; будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.

Як вбачається зі змісту клопотання, предметом звернення до слідчого судді є встановлення процесуальних строків щодо припинення розшуку ОСОБА_5 , що викликане тривалою бездіяльністю органу досудового розслідування щодо вчинення такої процесуальної дії.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною 2 ст. 9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до ст. 21 КПК, України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом.

Частинами 1 та 2 ст. 283 КПК України встановлено, що особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження, а прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особи про підозру закрити кримінальне провадження або звернутися до суду з обвинувальним актом.

Частиною 2 ст. 113 КПК України визначено, що будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідними положеннями цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 281 КПК України якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме, то слідчий, прокурор оголошує його розшук.

Отже у розшук може бути оголошений лише підозрюваний, місцезнаходження якого невідоме органу досудового розслідування. Вирішення питання щодо законності оголошення ОСОБА_5 у розшук потребує дослідження фактів набуття останнім статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, а також наявності чи відсутності у органу досудового розслідування відомостей про місцезнаходження ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Таким чином, особа набуває статусу підозрюваного, зокрема, з моменту вручення їй повідомлення про підозру (вжиття заходів для вручення, якщо місцезнаходження такої особи не встановлене).

Частиною 1 ст. 276 КПК України передбачено, що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:

1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;

2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;

3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Оскільки станом на 29.12.2014 ОСОБА_5 не був затриманий на місці вчинення кримінального правопорушення та щодо нього не було обрано запобіжний захід, повідомлення про підозру могло бути складене за умови наявності у органу досудового розслідування достатніх доказів для підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення.

Між тим, дослідивши долучене до матеріалів клопотання письмове повідомлення про підозру, слідчий суддя вважає недотриманими органом досудового розслідування положень ст. ст. 277, 278 КПК України щодо змісту повідомлення про підозру, а також щодо обов`язку його належного вручення особі, відносно якої воно складене, з огляду на наступне.

Так, зі змісту означеного письмового повідомлення про підозру, ОСОБА_5 підозрюється у незаконному збагаченні одержанні службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, за відсутності ознак, зазначених в ст. 368 КК України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368-2 КК України.

Разом з цим, ст. 368-2 КК України змінювалась та викладалась в редакціях згідно із Законами № 3207-VI від 07.04.2011; №221-VII від 18.04.2013; № 222-VІІ від 18.04.2013; № 1698-VII від 14.10.2014; № 198-VІІІ від 12.02.2015; № 770-VІІІ від 10.11.2015. Отже посилання в письмовому повідомленні про підозру на норму Закону без визначення редакції, з урахуванням положень ст. 5 КК України, є некоректним та не відповідає вимогам положень ч.3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:

а) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, що знайшло своє відображення в правовій позиції, висловленій в рішенні ЄСІІЛ: Абрамян проти Росії, відповідно до якої Європейський суд з прав людини (далі Суд) зазначає, що у тексті підпункту а п. З ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі Камасінскі проти Австрії, № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту а п. З ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі Пелісьє та Сассі проти Франції [ВП], № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі Матточіа проти Італії, № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі І.Н. та інші проти Австрії, № 42780/98, п. 34).

Так, ст. 368-2 КК України в редакції, що діяла станом на час вчинення інкримінованих ОСОБА_5 діянь передбачала настання відповідальності за одержання службовою особою неправомірної вигоди, тобто грошових коштів або іншого майна, переваг, пільг, послуг, нематеріальних активів, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову.

Поточна редакція ст. 368-2 КК України передбачає відповідальність за набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів (грошові кошти або інше майно, а також доходи від них) у значному розмірі, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами.

Таким чином, кримінальний закон, що діяв станом на грудень 2013 січень 2014 передбачав настання відповідальності за одержання службовою особою грошових коштів, а кримінальний закон у поточній редакції визнає кримінально караним факт набуття спеціальним суб`єктом у власність активів, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами.

Звідси слідчий суддя доходить висновку, що законодавець значно конкретизував в бік звуження спосіб вчинення кримінального правопорушення незаконне збагачення.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість; закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі; закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Абзацами 3 4 п. 3 описової частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статті 58 Конституції України, статей 6, 81 Кримінального кодексу України (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) від 19.04.2000 № 6-рп/2000 у справі № 1-3/2000 викладено наступну правову позицію: Виходячи з того, що кримінально-правова норма складається з трьох елементів: гіпотези, що визначає умови, за яких застосовується правова норма щодо забороненої поведінки особи; диспозиції, що закріплює таку правову норму; санкції, що встановлює покарання для осіб, які порушили цю правову норму, при дослідженні питання щодо зворотної дії нової норми (закону) треба аналізувати поелементно стару і нову кримінально-правові норми.

Кримінально-правова норма має зворотну дію в часі в тій її частині, в якій вона пом`якшує або скасовує відповідальність особи. Це стосується випадків, коли в диспозиції норми зменшено коло предметів посягання; виключено із складу злочину якісь альтернативні суспільно-небезпечні наслідки; обмежено відповідальність особи шляхом конкретизації в бік звуження способу вчинення злочину; звужено зміст кваліфікуючих ознак тощо.

За таких обставин кримінальний закон має зворотну дію у часі і поширюється на діяння, що інкриміновані ОСОБА_5 . Звідси випливає, що відповідальність сказаної особи може мати місце лише у разі якщо законність підстав набуття ним у власність грошових коштів не підтверджена доказами.

Також, суд погоджується з доводами сторони захисту з приводу наявних в письмовому повідомленні про підозру суперечностей стосовно посилання на положення Закону України Про засади запобігання та протидії корупції, що також в свою чергу вказує на недотримання органом досудового розслідування вимог ст. 277 КПК України.

Одночасно, слідчий суддя звертає увагу на те, що письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368-2 КК України, було складене та підписане 29.12.2014 старшим слідчим в особливо важливих справах п`ятого слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 .

Між тим, в результаті судового розгляду встановлено, що 29.12.2014, тобто у день складання письмового повідомлення про підозру, останнє не було вручено ОСОБА_5 .

У такому випадку, згідно вимог ч. 1 ст. 278 КПК України, іншим належним способом врученням письмового повідомлення про підозру є його вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Відповідно до ст. 3 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу (статті 133 143).

Відповідно до ч. 3 ст. 135 КПК України, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повідомлення вручається під розписку дорослому члену сім і особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Згідно відомостей, що містяться в досліджених слідчим суддею матеріалах, протягом березня 2015 року орган досудового розслідування намагався вручити письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 через його захисника адвоката ОСОБА_7 , хоча згідно з ч. 3 ст. 135 КПК України, захисника не віднесено до кола осіб, яким може бути вручене повідомлення у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання.

Так, 06.03.2015 на адресу адвоката ОСОБА_7 було направлено лист за підписом слідчого Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , до якого було додано письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 , для передачі останньому.

13.03.2015 адвокат ОСОБА_7 було направлено зворотній лист слідчому, у якому містилося застереження захисника ОСОБА_5 про неприпустимість вчинення процесуальних дій у спосіб, не передбачений КПК України, та яким було повернуто слідчому ОСОБА_9 письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 .

Далі, 13.03.2015 іншим слідчим Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 на адресу адвоката ОСОБА_7 було направлено лист, у якому останньому було запропоновано з`явитися до Генеральної прокуратури України 19.03.2015 для отримання документів стосовно ОСОБА_5

20.03.2015, з`явившись за викликом до Генеральної прокуратури України, адвокатом ОСОБА_7 було повторно надано слідчому Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 та процесуальному керівнику даного кримінального провадження прокурору ОСОБА_10 письмове роз`яснення про неприпустимість обраного стороною обвинувачення способу вручення повідомлення про підозру ОСОБА_5 (зареєстроване за вхідним номером 21 від 20.03.2015).

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про недотримання органом досудового розслідування вимог ст. 278 КК України в щодо вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_5 , а відтак і вважає відсутнім в останнього належного процесуального статусу підозрюваного як учасника вказаного кримінального провадження.

Одночасно, враховуючи те, що основним завданням суду, слідчого судді при виконанні функцій судового контролю є встановлення факту, чи дійсно права і свободи людини було порушено або вони порушуються; чи було створено або створюються перешкоди для їх реалізації; чи має місце інше ущемлення прав і свобод; які перешкоди він зобов`язаний поновити або усунути для їх реалізації, слідчий суддя проаналізувавши оцінивши зміст письмового повідомлення про підозру на предмет її обґрунтованості, надходить до наступного.

Відповідно до складеного повідомлення про підозру від 29.12.2014, ОСОБА_5 інкримінується кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368-2 КК України на тій підставі, що протягом грудня 2013 січня 2014 років на банківські рахунки іноземних компаній Brociti Investments Limited та Burisma Holdings Limited (акціонером яких є ОСОБА_5 ) надійшли грошові кошти на загальну суму 279 275 000,00 грн. Посилаючись на те, що вказані кошти не забезпечені еквівалентом витраченого ним особисто, як державною публічною особою, робочого часу на виконання службових повноважень заступника Секретаря РНБО України та зайняття іншими дозволеними видами діяльності, сторона обвинувачення кваліфікує такі дії як ознаки незаконного збагачення.

Однак таке твердження сторони обвинувачення не кореспондується з нормами КК України та з рішенням КСУ від 13.03.2012, у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини першої статті 7, пункту 2 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про засади запооігання і протидії корупції, відповідно до якого особи, уповноважені на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, як і інші фізичні та юридичні особи, мають право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, у тому числі з метою набуття та реалізації корпоративних прав.

Так, судовим розглядом встановлено, що право на частку в акціонерному капіталі компанії Brociti Investments Limited ОСОБА_5 придбав у 2012 році на підставі Індивідуальної ліцензії Національного банку України №109 від 25.06.2012 на здійснення інвестиції за кордон.

Того ж року, на підставі Індивідуальної ліцензії Національного банку України №199 від 01.11.2012, ОСОБА_11 інвестував власні кошти на збільшення акціонерного капіталу зазначеної компанії.

Таким чином, корпоративні права стосовно компанії Brociti Investments Limited виникли у ОСОБА_5 задовго до обіймання ним посади заступника Секретаря РНБО України, і згідно з зазначеним Рішенням Конституційного Суду України не містять в собі ознак порушення законодавства про протидію та запобігання корупції.

Грошові кошти в сумі 35 000 000 доларів США, які надійшли на рахунок Компанії Brociti Investments Limited, були отримані в результаті продажу активів, які належали Компанії на праві власності, згідно з Договором від 11.12.2013, укладеним між Компанією Brociti Investments Limited та Компанією Ciprato Alliance Limited про продаж корпоративних прав емітента Компанії Season Limited.

Зазначена обставина підтверджує, що отримані Компанією кошти не пов`язані з діяльністю ОСОБА_5 на посаді заступника Секретаря РНБО України, оскільки продані активи Компанії перебували у її власності, а рішення про їх продаж жодним чином не обумовлюються посадою ОСОБА_5 .

Будь-яких даних, які б спростовували вказані обставини, стороною обвинувачення в судовому засіданні не надано, а відтак слідчий суддя надходить до висновку про правомірність перебування особи, в інтересах якої подано клопотання, в складі акціонерів комерційних структур та здійснень інвестицій за кордон.

Також слідчим суддею досліджено Довідки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві за № 232/17-01/24227104810 від 30.06.2015 та за № 305/17-01/2427104810 від 17.09.2015, які були складені на підставі відповідних постанов Генеральної прокуратури України про призначення перевірок з питань дотримання ОСОБА_5 вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за загальний період з 01.01.2002 по 31.12.2014.

В результаті проведеної перевірки ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві встановлено, що вищезазначені грошові кошти, які надійшли на рахунок Компанії Brociti Investments Limited, були отримані від Компанії Ciprato Alliance Limited за Договором про продаж корпоративних прав емітента Компанії Season Limited від 11.12.2013 і вони не можуть визначатися ДПІ у Шевченківському районі у м. Києві, як оподатковуваний дохід, отриманий ОСОБА_5 .

Окрім цього, вказаною перевіркою встановлено, що кошти, які отримав особисто ОСОБА_5 від Компанії Brociti Investments Limited були виплачені в інших сумах та в інший період часу, а саме: 22.11.2013 3 млн. доларів США (дивіденди за 2012 рік); 27.12.2013 2,1 млн. доларів США (кредитні кошти) та 24.02.2014 10 млн. доларів (дивіденди за 2013 рік).

Вказані кошти задекларовані ОСОБА_5 у відповідності до вимог чинного законодавства України і за отриманий дохід ним було сплачено податок з доходів фізичних осіб: з доходів, отриманих у 2013 році у розмірі 1 198 950,00 грн., з доходів, отриманих у 2014 році 4 518 850,00 грн.

Таким чином, кошти, які отримані ОСОБА_5 на його власний банківський рахунок від компанії Brociti Investments Limited у період з 27.12.2013 по 25.03.2014, є нічим іншим, як виплата дивідендів акціонеру ОСОБА_5 , та не містять в собі ознак протиправного набуття.

Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що відомості до ЄРДР про кримінальне провадження було внесено 05.08.2014 року на підставі запиту Служби по боротьбі з фінансовими махінаціями в особливо великих розмірах Об`єднаного королівства Великобританії, яке за цими ж фактами ініціювало судовий розгляд у Центральному кримінальному суді Королівських Судів Справедливості Об`єднаного Королівства Великобританії стосовно накладення арешту на банківські рахунки Компанії Brociti Investments Limited та Компанії Burisma Holdings Limited, у зв`язку зі звинуваченням ОСОБА_5 у легалізації (відмиванні) грошових коштів.

Однак, рішенням Центрального кримінального суду Королівських Судів Справедливості Об`єднаного Королівства Великобританії від 20.01.2015 року, було повністю спростовані всі звинувачення щодо ОСОБА_5 стосовно подій, що розслідуються у межах даного кримінального провадження в Україні, вказано, що гроші отримані із законних джерел і не мають ознак корупційного діяння, а тому арешт на рахунки вказаних компаній було знято, що також в свою чергу не заперечувалось в судовому засіданні стороною обвинувачення.

Необхідність встановлення у даному кримінальному провадженні процесуальних строків слідчим суддею випливає також із наступного.

Оцінюючи доводи особи, яка подала клопотання, стосовно недотримання органом досудового розслідування розумних строків проведення досудового розслідування кримінального провадження № 42014000000000805 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, слідчий суддя звертає увагу на наступні обставини.

Так, з долученого до матеріалів справи витягу з ЄРДР, відомості щодо можливого вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368-2 КК України внесені 06.08.2014. При цьому, згідно фабули кримінального правопорушення, внесеного до ЄРДР, відомості внесені таким чином, що навіть в сторонньої особи не може виникнути розумного сумніву про наявність підозр щодо можливого вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду початком кримінального переслідування особи вважається не тільки момент формального повідомлення про підозру, а й момент коли стало відомо, що органи державної влади сприймають особу як підозрюваного, навіть якщо офіційного повідомлення про підозру не було.

Так у справі Меріт проти України (заява N9 66561/01, рішення від 30.03.2004, п. 70), як і в низці інших Європейський суд зазначив, що Суд знаходить, що обґрунтування, надане Урядом в оцінці тривалості провадження, не відповідає прецедентиій практиці Суду (див. Kudla v. Poland [GС], nо. 30210/96, § 124, ЕСНR 2000-ХІ). Він нагадує, що у кримінальних справах розумний строк, передбачений статтею 6 § 1 Конвенції, починається з того часу, коли особі було пред`явлено обвинувачення; це може статись як до моменту розгляду справи в суді (див., для прикладу, вищезгадану справу Deweer v.Belgium, judgement, р. 22, § 42), так і з дня арешту, дня, коли відповідна особа була офіційно повідомлена, що проти неї висунуте обвинувачення у справі, або з дня, коли було розпочато попереднє слідство (досудове розслідування).

Таким чином, слідчий суддя погоджується з твердженням сторони захисту щодо недотримання стороною обвинувачення граничних строків проведення досудового розслідування та вважає порушеним право сторони захисту на справедливий розгляд справи в розумні строки без необґрунтованих затримок, визначене ст. ст. 9, 21, 113, 283 КПК України.

Одночасно, з аналогічних мотивів, слідчий суддя вважає такими, що сплинули можливі граничні строки досудового розслідування даного кримінального провадження, визначені ст. 219 КПК України, що в свою чергу вказує на необґрунтоване та продовжуване здійснення розшуку ОСОБА_5 , в тому числі й з огляду на наявні в сторони обвинувачення відомості щодо місцеперебування останнього, відмову суду в наданні дозволу на затримання ОСОБА_5 з метою його приводу для застосування запобіжного заходу.

За вказаних обставин, слідчий суддя вважає за необхідне звернути увагу на необхідність вчинення у згадуваному кримінальному провадженні дій, визначених ст. 283 КПК України.

Слідчим суддею встановлено, що з моменту складення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 29.12.2014 минуло понад 20 (двадцять) місяців, проте під час досудового розслідування процесуальний строк його здійснення неодноразово зупинявся, внаслідок відповідних постанов слідчого (прокурора) від 21.02.2015, 06.04.2015, 18.08.2015, 22.10.2015, 15.08.2016.

Особа, яка звернулася із клопотанням, вказала на безпідставність зазначених процесуальних рішень про зупинення досудового розслідування, які, на його думку, містять ознаки невиправданої затримки з боку сторони обвинувачення.

Так, досліджуючи обставини, за якими 18.08.2015 було зупинене досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000805, слідчим суддею встановлено, що підставою для зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні стала необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва на території Швейцарської Конфедерації та Сполученого королівства Великобританії та Північної Ірландії.

Згідно з матеріалами даного провадження, Генеральна прокуратура України в межах кримінального провадження № 42014000000000805 направила запити про надання міжнародної правової допомоги до компетентних органів вказаних держав задовго до винесення постанови про зупинення досудового розслідування від 18.08.2015, а саме: 30.01.2015 до компетентних органів Сполученого королівства Великобританії та Північної Ірландії та 21.02.2015 до компетентних органів Швейцарської Конфедерації. Обидва зазначені запити Генеральної прокуратури України від 30.01.2015 та від 20.02.2015 пов`язані з необхідністю розкриття банківської таємниці та не були виконані компетентними органами зазначених держав через відсутність відповідних судових дозволів на розкриття банківської таємниці.

Проте, з цих підстав досудове розслідування неодноразово зупинялось протягом 2015 року відповідними постановами слідчого (прокурора) від 21.02.2015, 06.04.2015, 18.08.2015, 22.10.2015, 15.08.2016.

Слідчим суддею встановлено, що лише у серпні 2015 орган досудового розслідування в особі слідчого Генеральної прокуратури України звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотаннями про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять банківську таємницю.

Відповідно до двох ухвал слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.08.2015 (судові справи №№ 757/27701/15-к та 757/27704/15-к) зазначені клопотання були задоволені, вирішено розкрити банківську таємницю та надано тимчасовий доступ до запитуваних документів, що знаходяться у банківських установах на території Швейцарської Конфедерації та Сполученого королівства Великобританії та Північної Ірландії.

Вказаними ухвалами визначено строк їх дії у межах 30 днів з моменту оголошення, тобто до 06.09.2015.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У п. 95 Рішення ЄСПЛ у справі Нахманович проти Російської Федерації від 02.03.2006, заява № 55669/00, зазначено, що одним із критеріїв, який оцінюється при перевірці розумності тривалості провадження є поведінка компетентних органів влади.

Згідно пунктів 70, 75 та 76 Рішення ЄСПЛ у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заява № 66561/01, невиправдане зупинення строків досудового розслідування кримінального провадження не відповідає вимозі розумного строку, закріпленого у статті 6 Конвенції.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що неодноразове зупинення на тривалий строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000805 не відповідає обставинам, за яких воно було зупинено, та свідчить про невиправдану затримку з боку сторони обвинувачення щодо здійснення досудового розслідування.

Враховуючи факт вказаних невиправданих затримок досудового розслідування та безпідставне перебування ОСОБА_5 у розшуку понад 17 (сімнадцять) місяців, слідчий суддя доходить висновку про необхідність встановлення процесуальних строків для органу досудового розслідування.

За таких обставин, враховуючи відсутність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 , недотримання процесуального порядку вручення вказаній особі письмового повідомлення про підозру, наявність достатніх даних, що підтверджують законність джерел отримання ОСОБА_5 грошових коштів, численні випадки невиправданого та тривалого за часом зволікання здійснення досудового розслідування, ухилення від виконання процесуальних вимог з боку сторони обвинувачення щодо припинення розшуку ОСОБА_5 , слідчий суддя визнає клопотання адвоката ОСОБА_3 обґрунтованим в частині необхідності встановлення процесуальних строків.

Разом із тим слідчий суддя не уповноважений зобов`язувати органи досудового розслідування вчиняти ті чи інші дії, оскільки прийняття цілого ряду процесуальних рішень віднесене до виключної компетенції слідчого, прокурора.

Відтак, в цій частині у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 має бути відмовлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 8, 9, 28, 110, 114, 280, 281 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про встановлення процесуальних строків задовольнити частково.

Встановити розумний строк для прийняття слідчим та/або слідчими слідчої групи в кримінальному провадженні №42014000000000805 законного та неупередженого рішення про відновлення досудового розслідування, з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.

Встановити розумний строк для прийняття слідчим та/або слідчими слідчої групи в кримінальному провадженні №42014000000000805 законного та неупередженого рішення щодо припинення розшуку ОСОБА_5 , з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.

В іншій частині вимоги клопотання залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1