АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/19354/16-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Рибак М.А.

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/11237/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2016 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Пікуль А.А.

- Усика Г.І.

при секретарі - Сімаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» Мануілової Яни Ігорівни на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення боргу по виплаті дивідендів,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення боргу по виплаті дивідендів задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь ОСОБА_5 заборгованість по виплаті суми дивідендів в сумі 1 589 297,09 грн., 401 881,20 грн. інфляційних втрат та 58 912,85 грн. трьох відсотків річних.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь ОСОБА_5 судові витрат в розмірі 6 284,03 грн..

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» Мануілова Яна Ігорівна подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства, при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи, а висновки суду обставинам справи не відповідають. При вирішенні спору суд не врахував, що право на звернення до суду з позовом про стягнення боргу по дивідендам має лише акціонер товариства, в той час як доказів того, що у власності ОСОБА_5 перебувають акції Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», матеріали справи не містять. Станом на облікову дату виплати дивідендів позивач не мав на них права, так як не був акціонером відповідача. Поза увагою суду залишилося те, що доходи від акцій не підлягають індексації, що прямо встановлено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078. При визначенні розміру дивідендів, що підлягають стягненню, судом першої інстанції не було застосовано положення Конвенції про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал, якою визначено порядок оподаткування дивідендів. При визначенні суми стягнення також не було враховано, що з неї підлягає утриманню 1,5 % військового збору, що, в свою чергу, призводить до зменшення нарахованих сум трьох відсотків річних і інфляційних втрат.

В судовому засіданні представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» Мануілова ЯнаІгорівна повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представники позивача ОСОБА_5 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проти апеляційної скарги заперечували, вважали доводи скарги безпідставними.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 жовтня 2014 року відбулися позачергові загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА», які оформлені протоколом № 22 від 10 жовтня 2014 року.

На даних зборах було прийнято ряд рішень, а саме: затверджено наступний порядок розподілу прибутку товариства за 2011 рік у розмірі 181892000,00 грн.: 2181612957,30 грн., що складає 99,99 % чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 40,23 грн. Решту чистого прибутку направити на розвиток товариства. Виплату дивідендів встановити у строк з 20.10.2014 року по 10.04.2015 року. Затверджено наступний порядок розподілу прибутку товариства за 2012 рік у розмірі 428110724,00 грн.: 1427836668,30 грн., що складає 99,98 % чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 26,33 грн. Решту чистого прибутку направити на розвиток товариства. Виплату дивідендів встановити у строк з 20.10.2014 року по 10.04.2015 року. Також затверджено наступний порядку розподілу прибутку товариства за 2013 рік у розмірі 189886355,00 грн.: 189799785,00 грн., що складає 99,95 % чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 3,50 грн. Решту чистого прибутку направити на розвиток товариства. Виплату дивідендів встановити у строк з 20.10.2014 року по 10.04.2015 року.

Станом на 20.10.2014 року власником 389802 простих іменних акцій у бездокументарній формі ВАТ «УКРНАФТА» був The Bank of New York Mellon.

21.04.2016 року між The Bank of New York Mellon та ОСОБА_5 було укладено договір про відступлення права вимоги.

За умовами п. 1.1. договору відчужувач The Bank of New York Mellon відступає набувачу ОСОБА_5, а ОСОБА_5 набуває право грошової вимоги до УКРНАФТА на частину дивідендів відчужувача пропорційно кількості АДР Набувача, яка складає узгоджену суму в 1869761,28 грн., а саме: щодо дивідендів за 2011 рік - 1073658,24 грн.; щодо дивідендів за 2012 рік - 702695,04 грн.; щодо дивідендів за 2013 рік - 93408,00 грн..

Право грошової вимоги на відступлені дивіденди переходить від відчужувача до набувача з моменту підписання сторонами цього договору та з цього моменту набувач вправі вимагати від УКРНАФТА виплатити йому заборгованості по відступлених дивідендах та інших передбачених законодавством України платежів, пов'язаних з простроченням виплати відступлених дивідендів.

05 травня 2016 року ОСОБА_5 направив ПАТ «УКРНАФТА» повідомлення про зміну кредитора у зобов'язанні та вимогу про виплату заборгованості по дивідендах.

Звертаючись до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення боргу по виплаті дивідендів, ОСОБА_5 посилався на те, що відповідач в добровільному порядку виплату дивідендів не провів, а тому вказана сума боргу і нараховані на неї три відсотки річних і інфляційні втрати підлягають стягненню в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 частково та, стягуючи з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь позивача дивіденди в розмірі 1 589 297,09 грн., з вирахуванням податку на репатріацію за ставкою 15 %, суд першої інстанції виходив з того, що позивач набув право на їх отримання на підставі договору про відступлення права вимоги від 21.04.2016 року, проте вказана сума виплачена позивачу не була, а тому підлягає стягненню з відповідача, як з боржника.

Позивач ОСОБА_5 рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2016 року не оскаржував, а тому, колегія суддів перевіряє правильність висновків суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» Мануілової Яни Ігорівни.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_5 права на стягнення заборгованості по дивідендам від Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» за 2011 - 2013 роки, вважає, що такий висновок відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги його правильність не спростовують, з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 152 Цивільного кодексу України акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування.

Статтею 116 ЦК України визначено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Згідно із статтею 25 Закону України «Про акціонерні товариства», кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування. Акціонери-власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.

В статі 30 даного закону визначено, що дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів, відповідно до закону. Рішення про виплату дивідендів у розмірі більше 30 відсотків за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.

Оскільки з досліджених судом доказів достовірно встановлено, що The Bank of New York Mellon станом на дату прийняття позачерговими загальними зборами акціонерів рішення про здійснення виплати дивідендів за 2011 - 2013 роки був власником 389802 простих іменних акцій у бездокументарній формі ВАТ «УКРНАФТА», суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що між відповідачем Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» та The Bank of New York Mellon існувало фінансове зобов'язання по виплаті доходу від акцій - дивідендів за 2011 - 2013 роки.

Статтею 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.ст. 514, 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так як судом було встановлено, що між The Bank of New York Mellon та ОСОБА_5 було укладено договір, за яким відступлено право вимоги щодо отримання частини дивідендів від Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» за 2011- 2013 роки на суму 1 869 761,28 грн., суд першої інстанції правильно встановив, що позивач набув прав кредитора у правовідносинах з відповідачем щодо стягнення невиплачених сум дивідендів, а тому вказані дивіденди підлягають стягненню в судовому порядку на користь ОСОБА_5.

Разом з тим, дійшовши вірного висновку по те, що позивач ОСОБА_5 має передбачене законом право на отримання від відповідача невиплачених сум дивідендів, суд першої інстанції не врахував положення Податкового кодексу України в частині щодо оподаткування доходу від акцій за ставкою 1,5 % військового збору, та не застосував дані положення, що призвело до неправильного визначення суми, що підлягає стягненню.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» зобов'язане виплатити ОСОБА_5 дивіденди на загальну суму 1 869 761,28 грн..

Вказана сума підлягає оподаткуванню в порядку та за ставками, що визначені податковим законодавством України, а тому, судом першої інстанції було зменшено цю суму на розмір податку на репатріацію за ставкою 15 % до 1 589 297,09 грн..

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31 липня 2014 року, який набув чинності 03 серпня 2014 року, було внесено зміни до Податкового кодексу України та доповнено підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" пунктом 16 -1.

Відповідно до даного підпункту, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Згідно підпункту 1.1. пункту 16-1, платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Підпункт 162.1.2 пункту 162.1 визначає, що платниками податку є, зокрема, фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, сума дивідендів, яка підлягає стягненню, повинна бути зменшена також на суму військового збору, обрахованого за ставкою 1,5 %, та становить 1 561 250,67 грн. і доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

З урахуванням вказаного, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь ОСОБА_5 заборгованості по виплаті дивідендів в сумі 1 589 297,09 грн. необхідно змінити та стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь ОСОБА_5 заборгованість по виплаті суми дивідендів в розмірі 1 561 250,67 грн., яка обчислена з урахуванням оподаткування військовим збором за ставкою 1,5 %.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.2 договору про відступлення права вимоги від 21.04.2016 року, сторони погодили, що разом з правом грошової вимоги на відступлені дивіденди до набувача переходить право вимагати від Укрнафта сплати суми боргу за відступленими дивідендами з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних за весь час прострочення, інших збитків, завданих простроченням виплати відступлених дивідендів, будь-яких процентів чи інших вимог, пов'язаних із відступленими дивідендами, передбачених законодавством України.

Згідно п. 1.3 договору, право грошової вимоги на відступлені дивіденди переходить від відчужувача до набувача з моменту підписання сторонами цього договору та з цього моменту набувач вправі вимагати від Укрнафти виплати йому заборгованості по відступлених дивідендах, інших передбачених законодавством України платежів, пов'язаних з простроченням виплати відступлених дивідендів.

Так як судом було достовірно встановлено, що відповідач Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» прострочив виконання грошового зобов'язання по сплаті ОСОБА_5 дивідендів на суму 1 561 250,67 грн., позивач, в силу ст.625 ЦК України, має право на стягнення трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат.

Згідно дослідженого та перевіреного в судовому засіданні розрахунку, здійсненого позивачем, період прострочення виплати дивідендів ОСОБА_5 становить 451 день.

Обґрунтованих заперечень відповідача щодо неправильності визначеного позивачем періоду прострочення матеріали справи не містять.

За таких обставин, з урахуванням того, що прострочена сума грошового зобов'язання була зменшена на розмір оподаткування військовим збором та становить 1 561 250,67 грн., нараховані на дану суму інфляційні втрати та три відсотки річних також підлягають зменшенню та будуть становити 390 877,10 грн. і 57 873,21 грн. відповідно.

З урахуванням вказаного, доводи апеляційної скарги щодо необхідності зменшення сум інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних є обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь ОСОБА_5 інфляційних втрат в сумі 401 881,20 грн. та трьох відсотків річних в сумі 58 912,85 грн. підлягає зміні шляхом стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Лукиа Ріналдо Падуллі інфляційних втрат в розмірі 390 877,10 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 57 873,21 грн., виходячи з розрахунку, вчиненого на суму заборгованості по фінансовому зобов'язанню, зменшену на суму оподаткування військовим збором.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 не є акціонером Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», а тому не має права на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по дивідендам правильність висновків суду не спростовую, з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» та акціонером товариства The Bank of New York Mellon існували зобов'язання по виплаті дивідендів за 2011 - 2013 роки, у відповідності до рішення позачергових загальних зборів акціонерів від 10 жовтня 2014 року.

Таким чином, після прийняття зборами акціонерів відповідного рішення про виплату доходу з акцій у визначених сумах та у визначені строки, особисте немайнове право акціонера на отримання дивідендів трансформувалося в грошове зобов'язання по отриманню від компанії певної грошової суми.

Вказане зобов'язання Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» у визначений зборами строк - по 10 квітня 2015 року, виконано не було.

Укладаючи договір про відступленні права вимоги з The Bank of New York Mellon, ОСОБА_5 набув права кредитора за зобов'язанням по отриманню грошової суми на загальну суму 1 869 761,28 грн., а не особисті немайнові прав акціонера на отримання дивідендів, як про те безпідставно зазначає апелянт.

Крім того, частиною 3 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відомостей щодо того, що будь - якими договірними чи законодавчими нормами прямо заборонено заміна кредитора в грошовому зобов'язанню, яке виникло у зв'язку з невиплатою встановлених сум дивідендів, апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, доводи щодо відсутності у ОСОБА_5 права на звернення до суду з вимогами про стягнення сум дивідендів не ґрунтуються на положеннях закону.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що дохід позивача від дивідендів не підлягає індексації відповідно до норм Порядку проведення індексації грошових доходів населення , виходячи з наступного.

Так, Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року, визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Для цілей даного Закону під індексацією грошових доходів населення розуміється встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1).

Разом з тим, з сукупного аналізу змісту ст. 625 ЦК України вбачається, що нарахування інфляційних витрат на суму боргу виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Таким чином, правова природа правовідносин, які регулюються Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» і постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» є відмінною від правової природи інфляційних нарахувань, які здійснюються у відповідності до ст. 625 ЦК України за прострочення виконання боржником свого зобов'язання.

Не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і доводи апеляційної скарги про те, що при визначенні належної до стягнення суми суд першої інстанції не врахував положення Конвенції про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал, укладеної Урядом України та Швейцарською Федеральною Радою від 30 жовтня 2010 року, з огляду на таке.

Положеннями даної Конвенції, стороною якої є Україна, встановлено, що дохід від дивідендів може оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, але цей податок не повинен перевищувати встановлених конвенцією розмірів.

Виходячи з обставин даної справи та вказаних в конвенції ставок, податок, що підлягає стягненню, не може перевищувати 15 відсотків загальної суми дивідендів.

Стаття 141.4.1. Податкового кодексу України визначає, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є, зокрема, дивіденди, які сплачуються резидентом.

Пунктом 141.4.2 встановлено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Таким чином, встановлена національним законодавством ставка оподаткування доходу від отримання дивідендів не перевищує ставку, що встановлена міжнародним договором, учасником якого є Україна, а тому застосування ставки податку в розмірі 15% на підставі положень національного законодавства не суперечить нормам Конвенції про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал укладеної Урядом України та Швейцарською Федеральною Радою від 30 жовтня 2010 року.

Інші доводи апеляційної скарги в частині, що стосуються наявності у позивача ОСОБА_5 права на стягнення дивідендів, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, правильність висновків суду першої інстанції про стягнення дивідендів та передбачених ст. 625 ЦК України нарахувань також не спростовують.

За таких обставин, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» Мануілової Яни Ігорівни в частині щодо зменшення належної до стягнення суми дивідендів на суму оподаткування військовим збором та зменшення розміру інфляційних втрат і трьох відсотків річних, а тому рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2016 року про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь ОСОБА_5 заборгованості по виплаті суми дивідендів в сумі 1 589 297,09 грн., інфляційних втрат в розмірі 401 881,20 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 58 912,85 грн. необхідно змінити і стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь ОСОБА_5 заборгованість по виплаті дивідендів в сумі 1 561 250,67 грн., інфляційних втрат в розмірі 390 877,10 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 57 873,21 грн.. В решті рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2016 року підлягає залишенню без змін.

Оскільки судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» Мануілової ЯниІгорівни задоволено частково та змінено рішення суду першої інстанції в частині визначення розмірів належних до стягнення сум, вирішенню також підлягає питання про розподіл судових витрат.

Згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частина 1 даної статті передбачає, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За таких обставин, враховуючи, що належні до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь ОСОБА_5 суми стягнення були зменшені, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, обрахований пропорційно до частини задоволених позовних вимог, в розмірі 6116,95 грн..

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» Мануілової Яни Ігорівни задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2016 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь ОСОБА_5 заборгованості по виплаті суми дивідендів в розмірі 1 589 297,09 грн., інфляційних втрат в розмірі 401 881,20 грн., трьох відсотків річних в розмірі 58 912,85 грн. та судового збору в розмірі 6284,03 грн. - змінити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (код ЄДРПОУ 00125390) на користь ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) заборгованість по виплаті суми дивідендів в розмірі 1 561 250,67 грн., інфляційні втрати в розмірі 390 877,10 грн., три відсотки річних в розмірі 57 873,21 грн. та судовий збір в розмірі 6116,95 грн..

В решті рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: