УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_________________________________________

______________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" вересня 2016 р. Справа № 927/1171/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

за участю секретаря судового засідання Зарудяного А.В.

за участю представників сторін:

- від позивача 1: не прибув

- від позивача 2: не прибув

- від відповідача 1: ОСОБА_1 - представник за дов. б/н від 05.12.2014

- від відповідача 2): не прибув

- прокурор: Слівінський О.О. - службове посвідчення №031537 від 23.01.2015

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України (м. Київ) та Державного підприємства «Українські лікарські трави» (м. Київ)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лікарські рослини" (м. Житомир)

2) Державного підприємства "Семенівське" (с. Прогрес, Семенівський район, Чернігівська область)

про про визнання договорів недійсними

Заступником прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики і продовольства України, Державного підприємства "Українські лікарські трави" подано до господарського суду Чернігівської області позов до ТОВ "Українські лікарські рослини" і Державного підприємства "Семенівське" про визнання недійсними договорів про надання послуг від 09.10.2012 №1, від 01.11.2012 №12, від 22.04.2013 №2, від 22.04.2013 №4, від 22.04.2013 №5, від 22.04.2013 №6, від 22.04.2013 №7, укладених відповідачами.

Позовні вимоги обґрунтовані недотриманням сторонами вимог ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України під час вчинення правочину.

Ухвалою від 02.09.2015 господарським судом Чернігівської області порушено провадження у справі № 927/1171/15.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 24.09.2015 направлено вказану справу за підсудністю до господарського суду Житомирської області.

Ухвалою від 02.10.2015 господарський суд Житомирської області прийняв справу до провадження, призначив засідання суду; витребував від сторін необхідні документи.

Ухвалою від 16.12.2015 господарський суд призначив у справі судову земельно - технічну експертизу, проведення якої доручив судовому експерту ОСОБА_2

Ухвалою від 12.01.2016 господарський суд замінив судового експерта у справі; проведення судової земельно - технічної експертизи доручив судовому експерту ОСОБА_3 (Свідоцтво № 1623 від 22.03.2013 про присвоєння кваліфікації судового експерта з правом проведення земельно - технічної експертизи) та зазначив про направлення на дослідження матеріали справи.

23.08.2016 до господарського суду від судового експерта ОСОБА_3 надійшов лист від 19.08.2016, вих. №571/305 про залишення ухвали господарського від 12.01.2016 про призначення земельно-технічної експертизи без виконання, так як позивачем не здійснено оплату її вартості у зв"язку з накладенням арешту на кошти підприємства в банківських установах.

Ухвалою від 23.08.2016 господарський суд поновив провадження у справі, призначив засідання суду.

В засіданні суду прокурор позовні вимоги підтримав в повному об'ємі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача - 1 в засіданні суду позовні вимоги не визнала з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 27.10.2016 (а. с. 41- 45, т. 2); зазначила, що відповідно до Аудиторського звіту за результатами проведення позапланового аудиту відповідності діяльності державного підприємства "Укрліктрави", від 27.02.2015 №24-17/4, виконаного Управлінням внутрішнього аудиту Міністерства аграрної політики та продовольства України, заборгованість відповідача-2 перед відповідачем -1 була скоригована з врахуванням вказаного Аудиторського звіту; для надання позивачу послуг укладено договори з третіми особами, що підтверджуються актами приймання - передачі послуг, та розрахунки по яких здійснені в повному обсязі.

Позивачі -1,2 та відповідач -2 уповноважених представників в судове засідання не направили, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника відповідача - 2, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.05.2011 №424-р «Про реорганізацію державних підприємств (а. с. 20, т. 1), діяльність яких пов'язана з виробництвом лікарської сировини» та наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.07.2011 № 343 «Про реорганізацію державних підприємств (а. с. 21,22, т. 1), діяльність яких пов'язана з виробництвом лікарської сировини» Державне підприємство «Семенівське» реорганізовано шляхом приєднання до Державного підприємства «Укрліктрави».

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські лікарські рослини" (відповідач -1, виконавець) і Державним підприємством «Семенівське» (відповідач-2, замовник) укладено договори про надання послуг з обробки грунту - оранки, дискування, розкидування добрив, посіву соняшника з додаванням добрив, посіву кукурудзи з додаванням добрив, обприскування посівів, а саме: від 09.10.2012 №1, від 01.11.2012 №12, від 22.04.2013 №2, від 22.04.2013 №4, від 22.04.2013 №5, від 22.04.2013 №6, від 22.04.2013 №7 (а. с. 24-46, т. 1).

Так, у п.3.1 вказаних договорів зазначено, що загальна вартість послуг становить:

- за договором про надання послуг від 09.10.2012 №1 - в сумі 228708,00 грн.;

- за договором про надання послуг від 01.11.2012 №12 - в сумі 113 400 грн.;

- за договором про надання послуг від 22.04.2013 №2 - в сумі 237 330,00 грн.;

- за договором про надання послуг від 22.04.2013 №4 - в сумі 355 515,00 грн.;

- за договором про надання послуг від 22.04.2013 №5 - в сумі 566 115,00 грн.;

- за договором про надання послуг від 22.04.2013 №6 - в сумі 965 400,00 грн.;

- за договором про надання послуг від 22.04.2013 №7 - в сумі 365 895,00 грн.

Відповідно до п. 5.2 зазначених договорів термін їх дії починається з моменту підписання і діє до повного виконання своїх зобов"язань.

В подальшому, 08.07.2013 між ДП "Укрліктрави", ДП "Семенівське" та ТОВ "Українські лікарські рослини" укладено договори про переведення боргу а саме: №№ 4, 4/1, 4/2, 4/3, 4/4, 4/5, 4/6 та 4/7, відповідно до яких борги по укладених договорах з надання послуг з ДП «Семенівське» приймало на себе ДП «Укрліктрави» (а.с.90-97,т.1).

Таким чином, Державне підприємство "Семенівське" за вказаними договорами переведення боргу передало Державному підприємству "Укрліктрави" свої невиконані зобов"язання на загальну суму 2877258,901 грн.

Так, рішенням господарського суду м. Києва від 30.03.2015 у справі №910/27650/14 позовні вимоги ТОВ "Українські лікарські рослини" до ДП "Укрліктрави" задоволено повністю (а. с. 145 -150, т. 1). Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 змінено рішення господарського суду м. Києва від 30.03.2015 та прийнято нове рішення яким, стягнуто з ДП "Укрліктрави" на користь ТОВ "Українські лікарські рослини" 2603245,00 грн основного боргу. В частині зустрічного позову про визнання недійсними частини договорів про надання послуг в частині встановлення ціни та договорів про переведення боргу недійсними, залишене без змін (а. с.110 - 118, т. 2). Так, постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 у вказаній справі встановлено, що ДП «Семенівське» прийнято роботи за такими договорами:

- №12 від 01.11.2012 - за актом приймання-передачі послуг з обробітку ґрунту від 14.11.2012 (а. с. 57, т. 2);

- №2 від 22.04.2013 по акту приймання-передачі послуг з дискування грунту на площі 344 га від 30.04.2013 (а. с. 56, т. 2);

- №4 від 22.04.2013 - за актом приймання-передачі послуг з розкидання добрив на площі 519 га від 20.05.2013 (а. с. 55, т. 2);

- №5 від 22.04.2013 - за актом приймання-передачі послуг з посіву соняшника з додаванням добрив на площі 219 га від 20.05.2013 (а. с. 54, т. 2);

- №7 від 22.04.2013 - за актом приймання-передачі послуг з обприскування посівів на площі 519 га від 25.06.2013 (а. с. 53, т. 2).

Також у вказаній постанові апеляційної інстанції зазначено про наявність акту приймання - передачі від 20.05.2013 згідно з договором №6 (а. с. 112, т. 2).

Крім того, в матеріалах справи №927/1171/15 є підписані сторонами такі акти надання послуг: №7 від 25.06.2013, №5 від 20.05.2013, №4 від 20.05.2013, №3 від 20.05.2013,№2 від 20.05.2013,№1 від 30.04.2013, №3 від 14.11.2012 та №2 від 31.10.2012 (а. с. 58 - 68, т.2).

Тобто, з наданих документів вбачається, що ТОВ "Українські лікарські рослини" виконало свої зобов"язання по вищевказаним договорам в повному обсязі.

Одночасно , слід зазначити, що рішенням господарського суду м. Києва у справі №910/14777/15 від 15.07.2015, яким відмовлено Державному підприємству "Укрліктрави" у задоволенні позову до ТОВ "Українські лікарські рослини" про визнання договорів про переведення боргів недійсними (а. с. 89-93, т. 2), яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 (а.с. 80-88, т.2).

За ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 2.6 постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Разом з тим, на твердження прокурора, при укладанні вищезазначених договорів про надання послуг було відсутнє вільне волевиявлення директора ДП «Семенівське» ОСОБА_4, якого змусили укласти ці договори на невигідних для підприємства умовах під психологічним тиском тодішнього директора ДП «Укрліктрави» ОСОБА_5, оскільки ДП «Семенівське» знаходилося в той час в стадії реорганізації шляхом приєднання до ДП «Укрліктрави».

Тексти цих договорів, надані директору ДП «Семенівське» ОСОБА_4 на підпис, не були з ним попередньо узгоджені.

В обґрунтування позову прокурор послався, зокрема, на приписи статей 215,228, ч. 5 ст. 203 ЦК України, ч.1 ст. 207 ГК України та на п. 3.7. постанови пленуму ВГСУ від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів недійсними"; вважає, що сума боргу Державного підприємства "Семенівське", а у подальшому, Державного підприємства "Укрліктрави", штучно розподілена на 8 договорів; оскаржувані угоди укладено, фактично обійшовши обмеження в контракті щодо укладення договорів на суму понад 1 млн. грн. та без застосування процедури, передбаченої Законом України "Про здійснення державних закупівель".

Окрім того, прокурор зазначає, що маючи на меті збільшення суми договірних зобов'язань, в порушення вимог ст. 647 ЦК України, не враховувалися ціни, що склалися на території ДП «Семенівське» за аналогічні роботи, послуги та товари; не проведено економічного обґрунтування ціни на послуги, що надавались; калькуляція на виконання робіт взагалі не складалася і вартість робіт та послуг явно завищена у декілька разів. В процесі укладення договорів та їх виконання, ДП «Семенівське» не мало можливості виконати зобов'язання по них, оскільки, ціни на послуги, що надавались явно завищені у декілька разів, а відсутність коштів на рахунку ДП «Семенівське» завідомо робило державне підприємство боржником.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в засіданні суду всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Так, судом встановлено, що оспорюванні договори за своєю правовою природою є договорами про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вбачається з матеріалів справи, договори про надання послуг № 1 від 09.10.2012, №12 від 01.11.2012, №2,4,5,6,7 від 22.04.2013 (а. с. 24 - 46, т. 1) підписано директором ОСОБА_4 та скріплено печаткою ДП "Семенівське".

Відповідно до ч. 2 ст. 241 ЦК України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно з п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою, на якій грунтується позовна вимога прокурора щодо визнання недійсними вказаних договорів, є те, що директор ДП «Семенівське» ОСОБА_4 підписував оспорюванні договори під психологічним тиском, а також те, що укладені договори на виконання робіт із самого початку їх дії взагалі не передбачали реального виконання ДП "Семенівське" своїх зобов'язань щодо оплати через фактичну та фінансову неспроможність.

Проте, прокурором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що директор ДП «Семенівське» ОСОБА_4 уклав вищезгадані договори з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та під психологічним тиском.

Крім того, в матеріалах справи є аудиторський звіт Міністерства аграрної політики та продовольства України управління внутрішнього аудиту від 27.02.2015 №24-17/4, відповідно до якого проводилася оцінка дотримання вимог законодавства з питань стану збереження і використання активів, законності та ефективності використання державних коштів і майна Прогреською філією ДП "Укрліктрави" (до реорганізації - Державне підприємство "Семенівське") (а. с. 148-158, т. 2).

Так, у вказаному звіті зазначено, що дійсно спостерігалась негативна тенденція щодо зростання кредитної заборгованості Державного підприємства "Семенівське", про що зазначає прокурор, проте з інших підстав, а саме у зв"язку з необережною політикою по відношенню до постачальників продукції та послуг.

Підставою недійсності правочину згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом ч. 3 ст. 215 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (аб. 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Як зазначено в абзаці 2 п. 3.5 рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) одним із способів захисту інтересів є визнання правочину недійсним.

Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення (ч. 3 ст. 207 ГК України).

Відповідно до абз. 4 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Як зазначено у постанові Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 у справі №910/14777/15, 08.07.2013 на виконання наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про реорганізацію державних підприємств, діяльність яких пов’язана з виробництвом лікарської сировини» від 14.07.2011 №343 комісія з реорганізації Державного підприємства «Семенівське» шляхом приєднання до Державного підприємства «Укрліктрави» підписала акт про приймання - передачу майна, прав і обов’язків з балансу Державного підприємства «Семенівське» на баланс Державного підприємства «Укрліктрави», зокрема, передавальний баланс відповідача - 2 станом на 08.07.2013 та розкриття статей балансу, в т.ч. дебіторської та кредиторської заборгованості (а. с. 80 - 88, т. 2).

У позовній заяві прокурор посилається також на те, що директор ДП "Укрліктрави" ОСОБА_5, уклавши договори про переведення боргу, вийшов за межі повноважень, оскільки укладення договорів, сума яких перевищує 1 млн грн, повинно здійснюватись за погодженням з Міністерством аграрної політики та продовольства України. Внаслідок зазначених дій останнім свідомо порушено інтереси держави, оскільки укладення даних правочинів завдало матеріальну шкоду Державному підприємству "Семенівське", а у подальшому - Державному підприємству "Укрліктрви".

Проте суд зазначає, що кожен з оспорюваних договорів про переведення боргу є окремим, самостійним правочином, сума якого не перевищує один мільйон гривень, тоді як п. 11.2.13 Статуту вказує на необхідність погодження із уповноваженим органом управління договору, сума якого перевищує саме цю граничну позначку.

Водночас, встановлення у п.11.2.13 Статуту позивача граничної сум, не тягне за собою обов’язок Державного підприємства «Укрліктрави» визначати її шляхом математичного додавання усіх сум щодо вчинених скаржником господарських операцій з його контрагентами.

Крім того, у Довідці перевірки окремих питань діяльності ДП "Семенівське" при укладенні протягом 2012-2013 років договорів з ТОВ "Українські лікарські рослини" на виконання сільськогосподарських робіт від 15.12.2015, складеної головним державним фінансовим інспектором Державної фінансової інспекції в Чернігівській області ОСОБА_6, зазначено, серед іншого, що враховуючи, що підприємство не провадило діяльність у сферах, визначених ст. 2 Закону про особливості закупівель та здійснювало закупівлю послуг з виконання сільськогосподарських робіт не за кошти, визначені в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону, на підприємство не поширювалась дія Закону України "Про здійснення державних закупівель" та Закону України "Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності", внаслідок чого процедури закупівель підприємством не застосовувались (а. с. 121 - 125 у т. 3).

Крім того, твердження прокурора про те, що заборгованість ДП "Семенівське" по вищезазначених договорах призвела до порушення інтересів держави, спростовується Аудиторським висновком від 27.02.2015 №24-17/4 (а. с. 148 - 158, т. 2).

Згідно із ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Прокурором не доведено належними засобами доказування, що оскаржувані ним договори в момент їх укладення суперечили закону.

Таким чином, в засіданні суду встановлено, що особи, які підписали оспорювані договори, мали на це необхідний обсяг цивільної дієздатності, тому оскаржувані правочини відповідали внутрішній волі сторін.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.09.2016.

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - прокуратурі Чернігівської області (реком.)

3 - Міністерству аграрної політики і продовольства України

4 - Державному підприємству "Українські лікарські трави"

5,6 - відповідачам

7 - прокуратурі Житомирської області.